Постанова

від 17.10.2013 по справі 905/3720/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013 р. справа №905/3720/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А. від позивача:ОСОБА_4 - особисто за паспортом від відповідача:Черашенськй В.В. - за дов. №18 від 18.06.2013р. від третьої особи:ОСОБА_6 - особисто за паспортом Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013 року у справі№905/3720/13 (суддя Попков Д.О.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Донецьк до відповідача:Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 м.Донецьк про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання вільного доступу до нього з метою використання відповідно до умов договору оренди від 21.02.2007р. та надання ключів від вхідних дверей ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 м.Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" м.Донецьк про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання вільного доступу до нього з метою використання відповідно до умов договору оренди від 21.02.2007р. та надання ключів від вхідних дверей.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.13р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Донецьк задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Донецьктурист" м.Донецьк усунути перешкоди в користуванні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 м.Донецьк приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом забезпечення вільного доступу до вказаного майна з метою використання згідно умов договору оренди №173 від 21.02.2007р. та передачею впродовж трьох календарних днів з моменту набрання рішенням судом законної сили ключі від вхідної двері Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 м.Донецьк.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Донецьктурист" м.Донецьк з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.08.13 р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Також відповідачем заявлене клопотання про витребування з Головного управління юстиції у Донецькій області інформацію про державну реєстрацію договору оренди нежилих приміщень №173 від 21.02.2007р. в Державному реєстрі правочинів. Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що господарським судом був зроблений такий запит, листом від 31.07.2013р. №03-15/3584 Донецька філія ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України повідомило про відсутність правової та технічної можливості надання інформації з Державного реєстру правочинів через припинення його дії з 01.01.2013р. (а.с.154)

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 м.Донецьк, надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Третя особа, ОСОБА_6, м.Донецьк, у судовому засіданні зазначив, що вважає, рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2007р. між Відповідачем (Орендодавець) в особі філії - Пансіонату "Славяногорський" та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди, згідно п.1.1, 1.2, 1.3, та 1.6 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду нежилі приміщення, а саме: медпункт Д-1 площею 79,1 кв.м., магазин В-1 площею 87,2 кв.м. (далі - спірне майно), пункт прокату Г-1 площею 106,6 кв.м., склади В1-1 та В2-1 загальною площею 156,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язується виплачувати орендну плату відповідно до умов договору, зі строком дії до 21.02.2022р.

Договір підписаний з боку відповідача директором пансіонату - ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08.02.2007р. та за дозволом правління відповідача, (рішення правління відповідача від 29.12.2006р.)

Згідно акту приймання від 22.02.2007р. майно було передано Позивачу в оренду разом із ключами від приміщень за актом приймання-передачі.

Згідно відомостей банківської виписки Орендар перераховував орендну плату на користь Орендодавця (а.с.165).

05.07.2010р. Позивач придбав у Відповідача за договором купівлі-продажу №2246 частину орендованих ним приміщень, а саме: медпункт Д-1 площею 78,7 кв.м., пункт прокату Г-1 площею 108,8 кв.м., склади В1-1 та В2-1 загальною площею 156,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Разом з цим між Відповідачем (Продавець) та Третьою особою (Покупець) 05.07.2010р. укладено і нотаріально посвідчений за №2250 договір купівлі-продажу.

Згідно п. 1 договору Продавець продав, а Покупець купив нерухомість, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0278га, для якої сформовано кадастровий номер 141470500:01:001:0943., а саме: будівлю магазину літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м. (спірне майно), що складає 13/1000 ідеальних часток, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

У подальшому рішенням Слов'янського міського районного суду Донецької області від 27.06.2012р. зазначений договір купівлі-продажу було визнано недійсним та зобов'язано ОСОБА_6 повернути магазин літ. В-1, загальною площею 82,9 кв.м. ПАТ "Донецьктурист". Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27.08.2012р. рішення змінено, однак в зазначеній частині залишено без змін.

Згідно акту державного виконавця від 21.03.2013р. приміщення магазину літ. В-1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 повернуто ПАТ "Донецьктурист". У акті зазначено, що в приміщені знаходяться належні Позивачеві речі зважаючи на договір оренди №173 зі строком дії до 21.02.2022р.

Постановою від 28.03.2013р. на підставі зазначеного акту, виконавче провадження за рішенням суду було закінчено.

Після повернення спірного майна позивач продовжував здійснювати орендні платежі, однак платежі були повернуті відповідачем. Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.04.2013р. про пояснення причин повернення орендної плати та повідомлення реквізитів для її перерахування. Відповідач відповіді на зазначений лист не надав.

У квітні 2013р. відповідачем без погодження з позивачем були змінені замки що створило перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном. У зв"язку з чим позивач звернувся до господарського суду з зазначеним позовом.

За даною справою позивач звернувся до суду про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому, ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Нормами ст. 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 781, 782 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення договору найму.

Згідно п. 1.6 договору оренди дата закінчення його строку - 21.02.2022р.

Таким чином, судова колегія дійшла вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку що оскільки згідно норм законодавства передбачено можливість сторін користуватися об'єктом оренди до припинення правовідносин у передбачений законодавством спосіб та відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для припинення орендних правовідносин відносно спірної будівлі магазину літ.В-1, дата закінчення строку оренди - 21.02.2022р. тому позивач правомірно користується орендованим майном.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Тому перехід у власність Третьої особи та визнання цього договору купівлі-продажу недійсним у судовому порядку із застосуванням реституційних наслідків не припиняло правовідносин з оренди спірного майна Позивачем.

Твердження відповідача щодо неналежності договору оренди №173 від 21.02.2007р., а саме про необізнанность про його існування, обгрунтовано не прийняті господарським судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм дозволом від 29.12.2006р. дозволів директору пансіонату укладати договора оренди у тому числі і за спірним приміщенням.

Щодо відсутності у матеріалах справи витягу про державну реєстрацію правочину - договору оренди №173 від 21.02.2007р. господарським судом вірно зазначено, що на дату укладання сторонами договору оренди порядок державної реєстрації правочинів регламентувався не законом, а підзаконним нормативним актом - Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим Постановою КМУ від 26 травня 2004р. N671, тому згідно п.6 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Доказів недобросовісної та нерозумної поведінки нотаріуса щодо державної реєстрації правочину не надано.

Крім того, у відповідності п.18 Тимчасового порядку наявність відповідного витягу у сторони правочину не є обов'язковим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки договір оренди №173 від 21.02.2007р. був підписаний обома сторонами, тобто сторони досягли згоди за всіма умовами, договір нотаріально посвідчений, відмовідачем не доведений факт його неукладеності, а також дія цього договору до 21.02.2022р. тому позивач належно та підставно користується орендованим майном, а саме: будівлею магазину літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Договір оренди на даний час є діючим, та не має підстав для визнання його недійсним.

У відповідності до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед іншого, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Беручи до уваги наведене та надані до матеріалів справи докази, судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину, літ. В-1, площею 87,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання вільного доступу до нього з метою використання відповідно до умов договору оренди від 21.02.2007р. та надання ключів від вхідних дверей, обгрунтовані, у зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволені.

Також у відповідності ст. 84 Господарського процесуального кодексу України суд обґрунтовано встановив строк вчинення відповідних дій з передачі ключів тривальністю в 3 календарних дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. року у справі №905/3720/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. року у справі №905/3720/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. року у справі №905/3720/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І.Бойченко

Т.А. Шевкова

Надр.6 прим:

1 - у справу; 2 - позивачу;

3- відповідачу; 4 - третій особі;

5 - ДАГС; 6- ГС Дон. обл.