Постанова

від 28.01.2014 по справі 905/3720/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 905/3720/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" на рішення та постановугосподарського суду Донецької області від 13.08.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у справі № 905/3720/13 господарського суду Донецької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доПриватного акціонерного товариства "Донецьктурист" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 прозобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Фізична особи-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" (далі - ПрАТ "Донецьктурист") про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2013 р. у справі № 905/3720/13 (суддя Попков Д.О.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Зобов'язано ПрАТ "Донецьктурист" усунути перешкоди в користуванні позивачем приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв.м, що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, АДРЕСА_1, шляхом забезпечення вільного доступу до вказаного майна з метою використання згідно з умовами договору оренди № 173 від 21.02.2007 р. та передачею впродовж трьох календарних днів з моменту набрання рішенням судом законної сили ключів від вхідних дверей позивачу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючого, Бойченка К.І., Шевкової Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013 р. у справі № 905/3720/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2013 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у справі № 905/3720/13, ПрАТ "Донецьктурист" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2013 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "Донецьктурист" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.01.2014 р. о 10 год. 15 хв.

13.01.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшли заяви ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5), у яких позивач та третя особа просять суд у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Донецьктурист" відмовити у повному обсязі, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. розгляд касаційної скарги ПрАТ "Донецьктурист" відкладено на 28.01.2014 р. о 10 год. 00 хв.

27.01.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшла телеграма позивача з клопотанням про розгляд справи № 905/3720/13 за відсутності позивача.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.02.2007 р. між відповідачем (Орендодавець) в особі філії - Пансіонату "Славяногорський" та позивачем (Орендар) було укладено договір оренди № 173 (далі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 та 1.6 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду нежилі приміщення, а саме: медпункт Д-1 площею 79,1 кв.м, магазин В-1 площею 87,2 кв.м (далі - спірне майно), пункт прокату Г-1 площею 106,6 кв.м, склади В 1 -1 та В 2 -1 загальною площею 156,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зі строком дії Договору до 21.02.2022 р.

Договір підписаний з боку відповідача директором пансіонату ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08.02.2007 р. та за дозволом правління відповідача (рішення правління відповідача від 29.12.2006 р.).

Згідно з актом приймання-передачі від 22.02.2007 р. майно було передано позивачу в оренду разом із ключами від приміщень.

05.07.2010 р. між відповідачем (Продавець) та третьою особою (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений (за № 2250) договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого Продавець продав, а Покупець купив будівлю магазину літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м (спірне майно), що складає 13/1000 ідеальних часток, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому рішенням Слов'янського міського районного суду Донецької області від 27.06.2012 р. зазначений договір купівлі-продажу було визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_5 повернути магазин літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м ПрАТ "Донецьктурист". Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27.08.2012 р. вказане рішення змінено, однак у зазначеній частині залишено без змін.

Згідно з актом державного виконавця від 21.03.2013 р. приміщення магазину літ. В-1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, повернуто ПрАТ "Донецьктурист". В акті зазначено, що в приміщені знаходяться належні позивачеві речі, зважаючи на договір оренди № 173 зі строком дії до 21.02.2022 р.

Після повернення спірного майна позивач продовжував здійснювати орендні платежі, однак платежі були повернуті відповідачем.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.04.2013 р. про пояснення причин повернення орендної плати та повідомлення реквізитів для її перерахування. Проте відповідач відповіді на зазначений лист не надав.

У квітні 2013 року відповідачем без погодження з позивачем були змінені замки, що створило перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договір оренди № 173 від 21.02.2007 р. був підписаний обома сторонами, тобто сторони досягли згоди за всіма його умовами, Договір нотаріально посвідчений, відповідачем не доведений факт його неукладеності.

Також, суди встановили, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для припинення орендних правовідносин за Договором, строк дії якого - до 21.02.2022 р.

При цьому, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що перехід спірного майна у власність третьої особи та визнання відповідного договору купівлі-продажу недійсним у судовому порядку із застосуванням реституції не припиняло правовідносин з оренди спірного майна позивачем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Щодо доводів відповідача про відсутність у матеріалах справи витягу про державну реєстрацію правочину - договору оренди № 173 від 21.02.2007 р., господарські суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що на дату укладання сторонами Договору порядок державної реєстрації правочинів регламентувався Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671.

Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку було передбачено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів недобросовісності нотаріуса щодо державної реєстрації правочину не надано.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач підставно користується спірним майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед іншого, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 84 ГПК України, місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно встановлено строк вчинення відповідних дій з передачі позивачу ключів від вхідних дверей тривалістю в три календарних дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. та рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013 р. у справі № 905/3720/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець