Ухвала

від 27.08.2013 по справі 4122-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

27.08.2013Справа №5002-18/ 4122-2012

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»

про стягнення 63 105,80 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий 20.09.1996;

від відповідача - Кручко Ф.О., довіреність № 21/07 від 14.07.2013, представник, паспорт НОМЕР_2 виданий 16.06.1998;

експерт - ОСОБА_4, свідоцтво НОМЕР_3 від 08.10.2010

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» - відповідача заборгованість за договором №20/8/12 від 20.08.2012 у розмірі 62 273,92 грн., 831,88 грн. пені, всього - 63 105,80 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 20.08.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» було укладено договір №20/8/12 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на підставі письмової або усної заявки замовника виконати роботи з доставки спеціалістів та видачі прісної води суднам; роботи з вивезенням з метою подальшої утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, які не пригідні для подальшого використання за призначенням (в тому числі відпрацьованих моторних, індустріальних олій та їх сумішей), відходів суміші олія-вода, вуглевод-вода, емульсій (лояльно-баластічних вод, стічних вод, фекальних вод), сміття (в подальшому «Утиль»), з об'єктів, що визначені замовником, в тому числі морських судів .

Відповідно до п. 1.2 Договору місце та строк виконання робіт, а також приблизний (запланований) об'єм утилю визначається в заяві замовником.

Позивачем були виконані роботи за Договором, об'єм та виконання яких були зафіксовані в актах виконаних робіт. Загальна сума вартості робіт виконаних позивачем за замовленням відповідача складає 92 273, 92 грн. Проте, оплата вартості виконаних робіт була оплачена частково за актом виконаних робіт №71 від 31.085.2012 на суму 41 780,00 грн., станом на 05.11.2012 було оплачено за вищевказаним актом лише 30 000,00 грн. Рахунки №73 від 10.09.2012 на суму 2 815,20 грн., №80 від 22.09.2012 на суму 4 936,72 грн. та №99 від 22.10.2012 на суму 42 742,00грн. оплачені не були.

Відповідачем були порушені умови Договору, у зв'язку з чим перед ним утворилась заборгованість у розмірі 63 105,80 грн., з яких 62 273,92 грн. сума оплати робіт за Договором, 831,88 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору, що і стало підставою звернення позивача до суду.

До позовної заяви позивачем була надана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача Приватного підприємства «Мале приватне підприємство Кентавр», що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача р/р 26005054100179 в АТ «Піреус Банк МКБ» ОКПО 16331041.

Розглянувши таку заяву позивача про забезпечення позову у судовому засіданні 27.08.2013, судом встановлено наступне:

статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України позивач жодним чином не обґрунтував суду необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні такої заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Суддя І.К. Осоченко