Постанова

від 05.08.2013 по справі 826/1350/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року № 826/1350/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС за участю Прокуратури Польського району м. Києва пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, подав до суду письмові заперечення на позов.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012р. за №391/22-604/34294252 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень : п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 961 578,00грн. у тому числі за 2-й квартал 2011року на суму 705 494,00грн., за 2-3й квартали на суму 961 578,00грн. у тому числі за 3-й квартал на суму 256 084,00грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 55 660,00грн. ; порушення п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 1 919 248,00грн., та порушення п.2.8, п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 11.12.2008р.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем порушень Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення :

від 18.10.2012р. № 0004392260 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 55 660,00грн.

від 18.10.2012р. № 0004372260 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 201 973,00грн.

від 18.10.2012р. №0002052240, яким застосовано суму штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 33 983,50грн.;

від 15.01.2013р. №0000182260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 318 222,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток слугували висновки щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд».

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряє мий період позивачем додано копії договорів, податкових та видаткових накладних, акти виконаних робіт та ін. документації, яка на переконання позивача у повній мірі підтверджує правомірність формування звітності.

Натомість судом як з пояснень наданих сторонами у судових засіданнях так і з наявних матеріалів справи, встановлено, що надані позивачем матеріали не відображають реального настання наслідків за ними.

Між позивачем та ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», укладено Договір підряду №29/01/11 від 29 січня 2011 p.

Відповідно до акту перевірки від 10.05.2011 №1084/23-08/36925136 про результати невиїзної перевірки ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» (код за ЄДРПОУ - 36925136) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий 2011р. складеного працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» відсутні матеріально-технічні засоби необхідні для зайняття господарською діяльністю в цілому та безпосередньо для виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того у договорі укладеному позивачем з ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ» не зазначено прізвище особи, що підписувала його

Також між позивачем та ТОВ «РІП» укладено ряд договорів підряду, а саме договір підряду № 4041 від 04 квітня 2011 р. та договір підряду № 4042 від 04 квітня 2011 р.

Згідно даних договорів виписано акти прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг: від 29.04.2011р. на суму 227 536,00грн., крім того ПДВ у сумі 45 507,00грн. та від 29.04.2011р. на суму 227 188,00 грн., крім того ПДВ у сумі 45 438,00грн.

Актом перевірки, проведеної працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Киева ДПС № 1803/23-03/32163147 від 08.08.2011 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період березень-травень 2011 p., встановлено, що директор підприємства ОСОБА_2 не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, та не здійснював жодних фінансово-господарській взаємовідносин з іншими підприємствами. При цьому податкова звітність від імені товариства підписувалась ОСОБА_2

Також перевіркою встановлено, що товариство має стан -«місцезнаходження не встановлено», усі операції купівлі-продажу за ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того ТОВ «ВБК «Центренергобуд» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір про надання послуг механізмами № 221 від 06.04.2011р., відповідно до змісту якого Підрядник зобов'язується надати послуги ДЗС-100 на будівництві об'єктів Замовника вказаних в заявках, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Підрядником послуги.

Також позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір підряду № б/н від 01 квітня 2011 р., згідно умов якого виписано акт прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг.

Однак надана позивачем документація не є первинною та не відображає реального настання наслідків за такими, даний факт підтверджується обставинами встановленими актом перевірки складеним Ленінською МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011 №803/23-35554567 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період серпень 2011 року.

Вказаним актом перевірки встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж:» має стан - 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, про що складено відповідні акти.

Також встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ін., шляхом документального оформлення проведення фінансово-господарських операцій без мети одержання економічного ефекту від підприємницької діяльності, з метою надання послуг легальним платникам податків по незаконній мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ, а також по незаконному завищенню валових витрат по податку на прибуток підприємств шляхом проведення безтоварних операцій. У ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

Крім того між позивачем та ТОВ «БКФ Європа-Буд» було укладено договір будівельного підряду №07/0411 від 20.04.2011р.

Однак відповідно до акту перевірки складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ Європа-Буд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 року по 31.07.2011 року.», у товариства відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «БКФ Європа-Буд» відповідно до даних 1-ДФ склало п'ять осіб.

Наведені обставини свідчать, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БКФ Європа-Буд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «БКФ Європа-Буд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «БКФ Європа-Буд» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також позивачем було укладено договорів на виконання вогнезахисних робіт №2М/11/1 від 18.01.2011р. з ТОВ «Дак - Мастер».

Згідно даного договору виписано акт прийому - передачі виконаних робіт, наданих послуг: від 31.08.2011р. на суму 133 333 грн., крім того ПДВ у сумі 26 667,00грн., та складено іншу документацію, однак така не свідчить про реальність настання наслідків за вказаним правочином.

Актом перевірки складеним ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 25.10.2011 №1394/23-7/37240807 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень, червень, липень 2011 року, встановлено, що ТОВ «ДАК-МАСТЕР» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Крім того перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у березні, червні, липні 2011 року.

в розумінні ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 22, та ст.. 185 Податкового Кодексу України.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ТО«вϻ, ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ«Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття "недійсного" та "нікчемного" правочинів.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ "Самбрус" з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» щодо виконання укладених договорів. Оскільки у ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» не є господарською діяльність підприємств, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ "Самбрус", податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд»

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач та ТОВ «РІП», ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ», ТОВ «ДАК-МАСТЕР», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «БКФ Європа-Буд»-Дизайн" не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2012р. №0002052240, до позивача застосовано штрафні санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 33 983,50грн.

Відповідно до п.2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2007р. №637 підприємства можуть тримати у позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Відповідно до п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2007р. №637, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено перевищення позивачем ліміту каси через відсутність підписів одержувачів у видаткових касових ордерах (далі - ВКО) та відомостях на виплату грошей .

Так судом встановлено, що ліміт каси у період, що перевірявся, згідно з наказами №3 від 03.01.2011р. та №3 від 02.01.2012р. був затверджений на суму 170,0 грн.

У видаткових касових ордерах, виписаних на одержувачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, яким ОСОБА_7, відправляла готівкові кошти поштою, зазначення паспортних даних вищезгаданих одержувачів, а не ОСОБА_7, яка безпосередньо одержувала готівку. У видаткових касових ордерах відсутні підписи як вищезгаданих одержувачів, так і ОСОБА_7

Також перевіркою встановлено, що згідно із записами касової книги 11.01.2012р. до каси підприємства надійшло з Центральної філії ПАТ «Кредобанк» готівки на суму 30 400,33 грн., згідно із відомістю на виплату грошей №ВЗП - 000002 було повністю виплачено заробітної плати на загальну суму 23 557,00 грн. Крім того виплачено фізичним особам за договорами оренди автівок та аліментів (видаткових касових ордерах №№1-8 від 11.01.2012р.) на загальну суму 3 159,22 грн.

Залишок готівки на кінець дня становив 3 290,36 грн. Вищезгадана сума готівки була здана до Центральної філії ПАТ «Кредобанк» 12.01.2012р., про що свідчить видаткових касових ордерах №9 від 12.01.2012р., квитанція з банку та запис у касовій книзі за 12.01.2012р.

Наведені фактичні обставини справи позивачем спростовані не були, та свідчать про допущення ним перевищення ліміту каси, а тому і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій