Постанова

від 24.10.2013 по справі 5020-1055/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 5020-1055/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"ГЕСС і Ко"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

15.08.2013

у справі № 5020-1055/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"ГЕСС і Ко"

до Компанії "MULTIGRADE LTD"

про стягнення суми заборгованості за договором морського агентування у

розмірі 40748,24 дол. США

за участю представників:

позивача: Книга С.А.- предст. (дов. від 10.06.2013)

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "ГЕСС і Ко" (організаційно-правову форму якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕСС і Ко") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Компанії "MULTIGRADE LTD" про стягнення суми заборгованості за договором морського агентування від 24.12.2009 у розмірі 40 748,24 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.02.2013 у справі № 5020-1055/2011 (суддя Плієва Н.Г.) позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 (судді Видашенко Т.С., Дмитрієв В.Є., Гоголь Ю.М.) апеляційну скаргу Компанії "MULTIGRADE LTD" задоволено; рішення господарського суду міста Севастополя від 12.02.2013 у справі № 5020-1055/2011 скасовано; прийнято нове рішення про відмову у позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕСС і Ко", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 24 грудня 2009 року між підприємством „MULTІGRADE LTD" (далі - Судновласник) та Закритим акціонерним товариством "Торговий дім "ГЕСС і Ко", організаційно-правову форму якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕСС і Ко" (далі - Агент) було укладено договір морського агентування (далі - договір), за умовами якого судновласник призначає агента бути його генеральним агентом в порту Севастополь та інших портах України т/х "Princessa Elena".

Список послуг, які надаються агентом сторони узгодили у Додатку № 1 до договору морського агентування.

Відповідно до п. 5.1. Договору, вартість контракту складає 1 000 000,00 доларів США. Платежі по договору здійснюються в доларах США на підставі виставлених агентом рахунків, шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку судновласника на банківський рахунок агента протягом 10 банківських днів с моменту пред'явлення рахунку.

01 квітня 2010 року сторони підписали додаткову угоду до договору морського агентування від 24.12.2009 яким п.5.1. Договору викладено в наступній редакції:

Вартість контракту складає 1 000 000 (один мільйон) доларів США.

Платежі по даному договору здійснюються в доларах США на підставі виставлених агентом рахунків, шляхом перерахування грошових коштів с банківського рахунку судновласника або з банківського рахунку компанії SEA-RIVER SHIPPING COMPANI NEVIS, або з банківського рахунку компанії TITAN MARINE CORP.

У разі неперерахування третіми особами по пред'явленому до них на підставі вказівки судновласника рахунку, вказану у рахунку суму зобов'язаний сплатити судновласник.

Оплата зборів, послуг, робіт, постачання, дисбурсментських витрат судна проводиться агентом при наявності рахунків постачальників послуг (третіх осіб). Витрати, які не включені в дисбурсментські рахунки судна, можуть проводиться тільки при наявності замовлення (інструкцій) судновласника або його представника (п. 5.4 Договору)

Агент вправі у разі затримки надходження грошових коштів судновласника, щоб уникнути затримки судна в порту або інших збитків принципала, оплачувати портові збори та інші дисбурсментскі витрати судна з власних коштів з обов'язковим відшкодуванням їх судновласником. Здійснені агентом витрати судновласник відшкодовує на підставі підтверджуючих витрати агента документів і виставлених агентом рахунків в доларах США (USD), які повинні бути сплачені судновласником в зазначений в п. 5.1. договору термін (п. 5.5. Договору).

Договір вступає в силу в день його підписання сторонами та укладений на невизначений строк. Договір вважається розірваним по закінченню 30 днів зі дня отримання письмового повідомлення про розірвання угоди (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, будь-який спір, що виникає з цього Договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд до господарського суду міста Севастополя (Україна).

Порушення відповідачем умов договору, а саме невиконання зобов'язань по сплаті у повному обсязі послуг за договором морського агентування період за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року, стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду міста Севастополя.

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, оскільки сторони у контракті визначили, що будь-які спори, які виникають з цього Договору або у зв'язку з ним підлягають розгляду господарським судом міста Севастополя, відповідно, господарський суд міста Севастополя прийняв до розгляду дану справу згідно встановленої в угоді підсудності.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами Контракт є договором доручення, правовідносини якого регулюються положеннями глави 68 Цивільного кодексу України та Кодексом торгівельного мореплавства України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно статті 118 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник або інший довіритель зобов'язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні

Згідно із статтею 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Як унормовано ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Для правильного вирішення даного спору принципового значення набуває дослідження питання щодо вчинення повіреним юридичних дій, які передбачені договором.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні своїх обов'язків за договором морського агентування в період з жовтня 2010 року по березень 2011 року позивачем було надано послуги в інтересах т/х "Принцесса Елена" на загальну суму 40 872,86 доларів США. Зазначена сума боргу була визначена на підставі дисбурсментських рахунків на загальну суму 40 872,86 доларів США, які були вручені капітану т/х "Princessa Elena" Журавльову М.А., та надіслані позивачем на адресу відповідача, тобто, на підставі тих рахунків, які безпосередньо були виставлені позивачем відповідачу.

Проте, судом першої інстанції не було досліджено та надано правову оцінку первинним доказам, якими підтверджується вчинення юридичних дій (надання певних послуг) повіреним на виконання умов договору. Судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що факт вчинення юридичних дій підлягає встановленню на підставі первинних документів, а виставлені рахунки є підставою для оплати наданих послуг, проте, самі по собі не підтверджують факт їх вчинення (надання).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, виходив із відсутності доказів оплати виставлених третіми особами рахунків, відсутності актів виконаних робіт третіми особами та погодження з відповідачем представлених послуг.

Проте, такі висновку суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними, оскільки останні не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи та доказів у ній.

Так, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, чи заперечував відповідач після отримання рахунків від позивача проти факту отримання перелічених у рахунках послуг, чи витребував у позивача додаткові документи на підтвердження факту вчинення юридичних дій.

Також, суд апеляційної інстанції не врахував, що перелічені у дисбурсментських рахунках послуги не могли бути надані довірителю без відома та згоди останнього (як то: послуги прання, постачання прісної води, бункеровка судна водою, вивіз сміття, тощо), а відшкодування витрат, які вчинені від імені судновласника у межах здійснення функцій за договором чи за згодою судновласника, умовами договору не ставиться у залежність від погодження проформи вартості послуг із судновласником, якщо такі послуги були надані та фактично прийняті останнім.

Касаційна ж інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що платіжне доручення не є доказом перерахування коштів, не узгоджується із положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", згідно якого платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1); під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. (п. 22.4 ст. 22).

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111 7 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕСС і Ко" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.02.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 зі справи № 5020-1055/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій