Постанова

від 20.08.2013 по справі 5011-49/13891-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 5011-49/13891-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Віталс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у справігосподарського суду м. Києва за позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Віталс" простягнення 20666,62грн. за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Віталс" доКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" провизнання недійсним п.п.4 п.9.3 Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва №264/602/132 від 06.07.2009 за участю представників за первісним позовом:

позивача: Богомаз А.К. (представник за дов. від 12.02.2013р. №11),

відповідача: Удод В.А. (представник за дов. від 20.09.2013р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" звернулось до господарського суду міста Києва з первісним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віталс" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 20666,62грн., з яких 19188,32грн. за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва №264/602/132 від 06.07.2010р. та 1478,30грн. за договором платного користування №264/602к/433 від 06.07.2009р.

ТОВ "Віталс" в свою чергу звернулось до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" із зустрічним позовом про визнання недійсним п.п.4 п.9.3 Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва №264/602/132 від 06.07.2009.

Позивач за зустрічним позовом в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припинив свою дію та з дня вибуття зазначеного приміщення з комунальної власності Печерського району відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1302 від 13.08.2010р. позивач втратив своє право як орендодавця по договору оренди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2013р. у справі № 5011-49/13891-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р., первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Вказані судові акти в частині задоволення первісного позову мотивовані невиконанням в повному обсязі відповідачем умов договорів оренди укладених між сторонами з даної справи щодо сплати орендних платежів, а в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - тим, що оскаржуваний п.п.4 п.9.3. договору оренди від 06.07.2009р. №264/602/132, укладеного між сторонами з даної справи, відповідає актам цивільного законодавства, оскільки дана умова договору лише уточнює положення ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на природу договорів купівлі-продажу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Віталс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником в частині задоволення первісного позову судом апеляційної інстанції порушено норми Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. № 34/91 "Про затвердження порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва"; в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - судом порушено ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 761 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2009р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" (Орендодавець) та ТОВ "Віталс" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва №264/602/132 , а саме вбудовані нежилі приміщення в підвалі будинку №7/14 по вул. Богомольця, загальною площею 66,2 кв.м. для розміщення майстерні по ремонту оргтехніки, строком дії з 06.07.2009р. по 06.07.2010р.

Згідно з п. 4.1 Договору №264/602/132, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, яка становить за перший місяць 3017,53 грн. з ПДВ.

Продовження терміну дії Договору здійснюється на підставі рішення комісії Печерської районної у м. Києві державної адміністрації по розподілу нежитлових приміщень та надання їх в орендне користування (п. 9.2 Договору №264/602/132).

06.07.2010р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" (Орендодавець) та ТОВ "Віталс" (Орендар) було укладено договір №264/602/432 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва (далі - Договір №264/602/432), а саме вбудовані нежилі приміщення в підвалі будинку №7/14 по вул. Богомольця, загальною площею 66,2 кв.м. для розміщення майстерні по ремонту оргтехніки, строк дії договору з 06.07.2010р. по 06.07.2011р.

Згідно п. 4.1 Договору №264/602/432, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, яка становить за перший місяць 3276,73грн. з ПДВ.

Продовження терміну дії Договору здійснюється на підставі рішення комісії Печерської районної у м. Києві державної адміністрації по розподілу нежитлових приміщень та надання їх в орендне користування (п. 9.2 Договору №264/602/132).

Крім того, 06.07.2009р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" та ТОВ "Віталс" укладено договір №264/602к/433 платного користування, відповідно до умов якого останньому надано в користування частину місць спільного користування за адресою вул. Богомольця, будинок №7/14 загальною площею 5,1 кв.м. (далі - договір №264/602к/433).

Розмір плати за користування майном, згідно Договору №264/602к/433 за перший місяць становить 232,47 грн. (п.3.1.2.2. Договору №264/602к/433).

При цьому користувач зобов'язаний щомісяця вносити плату за користування об'єктом (п.2.4.10 Договору №264/602к/433).

Пунктом 6.1. Договору №264/602к/433 сторони узгодили строк дії договору з 06.07.2009р. по 06.07.2010р.

Відповідно до п. 6.2 Договору №264/602к/433 дія Договору припиняється внаслідок закінчення терміну на який його було укладено, за винятком, якщо користувач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень Орендодавця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі за яким відповідачем за первісним позовом було повернено майно, передане йому згідно договору №264/602к/433.

Згідно з пунктом 3.8. договору №264/602к/433 користувач вносить плату, що визначена цим договором до дня фактичної передачі позивачу за первісним позовом об'єкту користування по акту прийому-передачі.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20666,62грн. за період з 01.10.2010р. по 17.03.2011р., з яких 19188,32грн. за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва №264/602/132 від 06.07.2010р. та 1478,30 грн. за договором платного користування №264/602к/433 від 06.07.2009р.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 зазначеного закону строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договорами, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до суду не наддав, в зв'язку з чим висновок судів в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 19188,32грн. заборгованості по договору №264/602/432 та 1478,30грн. заборгованості по договору №264/602к/433, колегія суддів визнає обґрунтованим.

Господарським судом попередніх інстанцій також встановлено, що 13.08.2010р., на виконання рішення 11 сесії V скликання Печерської районної у м. Києві ради від 19.11.2009р. №9 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва", між Фондом приватизації комунального майна Печерського району (Продавець) та ТОВ "Віталс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №1302, а саме з №1 по №7 (групи приміщень №196), з №1 по №7 (групи приміщень №212), №218 загальною площею 105,00кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, №17/14 Літера А.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1302 право власності (володіння, користування, розпорядження) об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту повної оплати вартості придбаного об'єкта приватизації. Передача об'єкту приватизації здійснюється продавцем покупцеві протягом трьох днів з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта оренди та засвідчується актом прийому - передачі, що підписується повноважними представниками сторін.

Предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсним п.п.4 п.9.3. договору оренди від 06.07.2009р. №264/602/132, укладеного між сторонами з даної справи, згідно якого визначено, що дія договору оренди припиняється в разі, зокрема, приватизації об'єкта оренди за умови повної сплати вартості об'єкта приватизації та підписання акту приймання - передачі на цей об'єкт, який на думку ТОВ "Віталс" суперечить ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно положень якої договір оренди припиняється у разі приватизації об'єкта оренди орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий товар покупцеві зберігається за продавцем до оплати товару.

Як встановлено судом, продавець передав приміщення згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1302 покупцю відповідно до акту передачі нежитлових приміщень №1106, лише 18.03.2011р. після повної оплати предмету цього договору.

Отже саме з цього моменту ТОВ "Віталс" набуло право власності на вищезазначені приміщення, з урахуванням чого, як вірно зазначено господарським судом першої та апеляційної інстанції, п.п.4 п.9.3. Договору №264/602/132 не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки дана умова Договору №264/602/132 лише уточнює положення ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на природу договорів купівлі-продажу, в зв'язку з чим висновок судів про відмову в задоволенні зустрічного позову колегія визнає правомірним.

Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у справі № 5011-49/13891-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко