Постанова

від 08.08.2013 по справі 813/3585/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року № 813/3585/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представника позивача Вавринчук О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» (далі - КВП «Енергомонтаж») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2012 р. № 0004432320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 43 068, 00 грн., у т.ч. 28 712 грн. за основним платежем та 14 356 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 р. № 0004422320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 143 560 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 30.11.2012 р. № 387/22-40/01018671, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів, придбаних підприємством в контрагентів, у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. З посиланням на положення ст.ст.138,198,198?,198? Податкового кодексу України обґрунтовує правомірність формування підприємством податкового кредиту та визначення об'єкту оподаткування. Зазначає, що всі контрагенти, з котрим КВП «Енергомонтаж» здійснювало господарську діяльність, на момент вчинення фінансових операцій були зареєстрованими платниками ПДВ. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Посилання відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представники позивача Іськів Н.П. та Вавринчук О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень полягає в наступному. ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну виїзну перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ентхілл» за 01.12.2011 р. по 31.07.2012 р., ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ «Лідерком» за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012 р. № 387/22-40/01018671, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. До перевірки надано договір субпідряду від 22.02.12 р. № 220212, акт № б/н від 30.03.12 р. (типова форма КБ-2в) на загальну суму 1220924,21 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3) на 172271,49 грн. та податкову накладну від 30.03.12 р. №395 на суму 172271.47 грн. з ПДВ. Сума податку на додану вартість, згідно отриманих від ЕзОВ «Ентхілл» у березні 2012 року податкових накладних в загальній сумі 28711,91 грн., КВП «Енергомонтаж» включена до податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2012 року. Станом на 01.03.12 по рах. 631 з контрагентом ТзОВ «Ентхілл» сальдо відсутнє. Станом на 31.03.2012 року кредиторська заборгованість складає 161935,18 грн. Згідно даних системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів станом на 30.11.2012 року стан платника « 3» - «Прийнято рішення про припинення, розпочато ліквідаційну процедуру», розбіжність за березень 2012 року складає 28711,91 грн. КВП «Енергомонтаж» включило до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в декларації по податку на прибуток за І-ІІ квартал 2012 року собівартість послуг, отриманих від ТзОВ «Ентхілл» у сумі 143559,55 грн. Крім цього, ДПІ у Личаківському районі м. Львова отримала від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва акт від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553) за період діяльності 19.12.2011-06.07.2012р.», в якому викладено висновок щодо наявності ознак фіктивності цього товариства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а також копія висновку спеціаліста № 298 від 27.06.2012р. по ТзОВ «Ентхілл». Зазначає, що у господарській діяльності позивача вбачається відсутність здійснення господарських операцій з метою настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди за участю ТзОВ «Ентхілл» мають фіктивний характер, є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкта оподаткування та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Відтак, у КВП «Енергомонтаж» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з вказаним контрагентом. Висновки акту перевірки КВП «Енергомонтаж» зроблені на підставі відомостей акту перевірки його контрагента. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 25.12.2012 р. № 0004432320 та № 0004422320 законними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - КВП «Енергомонтаж», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.06.1996 року (код ЄДРПОУ 01018671) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС з 12.07.1996 року за № 3577.

КВП «Енергомонтаж» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.07.1997 року № 18046747.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Ентхілл» (ЄДРПОУ 37331553) за 01.12.2011 р. по 31.07.2012р., ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.11.2012 р. № 387/22-40/01018671.

Як вбачається з акту від 30.11.2012 р. № 387/22-40/01018671, податковим органом встановлено порушення КВП «Енергомонтаж»:

- пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), які полягають в тому, що КВП «Енергомонтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 143560 грн., що призвело до від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на 143560 грн., в т.ч. за І-ІІ кв. 2012 року на суму 143560 грн.;

- п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI, які полягають в тому, що КВП «Енергомонтаж» занижено податковий кредит за березень 2012 року на суму 28712 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.12.2012 року:

- № 0004432320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 43 068, 00 грн., у т.ч. 28 712 грн. за основним платежем та 14 356 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0004422320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 143 560 грн..

Позивач податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0004432320 та № 0004422320 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем послуг від ТзОВ «Ентхілл», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного з вказаним контрагентом.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553) за період діяльності 19.12.2011-06.07.2012р.», в якому податковий орган зазначає про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством, покликаючись при цьому на пояснення ОСОБА_1 та висновок спеціаліста № 298 від 27.06.2012 року про те, що підписи від імені ОСОБА_1 на окремих документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зазначає, що у ТзОВ «Ентхілл» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та вбачає проведення транзитних фаянсових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи те, що у ТзОВ «Ентхілл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва робить висновок про нікчемність угоди з посиланням на частини 1,5 статті 203, частини 1,2 статті 215 та статтю 228 Цивільного кодексу України.

З урахуванням висновків ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС зробила висновок про те, що угода, укладена КВП «Енергомонтаж» з таким постачальником, є нікчемною.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. цієї ж статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що КВП «Енергомонтаж» в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню послуг у контрагента ТзОВ «Ентхілл», на підтвердження чого позивач подав наступні документи:

- договір субпідряду № 220212 від 22.02.2012 р. про надання послуг з ремонту квартири № 24 та надбудови на вул. Володимирівській 4, що в м. Києві (а.с. 87-90);

- договірну ціну на ремонт на загальну суму 1220, 92421 грн. в т. ч. ПДВ в сумі 203, 48737 грн. (а.с. 40-41;

- податкову накладну № 395 від 30.03.2012 р. на загальну суму 172 271 грн. 47 коп., в т. ч . ПДВ 28 711 грн. 91 коп. (а.с. 42);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2012 року всього на загальну суму 172 271 грн. 49 коп. (а.с. 43-44);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року на загальну суму 1 220 924 грн. 21 коп. в т.ч. ПДВ 203 487 грн. 37 коп. (а.с. 45-71).

КВП «Енергомонтаж» частково розрахувалось з вказаним постачальником послуг, що підтверджується платіжним дорученням № 01018671 від 17.04.2012 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, договір субпідряду № 220212 від 22 лютого 2012 року з ТзОВ «Ентхілл» був укладений на виконання умов договору, укладеного КВП «Енергомонтаж» з Підприємством з іноземними інвестиціями «МЄКАС інвестментс Л.В.», а саме: договору підряду на поточний ремонт приміщень № 24/1 від 08.11.2011 року (а. с. 92-95).

На підтвердження вказаної обставини позивачем, крім згаданого договору, долучено до матеріалів справи:

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2012 року (а.с. 96-97);

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року (а.с. 98-124);

- підсумкову відомість ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 (а.с. 125-141);

- розрахунок загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 (а.с. 142-143);

- податкову накладну № 2 від 25.04.2012 року (а.с. 144);

- податкову накладну № 5 від 26.04.2012 року (а.с. 146).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції КВП «Енергомонтаж» з ТзОВ «Ентхілл» по придбанню послуг та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення спірної господарської операції позивач та його контрагент ТзОВ «Ентхілл» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Доводи податкового органу про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ «Ентхілл» з посиланням на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553) за період діяльності 19.12.2011-06.07.2012р.», висновок спеціаліста № 298 від 27.06.2012р. по ТзОВ «Ентхілл» та на дані системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів станом на 30.11.2012 року не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час судового розгляду та зробленого на підставі цього висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відповідачем не надано на вимогу суду висновку спеціаліста № 298 від 27.06.2012 р. щодо експертного дослідження документів, підписаних від імені ТзОВ «Ентхілл» ОСОБА_1

Крім цього, відповідач не володіє відомостями про те, чи існує кримінальна справа стосовно посадових осіб ТзОВ «Ентхілл», позивач ствердив про відсутність такої.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між КВП «Енергомонтаж» та ТзОВ «Ентхілл», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не представлено суду належних та допустимих доказів того, що заперечуваний ним правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ентхілл».

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 25.12.2012 року № 0004432320 та № 0004422320.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 25.12.2012 року № 0004432320 та № 0004422320, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 866 грн. 28 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 6180 від 26 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 25 грудня 2012 року № 0004432320.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 25 грудня 2012 року № 0004422320.

Стягнути з Державного бюджету України в користь колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 28 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 13 серпня 2013 року.