Рішення

від 30.12.2008 по справі 48/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомПриватного підприємства «Торговельний дім «Семарт»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

Простягнення 440824,29 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:Не з'явився

Від відповідача:Цапів І.М.–пред. за довір.

У судових засіданнях 18.12.08р. та 24.12.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалися перерви.

У судовому засіданні 30.12.08р. за згодою присутніх сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 320230,13 грн. інфляційних витрат; 120594,16 грн. відсотків, а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.08р. відкрито провадження у справі № 48/329 та призначено до судового розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

          Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

          Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 18.12.08р. подав до суду заперечення на позовну заяву по справі № 48/329, в яких просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з наступних мотивів: Позивач не опротестував спірні векселі в порядку, встановленому ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі; право регресу в порядку ст. 50 Уніфікованого закону виникає у разі вручення векселя з протестом; ст. 70 Закону встановлено строк позовної давності відповідно вимоги до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або із дня коли до нього був пред'явлений позов.

У судовому засіданні 24.12.08р. Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача, в якому зазначає, що додатковою угодою від 01.08.07р. до договору № 021006 від 02.10.06р. визначений строк, протягом якого векселі могли бути пред'явлені до платежу; відповідач є прямим боржником, а тому позивач на підставі ст.ст. 48, 53, 77 Уніфікованого закону має право вимагати від нього сплати відсотків незалежно від вчинення протесту; ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем, а ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта погашаються із закінченням трьох років, а тому строк позовної давності не сплив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.07р. у справі № 38/358 встановлено, що Позивач є векселедержателем простих векселів, емітованих Відповідачем:

- серія АА № 0275576 від 01.08.07р., номінал 350000,00 грн., строк платежу –по пред'явленню;

- серія АА № 0275577 від 01.08.07р., номінал 350000,00 грн., строк платежу –по пред'явленню;

- серія АА № 0275578 від 01.08.07р., номінал 700000,00 грн., строк платежу –по пред'явленню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.08р. у справі № 11/49 встановлено, що Позивач є векселедержателем простих векселів, емітованих Відповідачем:

- серія АА № 0275579 від 01.08.07р., номінал 466456,36 грн., строк платежу –по пред'явленню;

- серія АА № 0275580 від 01.08.07р., номінал 466456,36 грн., строк платежу –по пред'явленню;

- серія АА № 0275576 від 01.08.07р., номінал 466456,36 грн., строк платежу –по пред'явленню.

25.09.07р. Позивач пред'явив Відповідачу до сплати векселі (акти №№ 1, 2 та 3) серії АА № 0275576 на суму 350000,00 грн., АА № 0275577 на суму 350000,00 грн. та АА № 0275578 на суму 700000,00 грн.

02.11.07р. Позивач пред'явив Відповідачу до сплати векселі (акти №№ 4, 5 та 6) серії АА № 0275579 на суму 466456,36 грн., АА № 0275580 на суму 466456,36 грн. грн. та АА № 0275581 на суму 466456,36 грн.

Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

13.10.08р. Позивач звернувся до Відповідача із претензією з вимогою сплати відсотки та індекс інфляції, нараховані за несвоєчасне погашення векселів. Відповідач не надав відповіді на претензію.

У статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі –«Уніфікований закон»), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

У статті 77 Уніфікованого закону встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останьому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

В той же час ст. 78 Уніфікованого закону передбачає, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Позивач просить стягнути з відповідача відсотки, обґрунтовуючи свої права ст. 48 Уніфікованого закону, в якій встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Отже, в силу вищезазначених положень у Позивача як держателя векселів є право вимагати сплати процентів, що ґрунтується на праві регресу до Відповідача за вексельним законодавством. Згідно із ст. 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці. Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі. У разі припинення платежів трасатом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу і не буде здійснений протест.

Згідно із ст. 53 Уніфікованого закону після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Позивач не надав суду доказів здійснення протесту, проте він пред'явив до платежу векселі, який є зобов'язаним як акцептант за переказним векселем. Отже в силу ст. 53 Уніфікованого закону його право регресу як векселедержателя проти Відповідача не залежить від здійснення протесту векселів, а тому у Позивача наявне право вимоги про стягнення з Відповідача процентів в порядку ст. 48 Уніфікованого закону.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Отже у Позивача право вимоги в порядку регресу за векселями до Відповідача наявне протягом позовної давності –протягом трьох років від дати настання платежу по кожному векселів. Суд відхиляє посилання Відповідача про те, що позовна давність за вимогами Позивача становить 6 місяців, оскільки воно суперечить положенням ст. 78 Уніфікованого закону.

Статтею 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Суд перевірив розрахунок Позивача відсотків та вважає обґрунтованими, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 120594,16 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання Позивача на постанову Вищого господарського суду України від 05.02.07р. у справі № 7/247 з тих підстав, що Позивач та Відповідач не є сторонами цієї справи, а тому обставини встановлені у цій справі мають доводитися згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України загальному порядку.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних витрат у зв'язку із простроченням платежів за векселями в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Як вище зазначалося вексельний обіг врегульований спеціальним законодавством. Проте, у разі відсутності спеціальних норм до вексельних правочинів застосуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей обігу векселів, а саме: щодо вексельних правочинів (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України). Зважаючи на те, що право вимоги усіх витрат у зв'язку із векселем у держателя векселя врегульовано Уніфікованим законом у ст. 48, відсутні підстави для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за вимогами про відшкодування витрат, в тому числі пов'язаних з інфляцією, оскільки спеціальним законодавством визначено порядок та умови застосування відповідальності до особи, яка допустила неплатіж за векселем. Зазначена правова позиція суду відповідає позиції, викладеній постанові Пленуму Верховного суду України від 08.06.07р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у зв'язку із несвоєчасним погашенням векселів, а тому відмовляє у задоволені позовних вимог в цій частині.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Торговельний дім «Семарт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімарт-Холдінг»задовольняє позов частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(01001, м. Київ, вул. Введенська, 22/58, код ЄДРПОУ 32827667) на користь приватного підприємства «Торговельний дім «Сермат»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 11а, оф. 8, код ЄДРПОУ 32859678, п/р 26003050301458 у КБ «Приватбанк», МФО 305299) відсотки у розмірі 120594,16 грн. (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 16 копійок), державне мито у розмірі 1205,94 грн. (одна тисяча двісті п'ять гривень 94 копійки), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 32,28 грн. (тридцять дві гривні 28 копійок).

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           В.В. Сулім