Постанова

від 20.08.2013 по справі 919/590/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 919/590/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Заплава Л.М.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача , Соколова Євгенія Борисівна, довіреність № б/н від 16.07.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Таврида-Азот";

представник відповідача , Дюкар Євген Сергійович, довіреність № 347/13 від 19.08.13, Приватне акціонерне товариство "КримНДОпроект";

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 19.07.2013 року у справі № 919/590/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Таврида-Азот"

до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект"

про визнання недійсним договору в частині додаткової угоди та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Таврида-Азот" (далі по тексту ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот") звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (далі по тексту ПАТ "КримНДОпроект") із позовною заявою про визнання з моменту укладення недійсним договір № 111177 від 22.08.2011 року в частині додаткової угоди № 1 від 15.11.2011 до договору № 111177 від 22.08.2011 року, укладеного між ПАТ "КримНДОпроект" та ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот", та стягнути з ПАТ "КримНДОпроект" на користь ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" суму в розмірі 1000 000 грн., сплачену за додатковою угодою № 1 від 15.11.2011 року до договору № 111177 від 22.08.2011 року .

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 92, 203, 207, 216 Цивільного кодексу України обґрунтовані відсутністю повноважень у представника позивача на підписання зазначеної додаткової угоди, до того ж вважає, що додаткова угода не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки, відсутнє відповідне рішення Ради щодо її укладення. Крім того, позивач посилався на те, що невірно розрахована вказана у витягу сума нормативної грошової оцінки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 19.07.2013 року у справі № 919/590/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнаний недійсним з моменту укладення договір № 111177 від 22.08.2011 року в частині додаткової угоди № 1 від 15.11.2011 року до договору № 111177 від 22.08.2011 року, укладеного між ПАТ "КримНДОпроект" та ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот". Стягнуто з ПАТ "КримНДОпроект" на користь ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" суму в розмірі 1 000000 грн., сплачену за додатковою угодою № 1 від 15.11.2011 року до договору № 111177 від 22.08.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова угода від імені позивача укладена особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності, тобто у порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "КримНДОпроект" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти по справі нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Так заявник апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, ПАТ "КримНДОпроект" звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що сторонами здійснювались фактичні дії на виконання спірного Договору, та позивач підтверджував факт виконання оспорюваного правочину перерахуванням 1000000,00 грн. на рахунок відповідача. Крім того відповідач вказує що, нормами діючого законодавства передбачено, що позов про визнання недійсним відповідного право чину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20 серпня 2013 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Котлярова О.Л., Заплава Л.М.

20 серпня 2013 року за розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати суддю Котлярова О.Л., у зв'язку з відпусткою, замінено на суддю Фенько Т.П.

У судовому засіданні, призначеному на 20 серпня 2013 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

22.08.2011 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладеного договір на виконання проектної документації № 111177, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок щодо розробки робочої проектно-кошторисної документації комплексу будівель бази відпочинку "Таврида-Азот" в АР Крим, с. Утьос, вул. Гагаріна 15 (том І а.с.32-33).

Відповідно до п. 2 договору розробка проектної документації здійснюється поетапно.

Згідно п. 2.1 договору 1 етап - інженерно-геофізичні вишукування та ескізний проект забудови бази відпочинку виконує Виконавець. Замовник надає інженерно-геологічні вишукування. Вартість робіт 1-го етапу, що виконуються Виконавцем складає 222 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 000,00 грн. Тривалість робіт першого етапу складає 30 календарних днів.

Відповідно до п. 7.1 строк дії договору встановлено до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

15.11.2011 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 111177 від 22.08.2011 року на виконання проектної документації, в якому визначені умови другого етапу (том І а.с.34-35).

Згідно п.1 Додаткової угоди відповідач зобов'язується розробити робочий проект на комплекс будівель бази відпочинку "Таврида-Азот" (другий етап).

Вартість робіт по розробці проектної документації другого етапу визначена на підставі кошторису, та складає 4 579 743 грн., в т.ч. ПДВ 761 790,50 грн. (п. 3 Додаткової угоди).

Згідно п. 4 Додаткової угоди перший авансовий платіж - аванс в розмірі 22 % від договірної ціни в розмірі 1 000 000 грн. перераховується на поточний рахунок відповідача протягом січня 2012 року.

Відповідно до платіжного доручення № 32 від 25.01.2012 року (том І а.с.36) позивач провів оплату за Додатковою угодою, перерахувавши на банківський рахунок відповідача суму в розмірі 1 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн. платіжним дорученням № 32 від 25.01.2012 року.

Відсутністю повноважень у представника позивача на підписання спірної додаткової угоди № 1 до договору № 111177 від 22.08.2011 року , невідповідність її діючому законодавству та невірний розрахунок суми нормативної грошової оцінки вказаної у витягу стали підставою для звернення ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" із відповідним позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Предметом розгляду даної справи є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору в частині додаткової угоди та стягнення проведених за договором платежів.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-який право чин (додаткова угода) має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом.

У статті 203 Цивільного кодексу України перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Іншими словами, за цією статтею, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту право чину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника право чину, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату, відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, передбачного на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, від імені позивача додаткова угода № 1 до договору № 111177 від 22.08.2011 року була укладена генеральним директором ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" Матяш Ю.П. В преамбулі договору зазначено, що генеральний директор діє на підстав Статуту ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот"(том І а.с.34-35).

Згідно Статуту позивача, який діяв на час укладення договору (п.8.4.2) дирекція Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства та приймає рішення про укладення договорів на суму, яка перевищує 1000 мінімальних заробітних плат, встановлених діючим законодавством України (том І а.с.13-31).

Повноваження генерального директора обумовлені в п. 8.4.8. Статуту, згідно якого до повноважень генерального директора не віднесено право укладати договори на суму, яка перевищує 1000 мінімальних заробітних плат, встановлених діючим законодавством України.

Додаткова угода № 1 до договору № 111177 від 22.08.2011 року на виконання проектної документації укладена на суму 4 570 743 грн., в т.ч. ПДВ 761 790,50 грн., що значно перевищує 1000 мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На дату підписання сторонами додаткової угоди (15 листопада 2011 року) розмір мінімальної заробітної плати складав 985 грн. відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік".

Таким чином, генеральний директор від імені позивача мав право на дату укладення спірної додаткової угоди укладати договори на суму , яке не перевищує 985000 грн.

З огляду на вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків стосовно того, що додаткова угода від імені позивача укладена особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності, з порушенням генеральним директором позивача ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Посилання відповідача на те, що в статуті позивача прямо не заборонено керівнику укладати угоди, сума яких перевищує 1 мил. гривень не відповідає дійсності, оскільки це безпосередньо передбачено п. 8.4.2 Статуту, відповідно до якого укладання таких угод є компетенцією Дирекції Товариства.

Доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що він не міг знати про повноваження керівника позивача, суд апеляційної інстанції також не може прийняти до уваги, оскільки у договорі та додатковій угоді до нього зазначено, що керівник позивача діє на підставі Статуту.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що до укладання договору відповідач був вправі ознайомитися із Статутом товариства, та з'ясувати обсяг повноважень керівника.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо правомірності подачі позовної заяви не уповноваженою особою, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з цього приводу, оскільки позивачем наданий відповідний наказ про призначення Зенченко А.В. виконуючим обов'язки Генерального директора (том І а.с.37), тоді як норми діючого законодавства не вимагають обов'язкового внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "КримНДОпроект" стосовно того, що на день подачі позову та розгляду справи судом першої інстанції ПАТ «КримНДОпроект» знаходиться в стадії банкрутства, та відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство під мораторієм на задоволення вимог кредиторів розуміється зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, а позивач, в свою чергу, не заявив вимог протягом місяця після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними з огляду на таке. Як правомірно зазначив в рішенні суд першої інстанції зазначені вимоги є поточними. Так, матеріальна вимога про стягнення коштів може задовольнятись лише після визнання додаткової угоди недійсною, з вимогою про що і звернулось ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" до господарського суду Автономної Республіки Крим.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу ПАТ "КримНДОпроект", що суд першої інстанції зазначив, що оскільки строк розгляду господарської справи відповідно до статті 69 ГПК України складає 2 місяці, позивач був позбавлений можливості вирішити питання щодо визнання додаткової вимоги недійсною протягом одного місяця після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження збоку ТОВ "База відпочинку "Таврида-Азот" укладення додаткової угоди шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача , також не можуть бути прийняте судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такі перерахування узгоджене із дирекцією позивача, тому сума в розмірі 1000 000 грн., сплачена за додатковою угодою № 1 від 15.11.2011 року до договору № 111177 від 22.08.2011 року підлягає стягненню.

Таким чином, оцінюючи доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявником апеляційної скарги не доведено обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають, а тому рішення господарського суду Автономної Республіки Крим має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 19.07.2013 року у справі № 919/590/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Л.М. Заплава

Т.П. Фенько

Розсилка: (простою)

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Таврида-Азот" (вул. Гагаріної, 15,Утьос,Алушта,98540)

2. Приватне акціонерне товариство "КримНДОпроект" (вул. Демідова, 13,Севастополь,99011)