Рішення

від 16.01.2014 по справі 5020-1055/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року справа № 5020-1055/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕСС і Ко"

(вул. Леніна 50, м. Севастополь, 99011)

до компанії „MULTІGRADE LTD"

(MAIN STREET, P.O. BOX 556 CHARLESTOWN, ST/KITTS & NEVIS WEST INDIES)

про стягнення суми заборгованості за договором морського агентування у розмірі

40 748,24 доларів США,

за участю представників:

позивача - Книга С.А, довіреність№57 від 10.06.2013;

відповідач - Веремчук М.А. довіреність від 19.11.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року закрите акціонерне товариство „ГЕСС і Ко" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до компанії „MULTІGRADE LTD" про стягнення заборгованості за надані послуги т/х «принцеса Елена» за договором морського агентирования від 24.12.2009 року у розмірі 40 748,24 дол. США, посилаючись на несплату останнім заборгованості за виставленими дисбурсментскими рахунками.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.02.2013 року позов задоволений, стягнуло з „MULTІGRADE LTD" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім "ГЕСС і Ко" заборгованість за договором морського агентування від 24.12.2009 у розмірі 40 748,24 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 325 700,68 грн., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 407,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 3 256,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 136,00 грн. (а.с. 44-50, том 3).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року вирішено вищенаведене рішення скасувати, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено (а.с. 125-129, том 3).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2013 року вищенаведені рішення та постанова скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

З постанови вбачається висновок колегії, що для правильного вирішення даного спору принципового значення набуває дослідження питання щодо вчинення повіреним юридичних дій, які передбачені договором. Крім того, судом першої інстанції не враховано що факт вчинення юридичних дій підлягає встановленню на підставі первинних документів. Судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, чи заперечував відповідач після отримання рахунків від позивача проти факту отримання перелічених у рахунках послуг, чи витребував у позивача додаткові документи на підтвердження факту вчинення юридичних дій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.11.2013 року справа прийнята до провадження судді Грицай О.С., призначена для розгляду на 26.11.2013 року.

У судове засідання 26.11.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 10.12.2013 року.

З наданої письмової позиції позивача (наданої 05.12.2013 року) вбачається, що заперечень з приводу надання послуг та їх вартість після отримання рахунків від капітану судна не поступало, усі надані послуги через третіх осіб фактично були отримані відповідачем, тому сплачена вартість послуг підлягає сплаті відповідачем на підставі п. 5.5 договору морського агентування.

З письмових пояснень відповідача від 09.12.2013 року вбачається, що Кодекс торгового мореплавства не містить зобов'язання судновласника додатково сплачувати морському агенту винагороду. Посилаючись на вищенаведений кодекс, відповідач зазначив, що сплата морським агентом будь яких сум, пов'язаних з перебуванням судна в порту, повинна передувати відповідному розпорядженню як капітана судна так і судновласника (а.с. 153-156, том 4).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.12.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відкладено розгляд справи до 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 року представники сторін наполягали на своїх правових позиціях, представником позивача було надано додаткові пояснення з врахуванням письмових пояснень, наданих суду 13.01.2014 року.

Крім викладеного судом встановлено, що 24.12.2009 між підприємством „MULTІGRADE LTD" (далі - Судновласник) та закритим акціонерним товариством "Торговий дім "Гесс і Ко", організаційно-правову форму якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гесс і Ко" (далі - Агент) було укладено договір морського агентування (далі - договір), за умовами якого судновласник призначає агента бути його генеральним агентом в порту Севастополь та інших портах України т/х "Princessa Elena".

З пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 слідує, що агент зобов'язаний:

- представляти інтереси судновласника перед портовими та іншими владами, установами та підприємствами, які мають до нього відношення, а також підтримувати з ними належні контакти. Надавати судновласнику повну інформацію зі всіх питань, які мають відношення до предмету договору за спеціальними запитами судновласника;

- надавати послуги та виконувати формальності, які відносяться до судна, вантажу, пасажирам і екіпажам до і після прибуття судна, під час його стоянки в портах, а також після його відходу. У разі якщо знадобляться будь-які інші послуги, не згадані у вищеназваному додатку, агент надасть їх за взаємною згодою;

- згідно з отриманими заявками та інструкціями координувати вантажні операції на судні при постійному прагненні максимально зменшити час і витрати за операціями;

- готувати і передавати капітану судна і відправляти судновласнику дісбурсментскі рахунки і всі документи, що відносяться до судна, пасажирам і екіпажу;

- розглядати згідно з інструкціями судновласника всі претензії і вирішувати спори, що виникають між судновласником, судном та іншими сторонами. Реалізовувати на прохання судновласника заставне право на вантажі за платежами, що належать судновласнику;

- агент має право підписувати будь-які угоди з будь-якими компаніями, які він вважатиме корисними для обслуговування судна і вантажів судновласника стивідорами, тальманами, буксирами, постачальниками, сюрвейєрами, ремонтними майстернями, судноремонтними заводами та інш., згідно проформи вартості послуг з судновласником.

Список послуг, які надаються агентом сторони узгодили у Додатку № 1 до договору морського агентування (т.1 а.с 18).

Розділом 3 договору передбачені зобов'язання судновласника, зокрема, судновласник зобов'язаний:

- інформувати агента про передбачувані терміни підходу судна; вантаж, призначений для розвантаження, повинен бути забезпечений коносаментом, вантажною декларацією та іншими документами, які необхідні по місцевому законодавству та митним правилам;

- забезпечувати агента письмовими дорученнями та інструкціями для здійснення юридично значимих дій і угод, а також належної інформацією про будь-які суттєві дані за договором, з метою забезпечення агенту виконання своїх зобов'язань;

- відшкодовувати витрати, зроблені від імені судновласника, в межах здійснення функцій за договором або за його згодою.

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість контракту складає 1 000 000,00 доларів США. Платежі по договору здійснюються в доларах США на підставі виставлених агентом рахунків, шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку судновласника на банківський рахунок агента протягом 10 банківських днів с моменту пред'явлення рахунку.

01.04.2010 сторони підписали додаткову угоду (а.с. 123, том 1) до договору морського агентування від 24.12.2009 яким п.5.1. договору викладено в наступній редакції:

Вартість контракту складає 1 000 000 (один миліон) доларів США.

Платежі по даному договору здійснюються в доларах США на підставі виставлених агентом рахунків шляхом перерахування грошових коштів с банківського рахунку судновласника або з банківського рахунку компанії SEA-RIVER SHIPPING COMPANI NEVIS, або з банківського рахунку компанії TITAN MARINE CORP на банківській рахунок агента протягом 10 банківських днів з часу надання рахунку.

У разі неперерахування третіми особами по пред'явленому до них на підставі вказівки судновласника рахунку, вказану у рахунку суму зобов'язаний сплатити судновласник.

Оплата зборів, послуг, робіт, постачання, дисбурсментських витрат судна проводиться агентом при наявності рахунків постачальників послуг (третіх осіб). Витрати, які не включені в дисбурсментські рахунки судна, можуть проводиться тільки при наявності замовлення (інструкцій) судновласника або його представника (п. 5.4 договору)

Агент вправі у разі затримки надходження грошових коштів судновласника, щоб уникнути затримки судна в порту або інших збитків принципала, оплачувати портові збори та інші дисбурсментскі витрати судна з власних коштів з обов'язковим відшкодуванням їх судновласником. Здійснені агентом витрати судновласник відшкодовує на підставі підтверджуючих витрати агента документів і виставлених агентом рахунків в доларах США (USD), які повинні бути сплачені судновласником в зазначений в п. 5.1. договору термін (п. 5.5. договору).

Договір вступає в силу в день його підписання сторонами та укладений на невизначений строк. Договір вважається розірваним по закінченню 30 днів зі дня отримання письмового повідомлення про розірвання угоди (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, будь-який спір, що виникає з цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд до господарського суду міста Севастополя (Україна).

Аналіз правовідносин між сторонами свідчить, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором доручення, правовідносини якого регулюються положеннями глави 68 Цивільного кодексу України та Кодексом торгівельного мореплавства України. Такої ж думки и колегія суддів Вищого господарського суду України.

На підтвердження належного виконання умов договору позивачем було надано дисбурсментські рахунки № 07 від 31.12.2010 на суму 18 728,11 доларів США, № 08 від 31.12.2010 на суму 2 847,02 доларів США, № 09 від 31.12.2010 на суму 4 80,83 доларів США, № 10 від 31.12.2010 на суму 777,62 доларів США, № 01 від 31.01.2011 на суму 2 820,14 доларів США, № 02 від 28.02.2011 на суму 2 427,78 доларів США, № 03 від 31.03.2011 на суму 8 745,30 доларів США та № 04 від 30.04.2011 на суму 346,05 доларів США, що разом склало 40 872,86 доларів США (а.с. 24, 53, 64, 69, 72, 77, 88, том 1). Вказані рахунки були вручені капітану т/х "Princessa Elena" Журавльову М.А., про що свідчить відповідна відмітка з підписом та печаткою (а.с. 104-111, том 2), а також надіслані на адресу відповідача 25.06.2012, що підтверджується митною декларацією (а.с. 101, том 2).

З позовної заяви вбачається, що із коштів які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від відповідача в період з квітня 2010 року по березень 2011 року було частково погашено заборгованість по дисбурсментському рахунку № 07 від 31.12.2010 на суму 124,62 доларів США. У зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги склала 40 748,24 доларів США ( 40 872,86-124,52).

Судом касаційної інстанції визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами Контракт є договором доручення, правовідносини якого регулюються положеннями глави 68 Цивільного кодексу України та Кодексом торгівельного мореплавства України.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України визначено зміст доручення, відповідно до якої у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Статтею 1007 Цивільного кодексу України визначено обов'язки довірителя, відповідно до якої довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Скасовуючи рішення суддів, суд касаційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не було досліджено та надано правову оцінку первинним доказам, якими підтверджується вчинення юридичних дій (надання певних послуг) повіреним на виконання умов договору. Судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що факт вчинення юридичних дій підлягає встановленню на підставі первинних документів, а виставлені рахунки є підставою для оплати наданих послуг, проте, самі по собі не підтверджують факт їх вчинення (надання).

З врахуванням вищенаведеної правової позиції необхідним є встановлення поняття первинних документів.

Так, відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 положення, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88 "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи не були предметом дослідження під час першого розгляду справи, тому судом касаційної інстанції було зроблено висновок, що виставлені рахунки є підставою для оплати наданих послуг, проте, самі по собі не підтверджують факт їх вчинення (надання).

Таким чином, оскільки відповідач заперечує проти отримання послуг, лише надання первинних документів може довести факт вчинення (надання) послуг. У зв'язку з наведеним, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.11.2013 року позивача було зобов'язано надати суду первинні документи у підтвердження факту вчинення юридичних дій (акти прийому-передачі, тощо).

Надані представником позивача документі, а саме, договір по обслуговуванню судів №107/272 (а.с. 93-94, том 4), договір №165/П-06 від 21.09.2006 року (а.с. 96-97, том 4), додаткова угода №5 від 01.10.2008 року (а.с. 100, том 4), договір від 01.01.2011 року (а.с. 101-102, том 4), договір №36/125-11 від 01.04.2011 року (а.с. 104-105, том 4), протокол узгодження договірної ціни від 01.04.2011 року (а.с. 106, том 4), договір №425 від 25.06.2010 року (а.с. 125, том 4), не можуть бути належними доказами первинних документів у підтвердження факту вчинення юридичних дій, оскільки свідчать лише про наміри сторін щодо вчинення певних дії, однак не підтверджують сам факт вчинення юридичної дії.

Надані акти сдачі-прийому робіт та накладні (а.с. 115-124, том 4) також не приймаються судом як належні докази у справи з огляду на те, що останні підписані позивачем та ТОВ «Аквалін», ПП Научно-Производственное предприятие «Нави-Далс-юг», з вищенаведених документів не вбачається, що послуги надавались саме відповідачу, а останній заперечує щодо отримання таких послуг.

Акти прийому продукції від 23.04.2010 року, від 04.08.2010 року, від 17.06.2010 року, від 31.01.2011 року (а.с. 132-135, том 4) не є належними доказами у справ з вищенаведених підстав.

Наявні в матеріалах справи акти №312-с від 02.10.2010 року, №340-с від 31.10.2010 року, від 25.06.2010 року, №68-с від 30.03.2011 року, від 29.03.2011 року, №70-с від 31.03.2011 року (а.с. 126-131, том 4) не приймаються судом як належні та допустимі докази у справі, оскільки їх зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", відсутнє посилання щодо посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у відповідних актах не міститься посилання на укладений між сторонами договір морського агентування від 24.12.2009 року. В акті сдачі-прийому виконаних робіт від 29.03.2011 року відсутнє посилання на номер договору та рахунку.

Надані представником позивача виписки з банку (а.с. 34-60, том 4) не можуть свідчити про оплату виставлених третіми особами рахунків саме на виконання умов договору морського агентування, оскільки останні не містять посилання на отримання послуг відповідачем (судновласником), та можуть бути підтвердженням сплати за інші послуги. Представником позивача не було надано доказів, що саме за договором з відповідачем останній здійснив оплату послуг третім особам.

На питання суду чи заперечував відповідач після отримання рахунків від позивача проти факту отримання перелічених у рахунках послуг, чи витребував у позивача додаткові документи на підтвердження факту вчинення юридичних дій, представником відповідача, у судовому засіданні було надано відповідь, що останні не є доказами в розумінні бухгалтерського обліку, а тому підстави такого оскарження відсутні.

Посилання представника позивача на підписані акти про дання послуг від 31.10.2010 року та від 31.03.2011 року не приймаються до уваги з врахуванням наступного.

Відповідно до статі 118 Кодексу торговельного мореплавства судновласник або інший довіритель зобов'язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.

Статтею 117 Кодексу торговельного мореплавства передбачено, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Морський агент зобов'язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень;

Оскільки вищенаведені норми не містять зобов'язання судновласника додатково оплачувати морському агенту винагороду, договір не містить умов про виплату позивачу винагороди морського агента, в актах не зазначено, які саме послуги відповідно до Додатку №1 до договору (Список послуг, які надаються агентом) надаються відповідачу, вищенаведені акти про дання послуг не приймаються як належні докази у справі.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували погодження з відповідачем представлених послуг, а також, що у подальшому вони були оплачені зі згоди відповідача (судновласника), як того вимагає договір, з врахуванням вищенаведеного, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено - 20 січня 2014 року

Суддя О.С. Грицай