Постанова

від 15.08.2013 по справі 5020-1055/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 5020-1055/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Гоголя Ю.М.,

за відсутністю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу "MULTIGRADE LTD" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 12 грудня 2011 року у справі №5020-1055/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕСС і Ко" (вул. В.Морська, 5, Севастополь, 99011)

до "MULTIGRADE LTD" (MAIN STREET, P.O. BOX 556,CHARLESTOWN,SAINT-KITTS and NEVIS West Indies)

про стягнення суми заборгованості за договором морського агентування у розмірі 40748,24 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Торговий дім „Гесс і Ко" звернулось до господарського суду з позовом до підприємства „MULTAGRADE LTD" (SIERRA LEONE) про стягнення заборгованості у розмірі 40748,24дол.США по оплаті дисбурсментських рахунків за послуги, надані за договором морського агентування від 24 грудня 2009 року.

12 грудня 2011 року ухвалою господарського суду міста Севастополя задоволено заяву закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Гесс і Ко" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволена: заборонено власнику „MULTAGRADE LTD" (SIERRA LEONE) (MAIN STREET, P.O. BOX 556 CHARLESTOWN, ST/KITTS & NEVIS WEST INDIES або іншій особі, яка діє від імені власника на підставі наданих їй повноважень, до прийняття рішення у справі здійснювати відчуження теплоходу „Принцесса Елена" в якій би-то не було формі (продаж, дарування, оренда, застава, передача судна у користування у порядку здійснення спільної діяльності і т.д.); заборонено власнику теплоходу „Принцесса Елена" або законному користувачу - юридичній чи фізичній особі, яка експлуатує це судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна або використовує на інших законних підставах, здійснювати рейси цього судна за межі територіальних вод України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, "MULTIGRADE LTD" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 липня 2013 року апеляційна скарга "MULTIGRADE LTD" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2013 року змінено склад судової колегії, у зв'язку з відпусткою змінено суддю Рибіну С.А. на суддю Видашенко Т.С.

12 серпня 2013 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

14 серпня 2013 року від скаржника надійшла заява про можливість розгляду справи у відсутність представника.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Забезпечуючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що позивач довів суду ймовірність передачі відповідачем до завершення розгляду справи у власність іншим підприємствам спірного майна; відтак вищенаведене може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення, що відповідає приписам статей 66 , 67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що активи, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути на момент виконання рішення. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне судове рішення, викладаючи в ухвалі вказані вище обставини.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборону відповідачеві вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до статті 33 цього Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач вимогає заборонити на час розгляду справи у суді власнику або іншій особі, яка діє від імені власника на підставі наданих їй повноважень, здійснювати відчуження теплоходу „Принцесса Елена" в якій би то не було формі (продаж, дарування, оренда, застава, передача судна у користування у порядку здійснення спільної діяльності і т.д.); заборонити власнику теплоходу „Принцесса Елена" або законному користувачу -юридичній чи фізичній особі, яка експлуатує це судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна або використовує на інших законних підставах, здійснювати рейси цього судна за межі територіальних вод України.

Необхідність вжиття такого заходу до забезпечення позову закрите акціонерне товариство „ГЕСС і Ко" обґрунтовує тим, що відповідачем є іноземне підприємство, яке не має свого представництва на території України. Розрахунки відповідача за здійснені поставки на теплоход „Принцесса Елена" та за надані закритим акціонерним товариством „ГЕСС і Ко" послуги здійснювались агентами відповідача компаніями „SEARIVER SHIPPING COMPANY NEVIS" та „TITAN MARINE CORP" згідно з додатковою згодою від 01.05.2010 до контракту від 05.01.2010 та додатковою угодою від 15.01.2010 до договору морського агентування від 24.12.2009 (а.с.122-124).

Також, у заяві позивач зазначає, що за відповідачем числиться заборгованість не лише на території України, але і у Туреччині. На підставі інформації викладеної в мережі Інтернет, товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕСС і Ко" зробило висновок про можливість продажу судна власником.

Згідно статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку, зокрема, з будь-яким договором використання або фрахтування судна; лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; буксируванням; постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером.

Відповідно до статті 43 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути арештовано тільки за наявності хоча б однієї з умов вказаних в даній статті. Згідно пункту "г"статті 43 Кодексу торговельного мореплавства України якщо вимога, не зазначена у пунктах "а", "б", і "в" цієї статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є його власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна. Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Судова колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відтак, дослідивши подані заявником докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову шляхом здійснення заборони відчуження та заборони здійснювати рейси цього судна за межі територіальних вод України, на думку судової колегії не підтверджують неможливість виконання рішення суду,

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та носять характер припущення.

Задовольняючи апеляційну скаргу, судова колегія приймає нове рішення, яким відмовляє у задоволенні заяви закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Гесс і Ко" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частиною 1 статті 103, пунктами 1,4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу "MULTIGRADE LTD" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12 грудня 2011 року у справі №5020-1055/2011 скасувати.

3. У заяві закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Гесс і Ко" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді В.Є. Дмитрієв

Ю.М. Гоголь

20.0813

Розсилка з повідомленям:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕСС і Ко" (вул. В.Морська, 5, Севастополь, 99011).

2. "MULTIGRADE LTD" (MAIN STREET, P.O. BOX 556,CHARLESTOWN,SAINT-KITTS and NEVIS West Indies; вул. Лоцманська, буд. 3, кв. 51, Севастополь, 99040).