Рішення

від 13.08.2013 по справі 905/3720/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦТКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2013 Справа № 905/3720/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м. Донецьк, ідентифікаційний код 02658212

про: зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу до нього з метою використання відповідно до умов договору оренди від 21.02.2007р. та надання ключів від вхідних дверей.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (особисто за паспортом серії НОМЕР_3, виданий Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 04.01.1998р.);

від Відповідача - Черашенський В.В. (за довіреністю №18 від 18.06.2013р.), Саламатіна А.А. (за довіреністю №17 від 10.06.2013р.);

від Третьої особи - ОСОБА_2 (особисто за паспортом серії НОМЕР_4, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 11.04.1997р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 11.06.2013р. на 25.06.2013р., у судовому засіданні 25.06.2013р. було оголошено перерву до 16.07.2013р., з 16.07.2013р. на 23.07.2013р., а 23.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.08.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м. Донецьк (далі - Відповідач) про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу до нього з метою використання відповідно до умов договору оренди від 21.02.2007р. та надання ключів від вхідних дверей.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається здійснення Відповідачем перешкод у користуванням Позивачем приміщенням, яке було передано останньому за договором оренди №173 від 21.02.2007р., у вигляді припинення вільного доступу до приміщення через заміну замків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди від 21.02.2007р., акт приймання-передачі від 22.02.2007р., договори купівлі-продажу від 05.07.2010р., рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.06.2012р., рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.08.2012р., лист від 19.04.2013р., лист від Слідчого СВ Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, свідоцтво про державну реєстрацію, виписку з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків, копію паспорту, витяг з ЄДР стосовно реєстрації Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 283, 284, 285 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 20, 391, 396, 397 Цивільного кодексу України та в обґрунтування своєї позиції і на виконання вимог суду надав додаткові документи (а.с.а.с. 49-50, 64-68, 127, 128, 146, 147, 153, 165-167)

Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.52-58, 73-125, 129-130, 135, 137, 138-141, 157-163), у тому числі :

- клопотання від 10.06.2013р. про відкладання розгляду справи, задоволене ухвалою від 11.06.2013р.;

- відзив від 25.06.2013р., яким проти позову заперечив, вказуючи про: дізнання про існування у договору оренди №173 від 21.02.2007р. лише 10.01.2013р., та нездійснення господарської діяльності і неотримання орендної плати за таким договором;

- клопотання про подання запиту до Інформаційного центру Міністерства юстиції України про встановлення законності реєстрації договору оренди №173 від 21.02.2007р. та доручення на виконання певних дій, посвідчених нотаріусом, у задоволені якого відмовлено ухвалою від 25.06.2013р.;

- клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи про визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. залучено до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_2 (далі - Третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення (а.с.51), у яких повідомила, що після винесення рішення суду від 27.07.2012р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, майно було повернуто Відповідачу за актом приймання-передачі. В перебігу розгляду справи Третьою особою надавались документи на виконання ухвали суду (а.с.а.с. 69-72).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.07.2013р. було зобов'язано Першу Донецьку державну нотаріальну контору (83001, вул. Артема, 74, м. Донецьк) та Донецьку філію Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (83001, вул. Артема, 74, м. Донецьк) надати суду відомості щодо реєстрації в Державному реєстрі правочинів договору оренди від 21.02.2007р., укладеного між Пансіонатом «Славяногорський» - філія ЗАТ «Донецьктурист», в особі директора ОСОБА_2 та Приватним підприємцем ОСОБА_1 про оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який (договір), був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 173.

