Ухвала

від 31.05.2016 по справі 813/3585/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 876/11120/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

КВП «Енергомонтаж» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2012 року № 0004432320, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43068,00 грн., в тому числі 28712,00 грн. за основним платежем і 14356,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0004422320, яким йому зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 143560,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ентхілл», оскільки позивач надав належні та достатні докази реального здійснення господарських операцій (отримання підрядних послуг) з цим контрагентом. А сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Також відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що заперечуваний ним правочин між КВП «Енергомонтаж» і ТзОВ «Ентхілл» є нікчемним.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що господарські операції позивача з придбання у ТзОВ «Ентхілл» будівельних робіт не мали реального товарного характеру. Так, згідно з даними системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів станом на 30.11.2012 року стан платника « 3» - «Прийнято рішення про припинення, розпочато ліквідаційну процедуру», розбіжність за березень 2012 року складає 28711,91 грн. КВП «Енергомонтаж» включило до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в декларації по податку на прибуток за І-ІІ квартал 2012 року собівартість послуг, отриманих від ТзОВ «Ентхілл» у сумі 143559,55 грн. В акті Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 року № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» за період з 19.12.2011 року до 06.07.2012 року, викладено висновок щодо наявності ознак фіктивності цього товариства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а також копія висновку спеціаліста від 27.06.2012 року № 298 по ТзОВ «Ентхілл». У господарській діяльності позивача вбачається відсутність здійснення господарських операцій з метою настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди за участю ТзОВ «Ентхілл» мають фіктивний характер, є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкта оподаткування та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Тому, на думку апелянта, у КВП «Енергомонтаж» були відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з вказаним контрагентом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 20-30.11.2012 року працівники Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби провели документальну виїзну позапланову перевірку КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Ентхілл» за період з 01.12.2011 року до 31.07.2012 року, ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» за період з 01.01.2009 року до 30.09.2012 року та ТзОВ «Лідерком» за період з 01.01.2009 року до 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2012 р. № 387/22-40/01018671.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 143560,00 грн., що призвело до від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І-ІІ кв. 2012 року на вказану суму, та п. 186.1 ст. 186, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податковий кредит за березень 2012 року на 28712 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на вказану суму.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0004432320, яким КВП «Енергомонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43068,00 грн., в тому числі 28712,00 грн. за основним платежем і 14356,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0004422320, яким КВП «Енергомонтаж» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 143560,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (робіт, послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 22.02.2012 року КВП «Енергомонтаж» (генпідрядник) та ТзОВ «Ентхілл» (субпідрядник) уклали договір субпідряду, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик, своїми засобами та з своїх матеріалів виконати у визначений цим договором строк роботи з ремонту квартири № 24 (другий рівень) та надбудови на вул. Володимирівській, 4 в м. Києві згідно з ДБН 1.1-1-2000 відповідно до умов цього договору та договірної ціни, а генпідрядник зобов'язується надати фронт робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.

Фактичне виконання ТзОВ «Ентхілл» своїх зобов'язань за цим договором підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом доказами, а саме копіями: договірної ціни на ремонт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2012 року всього на загальну суму 172271,49 грн., довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2012 року всього на загальну суму 172271,49 грн., акта приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за березень 2012 року на загальну суму 1220924,21 грн., в тому числі податок на додану вартість 203487,37 грн., податкової накладної від 30.03.2012 року № 395 на загальну суму 172271,47 грн., в тому числі податок на додану вартість 28711,91 грн.

Факт часткової оплати КВП «Енергомонтаж» вартості отриманих робіт (послуг) підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення від 17.04.2012 року № 01018671.

Також судом встановлено, що зазначений вище договір підряду КВП «Енергомонтаж» уклало для забезпечення реалізації своїх зобов'язань як підрядника перед Підприємством з іноземними інвестиціями «МЄКАС інвестментс Л.В.» відповідно до укладеного з ним договору підряду від 08.11.2011 року № 24/1 на поточний ремонт приміщень (зазначеної вище квартири по вул. Володимирівській, 4 в м. Києві).

Фактичне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором підтверджується наданими позивачем копіями: довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2012 року, акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за квітень 2012 року, підсумкової відомості ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1, розрахунку загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1, податкових накладних від 25.04.2012 року № 2 та від 26.04.2012 року № 5.

Таким чином, мета придбання позивачем зазначених вище робіт (послуг) у ТзОВ «Ентхілл» узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю як в конкретному випадку, так і загалом, оскільки видами діяльності підприємства за КВЕД є різні види будівельно-монтажних і ремонтних робіт.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначена вище податкова накладна, виписана ТзОВ «Ентхілл», не мала недоліків, а порядок її заповнення відповідає чинному на момент виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ентхілл».

Щодо посилання відповідача на акт від 06.07.2012 року № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» за період діяльності з 19.12.2011 року до 06.07.2012 року, складений Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва, колегія судів зазначає наступне.

В даному акті податковий орган зазначає про наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством. На підтвердження таких висновків податковий орган посилається на пояснення Сізова А.С. та висновок спеціаліста від 27.06.2012 року № 298 про те, що підписи від імені Сізова А.С. на окремих документах виконані не ним, а іншою особою. Також податковий орган зазначає, що у ТзОВ «Ентхілл» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також такі висновки сформовані в зв'язку з відсутністю вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою, не отриманням контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, на підставі відомостей, які знаходяться в базах даних державної податкової служби, однак без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Крім того, як вбачається з даного акту, в переліку підприємств, по взаємовідносинах з якими проводилась перевірка ТзОВ «Ентхілл», КВП «Енергомонтаж» відсутнє.

Щодо посилання відповідача на пояснення Сізова А.С. про те, що він зареєстрував КВП «Енергомонтаж» за грошову винагороду на пропозицію невідомих осіб і не здійснював жодної господарської діяльності від імені цього підприємства, та висновок спеціаліста від 27.06.2012 року № 298 про те, що підписи від імені Сізова А.С. на окремих документах виконані не ним, а іншою особою, колегія суддів зазначає наступне.

Належними доказами у справі щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

А у випадку наявності ознак кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, що набрав законної сили, яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств - контрагентів позивача фіктивного підприємництва, тобто відсутність реальних господарських операцій. Однак таких доказів податковий орган суду не надав.

Також розділом 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, експертиза проводиться на основі відібраних експериментальних зразків підписів, виконаних особисто особо, підпис якої ідентифікується.

При цьому, даною Інструкцією не передбачений порядок проведення експертизи на основі звірки підписів в копіях документів.

Однак з акту перевірки ТзОВ «Ентхілл» вбачається, що дослідження спеціаліста було проведене на основі не оригіналів, а копій документів та без відібрання експериментальних зразків підписів, що є порушенням вимог зазначеної норми, а також дослідження проведене спеціалістом, а не експертом, тому дане дослідження, на думку колегії суддів, не може розцінюватись як доказ в розумінні ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідач на вимогу суду першої інстанції всупереч вимогам ч. ч. 2, 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав завіреної копії зазначеного висновку (дослідження) спеціаліста від 27.06.2012 року № 298.

Також колегія суддів вважає, що сам по собі факт здійснення невідомими особами діяльності від імені підприємства-контрагента, в тому числі підписання фінансово-господарських та інших документів, не може бути достатньою підставою для донарахування податкових зобов'язань КВП «Енергомонтаж» за результатами взаємовідносин з цим підприємством.

При цьому, як вбачається із зазначеного вище акту перевірки ТзОВ «Ентхілл», відповідальним за фінансово-господарську діяльність в періоді, який перевірявся, був директор підприємства Варламов Д.В., який, серед іншого, підписав зазначену вище податкову накладну, видану КВП «Енергомонтаж».

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Ентхілл» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Будівельник» підрядних робіт (послуг) у ТзОВ «Ентхілл», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 813/3585/13-а за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 06.06.2016 року