Рішення

від 02.02.2009 по справі 37/455

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/455

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфатех»

ДоДержавного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»

Простягнення 577700,84 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Гончаренко І. Б.- представник за довіреністю № б/н від 01.10.2008 року; Пархоменко Ю.С.- представник за довіреністю № б/н від 12.01.2009 року;

Від відповідача  Князева Ю.А. - представник за довіреністю № 31 від 24.11.2008 року; Рагулінова О.В.- представник за довіреністю № 31 від 24.11.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатех»до Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»про стягнення 577700,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р. порушено провадження у справі № 37/455, розгляд справи було призначено на 25.11.2008 року о 15-45.

В судовому засіданні 29.01.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення суми позову, відповідно до поданої заяви позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 297520,00 грн., стягнути 58690,20 грн. пеню, 25241,52 грн. 3 % річних, 194696,96 грн. інфляційні витрати.

02.02.2009 року позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2009 року подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2009 року за згодою представника відповідача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(постачальник), та Державним підприємством «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»(замовник), було укладено договір поставки № 07/194 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність, а замовник прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору 24.09.2007 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 2072520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4828 від 24.09.2007 року та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей від 21.09.2007 року, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

Відповідно до п. 6.5 договору сторони погодили, що оплата за партію продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 робочих днів після поставки партії продукції у відповідності з рахунком –фактурою на дану партію, обумовлену згідно п. 5.2.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Закритим акціонерним товариством «Альфатех»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у справі повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 297520,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалами справи, визнається та не оспорюється сторонами. З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі  297520,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 6.5 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар розрахувався з порушенням строків, зокрема, згідно договору відповідач зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар в строк до 05.10.2007 року, проте відповідач останній платіж за поставлений товар здійснив лише 19.12.2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 25241,52 грн. - три проценти річних від простроченої суми 194696,96 грн. –інфляційні витрати за період прострочення з 24.10.2007 року по 25.11.2008 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню  в розмірі 58690,20 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період прострочення з 05.10.2007 року по 04.04.2008 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 9.4 договору сторони погодили, що за прострочення оплати за поставлену продукцію замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожень день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що позивач правомірно припинив нарахування пені  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

В свою чергу, розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд відзначає, що подане клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу частини 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене ним клопотання, а також приймаючи до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 10000,00 грн. У стягненні 48690,20 грн. пені судом відмовлено.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне використатити право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/455 від 02.02.2009 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову в частині стягнення пені, а також збільшив позов частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову –576148,68 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 5761,49 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 15,52 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 611, 616, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»(юридична адреса 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 2, фактична адреса 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15, код 24249750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, б. 1, код 35203852) 25241,52 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті сорок одна грн. 52 коп.) - три проценти річних від простроченої суми, 164696,96 грн. (сто шістдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 96 коп.) –інфляційні витрати, 10000,00 грн. (десять тисяч грн.) –пені,  5461,49 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят одна грн. 49 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на шість місяців та стягнувши :

-          до 10.04.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені, 5461,49 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят одна грн. 49 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-          до 10.05.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені,

-          до 10.06.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені,

-          до 10.07.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені,

-          до 10.08.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені,

-          до 10.09.2009 р. –4206,92 грн. (чотири тисячі двісті шість грн. 92 коп.) три проценти річних від простроченої суми,  27449,49 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок дев'ять грн. 49 коп.) інфляційні витрати, 1666,66 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 66 коп.) -   пені.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 297520,00 грн.

4.          Відмовити у стягненні 48690,20 грн. пені

5.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, б. 1, код 35203852) з Державного бюджету України державне мито в сумі 15,52 грн., що перераховане платіжним дорученням № 160 від 05.11.2008 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

6.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

7.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення року 20.03.2009 року