Рішення

від 15.08.2013 по справі 5006/13/88/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 15.08.2013                                                                                               Справа № 5006/13/88/2012                                Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Говорун О.В., Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу    за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промприбор», м.Харків, до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька область, про: стягнення 40929грн.07коп. За участю представників сторін від позивача – не з'явився; від відповідача – не з'явився; СУТЬ СПОРУ Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промприбор», м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 32789грн.29коп., пені у сумі 4787грн.20коп., інфляційних втрат в розмірі 1573грн.88коп., 3% річних в сумі 1778грн.70коп., всього 40929грн.07коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 15/1505 від 09.12.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. 05.11.2012р. на виконання вимог суду позивач надав остаточний розрахунок пені та 3% річних. 20.11.2012р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 40787грн. 75коп., яка за остаточним розрахунком складається з заборгованості у розмірі 32788грн.29коп., пені в розмірі 2383грн.44коп., інфляційних втрат в розмірі 3837грн.32коп., 3%річних в сумі 1778грн.70коп. Разом із заявою позивач надав детальний розрахунок індексу інфляції, письмові пояснення відносно того, за якою специфікацією здійснювалася поставка спірного товару. Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням. Відповідач 13.11.2012р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промприбор», м.Харків про визнання договору № 15/1505 від 09.12.2009р. недійсним, яка ухвалою від 14.11.2012р. була повернута без розгляду. У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги № 17/1671-5742 від 13.11.2012р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.11.2012р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 19.11.2012р. зупинив провадження по справі. Ухвалою від 30.01.2013р. поновив провадження по справі. Ухвалою від 19.02.2013р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи №905/1013/13-г за позовною заявою ПАТ “Енергомашспецсталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промприбор” м. Харків про визнання договору №15/1505 від 09.12.2009р. недійсним. Відповідач жодного разу не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні. Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області було призначено колегіальний розгляд справи №5006/13/88/2012 у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Говорун О.В., Огороднік Д.М. Ухвалою від 01.08.2013р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 05.06.2013р. по справі №905/1013/13-г, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання договору №15/1505 від 09.12.2009р. недійсним. Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. 12.08.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 17/1157-3400 від 09.08.2013р., яким заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що в порушення умов Специфікації № 2 від 30.03.2010р. до договору позивач не виконав свого зобов'язання щодо передачі покупцю разом з товаром всіх передбачених п.6.1. договору документів, зокрема рахунку та сертифікату якості товару, через що вважає що обов'язок здійснити оплату продукції у покупця не настав. Крім того посилається на невірний розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції, процентів, пені. Крім того, у відзиві відповідач повідомив суд про зміну назви з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”. 12.08.2013р. через канцелярію суду відповідач звернувся з клопотанням відкласти розгляд справи, посилаючись на необхідність надати докази, які підтверджують позицію зі спору. 16.08.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через знаходження представника позивача у щорічній відпустці. Клопотання сторін про відкладення судового засідання судом відхиляється з наступних підстав: Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Наразі позивач не посилається на необхідність надати суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату, відповідач не зазначає які конкретно документи не були досліджені судом. Відтак сторони не були позбавлені можливості у разі необхідності подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень. Наразі у відповідача було достатньо часу для доведення своєї правової позиції по суті спору до відома суду та надання доказів у її підтвердження. Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 “Право на справедливий суд” Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в “розумний строк” через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.   Суд відзначає, що відсутність представників сторін в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Явка представників сторін ухвалою суду від 01.08.2013р. не була визнана судом обов'язковою. З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.    Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання. Вислухавши під час судових засідань представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ: 09.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промприбор», м.Харків (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь”, Донецька обл., м. Краматорськ (покупцем) був укладений договір поставки № 15/1505, згідно з яким постачальник зобов'язується передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити його. Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), його ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Згідно із п. 2.1 договору ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. У відповідності з п. 5.2 договору датою поставки продукції вважається дата його вручення покупцю або отримувачу з додатком пакету документів, обумовлених в п. 6.2 цього договору. Факт передання продукції та документів оформлюється актом приймання-передачи. Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну (в накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції), податкову накладну. Відповідно до п. 9.1 договору оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України.   Пунктом 9.3 договору, встановлено що порядок розрахунків – зазначається у специфікаціях. Згідно із п. 13.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків.         У виконання умов договору сторонни уклали Специфікацію № 1 від 09.12.2009р. та  Специфікацію №2 від 30.03.2010р. до договору №15/1505 від 09.12.2009р., якими визначили найменування продукції, кількість та ціну, строк поставки, інші умови поставки. Крім того,          Специфікацією № 2 від 30.03.2010р. до договору №15/1505 від 09.12.2009р. сторони передбачили наступні строки оплати - по факту поставки протягом 30 календарних днів та надання документів передбачених у пункті 6.1. договору, Специфікацією № 1 від 09.12.2009р.– протягом 30 днів після факту поставки. Договір №15/1505 від 09.12.2009р. та Специфікації до нього підписані сторонами і скріплені печатками підприємств. Відповідно до вимог та положень закону України “Про акціонерні товариства” №514-VI  від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” змінило найменування на Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь”. В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору №15/1505 від 09.12.2009р. виставив відповідачу для оплати партії товару рахунок-фактуру № СФ-0000565 від 01.06.2010р. на суму 7810грн.00коп. та здійснив поставку обумовленого ним товару за накладною № РН-0000250; 09.09.2009р. позивачем був виставлений рахунок № СФ-0001115 на суму 23999грн.28коп. та цієї ж дати здійснена поставка товару за накладною № РН-0000638; 15.06.2010р. був виставлений рахунок № СФ-0000645 на суму 979грн.22коп., того ж дня була здійснена поставка товару за накладною № РН-0000290. Всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 32789грн.29коп. Однак позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не здійснив оплату отриманого товару, що призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права. Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених письмово у відзиві. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне: Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Предметом даного позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 32788грн.29коп., 3% річних у сумі 1778грн.70коп., пені в сумі 2383грн.44коп. та інфляційних витрат у сумі 3837грн.32коп., підставою позову є неналежне виконанням умов договору поставки № 15/5450 від 14.04.2010р. Договір № 15/1505 від 09.12.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона–постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Так, матеріалами справи підтверджується, що товар обумовлений сторонами у специфікації № 1 від 09.12.2009р. до договору № 15/1505 від 09.12.2009р. був поставлений за видатковою накладною № РН-0000638 від 28.12.2009р., обумовлений сторонами у специфікації № 2 від 30.03.2010р. товар був поставлений за видатковими накладними № РН-0000250 від 01.06.2010р.та №РН-0000290 від 15.06.2010р. Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3088 від 28.12.2009р., № 1188 від 01.06.2010р., № 1309 від 15.06.2010р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних. Отже продаж товару на загальну суму 32789грн.29коп. фактично відбувся. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 9.3 договору, встановлено що порядок розрахунків – зазначається у специфікаціях.         Як вже зазначалося, Специфікацією № 2 від 30.03.2010р. до договору №15/1505 від 09.12.2009р. передбачені наступні строки оплати - по факту поставки протягом 30 календарних днів та надання документів передбачених у пункті 6.1. договору, Специфікацією № 1 від 09.12.2009р. передбачені наступні умови оплати – протягом 30 днів після факту поставки. У відзиві на позов відповідач стверджує, що строк оплати за товар не наступив, у зв'язку з тим, що позивачем разом з товаром не передані всі документи, передбачені п. 6.1 договору. Щодо тверджень відповідача у відзиві суд зазначає наступне: Умовами п. 6.2 договору № 15/1505 від 09.12.2009р. передбачений обов'язок постачальника надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну; податкову накладну. Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Згідно ч.1 ст.666 вказаного Кодексу, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання. Наразі, у п.8.2 договору сторонами обумовлено застосування норм  Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6. Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965  №П-6 приймання   продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам   (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла,  і  в акті вказується, які документи відсутні.   В матеріалах справи відсутні докази складання відповідного акту згідно Інструкцій П– 6 та П– 7, як і жодні докази повідомлення відповідача до моменту звернення останнього до суду про наявність претензій стосовно того, що будь–яких передбачених п. 6.2 договору документів не вистачає. Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 6.2 договору, не встановлено. Крім того, у відповідності до пункту 6.4 договору у покупця було право відмовитися від приймання продукції, але оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару, навпаки покупець прийняв товар без будь-яких заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15/1505 від 09.12.2009р. Таким чином враховуючи, що товар за видатковою накладною № РН-0000638 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 16.04.2010р., то з урахуванням умов Специфікації №1 від 09.12.2009р. до договору строк його оплати наступив для відповідача 27.01.2010р., а вже з 28.01.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; враховуючи умови Специфікації №2 від 30.03.2010р. до договору, строк оплати отриманого за накладною № РН-0000250 від 01.06.2010р. товару наступив для відповідача 01.07.2010р., а вже з 02.07.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; строк оплати товару за накладною № РН-0000290 від 15.06.2010р., з урахуванням умов Специфікації №2 від 30.03.2010р. до договору, наступив для відповідача 15.07.2010р., а вже з 16.07.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.         Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 32788грн.29коп. суду не надані, заборгованість у вказаному розмірі не спростована відповідачем, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промприбор» станом на 16.11.2012р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1778грн.70коп., які нараховані відповідно до наданого суду 05.11.2012р. розрахунку, наступним  чином: - за накладною №РН-0000638 від 28.12.2009р. за період з 15.07.2010р. по 05.06.2012р. на суму 23999грн.28коп., - за накладною №РН-0000250 від 01.06.2010р. за період з 15.07.2010р. по 05.06.2012р. на суму 7810грн.19коп., - за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. за період з 15.07.2010р. по 05.06.2012р. на суму 979грн.82коп. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 3837грн.32коп., які відповідно до наданого 20.11.2012р. на вимогу суду детального розрахунку нараховані наступним  чином: - за накладною №РН-0000638 від 28.12.2009р. за період з лютого 2010р. по червень 2012р. на суму 23999грн.28коп., - за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. за період з серпня 2010р. по червень 2012р. на суму 978грн.82коп. - за накладною №РН-0000250 від 01.06.2010р. за період з липень 2010р. по червень 2012р. на суму 7810грн.19коп. Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.   Дослідивши представлені позивачем розрахунки суд дійшов наступних висновків: - обраний позивачем початок періоду нарахування 3% річних за накладними №РН-0000638 від 28.12.2009р., №РН-0000250 від 01.06.2010р. не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару; - за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. на суму боргу 978грн.82коп. позивач має право нараховувати 3% річних лише з 16.07.2010р.; - позивач за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. здійснює нарахування на суму боргу у розмірі 979грн. 82коп., але сума поставки за цією накладною складає 979грн. 22коп., у зв'язку з чим позивач не може здійснювати нараховування 3% річних на суму більшу, ніж сума поставки за вказаною накладною; - позивачем при нарахуванні 3% річних не враховано що у 2010р. (365днів), у 2011р. (365днів), у 2012р. (366днів.) Разом з цим, суд перевіривши розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що заявлений до стягнення розмір інфляційних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 3837грн.32коп. підлягають задоволенню. Суд, з урахуванням зроблених висновків, зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних, за формулою: Сума санкції  = С х 3 х Д : 365(2010); 365(2011); 366(2012) : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований в межах обраного позивачем періоду, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 1778грн.70коп. підлягають задоволенню. Керуючись п. 10.4 договору  позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 2383грн.44коп., яка відповідно до представлених суду 05.11.2012р. на вимогу суду розрахунку нарахована наступним чином: - за накладною №РН-0000638 від 28.12.2009р. за період з 28.01.2010р. по 28.07.2010р. на суму 23999грн.28коп., - за накладною №РН-0000250 від 01.06.2010р. за період з 01.07.2010р. по 01.01.2011р. на суму 7810грн.19коп., - за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. за період з 15.07.2010р. по 15.01.2011р. на суму 979грн. 82коп. Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою. Так, сторони у п. 7.4. договору дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ. Дослідивши представлений позивачем розрахунок суд дійшов наступних висновків: - обраний початок періоду нарахування пені за накладною №РН-0000638 від 28.12.2009р. не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару;         -  розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; - позивач за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. здійснює нарахування пені на суму боргу у розмірі 979грн. 82коп., але сума поставки за цією накладною складає 979грн. 22коп., у зв'язку з чим позивач не може здійснювати нараховування 3% річних на суму більшу, ніж сума поставки за вказаною накладною; - за накладною №РН-0000290 від 15.06.2010р. на суму боргу 979грн.22коп. позивач має право нараховувати пеню з 16.07.2010р., за накладною №РН-0000250 від 01.06.2010р. на суму боргу 7810грн.19коп. позивач має право нараховувати пеню з 02.07.2010р. Разом з цим, суд, з урахуванням зроблених висновків, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, зробивши власний арифметичний розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів, так як господарських суд позбавлений можливості змінювати обрані позивачем періоди нарахування, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, встановив, що заявлений розмір пені не перевищує розмір, який може бути нарахований в межах обраного позивачем періоду, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 2383грн.44коп. підлягають задоволенню. Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору – 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609грн. 50коп.). Ціна позову складає 40929грн.07коп. Платіжним дорученням № 2490 від 04.10.2012р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1677грн.00коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв'язку з чим поверненню підлягає зайво сплачена сума судового збору в розмірі 67грн. 50коп. За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у ч. 4 інформаційного листа від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи. Судові витрати в відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у встановленому законодавством розмірі покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промприбор», м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 32788грн.29коп., пені у розмірі 2383грн.44коп., інфляційних витрат у розмірі 3837грн.32коп., 3% річних у розмірі 1778грн.70коп. – задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул.Радгоспна, 15, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промприбор» (адреса: 61050, м. Харків, вул.Богдана Хмельницького, будигок 25, код ЄДРПОУ 32760503) суму основного боргу в розмірі 32788грн.29коп., пеню у розмірі 2383грн.44коп., інфляційні витрати у розмірі 3837грн.32коп., 3% річних  у розмірі 1778грн.70коп., судові витрати в сумі 1609грн. 50коп. Видати наказ після набрання рішення законної сили. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Промприбор» (адреса: 61050, м. Харків, вул.Богдана Хмельницького, будигок 25, код ЄДРПОУ 32760503) зайво сплачений платіжним дорученням № 2490 від 04.10.2012р.  судовий збір у розмірі 67грн.50коп. Дане рішення є підставою для повернення судового збору. У судовому засіданні 15.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.                                               Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2013р.            Головуючий суддя                                                                                           Ю.В. Макарова            Суддя                                                                                                              О.В. Говорун      Суддя                                                                                                               Д.М. Огороднік