Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/1350/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/10285/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника відповідача Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 826/1350/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВБК «Центренергобуд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №0004372260, №0004392260, №0002052240 та від 15.01.2013 №000182260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0002052240 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 494219,00 грн., від 15.01.2013 №0000182260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247074,50 грн., від 18.10.2012 №0002052240. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВБК «Центренергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем, зокрема: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 961578,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 550660,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1919248,00 грн.; п. п. 2.8, 3.5 затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, а саме - перевищення ліміту каси.

На підставі викладених висновків перевірки відповідачем 18.10.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004392260, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7209350,00 грн.; №0004372260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 961578,00 грн.; №0002052240, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 33983,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Крім того, 15.01.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2318222,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.

Крім того, відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2007 №637 (далі по тексту - Положення), підприємства можуть тримати у позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Відповідно до п. 3.5 Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено перевищення позивачем ліміту каси через відсутність підписів одержувачів у видаткових касових ордерах та відомостях на виплату грошей.

Встановлено, що ліміт каси у період, що перевірявся, згідно з наказами №3 від 03.01.2011 та №3 від 02.01.2012 був затверджений на суму 170,00 грн.

У видаткових касових ордерах, виписаних на одержувачів, відсутні підписи як одержувачів, так і особи, яка відправляла готівкові кошти.

Також встановлено, що згідно із записами касової книги 11.01.2012 до каси підприємства надійшло з Центральної філії ПАТ «Кредобанк» готівки на суму 30400,33 грн., згідно із відомістю на виплату грошей №ВЗП - 000002 було повністю виплачено заробітної плати на загальну суму 23557,00 грн. Крім того, виплачено фізичним особам за договорами оренди автівок та аліментів (видаткові касові ордери №№1-8 від 11.01.2012) на загальну суму 3159,22 грн.

Залишок готівки на кінець дня становив 3290,36 грн. Вищезгадана сума готівки була здана до Центральної філії ПАТ «Кредобанк» 12.01.2012, про що свідчить видатковий касовий ордер №9 від 12.01.2012, квитанція з банку та запис у касовій книзі за 12.01.2012.

Наведені фактичні обставини справи свідчать про допущення позивачем перевищення ліміту каси.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров