Рішення

від 05.08.2013 по справі 910/4943/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4943/13 05.08.13

За позовомКомпанія "Nemiroff Holdings Limited" До відповідача-1Дочірнє Підприємство "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" До відповідача-2Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН-Трейдінг" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Nemiroff Intellectual Property Establishment Простягнення заборгованості, 19310666, 10 доларів США. Головуючий суддя Блажівська О.Є.

суддя Босий В.П.,

суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

Від позивача - Кушнаренко Н.І. дов. б/н від 13.03.2013р. до 30.10.2013р.

Від відповідача-1 - Томаров І.Є. дов. б/н від 05.10.2012р. до 05.10.2013р., Зуб'юк О.А. дов. б/н від 30.09.2011р. до 31.12.2013р.

Від відповідача-2 - не з'явився

Від третьої особи - Кушнаренко Н.І. дов. б/н від 13.03.2013р. до 30.10.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Nemiroff Holdings Limited" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Дочірнього Підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН-Трейдінг" про стягнення заборгованості 19 310 666, 10 доларів США, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань по сплаті роялті по ліцензійному договору №01022010-N від 01.02.2010р., та невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань поручителя по договору поруки № 01022010-N-GU від 16.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4943/13, розгляд справи призначено на 10.04.2013 року.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову, яка надійшла 15.03.2013 року від позивача, судом, 21.03.2013 року винесено ухвалу, згідно якої вжито заходів до забезпечення позову.

09.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

09.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

10.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

10.04.2013 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

10.04.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився.

10.04.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду для долучення документи по справі.

10.04.2013 року у судовому засіданні представник відповідача-1 надав суду відзив на позовну заяву та документи по справі.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про витребування від відповідача-1 оригінал ліцензійного договору.

Клопотання позивача про витребування від відповідача-1 оригінал ліцензійного договору суд залишає без розгляду.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Представник-1 відповідача-1 подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти клопотання про скасування заходів забезпечення позову заперечив у повному обсязі.

Клопотання відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову буде розглянуто судом на наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні розглядається клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник позивача заявлене клопотання про залучення до участі у справі третьої особи підтримав у повному обсязі.

Представник-1 відповідача-1 проти клопотання про залучення до участі у справі третьої особи заперечив.

Клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи буде розглянуто судом на наступному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року, розгляд справи відкладено на 17.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року суд ухвалив: виправити допущені описки в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/4943/13 від 21.03.2013 року в пункті 8 резолютивної частини ухвали, слово "позивач" замінити на "відповідач-1" та у пункті 9 резолютивної частини ухвали слово "позивач" замінити на "відповідач-2".

17.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самосійних вимог на стороні позивача Nemiroff Intellectual Property Establishment.

17.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

17.04.2013 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

17.04.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

17.04.2013 у судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі.

Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів по справі.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо заяви про скасування заходів до забезпечення позову.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо клопотання про залучення третьої особи.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо заяви про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні розглянуто заяву відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, заслухано представників сторін щодо заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову у зв'язку з неналежною обґрунтованістю.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо рішення суду.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо здійснення оплати роялті.

Клопотання позивача про залучення до участі у справу третю особу яка не заявляє самосійних вимог на стороні позивача Nemiroff Intellectual Property Establishment, судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року, залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Компанію Nemiroff Intellectual Property Establishment (Ліхтенштейн, LI-9490, м. Вадуц, Haus Rechsteiner, Stadtle 31, PO Box 634), розгляд справи відкладено на 20.05.2013 року.

24.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

13.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

14.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

17.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

20.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

20.05.2013 року представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання з'явились.

20.05.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

20.05.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по справі щодо Договору поруки.

20.05.2013 року у судовому засіданні представник-1 відповідача-1 надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку судом задоволено.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення по справі.

Суд оголошує перерву для дослідження матеріалів справи. Після перерви суд продовжує розгляд справи.

Судом у судовому засіданні заслухано пояснення позивача щодо клопотання від 14.05.2013.

Заява відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, буде розглянута на наступному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року, розгляд справи відкладено на 27.05.2013 року.

22.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення до позовних вимог.

23.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

23.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

24.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надішли письмові пояснення по справі.

27.05.2013 року представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання з'явились.

27.05.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

27.05.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про виправлення описки в поданій заяві про уточнення позовних вимог.

27.05.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі.

Представник позивача надав суду оригінали документів для огляду.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення по справі.

Заява відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, буде розглянута на наступному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку призначити колегіальний розгляд справи в зв'язку зі складністю справи.

Розпорядженням від 27.05.2013 року заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу № 910/4943/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Чебикіна С.О., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року справу № 910/4943/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.06.2013 року.

28.05.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла скарга на дії ДВС.

Розпорядженням від 17.06.2013 року В.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., справу № 910/4943/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Марченко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 910/4943/13 прийнято до провадження.

17.06.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло заперечення на скаргу на дії ДВС.

17.06.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

17.06.2013 року представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання з'явились.

17.06.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник-2 відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо поданих заперечень на скаргу на дії ДВС.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо поданої скарги на дії ДВС.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Заява про скасування заходів забезпечення позову, буде розглянуто на наступному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року розгляд справи відкладено на 19.07.2013 року.

19.07.2013 року представники позивача, відповідача-1, третьої особи у судове засідання з'явились.

19.07.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення по справі.

Суд оголошує перерву для дослідження матеріалів справи. Після перерви суд продовжує розгляд справи.

Розгляд скарги на дії ДВС, буде продовжено на наступному судовому засіданні.

Заява про скасування заходів забезпечення позову, буде розглянуто на наступному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року розгляд справи відкладено на 05.08.2013 року.

Розпорядженням від 05.08.2013 року Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В., справу № 910/4943/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Босий В.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року суд ухвалив прийняти справу до розгляду колегіально.

24.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову.

24.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення про стан виконавчого провадження.

26.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

02.08.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі.

05.08.2013 року представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання з'явились.

05.08.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо поданої скарги на дії державної виконавчої служби.

Представник-2 відповідача-1 проти скарги на дії державної виконавчої служби заперечив.

Представник-2 відповідача-1 заяву про скасування заходів забезпечення позову, підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти заяви відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, заперечив у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подану заяву про скасування заходів забезпечення позову відповідача-1 від 24.04.013 року та матеріали справи суд приходить до висновку відмовити у задоволенні заяви.

У судовому засіданні 05.08.2013 року розглянуто скаргу позивача на дії державної виконавчої служби від 28.05.2013 року. Судом визнано причини пропуску строків на подачу скарги поважними та прийнято скаргу на дії державного виконавця до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін суд ухвалив задовольнити скаргу на дії державної виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року суд ухвалив задовольнити скаргу на дії державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції, Клюєва О.О. повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2013 року надав суду усні пояснення по суті позову. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник-1 відповідача-1 надав суду усні пояснення по справі. Представник-1 відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача надали суду усні пояснення щодо умов ліцензійного договору.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи та формуляр, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року між Компанією «Nemiroff Holdings Limited» (позивачем) та Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (відповідачем 1) був укладений Ліцензійний договір № 01022010-N (далі - Ліцензійний договір).

Згідно з пунктом 2.1 ст. 2 Ліцензійного договору Ліцензіар (позивач) погоджується і надає Ліцензіатові (відповідачу 1) невиключну ліцензію на використання Ліцензованих Торговельних марок згідно з Додатками, на території, на якій дані Торговельні марки відповідно зареєстровані і можуть використовуватись на підставі ліцензії, що надається згідно з умовами цього Договору. Даним Договором підтверджується, що дана ліцензія поширюється на кожну нову територію після отримання там охорони на Ліцензовані Торговельні марки.

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що компанією «Nemiroff Holdings Limited» взяті на себе зобов'язання за Ліцензійним договором були виконані вчасно та належним чином, натомість відповідач 1 свої обов'язки щодо сплати ліцензійної винагороди не виконує.

Пунктом 4.1 § 4 Ліцензійного договору встановлено, що Ліцензіар має право на отримання від Ліцензіата ліцензійної винагороди, що передбачена цим договором.

Згідно пункту 7.1 § 7 Ліцензійного договору, «Ліцензіат» виплачує «Ліцензіарові» роялті, розмір якого визначається окремою угодою, що є нєвід'ємною частиною даного Договору.

