Постанова

від 15.08.2013 по справі 10/5005/8661/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 10/5005/8661/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий,

судді Грек Б.М., Палій В.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

04.04.2013

у справі № 10/5005/8661/2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 274 468, 85 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (згідно уточнених позовних вимог) у розмірі 272 896,73грн. (з них: 240 000,00грн. основного боргу, 16 400,00грн. заборгованості за використану теплову енергію, 16 496,73грн. - пені), у зв'язку із неналежним виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання із внесення орендної плати та компенсації витрат теплопостачання в період з грудня 2009 року по липень 2012 року за договором оренди №1 нежитлового приміщення від 16.09.2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року (суддя Кощеєв І.М.) у справі № 10/5005/8661/2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 240 000,00грн. основного боргу, 16496,73грн.-пені, 5129,93грн. судового збору. Позовні вимоги, пов'язані із стягненням суми заборгованості із сплати використаної теплової енергії у розмірі 16400,00грн. - залишено без розгляду.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції позивачем надано уточнений розрахунок позовних вимог, у зв'язку із допущеною помилкою у попередньому розрахунку. Так, згідно уточненого розрахунку, сума, яка підлягала стягненню по сплаті за користування орендованим приміщенням склала 232 500,00грн. (за період з січня 2010 року по липень 2012 року), сума пені - 15 932,07грн. (за період прострочення з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року (судді Крутовських В.І., Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.) рішення суду І інстанції у справі № 10/5005/8661/2012 змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 232 500,00грн. основного боргу, 15 932,07грн. -пені, 4968,64грн. - судового збору. З Державного бюджету України на користь позивача повернуто 520,74грн. надмірно сплаченої суми судового збору.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 16.09.2009 року.

Згідно умов договору, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), яке належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності. Об'єкт оренди знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та має вбудоване нежитлове приміщення з цільовим призначенням офіс, загальною площею 93,6 кв.м., ганок.

Пунктом 3.1, 3.2 договору передбачено, що передання та повернення об'єкта оренди здійснюється двохсторонньою комісією, яка складається з повноважних представників сторін. При передачі та поверненні об'єкта оренди складаються акти приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін, згідно викладеного в 3.1. договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору об'єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання акту приймання-передачі. Датою передачі/приймання об'єкта оренди є дата підписання акта приймання-передачі. За відсутності такого акту сторони не мають права посилатися на інші докази часу приймання/передачі об'єкта оренди.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у зв'язку із необхідністю приведення об'єкта оренди у стан для його використання, 05.09.2009 року актом приймання - передачі приміщення передано в оренду.

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що розмір орендної плати складає 7 500грн в місяць, яка не індексується. Сума орендної плати сплачується в готівковому порядку до 15 числа поточного місяця, за який вона сплачується.

В склад орендної плати не входять витрати орендодавця на електро-, водо-, теплопостачання на об'єкт оренди, послуги зв'язку, обслуговування будинку і прибудинкової території. Компенсація плати за дані послуги сплачується орендарем орендодавцю згідно з показниками лічильників, а за їх відсутності - відповідно до норм та тарифів постачальників послуг, на підставі наданих орендодавцем рахунків щомісячно у місяць, наступний за тим за який вноситься ця оплата протягом 10-ти банківських днів з моменту надання рахунку (пункт 4.4 договору).

Строк оренди за договором складає 35 календарних місяців з моменту передачі об'єкта оренди в оренду за актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 4.6. договору, орендна плата нараховується до моменту повернення об'єкта оренди, яке підтверджується відповідним актом.

15.02.2010 року орендодавець звернувся до орендаря із заявою-претензією про невиконання договору оренди від 16.09.2009 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі, комунальним послугам та нараховано пеню.

Відповідно до умов договору, а саме п. 5.4.2. орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом двох місяців.