За результатами розгляду означених запитів вказаними особами були надані ідентичні відповіді (а.с.а.с.153, 154), за змістом яких вбачається відсутність правової та технічної можливості надання інформації з Державного реєстру правочинів через припинення його дії з 01.01.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, а також підтвердили доведені до відома суду 16.07.2013р. (а.с.142) обставини поточного перебування спірного майна у володінні Відповідача разом із ключами від вхідної двері та відсутність у Позивача доступу до вказаного приміщення. Крім того, Третя особа, яка на момент виникнення правовідносин між сторонами за договором оренди №173 від 21.02.2007р. і впродовж певного періоду після цього обіймала посаду керівника Пансіонату «Славяногорський», підтвердила факт отримання Відповідачем платежів від Позивача за цим договором, у тому числі - і згідно представленій банківській виписки (а.с.165) і належну обізнаність Відповідача про існування означеного договору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, відмовляючи у задоволені клопотань Відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.а.с.137-141, 157) через недоведеність передбачених для цього ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України підстав (наявність у провадженні суду іншої пов'язаної справи (відповідної ухвали не представлено) та неможливість в межах цієї справи самостійно оцінити законність договору оренди в контексті передбачених ст.83 Господарського процесуального кодексу України повноважень.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007р. між Відповідачем (Орендодавець) в особі філії - Пансіонату «Славяногорський» та Позивачем (Орендар) був укладений і нотаріально посвідчений договір оренди №173 (а.с.а.с.10-13), згідно п.1.1, 1.2, 1.3, та 1.6 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду нежилі приміщення, а саме: медпункт Д-1 площею 79,1 кв.м., магазин В-1 площею 87,2 кв.м. (далі - спірне майно), пункт прокату Г-1 площею 106,6 кв.м., склади В 1 -1 та В 2 -1 загальною площею 156,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язується виплачувати орендну плату відповідно до умов договору, зі строком дії до 21.02.2022р.

Укладання означеного договору з боку Відповідача та його підписання директором пансіонату - ОСОБА_2 (Третя особа) - зумовлено повноваженнями останнього, передбаченими нотаріально посвідченою довіреністю від 08.02.2007р. (а.с.66) та дозволом за рішенням правління Відповідача, оформленим протоколом №30/4 від 29.12.2007р. (а.с.65), що узгоджується з п. 2.1. Положення про філію (а.с.а.с.90-92).

До моменту укладання договору оренди №173, частина визначених ним об'єктів, а саме - будівлі медпункту і пункту прокату - були орендовані Позивачем у Відповідача на підставі договору оренди будівель і споруд №25 від 29.12.2006р. (а.с.а.с.159-162).

Відповідно до умов п. 4.1 договору оренди №173 Орендар має переважне право на продовження договору і придбання орендованих приміщень, а згідно п. 1.5. перехід права власності на орендовані приміщення не є підставою для зміни і розірвання цього договору.

22.02.2007р. майно було передано Позивачу в оренду разом із ключами від приміщень за актом приймання-передачі (а.с.а.с.14-15). В перебігу правовідносин за цим договором Орендар отримував згоду на здійснення переобладнання будівель (а.с.167) та перераховував орендну плату на користь Орендодавця згідно відомостей банківської виписки (а.с.165).

В подальшому, 05.07.2010р. Позивач придбав у Відповідача за договором купівлі-продажу №2246 (а.с.а.с.18, 19) частину орендованих ним приміщень, а саме: медпункт Д-1 площею 78,7 кв.м., пункт прокату Г-1 площею 108,8 кв.м., склади В 1 -1 та В 2 -1 загальною площею 156,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Того ж дня між Відповідачем (Продавець) та Третьою особою (Покупець) укладено і нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (а.с.а.с.16-17), згідно п. 1 якого, Продавець продав, а Покупець купив нерухомість, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0278 га, для якої сформовано кадастровий номер 141470500:01:001:0943., а саме: орендовану Позивачем будівлю магазину літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м. (спірне майно), що складає 13/1000 ідеальних часток, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.06.2012р. (а.с.а.с.20-27) зазначений договір купівлі-продажу було визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_2 повернути магазин літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м. ПАТ «Донецьктурист». Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27.08.2012р. (а.с.28-32) рішення змінено, проте в зазначеній частині залишено без змін. Із змісту означених судових актів вбачається, що наявність розбіжностей відносно розміру площі магазину літ. В-1 не впливає на можливість ідентифікації цього обєкту.

Як вбачається із змісту акту звіряння розрахунків між Позивачем і Третьою особою у період з 06.07.2013р. по 31.08.2013р. (а.с.72) орендні платежі за користування спірним майном були здійснені на користь останнього Орендарем у загальній сумі 13000грн.

Актом державного виконавця від 21.03.2013р. (а.с.71) було встановлено, що приміщення магазину літ. В-1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 повернуто ПАТ «Донецьктурист» із застереженням про те, що в приміщені знаходяться приналежні Позивачеві речі зважаючи на договір оренди №173 зі строком дії до 21.02.2022р. Постановою від 28.03.2013р. на підставі вказаного акту відповідне виконавче провадження було закінчено (а.с.70).

Після повернення обєкту оренди - спірного майна - Відповідачеві Орендар здійснював перерахування орендної плати на користь Відповідача, проте останній повертав означені кошти як помилкового перераховані (а.с.а.с.127, 128), через що Позивач надіслав 20.04.2013р. (а.с.35) запит про причини повернення коштів та щодо реквізитів для здійснення орендних платежів (а.с.34).

За таких обставин Позивач, посилаючись на зміну співробітниками Відповідача вхідних замків у спірному приміщенні та припинення вільного доступу до нього, звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві від 25.06.2013р., підтверджуючим на запитання суду (а.с.а.с.132, 142) відсутність у Позивача вільного доступу до спірного приміщення та перебування ключів від нього у адміністрації підприємства Відповідача.

Як вбачається із змісту представленого Відповідачем Витягу з книги реєстрації договорів пансіонату «Словяногорський» за 2006-2011р. (а.с.а.с.94-102) вбачається, що останнім не було зареєстровано договір оренди №173 від 21.02.2007р. з Позивачем, тоді як містяться відомості про реєстрацію укладеного між сторонами договору оренди від 29.12.2006р. відносно будівлі медичного пункту і фотолабораторії, за яким також складалися акти приймання-передачі наданих послуг (а.с.а.с.104-125).

Третя особа позовні вимоги підтвердила у повному обсязі викладені Позивачем обставини.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача усунути перешкоди в користуванні об'єктом оренди шляхом надання Позивачу вільного доступу до нього та ключів від вхідних дверей.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та приписами Цивільного кодексу України, а також - іншими актами законодавства.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу судового захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту.

Беручи до уваги визначені Позивачем підстави позову, останній наполягає на задоволенні заявлених вимог з огляду на наявність не припиненого жодним чином права володіння і користування спірним майном, що ґрунтується на чинному у відповідній частині договорі оренди та порушення означеного права Відповідачем через відсутність правових підстав для здійснення перешкод у користуванні орендованим майном.

З огляду на надані до матеріалів справи документи, захищувані Позивачем суб'єктивні права ґрунтуються на положеннях договору оренди №173 від 21.02.2007р., внаслідок укладання якого Позивач здійснює повноваження Орендаря спірного приміщення.

Із змісту орендних правовідносин, визначених положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі.

Враховуючи, що в контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб, тоді як жодних доказів наявності підстав для припинення орендних правовідносин відносно спірної будівлі магазину літ.В-1, встановлених ч.2 ст. 292 Господарського кодексу України, ст.ст.781, 782 Цивільного кодексу України, чи у будь-який інший спосіб, визначений законодавством, передбачена п. 1.6. договору оренди від 21.02.2007р. дата закінчення його строку - 21.02.2022р. - зумовлює висновок і про поточну наявність у Позивача відповідних права орендодавця щодо такого майна.

Дійсно, набуття цього об'єкту оренди у власність Третьої особи та подальше визнання відповідного договору купівлі-продажу недійсним у судовому порядку із застосуванням реституційних наслідків згідно п.1.5. договору оренди №173 від 21.02.2007р. та ст.770 Цивільного кодексу України мало наслідком лише зміни Орендодавця, проте не припиняло правовідносин з оренди спірного майна Позивачем.

Заперечення Відповідача проти позовних вимог щодо неналежності договору оренди №173 від 21.02.2007р. судом відхиляються з огляду на таке:

- по-перше, відсутність запису про укладання означеного договору в представлені фотокопії Книги реєстрації договорів пансіонату «Словяногорський» за 2006-2011р. (оригіналу представлено не було), яка в односторонньому порядку ведеться Відповідачем, не має жодного правового значення для виникнення та існування орендних відносин згідно нотаріально посвідченого договору, тим більше, що про існування останнього Відповідачеві відомо не тільки внаслідок отримання орендних платежів, але й в силу прийняття правлінням відповідного рішення про дозвіл на його укладання (а.с.а.с.65, 66), достовірність доказового значення яких не було спростовано в межах цієї справи жодною мірою;

- по-друге, наявність між сторонами укладеного 29.12.2006р. договору оренди відносно іншого, ніж спірна будівля магазину, майна, яке у подальшому увійшло в об'єкт оренди за договором №173 від 21.02.2007р. жодною мірою не спростовує чинності останнього (ні хронологічно, ні юридично), навпаки - укладання договору №173 від 21.02.2007р. зумовило припинення попереднього договору між цими ж сторонами стосовно майна, що співпадає - у світлі приписів ст.ст.604, 653 Цивільного кодексу України, що спростовує доказове значення представлених Відповідачем актів приймання наданих послуг відносно періоду після укладання договору оренди №173 від 21.02.2007р.;

В свою чергу, відсутність серед матеріалів справи витягу про державну реєстрацію правочину - договору оренди №173 від 21.02.2007р. згідно вимог ст.794 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент його нотаріального посвідчення), за висновком суду у світлі передбаченого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, не може вважатися доказом його неукладенності, оскільки:

- за змістом ст.ст.210, 640 Цивільного кодексу України лише відсутність передбаченої (в тому числі - за порядком і суб'єктами здійснення) законом державної реєстрації правочину визначає момент його вчинення, тоді як на дату укладання сторонами договору оренди №173 від 21.02.2007р. порядок державної реєстрації правочинів регламентувався не законом, а підзаконним нормативним актом - Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим Постановою КМУ від 26 травня 2004р. N 671;

- як передбачувалося п.6 згадуваного вище Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Беручи до уваги, що договір оренди №173 від 21.02.2007р. нотаріально посвідчений, а встановити факт наявності або відсутності його державної реєстрації згідно вказаного Порядку попри вжиті судом заходи є об'єктивно не можливим (а.с.а.с.153, 154), суд виходиться із встановленої ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України і не спростованої в межах цієї справи жодними доказами Відповідача презумпції добросовісної та розумної поведінки нотаріуса щодо державної реєстрації праовчину, тим більше, що за змістом п.18 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів наявність відповідного витягу у сторони правочину не є обов'язковою;

- наразі, оскільки за змістом п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів технічні дії нотаріуса з державної реєстрації правочину мають вчинятися автоматично і не залежать від сторін цього правочину, а нотаріальне посвідчення підписаного уповноваженими особами тексту цього договору достатньою мірою вказує на досягнення між ними згоди за всіма відповідними умовами, а отже - і на завершення процедури укладання договору у розмінні ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, за якої слідували встановлені судом дії сторін з виконання умов такого договору, недоведене Відповідачем припущення його неукладенності суперечать передбаченим п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, представлений в матеріалах справи договір оренди №173 від 21.02.2007р. суд вважає належною і достатньою підставою для виникнення і поточного існування у Позивача права оренди спірної будівлі магазину літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів, сподівання та майновий інтерес Позивача щодо володіння і користування спірним майном, пов'язаний із правом оренди, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосування за аналогією згідно ст.8 Цивільного кодексу України положень ст. 391 цього Кодексу стосовно захисту права оренди Позивача та усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди з боку Відповідача, представник якого визнали відповідний факт наявності перешкод, шляхом передачі Позивачу ключів від вхідної двері і забезпечення вільного доступу до об'єкту оренди.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - усунути перешкоди в користуванні) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій з передачі ключів тривальністю в 3 календарних дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст1, 4-2 - 4-6, 23, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити у повному обсягу.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Донецьктурист», м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) усунути перешкоди в користуванні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом забезпечення вільного доступу до вказаного майна з метою використання згідно умов договору оренди №173 від 21.02.2007р. та передачею впродовж трьох календарних днів з моменту набрання рішенням судом законної сили ключі від вхідної двері Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьктурист», м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1147 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013р.

Суддя Д.О. Попков