Постанова

від 13.08.2013 по справі 909/378/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 909/378/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Марка Р.І.

Якімець .Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача ( апелянт) - Ковток О. М., Приходько А. С. ( представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився .

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковток О.М., м.Івано-Франківськ, від 19.06.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013 року, суддя Б.Гриняк

у справі № 909/378/13

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ковток О.М., м.Івано-Франківськ,

до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест", м. Івано-Франківськ,

про негайне повернення нежитлового приміщення загальною площею 299,5 кв.м. за актом прийому-передачі

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі № 909/378/13 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ковток О.М. до приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест" про негайне повернення нежитлового приміщення загальною площею 299,5 кв.м. за актом прийому-передачі відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що хоч суборендодавець направив суборендарю лист, у якому просив звільнити суборендоване приміщення, однак відповідач даного листа не отримував, заборгованість по суборендній платі та пеня погашені, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог про негайне повернення суборендованого приміщення.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивує свої вимоги тим, що в даному випадку він скористався встановленим сторонами договору суборенди правом розірвання договору внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасності сплати орендної плати. Наявність чи відсутність заборгованість за суборендну плату ніяк не впливає на право суборендодавця розірвати договір суборенди у визначеному договором порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу скаржник просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення з тих підстав, що ним не отримано жодного листа від позивача про розірвання договору оренди та звільнення займаного приміщення. Крім того, ним погашено усю заборгованість по орендній платі. Вважає, що договір суборенди припинений чи розірваний за рішенням суду не був, а відтак суборендоване приміщення за таких обставин поверненню не підлягає.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 січня 2012 року між ТзОВ «Гермес» та ФОП Ковток О.М. укладено Договір оренди № 01/01 нерухомого майна - 92/100 адміністративного корпусу, що розташований в м.Івано-Франківськ, вул. Джохара Дудаєва, буд. 13, 13А, загальною площею 1455, 5 кв.м.

Згідно п. 2.1.3. Договору орендар самостійно та на свій розсуд укладає договори суборенди нерухомого майна, що передається в оренду за даним договором.

Згідно п. 6.1. Договору даний договір діє до 01 грудня 2014 року.

01 січня 2012р. між фізичною особою-підприємцем Ковток О.М. та приватною виробничо-комерційною фірмою "Прикарпатпродпромінвест" укладено договір суборенди № 13 (далі -договір суборенди) на строк до 31.12.14р.

Предметом договору суборенди є нерухоме майно - нежитлове приміщення (офісне приміщення площею 158,3 кв.м. та складські приміщення площею 141,2 кв.м.), розташоване за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Дудаєва 13, 13А.

Відповідно до п. 1.1 Договору суборенди орендар зобов"язується передати суборендарю за плату у виключне строкове користування нежитлове приміщення, а суборендар зобов"язується прийняти це майно та сплачувати орендарю за користування ним орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є; об"єкт оренди, строк на який укладається договір оренди, орендна плата з врахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно п. 5.1 договору суборенди орендна плата за користування майном, що є предметом цього договору, сплачується щомісячно (без врахування ПДВ) в розмірі: офісних приміщень - 16,00 грн. за 1 кв.м., складських приміщень - 12,00 грн. При сплаті орендного платежу враховується індекс інфляції, який визначається Міністерством економіки України.

Пунктом 5.3 Договору суборенди передбачено, що суборендар сплачує орендарю орендну плату за поточний період у строк до 5 числа поточного місяця у національній валюті України безготівковими платежами грошових сум у розмірі 100% орендної плати, встановленої п. 5.1 Договору. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду.

Позивачем передано нежитлове приміщення в користування відповідачу в належному стані та в строки обумовлені договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.12р. № 13 (а.с.12).

Відповідно до п. 7.3.3. договору суборенди, суборендар зобов"язаний своєчасно і в належному обсязі вносити орендні, комунальні, експлуатаційні платежі та платежі пов"язані з використанням телефонного зв"язку.

Згідно представлених виписок банку, що містяться у матеріалах справи, встановлено, що відповідач систематично порушував умови договору несвоєчасною оплатою орендних платежів в період з 06.01.12р. по 31.12.12р. Зокрема, згідно банківської виписки від 01.08.2012 року (а.с.26) відповідачем здійснено оплату за оренду приміщень за червень 2012 року в розмірі 3700,0 грн., від 23.10.2012 року (а.с.29) - за вересень-жовтень 2012 року в розмірі 6000,0 грн., від 14.11.2012 року (а.с.30) - за вересень, жовтень, листопад 2012 року в розмірі 10000, грн.

Пунктом 7.2.6 договору передбачено, що орендар має право достроково розірвати договір суборенди, попередивши про це суборендаря за 20 календарних днів у випадку не внесення суборендарем орендних, комунальних, експлуатаційних платежів та платежів, пов"язаних з використанням телефонного зв"язку протягом одного місяця.

27 грудня 2012р. позивач направив відповідачу лист (а.с.32), в якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди; про те, що він вважає припиненим договір суборенди з 15.01.2013 року; вимагав звільнити приміщення у строк не пізніше 20.01.13р. за актом - прийому передачі та перерахувати всі орендні платежі.

На підтвердження відправки такого листа позивачем надано копію фіскального чеку (а.с.33) та копію документу про вкладення у цінний лист повідомлення про розірвання договору між ФОП Ковток О.М. та ПВКФ «Прикарпатпродпромінвест» (а.с.33).

Відповідач заперечив проти отримання цього листа, однак належних доказів на підтвердження цього не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прострочено сплату орендних платежів протягом одного місяця, що не заперечувалося відповідачем, крім того, ним систематично порушувалися встановлені строки оплати орендних платежів, що підтверджується банківськими виписками та що було встановлено судом першої інстанції. Остаточне погашення заборгованості з орендних платежів відповідачем відбулося після звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором суборенди не передбачено обов'язкового розірвання цього договору лише за рішенням суду. Такого імперативного положення не передбачає і чинне законодавство України.

Таким чином, позивач як орендодавець реалізував своє право на дострокове розірвання договору в порядку, встановленому договором, шляхом надіслання відповідного повідомлення відповідачу у відповідні строки. Отже, на момент звернення з позовом про повернення суборендованого майна договір суборенди між сторонами було розірвано в порядку, передбаченому договором, що не суперечить чинному законодавству України.

Наслідком припинення зобов'язання за розірваним договором суборенди є повернення суборендованого майна за актом-прийому передачі, що і є предметом даного спору.

Відповідно до п. 3.3 договору, суборендар зобов"язаний повернути майно орендарю протягом 5 днів після закінчення строку оренди. В разі дострокового припинення договору суборендар передає майно орендарю протягом 5 днів після припинення договору.

Згідно п. 10.3. Договору на момент розірвання Договору сторони повинні повністю і належним чином виконати всі свої зобов'язання, що передбачені даним договором і реально існують на момент розірвання.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання припиняються.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позовна вимога про повернення орендованого майна узгоджується з встановленими способами захисту прав, передбаченими ст. 16 ЦК України, зокрема, примусовим виконанням обов'язку в натурі.

Зважаючи на те, що заборгованість по орендній платі та пеня були погашені, що не заперечувалось позивачем, тому місцевий суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Однак, апеляційний суд вважає, що погашення суборендарем заборгованості до або після подання позову суборендодавцем не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки за договором суборенди виникнення права орендодавця на дострокове розірвання договору пов'язане саме з фактом несплати орендних платежів протягом одного місяця. Наявність або відсутність заборгованості суборендаря на момент розгляду справи не виключає можливість суборендодавця розірвати договір суборенди з визначених підстав. Сплачуючи такі платежі та погашаючи заборгованість, яка утворилася внаслідок неоплати останніх, відповідач виконував свій обов'язок щодо оплати орендних платежів.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення суду має бути викладено чітко та зрозуміло.

Згідно п. 9.10 даної Постанови у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати: у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За загальним правилом, визначення порядку виконання рішення - це встановлення у судовому рішенні конкретних заходів та дій, які слід вчинити державному виконавцеві у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно.

Тобто, суд, який ухвалив рішення, одночасно із ухваленням такого рішення може (тобто має право) вжити заходів, що стосуються його виконання, зокрема, визначити порядок його виконання. Порядок виконання включає в себе визначення заходів виконання, строку вчинення дій або утримання від них, покладення обов'язку вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

В даному випадку, позивачем у своїй вимозі не зазначено конкретного строку виконання відповідних дій зобов'язаною особою, натомість поставлено вимогу про негайне виконання зобов'язання, що є оціночним поняттям та не визначає чіткості стосовно виконання рішення. Відтак, суд з метою забезпечення належного виконання рішення вважає за доцільне встановити розумний строк виконання зобов'язання щодо повернення майна позивачу - один місяць з дня набрання рішенням законної сили. Відтак, позов в частині негайного виконання зобов'язання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.105 ГПК України при скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі : 1147,0 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 573,0 грн. - у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковток О.М., м. Івано-Франківськ, від 19.06.2013 року - задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013 року у справі № 909/378/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов фізичної особи-підприємця Ковток Оксани Миколаївни до приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест" - задоволити частково.

Зобов'язати Приватну виробничо-комерційну фірму "Прикарпатпродпромінвест" повернути нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв.м., що розташоване за адресою: 76014, м.Івано-Франківськ, вул. Д.Дудаєва, буд.13, 13А, фізичній особі підприємцю Ковток Оксані Миколаївні за актом прийому передачі у строк - один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест" (76018, м. Івано-Франківськ, вулиця Чехова, будинок 17, квартира 12, ідент. код 30107143, р/р 2600025967 в ПАТ «УПБ», МФО 300205) на користь фізичної особи-підприємця Ковток Оксани Миколаївни (76000, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, село Крихівці, вулиця Коротка, будинок 5, ідент. код 2294805821, р/р 26002052502135 в ІФФ КБ Приватбанк, МФО 336677) судовий збір у розмірі 1147,0 грн. та 573,0 грн., всього - 1720,0 грн. (тисяча сімсот двадцять гривень 0 копійок).

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 19.08.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Марко Р.І

Суддя Якімець Г.Г.