Судами встановлено, що 16.02.2010 року орендодавець звернувся до орендаря із заявою про розірвання договору оренди майна №1 від 16.09.2009 року та вимогою сплатити борг по орендній платі 15 000,00грн, комунальним послугам 2 565,00грн. та пені 4 650,00грн, у зв'язку із невиконанням обов'язків по договору.

Рішенням господарського суду від 15.12.2011 року у справі № 20/5005/14046/2011 задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 45 000,00грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за дострокове розірвання договору оренди №1 від 16.09.2009 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2012 року, рішення господарського суду від 15.12.2011 року скасовано, у зв'язку з тим, що орендодавцю не надано право на односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання, а надано лише право вимагати розірвання договору, тому надсилання листа про розірвання договору не може розцінюватися як розірвання договору в односторонньому порядку.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Акт приймання-передачі повернення об'єкту оренди за підписами уповноважених представників сторін, не складався.

Предметом спору по справі №10/5005/8661/2012 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання із внесення орендної плати та компенсації витрат теплопостачання в період з січня 2010 року по липень 2012 року за договором оренди №1 нежитлового приміщення від 16.09.2009 року.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( статті 759, 762 Цивільного кодексу України ).

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за заявлений позивачем період з січня 2010 року по липень 2012 року та пені, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів сплати орендних платежів за визначений період. Суди також посилались на те, що відповідачем не доведений факт повернення орендованого майна позивачу до закінчення строку дії договору та не доведено порушення його прав у користуванні орендованим приміщенням.

Проте, суд касаційної інстанцій вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати за весь заявлений позивачем період та нарахованої на суму основного боргу пені передчасними, з урахуванням того, що останні не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи та доказів у ній.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі відповідач неодноразово зазначав про те, що з 16.02.2010 року позивачем було припинено доступ відповідача до орендованого приміщення, змінено замки на вхідних дверях та поставлено дане приміщення на централізовану охорону, шляхом укладення договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гюрза - Плюс". Відповідач також вказував на те, що з урахуванням даних обставин, з 16.02.2010 року по 05.08.2012 року останній не мав можливості використовувати приміщення, що було об'єктом оренди.

Проте, відповідним доводам та наданим на їх підтвердження доказам (акту від 16.02.2010 року, листу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюрза - Плюс" від 27.03.2012 року, заяві СПД ОСОБА_2 від 16.02.2010 року, поясненням, які зафіксовані у протоколі судового засідання по кримінальній справі 1-383/11/0408, у тому числі, підсудної ОСОБА_2), судами не була надана належна правова оцінка, натомість, суди лише обмежились посиланням на відсутність доказів підписання сторонами акту приймання-передачі повернення об'єкту оренди на підтвердження розірвання договору, не врахувавши при цьому, що наявність або відсутність обставин неможливості використання об'єкту оренди орендарем в період дії договору , не ставиться законом у залежність від встановлення обставин, які пов'язані із достроковим розірванням договору оренди.

Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що звернення відповідача з позовом до суду для захисту своїх прав, як орендаря (у випадку, якщо таке порушення мало місце), є його правом, а не обов'язком, і відсутність відповідного позову не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що права відповідача, як орендаря, не були порушені і підстави для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими в частині вирішення спору про стягнення з відповідача (згідно розрахунку позивача, наданого у суді апеляційної інстанції) суми основного боргу у розмірі 232 500,00грн. (за період з січня 2010 року по липень 2012 року) та пені у розмірі 15 932,07грн. (за період прострочення з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року), оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас згідно з пунктом 3 статті 111 9 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111 7 ГПК України, вказані судові акти у зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В частині, якою позовні вимоги про стягнення 16400,00грн. заборгованості зі сплати використаної теплової енергії залишено без розгляду, судові акти попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому, у касаційному порядку не переглядаються.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір у частині, переданій на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року зі справи № 10/5005/8661/2012 скасувати в частині вирішення спору про стягнення суми основного боргу у розмірі 232 500,00грн. та пені у розмірі 15 932,07грн., а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року зі справи № 10/5005/8661/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій