Постанова

від 14.08.2013 по справі 904/1084/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 904/1084/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Цвігун В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техенергопром" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року у справі № 904/1084/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазкомплект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техенергопром" про розірвання договору та стягнення 417 399 грн 80 коп.,

УСТАНОВИВ: У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автогазкомплект" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техенергопром" про розірвання договору поставки від 24 липня 2012 року № 180712 і стягнення 179 539 грн 58 коп. основного боргу, 84 810 грн попередньої плати, 1 568 грн 22 коп. річних і 7 822 грн 31 коп. пені з підстав неналежного виконання договору (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року (суддя Н. Пархоменко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2013 року, позов задоволено в частині розірвання договору та стягнення 264 349 грн; у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техенергопром" просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 11, 209, 509, 612, 626, 693 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Автогазкомплект" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 24 липня 2012 року сторони уклали договір поставки № 180712 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити, а позивач (покупець) - прийняти товар та оплатити його. Асортимент, кількість, строки та ціна товару узгоджуються в специфікації до договору.

Специфікацією від 24 липня 2012 року № 1 сторони узгодили поставку товару (лист г/к 20x2000x12000 мм, ГОСТ19903-74. сталь 09Г2С-12 ГОСТ 5520-79 у кількості 250 тонн вартістю 1 650 000 грн з ПДВ) упродовж 35 календарних днів з моменту отримання авансу в розмірі 60 відсотків вартості товару, решта 40 відсотків авансу сплачується покупцем після повідомлення про відвантаження товару.

Позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 990 000 грн.

У подальшому сторони змінили умови договору, погоджені Специфікацією № 1, умовами Специфікації від 28 вересня 2012 року № 2, відповідно до якої відповідач зобов'язався здійснити поставку товару - лист г/к 20x2000x12000 мм, ГОСТ19903-74, сталь 09Г2С-12 ГОСТ 5520-79 у кількості 130 тонн вартістю 905 190 грн з ПДВ у строк до 15 жовтня 2012 року.

Відповідач здійснив поставку продукції на суму 581 800 грн 42 коп.

Також на умовах Специфікації № 3 від 18 січня 2013 року відповідач здійснив поставку товару на суму 143 850 грн.

Усього на умовах договору відповідач поставив товар на суму 725 650 грн 42 коп. і борг дорівнює 264 349 грн 58 коп.

Неповернення постачальником на вимогу покупця суми залишку попередньої плати спричинило спір.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 665 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти , але відповідач зобов'язання не виконав.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу, здійснивши його перерахунок.

Також господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки редакції пунктів 7.1. договорів, примірники яких сторони подали господарському суду, суттєво різняться щодо умов відповідальності постачальника за прострочення поставки.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині поставки продукції є істотним порушенням умов договору і за цієї обставини господарські суди дійшли правомірного висновку про розірвання договору, обґрунтовано відхиливши доводи відповідача щодо строку його дії з огляду на різну редакцію пункту 10.2. договору.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року у справі № 904/1084/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техенергопром" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. Л. Цвігун