Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/5053/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5053/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.,

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.,

при секретарі: Кравчук М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант", Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Автогарант» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2012 року № 0000292207, № 0000302207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207, стягнено судові витрат в сумі 105 грн. 38 коп. на користь позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000292207 та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача - задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207, позовні вимоги в цій частині - залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача на підставі наказу керівника Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби № 1614 від 22.10.2012 року та відповідно до пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автогарант» (код ЄДРПОУ 36292189) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 8717/22-7/36292189 від 02.11.2012 року, у якому податковий орган зазначив про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (а. с. 13-22).

На підставі акту від 02.11.2012 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення:

- від 23.11.2012 року № 0000292207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10542,00 грн., де 10452,00 грн. - основний платіж (а. с. 11);

- від 23.11.2012 року № 0000302207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11459,00 грн., в т.ч. 9167,00 грн. - основний платіж та 2292,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а. с. 10).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000292207 та № 0000302207 у порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві № 1146/10/12-1-03 від 04.02.2013 року та рішенням Державної податкової служби України № 3812/6/10-2115 від 11.03.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000292207 та № 0000302207 - без змін.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Автогарант» та ТОВ «Промелектро-75» укладено Договір № 02/08 від 02.08.2011 року, предметом якого є придбання товару, кількість, асортимент та ціна якого зазначається у накладних (п. 2.1, 5.1 Договору).

На підставі Договору ТОВ «Промелектро-75» видано позивачу видаткову накладну № 020810 від 02.08.2011 року та податкову накладну від 02.08.2011 року № 34, відповідно до яких позивач отримав товар (автомобільні запчастини) на загальну суму 55000,00 грн.

Відповідно до п. 5.6 Договору на всі поставки товару в межах суми 100000 грн. розповсюджується строк платежу 15 календарних днів з моменту повної реалізації поставленого товару.

Згідно показань директора ТОВ «Автогарант» ОСОБА_2, який був допитаний в якості свідка, особисто директора ТОВ «Промелектро-75» він не бачив, примірник Договору № 57-09 від 29.09.2011 року видаткова накладна та податкова накладна були отриманий ним разом з товаром. ОСОБА_2 зазначив, що товар, отриманий за видатковою накладною № 020810 від 02.08.2011року реалізується позивачем до теперішнього часу. Відповідно до п. 5.6 Договору оплата товару отриманого за видатковою накладною № 020810 від 02.08.2011 року ще не здійснювалась та буде здійснена після його повної реалізації. Отриманий у ТОВ «Промелектро-75» товар зберігається у складському приміщенні, який позивач орендує у ДП «СУ-2».

В матеріалах справи наявні копії договорів оренди № 04 від 25.12.2010 року, № 4 від 28.12.2011 року, № 06-13 від 13.12.2012 року та банківські виписки на підтвердження здійснення розрахунків за вказаними договорами оренди.

Відповідач в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки від 02.11.2012 року посилався на матеріали акту Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012 року № 5/2300/36098229 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарські операції ТОВ «Промелектро-75» з контрагентами-покупцями, в період з серпня 2010 року по грудень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Промелектро-75» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені ТОВ «Промелектро-75» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна № 020810 від 02.08.2011 року (а. с. 63-65), видаткова накладна № 020810 від 02.08.2011 року (а. с. 62) видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ними не підтверджується факт реальності господарських операцій.

Даний висновок випливає також з того, що вищевказані документи підписані директором контрагента Долотовим А. В.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Долотов А. В. є громадянином Російської федерації і за даними Державної прикордонної служби України у 2011 році лише двічі перетинав державний кордон України. 22.03.2011 р. о 05 год. 13 хв. в'їхав в Україну та 22.03.2011 р. о 21 год. 49 хв. виїхав з України, а також 30.05.2011 р. о 06 год. 21 хв. в'їхав в Україну і 30.05.2011 р. о 21 год. 49 хв. перетнув кордон у зворотному напрямку.

Оскільки спірні господарські операції здійснювались у серпні 2011 р., виписані від імені ТОВ «Промелектро-75» бухгалтерські документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в перевіряємий період позивач придбавав товари для подальшої їх реалізації. Передача товарів оформлювалась видатковими накладними. На підтвердження здійснення спірних операцій позивачем були надані видаткову накладну, податкову накладну, реквізити яких зазначені вище.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували оприбуткування товару на складі позивача; довіреностей на отримання придбаного товару представниками позивача, також не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку придбаних товарів.

Між тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до договору № 02/08 від 02.08.2011 року поставка товару повинна була здійснюватись згідно правил Інкотермс на умовах EXW (склад продавця) або DAP (склад покупця), що є взаємовиключними поняттями.

Докази перевезення товару позивачем шляхом самовивозу, так само як і доказів поставки товару контрагентом на склад позивача в матеріалах справи відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на те, що директором позивача підтверджено відсутність факту оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 020810 від 02.08.2011 року, колегія суддів вказує на відсутність підстав для зарахування суми договору до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Однак, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність доказів щодо включення позивачем до валових витрат в 2-3 кварталі 2011 року вартість придбаних у контрагента товарів.

Декларація з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року (а. с. 75-78) містить загальний розмір витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (код рядка 04) у сумі 1552775.

Інші документи, які б підтверджували включення до валових витрат суми договору в матеріалах справи відсутні.

Натомість, позивачем факт включення цих сум заперечується.

Враховуючи дану обставину, колегія суддів звертає увагу на те, що твердження позивача про факт, що є протилежним твердженню відповідача, жодним чином не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що бухгалтерські документи, якими може бути підтверджено чи спростовано доводи позивача про невключення до складу валових витрат ціни договору, є внутрішними документами позивача як суб'єкта господарювання і належать лише позивачу.

Натомість, позивачем вказані документи для підтвердження своїх доводів в якості доказів до судів першої та апеляційної інстанції надані не були.

В перенесене судове засідання, яке переносилось у зв'язку з неявкою позивача, позивач знову не з'явився, позбавивши колегію суддів можливості витребувати додаткові докази на підтвердження вказаних обставин справи.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогарант" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207 та в частині зобов'язання відповідного підрозділу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 105 (сто п'ять) гривень 38 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автогарант» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000302207 відмовити у повному обсязі.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст постанови виготовлено 13.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.