В Додатку № 2 від 01.02.2010 року про умови та порядок виплати роялті до ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року (далі - додаток № 2 до Ліцензійного договору), розмір Винагороди (Роялті) зазначається в наведеній в Додатку №2 таблиці і вираховується від вартості одиниці виробленої Ліцензіатом продукції.

В пункті 2 Додатку №2 до Ліцензійного договору сторони даного договору домовилися встановити плату за право користування Торговельними марками згідно з узгодженими додатками до Ліцензійного договору у вигляді роялті, розмір якого визначається в наведеній в додатку №2 таблиці і вираховується від вартості одиниці виробленої Відповідачем 1 продукції.

Пунктом 3 Додатку № 2 до Ліцензійного договору встановлено, що розмір щомісячної Винагороди (роялті) визначається на підставі Актів та звітів до них, які складаються щомісячно відповідно до порядку встановленого п.4 цього додатку. Продукція виготовлена в останній день кожного кварталу враховується в період поточного кварталу.

Пункт 4 Додатку № 2 до Ліцензійного договору встановлює, що загальна сума роялті по всіх видах продукції виготовленої «Ліцензіатом» за місяць визначається наступним чином:

а) визначається загальна кількість торговельних марок, які використовуються при виробництві одиниці продукції одного виду та подаються процентні ставки по усіх торговельних марках, які використовуються при виробництві одиниці продукції одного виду;

б) вартістю одиниці виробленої продукції є мінімальна ціна продукції, зазначена в затвердженому Ліцензіатом прайсі і діючому на останній день місяця, за яким складається Акт. Прайс є обов'язковим додатком до Акту;

в) загальна сума Роялті по одиниці продукції одного виду за місяць визначається шляхом множення вартості одиниці виробленої продукції на її загальну кількість, виготовленої Ліцензіатом за місяць та на процентні ставки по усіх торговельних марках, які використовуються при виробництві одиниці продукції цього виду;

г) вартість одиниці виробленої продукції, призначеної для реалізації на території України, визначається без ПДВ;

д) загальна сума роялті по всіх видах продукції, виготовленої Ліцензіатом за місяць, визначається шляхом додавання загальних сум роялті, визначених по кожному виду продукції, виготовленої Ліцензіатом за місяць відповідно до підпункту «в» п.4 цього додатку.

Згідно пункту 5 Додатку № 2 до Ліцензійного договору, Ліцензіат зобов'язується сплатити суму Роялті Ліцензіару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати підписання Акту.

У відповідності з п.8.1 § 8 Ліцензійного договору Ліцензіат (відповідач 1) зобов'язується щомісячно складати та надавати Ліцензіару (позивачу) Акт звітності по виробництву та/або реалізації будь-якої продукції та наданню послуг з використанням Торговельних марок за цим Договором, у якому обов'язково зазначає кількість та ціну реалізованої та/або виготовленої продукції та наданих послуг з використанням Торговельних марок.

Згідно Додатку № 2 до Ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року, розмір щомісячної винагороди (роялті) визначається на підставі Актів та звітів до них, які складаються щомісячно відповідно до порядку встановленого п.4 цього Додатку.

Відповідно до пп. б) п. 4 Додатку № 2 до Ліцензійного договору, вартістю одиниці виробленої продукції є мінімальна ціна продукції, зазначена в затвердженому Ліцензіатом прайсі і діючому на останній день місяця, за яким складається Акт. Прайс є обов'язковим додатком до Акту.

Тобто, обов'язок визначення суми роялті, складання та надання позивачу щомісячної звітності за Ліцензійним договором покладено на відповідача 1.

Згідно пункту 6 Додатку №2 до Ліцензійного договору, валютою ціни роялті сторонами приймається долар США, перерахунок якої здійснюється за курсом НБУ, який встановлений на дату складання Акту.

Відповідно до пункту 7 до Додатку №2 до Ліцензійного договору валютою платежу приймається долар США або Євро. Перерахунок Євро або доларів США здійснюється за курсом НБУ на день сплати роялті.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що починаючи з січня 2011 року і до 23.01.2012 року (моменту припинення дії ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року) відповідачем 1 не сплачувалось роялті. Факт несплати відповідачем 1 роялті за даний період не заперечувався.

В матеріалах справи наявні акти №№ 1-2011 від 31.01.2011р., 2-2011 від 28.02.2011р., 3-2011 від 31.03.2011р., 4-2011 від 30.04.2011р., 5-2011 від 31.05.2011р., 6-2011 від 30.06.2011р., складені та направлені позивачу відповідачем-1. Позивачем з метою отримання роялті за використання належних йому торгових марок, самостійно було складено та надіслано на адресу відповідача 1 акти: № 7-2011 від 31.07.2011р., № 8-2011 від 31.08.2011р., № 9-2011 від 30.09.2011р., № 10-2011 від 31.10.2011р., № 11-2011 від 30.11.2011р., № 11-2011 від 31.12.2011р., № 1-2012 від 23.01.2012р.

16.11.2012 року між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки № 01022010-N-GU (Договір поруки).

Пунктом 1.1. Договору поруки передбачено, що предметом цього договору є зобов'язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія Nemiroff» (Відповідачем 1) за зобов'язаннями перед позивачем - Кредитором за Ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року (Основним договором), а саме під зобов'язаннями за цим договором є:

- зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті роялті відповідно до п.7.1 основного зобов'язання (за Ліцензійним договором);

- зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті пені у розмірі 0,1% від належної до виплати суми за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 Основного договору (Ліцензійного договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з Основного договору (Ліцензійного договору). Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього Договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за Основним договором в повному обсязі (п. 2.2).

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, згідно Основного договору (Ліцензійного договору) у сумі, що дорівнює 300 000,00 доларів США, виражену в гривнях України, визначену за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

06.12.2011 року між позивачем та ТОВ «ТД «Немирофф» укладено угоду про відступлення права вимоги по сплаті суми роялті в розмірі 10 266 337,27 доларів США.

Згідно з п.1. вищезазначеної угоди позивач уступає, а ТОВ «ТД «Немирофф» приймає право вимоги виплати суми роялті в розмірі 10 266 337,27 доларів США від Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія Nemiroff» (боржника) за ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року, укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Пункт 2 угоди визначає, що відступлення права вимоги здійснюється у відношенні до суми роялті за період січень - квітень 2011 року, право вимоги підтверджується наступними документами: ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року, актом № 1-2011 від 31.01.2011р., актом № 2-2011 від 28.02.2011р., актом № 3-2011 від 31.03.2011р., актом № 4-2011 від 30.04.2011р.

Суд приходить до висновку, що позивачем відступлено право вимоги лише в частині суми роялті за період січень - квітень 2011 року.

Щодо пояснення відповідача 1 про те, що позивач втратив статус кредитора по відношенню до відповідача 1 з моменту здійснення уступки права вимоги за Ліцензійним договором на підставі вищезазначеної угоди про відступлення права вимоги, то таке тверження є безпідставним.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 статтею 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата первісним кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю або частково).

Згідно ст. 179 ГК України щодо можливості сторін погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить чинному законодавству, та враховуючи той факт, що при відступлені права вимоги по сплаті суми роялті за період з січня по квітень 2011 року позивач не втратив свого права на отримання в подальшому роялті за використання належних йому торгових марок, - суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 у відзиві на позовну заяву щодо втрати позивачем статусу кредитора по відношенню до відповідача 1 з 06.12.2011р., тобто моменту здійснення уступки права вимоги за Ліцензійним договором.

Даний висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суд України, викладеною в постанові від 23.03.2011 у справі № 33/341.

20.12.2012 року між Компанією «Nemiroff Holdings Limited» (позивачем) та ТОВ «ТД «Немирофф» було також укладено угоду про відступлення права вимоги по сплаті суми роялті в розмірі 6 029 769,34 доларів США.

Згідно умов п.1 угоди «Компанія «Nemiroff Holdings Limited» уступає, а ТОВ «ТД «Немирофф» приймає право вимоги виплати суми роялті в розмірі 6 029 769,34 доларів США від Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія Nemiroff» (боржника), за ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року, укладеним між Компанією «Nemiroff Holdings Limited» та ДП «Українська горілчана компанія Nemiroff»».

Відступлення права вимоги заборгованості ДП «Українська горілчана компанія Nemiroff» щодо сплати роялті за використання Ліцензованих Торговельних марок перед Компанією «Nemiroff Holdings Limited» була здійсненна по відношенню до суми роялті за травень 2011 року в розмірі 2 830 173,43 доларів США та частини роялті за липень 2011 року в розмірі 3 199 595,91 доларів США, що складають разом 6 029 769,34 доларів США, про що свідчить Угода про відступлення права вимоги від 20.12.2012 року.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивач втратив статус кредитора до відповідача 1 щодо отримання суми роялті частково, а саме: за травень 2011 року та частково за липень 2011 року відповідно до умов угоди про відступлення права вимоги від 20.12.2012р. (пункт 2.).

Листом від 19.12.2011 року позивач повідомив відповідача 1, що у разі, якщо останній не здійснить оплату всієї суми заборгованості за Ліцензійним договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення, то Ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року буде вважатись припиненим з 23.01.2012 року без додаткового повідомлення з боку Позивача.

Щодо твердження відповідача 1, що Ліцензійний договір №01022010-N від 01.02.2010 року автоматично продовжується до 31 січня 2013 року, суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 16.1 § 16 Ліцензійного договору, якщо одна із сторін порушує будь-яке положення даного Ліцензійного договору, інша сторона, насамперед, повинна зажадати, щоб порушення було усунуто без зволікання. Якщо сторона, що допустила порушення за договором, не припиняє небажану поведінку протягом 30 днів після одержання такої вимоги, інша сторона має право без повідомлення розірвати даний Ліцензійний Договір.

У відповідності з п. 20.1 § 20 Ліцензійного договору, повідомлення чи інші сповіщення, відповідно до даного Договору, повинні надаватися кожною із сторін у письмовій формі англійською мовою і вручатися за адресою чи надсилатись рекомендованим листом на адресу іншої сторони, чи надсилатись факсимільним повідомленням на факсів номер іншої сторони, що додається нижче. Повідомлення, відправлені рекомендованим листом, вважаються отриманими на 7 день (якщо останній день припадає на вихідний або святковий день, то така дата переноситься на наступний робочий день) з тієї дати, коли вони були відправлені. Повідомлення, відправлені факсимільними повідомленнями, вважаються отриманими з того моменту, коли факсимільне повідомлення було відправлено, за умови, що відправник надасть звіт, що підтверджує успішне відправлення документів.

Пункт 20.3 § 20 Ліцензійного договору визначає, що у випадку зміни поштової адреси сторона зобов'язується відразу повідомити про це іншу сторону. У противному випадку, - повідомлення, надіслане останньому за відомою адресою, вважається належним повідомленням за даним договором.

Відповідачем-1 не надано суду доказів зміни адреси та направлення відповідного повідомлення до позивача, враховуючи надані позивачем докази відправлення листа від 19.12.2011р. як рекомендованим листом так і засобами факсимільного зв'язку, та положення п. 16.1. § 16 Ліцензійного договору, - суд приходить до висновку, що Ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року припинив свою дію з 23.01.2012 року.

Відповідно п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", У застосуванні положень частини другої статті 1110 ЦК України необхідно мати на увазі, що передбачена нею можливість відмови від ліцензійного договору не потребує для своєї реалізації звернення до суду (що не виключає можливості оскарження в суді обґрунтованості такої відмови). Відмова вважається такою, що відбулася, з моменту одержання ліцензіаром або ліцензіатом повідомлення про неї, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За час дії Ліцензійного договору (з 01.02.2010 року по 23.01.2011 року) сума Роялті у відповідності до акту № 1-2010 від 28.02.2010 на суму 2 576 715,65 доларів США, акту № 2-2010 від 31.03.2010 на суму 2 235 637,65 доларів США, акту № 3-2010 від 30.04.2010 на суму 4 444 567,49 доларів США, акту № 4-2010 від 31.05.2010 на суму 3 871 558,60 доларів США, акту № 5-2010 від 30.06.2010 на суму 2 985 742,12 доларів США, акту № 6-2010 від 31.07.2010 на суму 1 590 890,54 доларів США, акту № 7-2010 від 31.08.2010 на суму 3 110 986,06 доларів США, акту № 8-2010 від 30.09.2010 на суму 3 851 715,94 доларів США, акту № 9-2010 від 31.10.2010 на суму 4 502 477,25 доларів США, акту № 10-2010 від 31.11.2010 на суму 5 136 000,99 доларів США, акту № 11-2010 від 20.12.2010 на суму 4 445 071,08 доларів США, акту № 12-2010 від 31.12.2010 на суму 1 934 783,24 доларів США, акт № 1-2011 від 31.01.2011 на суму 1 477 639,90 доларів США, акт № 2-2011 від 28.02.2011 на суму 2 668 660,87 доларів США, акту № 3-2011 від 31.03.2011 на суму 2 685 751,54 доларів США, акту № 4-2011 від 30.04.2011 на суму 3 434 284,96 доларів США, акту № 5-2011 від 31.05.2011 на суму 2 830 173,43 доларів США, акту № 6-2011 від 30.06.2011 на суму 69 285,36 доларів США, акту № 7-2011 від 31.07.2011 на суму 3 378 037,75 доларів США, акту № 8-2011 від 31.08.2011 на суму 4 088 596,12 доларів США, акту № 9-2011 від 30.09.2011 на суму 3 290 456,88 доларів США, акту № 10-2011 від 31.10.2011 на суму 3 449 481,19 доларів США, акту № 11-2011 від 30.11.2011 на суму 2 647 050,00 доларів США, акту № 11-2011 від 31.12.2011 на суму 3 282 342,00 доларів США, акту № 1-2012 від 23.01.2012 на суму 956 172,48 доларів США склала суму в розмірі 74 944 079,09 доларів США.

Відповідачем 1 на виконання умов Ліцензійного договору було здійснено оплату роялті в розмірі 40 686 146,61 доларів США, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

06.12.2011 року та 20.12.2012 року між позивачем та ТОВ «ТД «Немирофф» укладені угоди про відступлення права вимоги по сплаті суми роялті за Ліцензійним договором в розмірі:

- 10 266 337,27 доларів США за період січень-квітень 2011 року;

- 6 029 769,34 доларів США за період травень 2011 року (в розмірі 2 830 173,43 доларів США) та частково за липень 2011 року (в розмірі 3 199 595,91 доларів США), - сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем зменшилась на 16 296 106,61 доларів США.

Таким чином , заборгованість відповідача 1 перед позивачем по сплаті сум Роялті за Ліцензійним договором (основний борг) становить суму в розмірі: 74 944 079,09 доларів США - (40 686 146,61 + 16 296 106,61 доларів США) = 17 961 825,87 доларів США , що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 143 568 874,18 гривень.

Враховуючи той факт, що суду відповідачами не було надано контррозрахунку заборгованості, підтвердженого належними доказами, - суд, здійснивши перевірку розрахунку, наданого позивачем, приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача 1 щодо сплати роялті за Ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року складає суму в розмірі 17 961 825,87 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України ).

Отже, ліцензійний договір за загальним правилом є оплатним.

У відповідності з п.8.1 § 8 Ліцензійного договору Ліцензіат (відповідач 1) зобов'язується щомісячно складати та надавати Ліцензіару (позивачу) Акт звітності по виробництву та/або реалізації будь-якої продукції та наданню послуг з використанням Торговельних марок за цим Договором, у якому обов'язково зазначає кількість та ціну реалізованої та/або виготовленої продукції та наданих послуг з використанням Торговельних марок.

Відповідно пунктів 5.2, 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", з огляду на положення частини першої статті 1110 ЦК України, ліцензійний договір, що містить умову про строк його дії, який перевищує строк чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, вважається укладеним на строк, що дорівнює строкові дії відповідного майнового права. Якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним). У разі коли сторони ліцензійного договору погодили розмір зазначеної плати у формі відрахувань від доходу, сума плати може визначатися виходячи з ціни, яка за порівнюваних обставин звичайно стягується за правомірне використання об'єкта інтелектуальної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 1 не сплачував роялті за Ліцензійним договором позивачу, починаючи з січня місяця 2011 року, що також не заперечувалось представниками відповідача 1 в судових засіданнях.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем по сплаті сум Роялті за Ліцензійним договором (основний борг) становить суму в розмірі: 74 944 079,09 доларів США - (40 686 146,61 + 16 296 106,61 доларів США) = 17 961 825,87 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 143 568 874,18 гривень.

Неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за Ліцензійним договором, а саме не складання та не надання позивачу актів та звітів до них, - не звільняє відповідача 1 від сплати роялті за даним ліцензійним договором в сумі 17 961 825,87 доларів США , що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 143 568 874,18 гривень.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.1. Договору поруки № 01022010-N-GU від 16.11.2012 року, передбачено, що предметом цього договору є зобов'язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія Nemiroff» (Відповідачем 1) за зобов'язаннями перед позивачем - Кредитором за Ліцензійним договором № 01022010-N від 01.02.2010 року (Основним договором), а саме під зобов'язаннями за цим договором є:

- зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті роялті відповідно до п.7.1 основного зобов'язання (за Ліцензійним договором);

- зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті пені у розмірі 0,1% від належної до виплати суми за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 Основного договору (Ліцензійного договору).

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, згідно Основного договору (Ліцензійного договору) у сумі, що дорівнює 300 000,00 доларів США , виражену в гривнях України, визначену за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Отже, враховуючи те, що зобов'язання за Ліцензійним договором є забезпеченим порукою, а також зважаючи на пряму норму закону (ч.1 ст. 543 ЦК України), згідно якої у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, - вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 та відповідача 2 як солідарних боржників судом визнаються обґрунтованими.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 § 7 Ліцензійного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару Винагороди, Ліцензіат зобов'язується сплатити Ліцензіару пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3 % річних, встановив, що позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних від простроченої суми, що становить 585 907,71 доларів США.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив що позивачем невірно здійснено її розрахунок, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР встановлено обмеження максимального розміру пені, який може бути стягнутий в разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Так, відповідно до статей 1, 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши умови пункту 7.2 § 7 Ліцензійного договору, суд приходить до висновку застосувати шестимісячне обмеження періоду її нарахування, встановлене частиною шостою статті 232 ГК України.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням вищенаведеного обмеження, її розмір складає 310 017, 55 доларів США, по курсу НБУ станом на 04.03.1013 року - 2 557 900, 28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачами доказів повного виконання умов договору щодо сплати заборгованості не надано. Отже, факт порушення відповідачами договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 ГПК України , витрати щодо судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 31 код ЄДРПОУ 30805594) на користь Компанії «Nemiroff Holdings Limited» (Themistocles Dervis Street, Elenion Building, 2 nd floor, CY-1066 Nicosia, Cyprus; свідоцтво про інкорпорацію від 11.02.2005 року, номер запису про державну реєстрацію згідно сертифікату реєстрації НЕ 157436) 17 961 825,87 доларів США (сімнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят одну тисячу вісімсот двадцять п'ять доларів США 87 центів)- сума основного боргу, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 143 568 874,18 гривень (сто сорок три мільйони п'ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 18 коп.); 320 017, 55 доларів США (триста двадцять тисяч сімнадцять доларів США 55 центів) - пеня за прострочення сплати роялті, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 2 557 900, 28 грн. (два мільйони п'ятсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот грн. 28 коп.); 585 907,71 доларів США (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сім доларів США 71 цент) - сума 3% річних від простроченої суми основного боргу, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 4 683 160,33 гривень. (чотири мільйони шістсот вісімдесят три тисячі сто шістдесят грн. 33 коп.) та судовий збір у розмірі 68176, 91 грн.

3. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 31 код ЄДРПОУ 30805594) та Товариства з обмеженою відповідальність «ЛВН-Трейдінг» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-А,Секція Е, офіс 42, ЄДРПОУ 38238851) на користь Компанії «Nemiroff Holdings Limited» (Themistocles Dervis Street, Elenion Building, 2 nd floor, CY-1066 Nicosia, Cyprus; свідоцтво про інкорпорацію від 11.02.2005 року, номер запису про державну реєстрацію згідно сертифікату реєстрації НЕ 157436) 300 000,00 доларів США (триста тисяч доларів США) суми боргу, що відповідно до курсу НБУ станом на 04.03.2013 року становить 2 397 900,00 гривень (два мільйони триста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) та судовий збір в сумі 133, 76 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 07.08.2013 року

Головуючий суддя О.Є. Блажівська

Суддя В.П. Босий

Суддя Є.Ю. Шаптала