Постанова

від 13.08.2013 по справі 15/17-4295-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 15/17-4295-2011 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Людвік", м.Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013

зі справи № 15/17-4295-2011

за позовом приватного підприємства "ЮГА-Сервіс", смт Авангард Овідіопольського району Одеської області

до приватного підприємства "Людвік", м.Одеса

про стягнення 291702,27 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 291 702,27 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2011 (суддя Петров В.С.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 (колегія суддів у складі: суддя Ярош А.І. - головуючий, судді Журавльов О.О. і Михайлов М.В.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача 291 702,27 грн. заборгованості.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 25.04.2013 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, 14.08.2008 та 15.09.2008 сторонами зі справи були укладені договори поставки будівельних матеріалів №01/08 та №02/09 на загальну суму 1100000,00грн., згідно з умовами яких відповідач зобов'язався передати у власність позивача будівельні матеріали в асортименті, а також здійснити їх поставку партіями, розмір яких узгоджувати з позивачем, а останній зобов'язався здійснити передплату та доставку товару за власний рахунок.

Відповідно до розділу 4 договорів оплата вартості будівельних матеріалів здійснюється за ціною по домовленості шляхом оплати на розрахунковий рахунок.

У цьому зв'язку апеляційним судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу передплату за товар на загальну суму 1 100 000,00грн., але останній поставив його лише на суму 808297,73грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 291 702,27грн. Судом також було встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів, яку відповідач залишив без будь-якої відповіді.

Сукупності встановлених у справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.525,526,655,712 ЦК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 291 702,27грн. заборгованості.

При цьому апеляційний суд, врахувавши результати проведеного по справі експертного дослідження відносно видаткової накладної від 07.05.2010 № РН-000003 та довіреності від 07.05.2010 №1/05, правильно виходив з того, що подані по справі докази свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що давало позивачу правові підстави для стягнення боргу.

У цьому ж зв'язку посилання відповідача на ці ж докази, як на підставу для відмови у позові, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги.

Доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом під час ухвалення судового рішення вимог матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі № 15/17-4295-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Людвік" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя Б.Львов