Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/3771/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3771/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Кирилиці А. П., представника відповідача Геращенка С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011642202 від 02.11.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юдіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2012р. №0011642202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Юдіс», (код ЄДРПОУ 33940261), з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.К.М. Груп» (код ЄДРПОУ 37432721) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з ТОВ «Сіайті Логістікс» (код ЄДРПОУ 37415287) за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено Акт від 11.10.2012 року №824/22-2/33940261 (а. с. 10-14).

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012р. №0011642202 (а. с. 22), яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 692 239,00 грн., з яких 553791,00 грн. - за основним платежем та 138 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Юдіс» вимог: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість всього у сумі 553 791,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 373106 грн., за квітень 2012 року на суму 180685,00 грн.

Перевіркою встановлено наявність податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «С.К.М. ГРУПП» за січень 2012 року.

Відповідно до складеного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 03.07.12 №378/23-60/37432721 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «С.К.М. ГРУПП» з ТОВ «Торговий дім «Юдіс» за січень 2012 року при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей для здіснення будь-якого виду діяльності. Згідно із висновком спеціаліста №283 від 18.06.12 встановлено, що підписи в наданих первинних бухгалтерських документах відповідно до схемного кредиту від імені гр. ОСОБА_5 (директора ТОВ «С.К.М. ГУПП») виконані не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

Також перевіркою встановлено наявність податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Сіайті Логістікс» за квітень 2012 року.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіайті Логістікс» (код за ЄДРПОУ 37415287) встановлено відсутність за місцезнаходженням (акт від 23.06.2012р.), відсутність товарних залишків, відсутність складських та офісних приміщень. В ході перевірки не підтверджено наявність купівлі товарів (послуг) ТОВ «Сіайті Логістікс» від підприємств не надано до перевірки підтверджуючих документів на придбання товарів та послуг.

Перевіркою зроблено висновок, що правочини, здійсненні між ТОВ «ТД «Юдіс» (код за ЄДРПОУ 33940261) та ТОВ «С.К.М. ГРУПП» (код ЄДРПОУ 37432721) за січень 2012 року та ТОВ «Сіайті Логістікс» (код за ЄДРПОУ 37415287) за квітень 2012 року здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів вказує, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «С. К. М. Груп» позивачем долучено до матеріалів справи договір поставки від 13.10.2011 року № 13/10-11 (а. с. 218-220 Т. 3), договір на надання послуг по пошуку та підбору персоналу від 26.10.2011 року № 26/10-11 (а. с. 230-233 Т. 3), договір на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від 01.11.2011 року № 01/11-11(а. с. 221-225 Т. 3).

Згідно даних договорів ТОВ «С. К. М. Груп» здійснювало продаж позивачу молокопродукції та надавало послуги з підбору персоналу і прибирання об'єктів позивача.

На виконання вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт.

Банківські виписки, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, відображення бухгалтерськими документами оприбуткування товарів на складі та їх списання, характеристики підібраного персоналу, його персонального складу, підтвердження у виконавця клірингових послуг наявності трудових ресурсів для їх надання в матеріалах справи відсутні.

Також на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Сіайті Логістікс» позивачем надано договір поставки від 30.03.2012 року № 30/03-2012 (а. с. 105-107 Т. 3), договір поставки від 04.04.2012 року № 04/04-2012 (а. с. 108-110), договір поставки від 01.03.2012 року № ДГ-0000002 (а. с. 39-41 Т. 4), договір на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від05.03.2012 року № СЛ - 0050301 (а. с. 244-248 Т. 3), договір на надання послуг по пошуку та підбору персоналу від 05.03.2012 року № СЛ - 0050302 ( а. с. 226-229 Т. 3).

Згідно даних договорів ТОВ «Сіайті Логістікс» здійснювало продаж позивачу молокопродукції та надавало послуги з підбору персоналу і прибиранню об'єктів позивача.

Натомість, позивач здійснював продаж ТОВ «Сіайті Логістікс» молокопродукції, канцелярських виробів та тари.

На виконання вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт.

Банківські виписки, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, відображення бухгалтерськими документами оприбуткування товарів на складі та їх списання, характеристики підібраного персоналу, його персонального складу, підтвердження у виконавця клірингових послуг наявності трудових ресурсів для їх надання в матеріалах справи відсутні.

З огляду на відсутність в матеріалах справи достатньої доказової бази для встановлення реальності господарських операцій, колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так з вищезазначених актів перевірки контрагентів випливає, що видами діяльності останніх є: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, оптова торгівля товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, а також ТОВ «С. К.М. Груп» має право здійснювати консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

З вищезазначеного переліку слідує, що видами діяльності щодо надання клірингових послуг, підбору персоналу контрагенти позивача займатися не можуть.

Крім того, як було зазначено вище, позивач має зобов'язання перед ТОВ «Сіайті Логістікс» з продажу канцелярських виробів.

Між тим, при дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена розбіжність зобов'язань у податковій накладній № 30 від 09.04.2012 року, виписаною ТОВ «Сіайті Логістікс» на продаж позивачу паперу офсетного та паперу самоклейкого (а. с. 129 Т. 3), з огляду на що колегія суддів ставить під сумнів відповідність даних первинних документів здійсненню господарських операцій за договірними зобов'язаннями.

Вищенаведені обставини справи, встановлені у суді апеляційної інстанції свідчать про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит позивача, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом за наявності достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення всупереч нормам матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011642202 від 02.11.2012 року задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст постанови виготовлено 13.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.