Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/3771/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3771/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.11.2012 № 0011642202 (том. 4 а.с. 67-68).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову (том. 4 а.с. 101-106).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, справу направлено на новий розгляд (том. 4 а.с. 150-155).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що судом під час дослідження матеріалів, було встановлено розбіжність зобов'язань у податкові накладній № 30 від 30.04.2012, виписаною ТОВ «Сіайті Логістікс» на користь позивача на продаж паперу офсетного та паперу самоклейкого.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та зазначає, що позивачем надано всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.К.М. Груп», ТОВ «Сіайті Логістик» за перевіряємі періоди.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Юдіс", з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "С.К.М. Груп" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з ТОВ "Сіайті Логістікс" за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт 11.10.2012 року №824/22-2/33940261 ( том 1 а. с. 10-14).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість всього у сумі 553 791,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 373106 грн., за квітень 2012 року на суму 180685,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012р. №0011642202 (том 1 а. с. 22), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 692 239,00 грн., з яких 553791,00 грн. - за основним платежем та 138 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На думку податкового органу, правочини укладені між позивачем та ТОВ "С.К.М. Груп" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, ТОВ "Сіайті Логістікс" за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року є нікчемними.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився даним з висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "С.К.М. Груп" було укладено договір поставки № 13/10-11 від 13.10.2011, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві сухе молоко та іншу молочну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору, договір на надання послуг по пошуку та підбору персоналу від 26.10.2011 № 26/10-11 (том 3 а.с. 230-233), договір на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень № 01/11-11 від 01.11.2011 року, за умовами якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконувати види робіт визначені вказаним договором (том 1 а.с. 11-123).

На підтвердження виконання операцій за вказаними договорами, позивачем надано копії податкових накладних (том 1 а.с. 186-200, 201, 202-206, 207, 208-210, 215-238, 247-250, том 2 а.с. 32, 52, 49-53, ); видаткових накладних (том. 2 а.с. 1-31, 56-66, 69-76); акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 2 а.с.54-55, 67-68, ).

Також між позивачем та ТОВ «Сіайті Логістік» укладено договір поставки від 30 березня 2012 року №30/03-2012, договір поставки від 4 квітня 2012 року № 04/04-2012 та договір купівлі-продажу від 1 травня 2012 року № 3180.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами, позивачем також надано копії податкових накладних; видаткових накладних; актів здачі-прийняття робіт.

Також, на підтвердження подальшої реалізації товарів позивачем надано копії договорів, та первинних документів, що були виписані на їх виконання.

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного

закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що накладні виписані ТОВ «Еліт консалт» на адресу позивача, не містять посаду та П.І.Б. особи, яка їх виписувала, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, а тому колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на розбіжність у податковій накладній № 30 від 09.04.2012 виписаній ТОВ «Сіайті Логістік» на користь позивача.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на акт перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 03.07.12 №378/23-60/37432721 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "С.К.М. ГРУПП" з ТОВ "Торговий дім "Юдіс" за січень 2012 року та на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіайті Логістікс", оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ "Сіайті Логістікс" і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ТОВ "Сіайті Логістікс"за його місцезнаходженням.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаними контрагентами, недійсними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами , суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 02 листопада 2012 року № 0011642202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Бєлова Л.В.