Постанова

від 21.08.2013 по справі 5002-15/4161-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 5002-15/4161-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. у справі господарського суду№ 5002-15/4161-2012 Автономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер" проспонукання до виконання певних дій в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились; відповідача:не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" (далі - Компанія) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер" (далі - Товариство) передати за актом у власність Компанії на підставі угоди, укладеної між сторонами 03.10.2011 р. наступне майно, а саме:

- три оптичні волокна в дванадцяти волоконній реконструйованій лінії магістрального оптичного кабелю на ділянці: с. Укромне - с. Шкільне Сімферопольського району;

- три оптичні волокна в дванадцяти волоконній магістральній лінії оптичного кабелю Товариства на ділянці: с. Укромне - м. Сімферополь, вул. Гагаріна - 14 "А".

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовувала тим, що між сторонами було укладено угоду від 03.10.2011 р., у відповідності до якої, сторони погодились спільними зусиллями провести реконструкцію магістрального мідного кабелю шляхом заміни його на волоконно-оптичний. Незважаючи на виконання Компанією передбаченого цією угодою розрахунку із Товариством, останнє не виконало своїх зустрічних обов'язків та не передало йому у власність три кабелі ВОК, у зв'язку із чим, така передача має відбутися за рішенням суду у примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 р. (суддя Іщенко І.А.) позовні вимоги Компанії задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. (колегія суддів: Латинін О.А., Антонова І.В., Заплава Л.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 р. скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Компанії.

Постанову мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів розрахунків між сторонами у формі та порядку, передбаченому діючим законодавством, фактично грошові кошти не були зараховані на рахунки Товариства, а тому позовні вимоги Компанії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на положення угоди від 03.10.2011 р., ст.ст. 509, 525, 526, 626 ЦК України та ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Компанії до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати від 19.08.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що між Товариством та Компанією 03.10.2011 р. укладено угоду, за умовами якої використовуючи ресурс Компанії - магістральний мідний кабель, прокладений в ґрунті уздовж Євпаторійського шосе від с. Укромне (ККС №1) до с. Шкільне, сторони домовилися спільними зусиллями провести його реконструкцію - замінити на волоконно-оптичний (далі - Угода). При цьому пайову участь у виробництві робіт погоджено наступним чином:

1. Виготовлення проекту на реконструкцію - Товариство;

2. Узгодження проекту у всіх інстанціях - Компанія (витрати на оплату технічних умов і інше - в рівних частках);

3. Придбання кабелю ВОК - в частках в залежності від кількості привласнюваних волокон. Попередньо Товариство - 9 штук, Компанія - 3 штуки;

4. Проведення земляних робот по виїмці кабелю, в тому числі купівля власного трактора - в рівних частках;

5. Експлуатаційні витрати при проведенні робіт власним трактором - витрати на ГСМ, зарплата трактористу і інше - в рівних частках;

6. Для проведення робіт з виїмки-укладанні кабелю організовується спільна бригада: від Товариства - 2 чоловіка, від Компанії - 2 чоловіка, при планових складних роботах - проходження дорожніх покриттів, ручне відкопування кабелів що перетинаються, підвішування кабелю в тунелі - додається по одній людині;

7. Зберігання, перевезення нового кабелю ВОК і розгортання його по траншеї - по домовленості;

8. Затрати на оплату робіт з відновлення дорожнього полотна - в рівних частках;

На підставі матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- у пункті 11 Угоди сторони погодили, що при компенсації Компанією Товариству, суми в розмірі 65 000,00 грн., останнє передає у власність Компанії три волокна в своєму кабелі ВОК, прокладеному від вул. Гагаріна 14 А у м. Сімферополі до ККС № 1 у с. Укромне;

- на виконання умов Угоди сторонами був виготовлений проект на реконструкцію лінії магістрального мідного кабелю, придбаний одноківшовий екскаватор, створена спільна бригада, проведений великий обсяг узгоджувальних робіт. У липні 2012 року роботи з реконструкції лінії магістрального оптичного кабелю були завершені, про що Компанією був складений та підписаний Акт виконання робіт від 11.07.2012 р. (а.с. 16);

- на виконання умов пункту 11 Угоди, директором Компанії було здійснено розрахунок по оплаті прокладки оптичного кабелю, про що керівником Товариства складено розписки про отримання грошових коштів від 13.12.2011 (а.с. 14), від 25.04.2012 (а.с. 13) та від 20.07.2012 (а.с. 15) на загальну суму 65 000,00 грн.;

Задовольняючи позовні вимоги Компанії, місцевий господарський суд, із посиланням на складені керівником Товариства розписки про отримання грошових коштів від директора Компанії, виходив із того, що Компанією виконано вимоги пункту 11 Угоди, а тому Товариство, в силу положень цього пункту Угоди, зобов'язано передати у власність Компанії три волокна в своєму кабелі ВОК, прокладеному від Гагаріна 14 А у м. Сімферополі до ККС № 1 у с. Укромне.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Компанії, та приймаючи нове рішення про відому у позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що чинне законодавство передбачає чіткий порядок ведення господарських операцій та розрахунків між юридичними особами. Матеріали справи не містять доказів розрахунків між сторонами у формі та порядку, встановленому законодавством, а тому грошові кошти фактично не були зараховані на рахунки Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у пункті 11 Угоди сторони передбачили право Компанії отримати та, відповідно обов'язок Товариства передати у власність Компанії три волокна в своєму кабелі ВОК, прокладеному від Гагаріна 14 А у м. Сімферополі до ККС № 1 у с. Укромне, за умови компенсації Товариству 65 000,00 грн.

В процесі розгляду справи судами було з'ясовано, що роботи з реконструкції лінії магістрального оптичного кабелю були завершені (Акт виконання робіт від 11.07.2012 р.), а між керівниками Компанії та Товариства проведено розрахунок на виконання положень п. 11 Угоди у сумі 65 000,00 грн.

Посилання господарського суду апеляційної інстанції на те, що матеріали справи не містять належних доказів розрахунків між сторонами, у зв'язку із чим, грошові кошти фактично не були зараховані на рахунки Товариства, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наступним.

Місцевим господарським судом було досліджено наявні у матеріалах справи докази розрахунків між сторонами (т.1 а.с. 13-15) та встановлено, що при написанні розписок про отримання грошових коштів керівником Товариства зазначено цільове призначення їх отримання саме в рахунок оплати по прокладенню оптичного кабелю.

Окрім того, як зазначає Компанія у касаційній скарзі, підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с. 11) та не було враховано судом апеляційної інстанції, Товариством визнається факт отримання грошових коштів від Компанії у сумі 65 000,00 грн. на виконання умов п. 11 Угоди з відповідним цільовим призначенням зазначених грошових коштів.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не зважаючи на виконання Компанією передбаченого Угодою сторін розрахунку із Товариством, останнє не виконало своїх зустрічних обов'язків та не передало йому у власність три кабелі ВОК. А тому, позовні вимоги Компанії про зобов'язання Товариства передати йому у власність три оптичні волокна в дванадцяти волоконній реконструйованій лінії магістрального оптичного кабелю на ділянці: с. Укромне - с. Шкільне Сімферопольського району та три оптичні волокна в дванадцяти волоконній магістральній лінії оптичного кабелю Товариства на ділянці: с. Укромне - м. Сімферополь, вул. Гагаріна - 14 "А" є обґрунтованими та правильно задоволені місцевим господарським судом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України на користь Компанії підлягає стягненню сума судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. у справі № 5002-15/4161-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 р. у названій справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер" (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 14, кв. 88, 95011, ідентифікаційний код - 23662258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Дзержинського, 13/5, кв. 32, 95000, ідентифікаційний код - 30624330) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський