Постанова

від 15.01.2014 по справі 10/5005/8661/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 року Справа № 10/5005/8661/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2449 від 22.10.12, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі №10/5005/8661/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м. Кривий Ріг

про стягнення 248 432,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.12р. у справі №10/5005/8661/2012 ( суддя Кощеєв І.М. ) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: 240 000 ,00 грн. - основного боргу, 16 496 ,73 грн. - пені, 5 129 ,93 грн. - судового збору. Позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати вартості використаної відповідачем теплової енергії у розмірі 16 400 ,00 грн. - залишені без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.13 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.12р. у справі № 10/5005/8661/2012 змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 232 500,00грн. основного боргу, 15 932,07грн. - пені, 4968,64грн. - судового збору. З Державного бюджету України на користь позивача повернуто 520,74грн. надмірно сплаченої суми судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.13р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.12р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.13р. у справі №10/5005/8661/2012 скасовано в частині вирішення спору про стягнення суми основного боргу у розмірі 232 500, 00 грн. та пені у розмірі 15932,07 грн., справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі; в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.12 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.13р. у справі №10/5005/8661/2012 залишено без змін.

Під час перегляду справи Вищим господарським судом колегією суддів зазначено, що посиланням відповідача і доводам на їх підтвердження про те, що з 16.02.2010 року позивачем було припинено доступ відповідача до орендованого приміщення, змінено замки на вхідних дверях та поставлено дане приміщення на централізовану охорону, шляхом укладення договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гюрза - Плюс», в зв'язку із чим в період з 16.02.2010 року по 05.08.2012 року відповідач не мав можливості використовувати приміщення, що було об'єктом оренди не була надана належна правова оцінка. Суди лише обмежились посиланням на відсутність доказів підписання сторонами акту приймання - передачі повернення об'єкту оренди на підтвердження розірвання договору, не врахувавши при цьому, що наявність або відсутність обставин неможливості використання об'єкту оренди орендарем в період дії договору, не ставиться законом у залежність від встановлення обставин, які пов'язані із достроковим розірванням договору оренди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі №10/5005/8661/2012 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача : фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 6500,00 грн. - заборгованості; 1720,50 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 16.09.2009 р. відповідач не сплатив на користь позивача 6500,00 грн. орендної плати за січень 2010 р. та за період з 01.02.2010 р. по 15.02.2010 р., а відтак зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Однак суд не знаходить достатньо правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за період з 16.02.2010 р. по 05.08.2012 р., оскільки в цей період часу відповідач через обставини, за які він не відповідає , не мав можливості використовувати орендоване приміщення. Згідно з п.4.4.1. рахунки на сплату орендної плати повинні надаватися орендарю або його повноважному представнику під підпис. Рахунок, переданий за допомогою факсового зв'язку, вважається недійсним. В матеріалах справи відсутні належні докази вручення орендодавцем рахунків на сплату орендної плати орендарю або його повноважному представнику під підпис. А відтак не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Не погодившись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі №10/5005/8661/2012 скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 232500,00 гривень заборгованості по орендній платі, 15932,07 гривень пені та витрати пов'язані з розглядом справи задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення приміщення, яким є акт. Такий Акт відповідачем не надано у зв'язку із його відсутністю. Позивачем був проведений розрахунок заборгованості по сплаті за оренду приміщення яка складає 232500,00 грн. ( нарахована за період з січня 2010 року по липень 2012 року включно) тобто з моменту невиконання зобов'язання по сплаті до моменту закінчення строку дії договору, оскільки договір був діючим, та відповідачем не заперечувався. Умовами договору оренди нежитлового приміщення передбачений готівковий порядок розрахунку, тобто шляхом здійснення оплати безпосередньо орендодавцеві, а від так ненадання рахунку не є підставою для звільнення від орендної плати і не звільняє відповідача від застосування встановленої законодавством та договором відповідальності. Скаржник вважає, що до теперішнього часу укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Гюрза - Плюс» договір на охорону приміщення належним чином не розірваний, а відтак є діючим. Відповідач з власної ініціативи покинув орендоване приміщення і жодного разу не звертався до позивача з метою продовження користування орендованим приміщенням та до охоронної фірми з приводу виконання умов договору укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Гюрза - Плюс».

Фізична особа-підприємць ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 16.12.2013 року.

В судовому засіданні 16.12.2013р. оголошену перерву до 15.01.2013р.

15.01.14р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в загальному розмірі 248432,07 грн. ( в т.ч. : 232 500,00 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди за період з січня 2010 р. по липень 2012 р.; та 15 932,07 грн. - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.02.12 р. до 31.07.12 р. ) В обґрунтування позовних вимог зазначав , що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 16.09.2009 р. був дійсний на протязі 35 місяців з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі , а тому відповідач повинен був сплачувати орендну плату за користування приміщенням до часу закінчення терміну дії цього договору ( погодженого сторонами під час його укладання ) . В додаткових поясненнях до позовної заяви від 28.10.13 р. позивач також зазначав , що відповідач з власної ініціативи 16.02.10 р. звільнив орендоване приміщення та саме з вини останнього воно не використовувалося починаючи з 16.02.10 р. та до часу закінчення строку дії договору оренди ; а не через ту обставину , що позивачем 16.02.10 р. було переукладено договір охорони приміщення із ТОВ «Гюрза-Плюс» , а відтак ( на думку позивача ) відповідач порушив умови договору оренди та безпідставно відмовився від сплати орендної плати з січня 2010 р. по липень 2012 р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду від 15.12.2011 року у справі № 20/5005/14046/2011 задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 45 000,00грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за дострокове розірвання договору оренди №1 від 16.09.2009 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2012 року, рішення господарського суду від 15.12.2011 року скасовано, у зв'язку з тим, що орендодавцю не надано право на односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання, а надано лише право вимагати розірвання договору, тому надсилання листа про розірвання договору не може розцінюватися як розірвання договору в односторонньому порядку.

Тобто зазначеною постановою суду апеляційної інстанції встановлено , що договір оренди №1 від 16.09.2009 р. слід вважати таким , що достроково не розірваний , а відтак - діючим.

Постановою ВГСУ від 15.08.2013 по справі №10/5005/8661/2012, встановлено, що предметом позову по справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 зобов'язання із внесення орендної плати та компенсації витрат теплопостачання в період з січня 2010 року по липень 2012 року за договором оренди №1 нежитлового приміщення від 16.09.2009 року.

За своєю правовою природою укладений сторонами оренди нежилого приміщення № 1 від 16.09.2009 року є договором найму (оренди).

Згідно умов договору, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), яке належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності. Об'єкт оренди знаходиться за адресою м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз'їзду, буд 49, приміщ. 23-24 та має вбудоване нежитлове приміщення з цільовим призначенням офіс, загальною площею 93,6 кв.м., ганок.

Пунктом 3.1, 3.2 договору передбачено, що передання та повернення об'єкта оренди здійснюється двохсторонньою комісією, яка складається з повноважних представників сторін. При передачі та поверненні об'єкта оренди складаються акти приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін, згідно викладеного в 3.1. договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору об'єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання акту приймання-передачі. Датою передачі/приймання об'єкта оренди є дата підписання акта приймання-передачі. За відсутності такого акту сторони не мають права посилатися на інші докази часу приймання/передачі об'єкта оренди.

05.09.2009 року актом приймання - передачі приміщення передано в оренду.

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що розмір орендної плати складає 7 500грн в місяць, яка не індексується. Сума орендної плати сплачується в готівковому порядку до 15 числа поточного місяця, за який вона сплачується.

В склад орендної плати не входять витрати орендодавця на електро-, водо-, теплопостачання на об'єкт оренди, послуги зв'язку, обслуговування будинку і прибудинкової території. Компенсація плати за дані послуги сплачується орендарем орендодавцю згідно з показниками лічильників, а за їх відсутності - відповідно до норм та тарифів постачальників послуг, на підставі наданих орендодавцем рахунків щомісячно у місяць, наступний за тим за який вноситься ця оплата протягом 10-ти банківських днів з моменту надання рахунку (пункт 4.4 договору).

Строк оренди за договором складає 35 календарних місяців з моменту передачі об'єкта оренди в оренду за актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 4.6. договору, орендна плата нараховується до моменту повернення об'єкта оренди, яке підтверджується відповідним актом.

16.02.2010 року орендодавець звернувся до орендаря із заявою про розірвання договору оренди майна №1 від 16.09.2009 року та вимогою сплатити борг по орендній платі 15 000,00грн, комунальним послугам 2 565,00грн. та пені 4 650,00грн, у зв'язку із невиконанням обов'язків по договору.

Відповідно до умов договору, а саме п. 5.4.2. орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом двох місяців.

Суд вважає доведеним той факт, що Акт приймання-передачі за підписами уповноважених представників сторін при поверненні об'єкту оренди, не складався.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( статті 759, 762 Цивільного кодексу України ).

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 762 ЦК України: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Одним з доказів на підтвердження неможливості використання ним приміщення через обставини за які він не відповідає, відповідачем надані копії матеріалів, які містяться в кримінальній справі № 1-383/11/0408 за якими вироком Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 виправдано у скоєні злочину , передбаченого ст..356 КК України.

Відповідно до ч.2,3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином копії протоколів судових засідань по кримінальній справи № 1-383/11/0408 є належними і допустимими доказами в розумінні ст..34 Господарського процесуального кодексу, оскільки до теперішнього часу сторони, які були в кримінальній справі відповідно потерпілим та підсудною, а також свідки по справі не визнані винними в дачі завідомо неправдивих показань. Аналізуючи дані протоколів допиту в сукупності з даними, які містяться в акті від 16.02.2010 року, вимозі ОСОБА_3 від 23.02.2010 року , спрямованої на адресу ОСОБА_2, листі директора ТОВ «Гюрза -Плюс» від 27.03.2012 року суд доходить висновку про неможливість ОСОБА_3 користуватися майном, яке є предметом оренди через обставини, які від нього не залежать, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати за період часу, коли він через обставини, які від нього не залежать не міг використовувати орендоване приміщення.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 16.09.2009 р. заборгованість - 6500,00 грн. орендної плати за січень 2010 р. та за період з 01.02.2010 р. по 15.02.2010 р.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі №10/5005/8661/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20.01. 2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд