Постанова

від 11.02.2014 по справі 826/1350/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1350/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Подільського району м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» (далі - Позивач, ТОВ «ВБК «Центренергобуд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 року №0004372260, №0004392260, №0002052240 та від 15.01.2013 року №000182260.

Згідно заяви від 04.03.2013 року №384-вих.13 до участі у справі вступила Прокуратура Подільського району м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було підтверджено належним чином оформленими первинними документами факт реальності господарських операцій, на підставі яких ТОВ «ВБК «Центренергобуд» було сформовано податковий кредит та валові витрати. Крім того, суд зауважив, що Позивачем було допущено порушення законодавства щодо регулювання обігу готівки.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у серпні - вересні 2012 року працівниками ДПІ у Подільському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВБК «Центренергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 961 578,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 550 660,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 919 248,00 грн.; п.п. 2.8, 3.5 затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, а саме - перевищення ліміту каси. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.09.2012 року №391/22-604/34294252. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 18.10.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «П» №0004392260, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7 209 350,00 грн. (у тому числі за І кв. 2011 року - 550 660,00 грн.); форми «Р» №0004372260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 961 578,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 961 578,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.); форми «С» №0002052240, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 33 983,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Крім того, 15.01.2013 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000182260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 318 222,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 919 248,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 398 974,00 грн.).

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання про реальність виконання укладених між Позивачем та ТОВ «РІП», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Дак-Майстер», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «БКФ «Європа-Буд», суд першої інстанції встановив, що вказаними контрагентами у період з січня 2011 року по червень 2012 року Позивач мав господарські відносини.

Надаючи оцінку товарності господарських операцій з кожним з вказаних контрагентів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «Ін-Буд-Київ» (Субпідрядник) укладено договір підряду №29/01/11 від 29 січня 2011 pоку, за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується своїми силами відповідно до проектно-кошторисної документації виконати і здати у встановлений цим договором строк будівельно-монтажні роботи, вказані в п. 2.2 цього Договору, на об'єкті: по вул. Лабораторній, 6 в Печерському районі м. Києва, а Підрядник зобов'язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цим Договором та Додатками до нього.

Факт виконання зазначеного договору №29/01/11, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 129), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 130), акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 131-134), платіжного доручення (т. 1 а.с. 135).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність у Позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками відносин з ТОВ «Ін-Буд-Київ», оскільки, по-перше, договір №29/01/11 підписаний з боку контрагента Позивача невідомою особою, по-друге, всупереч вимог наказу ДПА України від 21.12.2010 року №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» у податковій накладній не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, у ТОВ «Ін-Буд-Київ» відсутні матеріально-технічні засоби, необхідні для зайняття господарською діяльністю в цілому та безпосередньо для виконання своїх зобов'язань перед Позивачем.

Також між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «РІП» (Субпідрядник) укладені ряд договорів підряду - № 4041 від 04 квітня 2011 року та № 4042 від 04 квітня 2011 року, за умовами яких Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується своїми силами відповідно до проектно-кошторисної документації виконати і здати у встановлений цим договором строк будівельно-монтажні роботи, вказані в п. 2.2 цього Договору, на об'єкті: «Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Механізаторів, 2 у Солом'янському районі м. Києва» (ЖК «Ізумрудний»), житловий будинок 2, а Підрядник зобов'язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цим Договором та Додатками до нього.

Факт виконання зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 166, 181), довідок про вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 167, 182), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 168-173, 183-193), банківських виписок (т. 1 а.с. 174).

Разом з тим, колегією суддів враховується, що, по-перше, всупереч вимог наказу Мінрегіонбуду України №554 від 04.12.2009 року «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3) акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей щодо прізвища, ім'я та по батькові посадових осіб Підрядника та Субпідрядника, які підписали останні, по-друге, зі змісту наданих Позивачем банківських виписок не вбачається, що ТОВ «ВБК «Центренергобуд» сплатило у повному обсязі кошти за вказані будівельні роботи, а також матеріали справи не містять рахунок №б/н від 29.04.2011 року, на підставі якого Позивачем було сплачено ТОВ «РІП» 325 000,00 грн.

Крім того, між ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (Підрядник) з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Субпідрядник) укладено договір підряду №б/н від 01.04.2011 року, за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується своїми силами відповідно до проектно-кошторисної документації виконати і здати у встановлений цим договором строк будівельно-монтажні роботи, вказані в п. 2.2 цього договору, на об'єкті: по вул. Лабораторній, 6 в Печерському районі м. Києва, а Підрядник зобов'язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цим Договором та Додатком до нього.

Факт виконання зазначеного договору, на думку Апелянта, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 203), платіжних доручень (т. 1 а.с. 204-212), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 213), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 214-215), локального кошторису (т. 1 а.с. 216-217).

Разом з тим, колегією суддів враховується, що Позивачем, всупереч вимог п. 4.1 Договору №б/н не надано доказів укладення додаткових угод, якими б регламентувалися окремі етапи виконання робіт, а також в порушення вимог наказу Мінрегіонбуду України №554 від 04.12.2009 року «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3) акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей щодо прізвища, ім'я та по батькові посадових осіб Підрядника та Субпідрядника, які підписали останні.

Також між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) та ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (Замовник) укладено договір про надання послуг механізмами № 221 від 06.04.2011року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується надати послуги ДЕС-100 на будівництві об'єктів Замовника вказаних в заявках, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Підрядником послуги.

Виконання умов зазначеного договору, на думку Апелянта, підтверджується протоколом погодження договірної ціни за 1 машино-годину роботи будівельних машин з 01.04.2011 року (т. 1 а.с. 220), податковими накладними (т. 1 а.с. 221, 222), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 223-226), актами виконаних робіт (т. 1 а.с. 227-228), довідками про виконані роботи (т. 1 а.с. 229-230).

Однак, колегією суддів надані Позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» первинні документи оцінюються критично, оскільки акт виконаних робіт від 06.04.2011 року №221 не містить розшифровки виконаних контрагентом Позивача робіт, а також відомості довідок про виконані роботи не співпадають з інформацією, зазначену в акті виконаних робіт №158 від 18.05.2011 року. Крім того, податкова накладна від 06.04.2011 року №221 виписана ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» раніше, ніж було проведено у повному обсязі оплату послуг, а також до моменту документального їх виконання.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями Апелянта на неможливість посилання податкового органу на висновки акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 року №803/23-35554567, оскільки сама перевірка була визнана в судовому порядку протиправною. Однак судова колегія зазначає про те, що предметом розгляду справи є, зокрема, правомірність віднесення Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів, сформованої за накладками відносин ТОВ «ВБК «Центренергобуд» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Крім того, між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «БКФ Європа-Буд» (Субпідрядник) було укладено договір будівельного підряду №05/0411 від 20.04.2011 року, за умовами якого в порядку, встановленому чинним законодавством України (в т. ч. будівельними нормами і правилами) та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації та здати Підряднику роботи по улаштуванню технологічних майданчиків.

Виконання умов зазначеного договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 2 а.с. 7-9, 17), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 10, 18), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 11-13, 19-20), підсумкових відомостей ресурсів (т. 2 а.с. 14-15, 21), розрахунку загально виробничих витрат до локального кошторису (т. 2 а.с. 16, 22).

Також, між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «БКФ Європа-Буд» (Субпідрядник) було укладено договір будівельного підряду №07/0411 від 20.04.2011 року, за умовами якого в порядку, встановленому чинним законодавством України (в т. ч. будівельними нормами і правилами) та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації та здати Підряднику роботи по знесенню зелених насаджень.

Виконання умов зазначеного договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 2 а.с. 34-35), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 36), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 37-40), підсумкової відомості ресурсів (т. 2 а.с. 44), розрахунку загально виробничих витрат до локального кошторису (т. 2 а.с. 41-43).

Крім іншого, між Позивачем (Підрядник) та ТОВ «БКФ Європа-Буд» (Субпідрядник) було укладено договір будівельного підряду №08/0411 від 21.04.2011 року, за умовами якого в порядку, встановленому чинним законодавством України (в т. ч. будівельними нормами і правилами) та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник зобов'язується виконати усі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації та здати Підряднику роботи по демонтажу «Льодово-тренувального катку «Крижинка».

Виконання умов зазначеного договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 2 а.с. 56), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 57), акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 58), підсумкових відомостей ресурсів (т. 2 а.с. 61-62), розрахунку загально виробничих витрат до локального кошторису (т. 2 а.с. 59-60).

Факт оплати за вказаними вище договорами з ТОВ «БКФ Європа Буд» підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 63-67, 69) та платіжним дорученням (т. 2 а.с. 68).

Враховуючи, що виконання договорів з ТОВ «БКФ Європа-Буд» підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про встановлення фіктивності укладених Позивачем із вказаним суб'єктом господарювання договорів.

Також Позивачем (Замовник) було укладено договорів на виконання вогнезахисних робіт №2М/11/1 від 18.01.2011 року з ТОВ «Дак - Мастер» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується протягом строку дії Договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій на об'єкті: «Будівництво адміністративно-лікувального закладу за адресою: вул. Лабораторна, 6, літ. «А» в Печерському районі м. Києва», а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором та Додатком 1 до нього.

Реальність виконання зазначеного договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 2 а.с. 88-91), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 92), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 93-94, 97-98), підсумкових відомостій ресурсів (т. 2 а.с. 95, 99), розрахунків загально виробничих витрат до локального кошторису (т. 2 а.с. 96, 100), банківських виписок (т. 2 а.с. 101-102), платіжних доручень (т. 2 а.с. 103-104).

Отже, оскільки виконання договору з ТОВ «Дак-Майстер» підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про встановлення фіктивності укладеного Позивачем із вказаним суб'єктом господарювання договору.

Крім того, судовою колегією встановлено, що у лютому 2013 року між ТОВ «Стіл Хоукс» (Постачальник) та ТОВ «ВБК «Центренергобуд» (Покупець) укладено договір поставки від 03.02.2012 року №26, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця опалубку, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у рахунках-фактурах та/або Специфікації на товар, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов Договору.

Реальність виконання зазначеного договору, на думку Апелянта, підтверджується копіями: видаткових накладних (т. 2 а.с. 121, 124, 127, 130), податкових накладних (т. 2 а.с. 122, 125, 128, 131).

Також Позивачем із вказаним контрагентом було укладено договір поставки №07/05/12 від 07.05.2012 року, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали та опалубку, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у рахунках-фактурах та/або у Специфікації на товар, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов Договору.

Факт виконання зазначеного договору, на думку Апелянта, підтверджується копіями: видаткових накладних (т. 2 а.с. 136, 139, 142), податкових накладних (т. 2 а.с. 137, 140, 143).

Однак, на думку колегії суддів, виконання договірних зобов'язань ТОВ «Стіл Хоукс» перед Позивачем не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, оскільки, по-перше, ТОВ «ВБК «Центренергобуд» не надало відомостей щодо руху товарно-матеріальних цінностей, по-друге, первинні документи, зокрема, видаткові накладні складені в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять відомостей про відповідальну особу, яка отримала товар від ТОВ «Стіл Хоукс».

Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам та аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо фіктивності укладених Позивачем та зазначеними контрагентами договорів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «РІП», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Стіл Хоукс», яке б давало право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами в сумі 1 685 507,00 грн. та валових витрат в сумі 550 660,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань між Позивачем та ТОВ «РІП», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Стіл Хоукс» та погоджується з твердженням суду першої інстанції про нікчемність зазначених правочинів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі - Закон про ОПП), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено факт реальності господарських операцій з ТОВ «Ін-Буд-Київ», колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0004392260. Однак, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає правомірним формування валових витрат Позивача по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ Європа-Буд» та ТОВ «Дак-Майстер» в розмірі 2 015 447,00 грн. та 133 333,00 грн. відповідно.

Щодо висновків суду першої інстанції про обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, а також завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від ТОВ ТОВ «РІП», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Стіл Хоукс» товарів, робіт та послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам договорів та чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «ВБК «Центренергострой» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з вказаними контрагентами в сумі 1 685 507,00 грн.. У той час, як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції ставить під сумнів висновок суду першої інстанції про необґрунтованість формування Позивачем податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «Дак-Майстер» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» в розмірі 233 741,00 грн.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0002052240, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Приписи ч. 1 ст. 216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами (саме законами), що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за перевищення ліміту готівки у касі та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не є законом України, відтак Відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені Податковим кодексом України та законами України фінансові (штрафні) санкції.

Тобто, у розумінні приписів Господарського кодексу України, Податкового кодексу України Укази Президента України не можуть бути підставою для накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, оскільки вони за своєю природною не є законами. А тому колегія суддів приходить до висновку про протиправність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «С» від 18.10.2012 року №0002052240.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності у повному обсязі винесеного податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне його скасувати в частині.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Подільського району м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0002052240 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 494 219,00 (чотириста дев'яносто чотири тисячі двісті дев'ятнадцять) грн..

Визнати протиправними та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року №0000182260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247 074,50 (двісті сорок сім тисяч сімдесят чотири) гривні 50 коп. - у тому числі за основним платежем - 233 741,00 (двісті тридцять три тисячі сімсот сорок одна) гривня та штрафними (фінансовими) санкціями - 13 333,50 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні 50 коп..

Визнати протиправними та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0002052240.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.