Постанова

від 20.12.2016 по справі 813/3585/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року справа № 813/3585/13-а

17 год. 07 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004432320 та №0004422320 від 25.12.2012.

Ухвалою суду від 06.12.2016 здійснено заміну первинного відповідача у справі Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв оскаржені рішення на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 30.11.12 № 387/22-40/01018671, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товарів, придбаних підприємством в контрагентів, у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зазначає, що всі контрагенти, з яким позивач здійснював господарську діяльність, на момент вчинення фінансових операцій були зареєстрованими платниками ПДВ. Крім цього вважає, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Долучені до матеріалів справи докази, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача, а тому прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що господарські операції, які відображені позивачем з контрагентом ТзОВ «Ентхілл» в досліджуваних документах, не мають достатнього доказовості, фактичного здійснення господарських операцій. Вважає, що така діяльність спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Також зазначив, що при перевірці позивачем не доведена реальність господарських операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Крім цього, зазначає, що укладені угоди з ТзОВ «Ентхілл» є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкта оподаткування та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Тому у КВП «Енергомонтаж» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з вказаним контрагентом. Також зазначає, що висновки акта перевірки КВП «Енергомонтаж» зроблені на підставі відомостей акту перевірки його контрагента.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №813/3585/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 №876/11120/13, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 №К/800/17000/16 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №813/3585/13-а та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі №876/11120/13 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на те, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, необхідно встановити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й дослідити їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивачем з контрагентом, наявність в останнього умов для здійснення господарської діяльності. Тому, суд повинен самостійно обрати спосіб захисту порушеного права позивача, який би гарантував дотримання і захист його прав, свобод чи інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі його уповноваженого представника до суду не надходило. в судових засіданнях в яких брав участь представник відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю, виходячи з таких підстав.

Суд встановив, що позивач - КВП «Енергомонтаж» зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.06.1996, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.06.1996 №14151060001001851, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ:01018671, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.07.1996 за № 3577.

КВП «Енергомонтаж» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.07.1997 № 18046747.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання: 79005, АДРЕСА_1.

У період, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником ПДВ з 15.07.1997.

Суд встановив, що на підставі направлень від 20.11.2012 №910, 911, виданих ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 20.11.2012 №640, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка КВП «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Ентхілл» (ЄДРПОУ 37331553) за 01.12.2011 по 31.07.2012, ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.01.2009 по 30.09.2012 та ТОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074) за період з 01.01.2009 по 30.09.2012 .

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012 № 387/22-40/01018671 (далі - акт перевірки) (а.с.13-27 Т.1), у висновках якого зафіксовано порушення:

- пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, які полягають в тому, що КВП «Енергомонтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 143560,00грн., що призвело до від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на 143560,00грн., в т.ч. за І-ІІ кв. 2012 на суму 143560,00грн.;

- п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які полягають в тому, що КВП «Енергомонтаж» занизило податковий кредит за березень 2012 року на суму 28712,00грн.

Зокрема, встановлено, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 по ТзОВ «Ентхілл» щодо неможливості проведення зустрічної звірки за період з 19.12.2011 по 06.07.2012 та запитами на проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком» по взаєморозрахунках з позивачем.

В акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553) за період діяльності 19.12.2011-06.07.2012» податковий орган зазначає про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством, посилаючись при цьому на пояснення ОСОБА_2 та висновок спеціаліста № 298 від 27.06.2012 про те, що підписи від імені ОСОБА_2 на окремих документах виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зазначає, що у ТзОВ «Ентхілл» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та вбачає проведення транзитних фаянсових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи те, що у ТзОВ «Ентхілл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва робить висновок про нікчемність угоди з посиланням на ч. 1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 та ст..228 Цивільного кодексу України.

З урахуванням висновків ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС зробила висновок про те, що угода, укладена КВП «Енергомонтаж» з таким постачальником, є нікчемною.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 43068, 00грн., у т.ч. 28712,00грн. за основним платежем та 14356,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11 Т.1);

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 143560,00грн (а.с.12 Т.1).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем послуг від ТзОВ «Ентхілл», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного з вказаним контрагентом.

Позивач податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

При вирішенні спору по суті суд встановив наступні обставини.

22.02.2012 між КВП «Енергомонтаж» (генпідрядник) та ТзОВ «Ентхілл» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №220212 про надання послуг з ремонту квартири №24 та надбудови на вул. Володимирівській 4, що в м.Києві у відповідності до умов узгодженого сторонами кошторису. Відповідно до п.1.1 договору субпідрядник зобов'язується на свій ризик, силами та з своїх матеріалів виконувати у передбачений договором строк роботи з ремонту квартири, а генпідрядник прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість виконання будівельних робіт становить 172271,47грн (а.с. 87-90 Т.1).

Фактичне виконання ТзОВ «Ентхілл» своїх зобов'язань за договором підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом доказами, а саме копіями:

- договірної ціни на ремонт(а.с.40-41 Т.1);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2012 року на загальну суму 172271,49грн (а.с.43-44 Т.1);

- довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2012 року на загальну суму 172271,49 грн;

- акта приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за березень 2012 року на загальну суму 1220924,21 грн(а.с.45-71 Т.1);

- податкової накладної від 30.03.2012 № 395 на загальну суму 172271,47 грн(а.с.42 Т.1)

Факт часткової оплати КВП «Енергомонтаж» вартості отриманих робіт (послуг) підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення від 17.04.2012 № 01018671(а.с.91 Т.1).

Також суд встановив, що вказаний договір підряду КВП «Енергомонтаж» уклало для забезпечення реалізації своїх зобов'язань як підрядника перед підприємством з іноземними інвестиціями «МЄКАС інвестментс Л.В.» відповідно до укладеного з ним договору підряду від 08.11.2011 № 24/1 на поточний ремонт приміщень (зазначеної вище квартири по вул. Володимирівській, 4 в м. Києві) (а.с.92-95 Т.1).

В судовому засіданні досліджені копії первинних документів, а саме: довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2012 року(а.с.96-97 Т.1); акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за квітень 2012 року (а.с.98-124 Т.1); підсумкової відомості ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1(а.с.125-141 Т.1); розрахунку загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних підрядних робіт №1(а.с.142-143 Т.1); податкових накладних від 25.04.2012 № 2 та від 26.04.2012 № 5(а.с.144-147 Т.1).

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що податковий орган в акті перевірки робить хибний висновок про неможливість підтвердження факту здійснення робіт за договорами субпідряду на виконання робіт у зв'язку з ненаданням до перевірки кошторису, оскільки кошторис не є первинною документацією, з огляду на наступне.

Згідно з умовами вище перелічених договорів субпідряду на виконання робіт, субпідрядник приймає на себе виконання робіт по вказаних у договорах об'єктах, та вказані об'єкти повинні бути виконані силами субпідрядника або залученими силами у відповідний термін на підставі затвердженої кошторисної документації та у відповідності до норм та правил будівельних робіт.

Отже, кошторисна документація є невід'ємною частиною договору субпідряду на виконання робіт оскільки її затвердження прямо передбачене умовами укладених між позивачем та зOB «Ентхілл» договору субпідряду, а отже, її наявність є обов'язковою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що умови договорів не обумовлюють доставку матеріалів та транспортні витрати, а також не вказується за чий рахунок та яким чином передаються будівельні матеріали для виконання робіт.

Представник позивача посилаючись на норми цивільного законодавства, вказує на неправомірність висновків податкового органу щодо визнання нікчемними угоди укладеної між TзOB «Ентхілл».

Суд зазначає, що твердження позивача є хибними, оскільки податковий орган в акті перевірки не визнає нікчемними угоди, а вказує що з наданих позивачем копій документів не неможливо підтвердити факт отримання обумовлених договорами робіт, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), обсяг, вартість, номенклатуру проведених робіт та підтвердити витратну частину, оскільки до перевірки не надано кошторису, що є невід'ємною частиною договорів та актів форми КБ-2.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що досліджені судом докази не підтверджують вчинення дій щодо виконання зазначених договорів в межах господарської діяльності між позивачем та TзOB «Ентхілл».

Крім того, в акті перевірки ТзОВ «Ентхілл», складеного ДПІ у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби від 06.07.2012 №400/23-60/37331553 за період з 19.12.11 по 06.07.12 (а.с.72-75 Т.1), зазначено наступне.

Згідно з висновком спеціаліста від 27.06.2012 №298 встановлено, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_2 (директора ТзОВ «Ентхілл»), в області відбитків печатки, зображення яких наявне на копії заяви директора ТзОВ «Ентхілл» ОСОБА_2, копії наказу №19/12-11 від 19.12.2011 про призначення, копії довіреності від 19.12.2011 та копії протоколу №29/03-12 загальних зборів учасників ТзОВ «Ентхілл» від 29.03.2012 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також в акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби встановлено, що підприємство ТзОВ «Ентхілл» не знаходиться за юридичною адресою. Основний вид діяльності ТзОВ «Ентхілл» передбачений КВЕД - 45.21.1 (будівництво будівель). Довідка ф. 1 ДФ до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС не подавалась, а отже на підприємстві працює 1 особа. Також, ТзОВ «Ентхілл» в 2012 не отримувало прибуток, оскільки декларації з податку на прибуток до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС не подавались.

Також ОСОБА_2 надав пояснення, згідно з якими встановлено, що приблизно в листопаді 2011 біля станції метро Чернігівська в м. Києві до нього підійшли двоє чоловіків, які запропонували за винагороду підписати кілька документів, на що ОСОБА_2 погодився. Після чого ОСОБА_2 та невстановлені особи поїхали до нотаріуса, де ОСОБА_2 підписав декілька документів та отримав грошову винагороду в розмірі 1000,00грн. В подальшому ОСОБА_2 не підписував фінансово-господарських документів, з діяльністю «Ентхілл» не знайомий.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, суд погоджується із висновками податкового органу, що податкові накладні, виписані ТзОВ «Ентхілл» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до КВП «Енергомонтаж» 143560,00грн до складу витрат підприємства та 28712,00грн. до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, згідно з якою податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 вказаного Закону України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 вказаного Закону України, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми містяться також і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, чинного в момент складання податкових накладних контрагентами позивача, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, всі кладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Аналогічні правові норми містяться також у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав достатніх доказів того, що в результаті здійснення господарської діяльності КВП «Енермонтаж» з контрагентом ТзОВ «Ентхіл» спричинені реальні зміни його майнового стану

Виходячи із встановлених обставин у справі та поданих сторонами доказів, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача №0004432320 та №0004422320 від 25.12.2012 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні адміністративного позову колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 26 грудня 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик