Рішення

від 12.08.2013 по справі 919/664/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року справа № 919/664/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд"

(99804, м.Севастополь, пмт. Кача, вул. Первомайська,10

99014, м. Севастополь, Камишове шосе,15)

ідентифікаційний код: 35525722)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(42009, АДРЕСА_1

ідентифікаційний код:НОМЕР_1);

Приватного підприємства "Еллада Дринк"

(99016, м.Севастополь, вул.Н.Краєвої,15

ідентифікаційний код:30195093);

про стягнення 9831,63 грн,

за участю представників:

позивача (ТОВ "Максимус Трейд") - Опанасенко Наталі Сергіївни - представник, довіреність б/н від 26.06.2013;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

відповідач (ПП "Еллада Дринк") - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Суть спору:

10.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства "Еллада Дринк" (далі - відповідач-2) про стягнення 10473,04 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Розгляд справи призначено на 01.07.2013.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Востаннє на 12.08.2013.

Відповідач-1 скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України на надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не оспорював отримання від позивача товару за договором, але звернув увагу на те, що товар, отриманий за видатковою накладною КON-00029739 від 25.08.2010 ним було сплачено заборгованість 08.09.2010, про що є відмітка на наступній видатковій накладній КON-00030342 від 08.09.2010, отриманий за видатковою накладною КON-00030342 від 08.09.2010 товар було оплачено 06.10.2010, про що міститься відмітка на зазначеній видатковій накладній, товар отриманий за видатковою накладною КON-00030631 від 17.09.2010 було оплачено 06.10.2010, про що є відмітка на зазначеній видатковій накладній, товар отриманий за видатковою накладною КON-00021072 від 28.03.2010 було оплачено 25.03.2010, про що є відмітка на зазначеній видатковій накладній. За таких обставин вважає, що вимога про стягнення суми основного боргу є необґрунтованим. Також, у зв'язку зі сплатою відповідачем-1 суми основного боргу, вважає неправильним нарахування 3% річних та інфляційного відшкодування, що зроблене позивачем. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

До початку судового засідання позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він вимагає стягнути з відповідача-1 9831,68 грн.

Судом задоволено зазначену заяву, та подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та відзив на позовну заяву не надав.

У судове засідання відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від відповідача-1 до суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю(вх.№8541/13 від 05.08.2013), причини неявки відповідача-2 суду невідомі.

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними в ній матеріалами та в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.08.2013 суд на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

На виконання умов договорів поставки продовольчих товарів № КON -00029739 від 25.08.2010, № КON-00030342 від 08.09.2010 та № КON-00030631 від 17.09.2010, укладених між позивачем та відповідачем-1, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу-1 на загальну суму 8670,12 грн, що підтверджується видатковими накладними № КON -00029739 від 25.08.2010 року на суму 4562,64 грн, № КON-00030342 від 08.09.2010 року на суму 432,60 грн та № КON-00030631 від 17.09.2010 року на суму 3674,88 грн (арк. с 22-24).

Пунктами 4 зазначених договорів передбачено, що Покупець (відповідач-1) оплачує отриманий товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивач).

25.08.2010 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поручительства, відповідно до умов якого відповідач-2 приймає на себе зобов'язання відповідати в межах суми, а саме 100 грн, перед позивачем по зобов'язанню відповідача-1 щодо оплати отриманого від позивача товару. Поручитель відповідає перед позивачем частково, лише за оплату основного боргу за отриманий відповідачем-1 товар (далі - Договір) (арк. с 25-26).

Відповідно до пункту 12 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення строку виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань.

Посилаючись на невиконання відповідачем-1 свого обов'язку щодо оплати отриманого товару за зазначеними вище накладними, позивачем на адресу відповідача-2 було направлено претензію від 03.06.2013 про стягнення з відповідача-2 100 грн (арк. с 27). Зазначену претензію отримано відповідачем-2 03.06.3013, але залишено без відповіді.

Невиконання відповідачем -1 свого обов'язку щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 боргу за отриманий товар у розмірі 9831,68 грн ( з урахуванням зменшення позовних вимог) та з відповідача-2 - 100 грн відповідно до договору поручительства за невиконання відповідачем-1 свого обов'язку по сплаті отриманого товару.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладені між позивачем та відповідачем-1 договори є договорами поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості доказування відсутності заборгованості перед позивачем, відповідач-1 надав суду копії спірних видаткових накладних з відмітками про сплату отриманого за ними товару (арк. с.89-92). При цьому на копії видаткової накладної КON-00030342 від 08.09.2010 міститься відмітка про отримання невідомою особою (без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові та посадового становища) 08.09.2010 4562,64 грн та 06.10.2010 432,60 грн та підпис зазначеної особи. На видатковій накладній КON-00030631 від 17.09.2010 є відмітка про сплату 06.10.2010 3674,88 грн, при цьому ані прізвища, ім'я, по-батькові, ані посадового становища, ані підпису зазначена копія видаткової накладної не містить.

Суд звертає увагу на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення).

Пунктом 2.2 вказаного Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 3.4. Положення встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень -словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю(пункт 3.5. Положення).

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості. (п.3.6.Положення).

Також суд звертає увагу на положення пунктів 4 та 7 спірних договорів, відповідно до яких сторони погодили, що Покупець здійснює оплату за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У випадку передачі Покупцем торговому представнику Постачальника готівкових коштів у розрахунок за товар, Постачальник не несе відповідальності за схоронність переданих коштів.

Враховуючи положення зазначених пунктів договорів, а також те, що відповідачем-1 не надано суду жодних належних та допустимих доказів сплати уповноваженому представнику позивача отриманого за накладними товару, яки б узгоджувались з Положенням, суд визнає безпідставним посилання Відповідача-1 на сплату поставленого товару та приходить до висновку, що станом на день розгляду справи у суді за відповідачем-1 існує заборгованість у розмірі 8670,12 грн за отриманий за видатковими накладними № КON-00029739 від 25.08.2010, № КON-00030342 від 08.09.2010, № КON-00030631 від 17.09.2010 товар, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений та отриманий товар.

Проте, суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача-1 суму основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 8570,12 грн.

Оскільки частина друга статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог лише за клопотанням заінтересованої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу за поставлений та отриманий відповідачем-1 товар у заявленому позивачем розмірі - 8570,12 грн.

Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 726,93 грн та 534,63 грн інфляційного відшкодування..

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив уточнений розрахунки Позивача відносно нарахування 3% річних у розмірі 726,93 грн (арк. с 107) та визнав його невірним. Суд звертає увагу на те, що під час здійснення розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що сума основного боргу виникла у результаті несплати відповідачем-1 товару, отриманого за різними видатковими накладними, кожною з яких було встановлено окремий (відмінний від іншої) строк сплати отриманого товару, а отже й 3% річних повинні нараховуватися окремо за невиконання обов'язку по сплаті отриманого товару за кожною видатковою накладною. Крім того, позивачем не враховано, що у 2012 році було 366 днів.

За таких обставин судом здійснено власний розрахунок 3% річних за невиконання зобов'язання по сплаті основного боргу.

підстава нарахування (видаткова накладна №):Сума боргу, грнПочаток нарахування припинено нарахуванняднів простроченнякількість днів у році 3%, грн КON -00029739 від 25.08.2010 4562,64 09.09.2010 31.12.2010 114 365 42,75 КON -00029739 від 25.08.2010 4562,64 01.01.2011 31.12.2011 365 365 136,88 КON -00029739 від 25.08.2010 4562,64 01.01.2012 31.12.2012 366 366 136,88 КON -00029739 від 25.08.2010 4562,64 01.01.2013 24.07.2013 205 365 76,88 КON-00030342 від 08.09.2010 432,6 23.09.2010 31.12.2010 100 365 3,56 КON-00030342 від 08.09.2010 432,6 01.01.2011 31.12.2011 365 365 12,98 КON-00030342 від 08.09.2010 432,6 01.01.2012 31.12.2012 366 366 12,98 КON-00030342 від 08.09.2010 432,6 01.01.2013 24.07.2013 205 365 7,29 КON-00030631 від 17.09.2010 3674,88 02.10.2010 31.12.2010 91 365 27,49 КON-00030631 від 17.09.2010 3674,88 01.01.2011 31.12.2011 365 365 110,25 КON-00030631 від 17.09.2010 3674,88 01.01.2012 31.12.2012 366 366 110,25 КON-00030631 від 17.09.2010 3674,88 01.01.2013 24.07.2013 205 365 61,92 ВСЬОГО: 740,11 Таким чином з відповідача-1 на користь позивача повинно бути стягнуто 3% річних у розмірі 740,11 грн. Але, враховуючи положення частини другої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі - 726,93 грн

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленого до стягнення інфляційного відшкодування у розмірі 534,63 грн (арк. с 107) суд також визнав його невірним у зв'язку з зазначеними вище підставами.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційного відшкодування. При цьому, здійснюючі розрахунок, судом враховано, що оскільки спірними видатковими накладними встановлено граничний строк сплати вартості отриманого товару («оплатити не пізніше…»), то строк прострочення сплати заборгованості починається з дня, наступного за днем, коли заборгованість повинна була бити сплачена. Тобто оскільки за видатковою накладною №КON -00029739 від 25.08.2010 встановлено строк оплати не пізніше 08.09.2010, то строк прострочення сплати заборгованості почався з 09.09.2010, аналогічно строк прострочення за видатковою накладною №КON-00030342 від 08.09.2010 почався з 23.09.2010, а за видатковою накладною № КON-00030631 від 17.09.2010 - з 02.10.2010.

При здійсненні розрахунку індексу інфляції судом враховано Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені у листі від 03.04.97 N 62-97р, де роз'яснено, що у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду , результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травні, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За таких обставин, сума інфляційного відшкодування за видатковою накладною № КON -00029739 від 25.08.2010 складає:

4562,64*1,029*1,005*1,003*1,008*1,01*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*1*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*1*0,999*1,002*1,002*0,999*1*1*1,001*1*0,999 -4562,64 =420,21 грн (за період з 09.09.2010 по 24.07.2013).

Сума інфляційного відшкодування за видатковою накладною № КON -00029739 від 25.08.2010 складає:

432,6*1,005*1,003*1,008*1,01*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*1*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*1*0,999*1,002*1,002*0,999*1*1*1,001*1*0,999-432,6=26,53 грн (за період з 23.09.2010 по 24.07.2013)

Сума інфляційного відшкодування за видатковою накладною № КON-00030631 від 17.09.2010 складає:

3674,88*1,005*1,003*1,008*1,01*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*1*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*1*0,999*1,002*1,002*0,999*1*1*1,001*1*0,999-3674,88=209,81 грн (за період з 02.10.2010 по 24.07.2013)

Разом сума інфляційного відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача-1 складає 420,21+26,53+209,81=656,55 грн.

Але, враховуючи положення частини другої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми інфляційного відшкодування у заявленому позивачем розмірі - 534,63 грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що на користь позивача з відповідача-1 підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9831,68 грн (534,63+726,93+8570,12 =9831,68)

Щодо стягнення з відповідача-2 100 грн за договором поручительства, суд зазначає наступне

Статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. Пунктом 12 Договору визначено, що він діє до закінчення строку виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем.

Враховуючи, що судом встановлена наявність боргу відповідача-1 перед позивачем у розмірі 9780,76 грн, який відповідачем-1 не погашено, то й вимога про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 100 грн за Договором поруки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду, як зі сторін, внаслідок неправильних дій яких виник спор.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (42009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код:НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (99804, м.Севастополь, пмт. Кача, вул. Первомайська,10, ідентифікаційний код: 35525722) заборгованість за отриманий за видатковими накладними № КON -00029739 від 25.08.2010, № КON-00030342 від 08.09.2010 та № КON-00030631 від 17.09.2010 товар у розмірі 9831,68 грн , з яких : 8570,12 грн - основна заборгованість за поставлений та отриманий товар, 534,63 грн - розмір інфляційного відшкодування та 726,93 грн - 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Еллада Дринк" (99016, м.Севастополь, вул.Н.Краєвої,15, ідентифікаційний код:30195093, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (99804, м.Севастополь, пмт. Кача, вул. Первомайська,10, ідентифікаційний код: 35525722) за Договором поручительства від 25.08.2010 заборгованість у розмірі 100,00 грн.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (42009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код:НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій)) та Приватного підприємства "Еллада Дринк" (99016, м.Севастополь, вул.Н.Краєвої,15, ідентифікаційний код:30195093, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (99804, м.Севастополь, пмт. Кача, вул. Первомайська,10, ідентифікаційний код: 35525722 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013

Суддя /підпис/ І.А. Харченко