Рішення

від 27.08.2013 по справі 4122-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2013 Справа №5002-18/ 4122-2012

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»

про стягнення 63 105,80 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_5 виданий 20.09.1996;

від відповідача - Кручко Ф.О., довіреність № 21/07 від 14.07.2013, представник, паспорт НОМЕР_6 виданий 16.06.1998;

експерт - Дубініна І.В., свідоцтво НОМЕР_7 від 08.10.2010

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - позивач, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» - відповідача заборгованість за договором №20/8/12 від 20.08.2012 у розмірі 62 273,92 грн., 831,88 грн. пені, всього - 63 105,80 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 20.08.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» було укладено договір №20/8/12 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на підставі письмової або усної заявки замовника виконати роботи з доставки спеціалістів та видачі прісної води суднам; роботи з вивезенням з метою подальшої утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, які не пригідні для подальшого використання за призначенням (в тому числі відпрацьованих моторних, індустріальних олій та їх сумішей), відходів суміші олія-вода, вуглевод-вода, емульсій (лояльно-баластічних вод, стічних вод, фекальних вод), сміття (в подальшому «Утиль»), з об'єктів, що визначені замовником, в тому числі морських судів.

Відповідно до п. 1.2 Договору місце та строк виконання робіт, а також приблизний (запланований) об'єм утилю визначається в заяві замовником.

Позивачем були виконані роботи за Договором, об'єм та виконання яких були зафіксовані в актах виконаних робіт. Загальна сума вартості робіт виконаних позивачем за замовленням відповідача складає 92 273, 92 грн. Проте, оплата вартості виконаних робіт була оплачена частково за актом виконаних робіт №71 від 31.085.2012 на суму 41 780,00 грн., станом на 05.11.2012 було оплачено за вищевказаним актом лише 30 000,00 грн. Рахунки №73 від 10.09.2012 на суму 2 815,20 грн., №80 від 22.09.2012 на суму 4 936,72 грн. та №99 від 22.10.2012 на суму 42 742,00грн. оплачені не були.

Як зазначив позивач, відповідачем були порушені умови Договору, у зв'язку з чим перед ним утворилась заборгованість у розмірі 63 105,80 грн., з яких 62 273,92 грн. сума оплати робіт за Договором, 831,88 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору, що і стало підставою звернення позивача до суду.

У судовому засіданні 11.12.2012 суд розпочав розгляд даної справи по суті.

На час розгляду справи суд самостійно не мав можливості встановити який фактичний обсяг робіт (послуг) було виконано позивачем за Договором №20/8/12 від 20.08.2012, у зв'язку з чим суд вважав за необхідне за власною ініціативою призначити у справі комплексну будівельно-технічну та судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95001).

Згідно ухвали суду від 24.01.2013, судом за власною ініціативою призначена у справі комплексна будівельно-технічна та судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55а, м. Сімферополь, 95001), у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

До Господарського суду Автономної Республіки Крим повернулась справа № 5002-18/4122-2012 без проведення комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи, у зв'язку з тим, що роботи (послуги), які вказані в актах № 71 від 31.08.2012, № 73 від 10.09.2012, № 80 від 22.09.2012, № 99 від 22.10.2012 не відносяться до об'єктів дослідження у судовій будівельно-технічній та економічній експертизах.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Балаклавська 68).

22.07.2013 на адресу суду від експертної установи повернулась справа № 5002-18/4122-2012 (в 2-х томах) разом з висновком експерта № 27 від 15.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2013 провадження у справі поновлено.

У судове засідання 27.08.2013 з'явилися сторони та судовий експерт Дубініна І.В.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, судового експерта, суд

В С Т А Н О В И В:

20.08.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» (Замовник) було укладено договір № 20/8/12 про надання послуг (а. с.9-11, 1том), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на підставі письмової або усної заявки замовника виконати роботи з доставки спеціалістів та видачі прісної води суднам; роботи з вивезенням з метою подальшої утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, які не пригідні для подальшого використання за призначенням (в тому числі відпрацьованих моторних, індустріальних олій та їх сумішей), відходів суміші олія-вода, вуглевод-вода, емульсій (лояльно-баластічних вод, стічних вод, фекальних вод), сміття (в подальшому «Утиль»), з об'єктів, що визначені замовником, в тому числі морських судів.

Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору місце та строк виконання робіт, а також приблизний (запланований) об'єм утилю визначається в заяві замовником.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт Виконавця вказана в Додатку №1 до даного договору.

Пункт 2.3 Договору передбачає, що Замовник оплачує виконані роботи після підписання Акту виконаних робіт згідно виставленого рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 2.4 Договору при несвоєчасному внесенні плати (затримці) винна сторона зобов'язана сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний день прострочки.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в додатку № 1 до договору № 20/8/12 від 20.08.2012 (а. с. 12, 1том), підписаного обома сторонами, зафіксовані тарифи на виконання робіт за Договором (без врахування ПДВ), а саме:

1. вартість робіт з вивезенню утилю СЛВ «Акватрейдер»:

- вивезення фекальних вод - 840 грн. за куб. м. (сума еквівалентна 105 доларів США);

- вивезення льяльпих вод - 840 грн. за куб.м. (сума еквівалентна 105 доларів США);

- забір сміття - 470 грн. за куб.м. (сума еквівален тна 58.75 доларів США);

- видача води 120 грн. за куб.м. (сума еквівалентна 15 доларам США);

- ходовий час 960 грн. в годину (сума еквівалентна 120 доларам США);

- ходовий час для перевезення спеціалістів - 1200 грн. в годину (сума еквівалентна 150 доларам США)

2. вартість робіт з вивезення утилю автотранспортом:

- вивезення фекальних вод - 500 грн. за куб.м. (сума еквівалентна 62.50 доларів США);

- вивезення льяльних вод - 804 грн. за куб.м. за обем до 5 куб.м. (сума еквівалентна 100,50 доларам США). та 702.00 грн. за обем більш 5 куб. мб (сума еквівалентна 87,5 доларам США).

Згідно ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є о б о в ' я з к о в и м для виконання сторонами.

Будь-яких суперечок між сторонами при укладанні Договору від 20.08.2012 не було, договір був укладений, а тому його умови ( враховуючи і Додаток № 1 до цього Договору) є обов'язковими для виконання його сторонами.

Будь-яких змін до умов такого договору та додатку № 1 до договору сторонами не було внесено.

ФОП ОСОБА_2, звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за наступними Актами:

Акт № 71 від 31.08.2012 - на суму 41780,00, з яких 30000 грн. було сплачено у якості передоплати;

Акт № 73 від 10.09.2012 - на суму 2815,20 грн;

Акт № 80 від 22.09.2012 - на суму 4936,72грн;

Акт № 99 від 22.10.2012 на суму 42742,00 грн..

що загалом складає 62273, грн.

З вище перелічених 4-х Актів між двома сторонами був підписаний лише один Акт - Акт № 71 від 31.08.2012 - на суму 41780,00 грн., інші 3 Акти з боку відповідача так і не були підписані.

Як пояснив відповідач, він відмовився від підписання таких актів, виходячи з того, що послуги, які зазначені позивачем у таких актах, останнім фактично не були виконані, а, що стосується Акту № 71 від 31.08.2012, то відповідач зазначив, що роботи, які зазначені в такому Акті, не мають ні якого відношення до Договору від 20.08.2012 року.

Суд зауважує, що Акт приймання - передачі послуг - є важливим документом, що оформлює результати виконання відповідного договору і є підставою для проведення наступних р о з р а х у н к і в.

Все це свідчить про подвійну природу таких документів, вони мають відповідати вимогам як Цивільного Кодексу України, так і положенням податкового законодавства, нормам бухгалтерського обліку.

Такі акти також є первиними документами бухгалтерського та податкового Обліку.

Акт виконаних робіт, згідно з умовами укладеного сторонами договору, є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги (здачі результатів виконаних послуг).

А тому під час розгляду спору суд, враховуючи всі обставини справи, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити, чи м а є м і с ц е факт надання послуги відповідно до умов договору від 20.08.2012.

З метою з'ясування: чи має місце факт надання послуг позивачем відповідачу відповідно до умов договору від 20.08.2012, судом у даній справі була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіки Крим.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Чи свідчить фінансово-господарська документація відповідача за період з 20.08.2012 до дати проведення експертизи про те, що відповідачем були заказані та отримані послуги лляльних (замазученних, нафтовмісних) вод в період з 20.08.2012 по 31.12.2012?;

2) Якщо дані послуги замовлялися, від кого вони були отримані відповідачем, і якій проміжок часу, в якому об'ємі вони були отримані відповідачем та в якій сумі були оплачені?

3) Чи підтверджується фактичне виконання позивачем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 - робіт (послуг), які зазначені:

у Акті №73 виконаних робіт від 10.09.2012;

у Акті №80 виконаних робіт від 22.09.2012;

у Акті №99 виконаних робіт від 22.10.2012,

які позивачем були складені ті підписані на виконання умов Договору №20/8/12 від 20.08.2012?

4) Чи підтверджується фактичне виконання позивачем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 - робіт (послуг), які зазначені у Акті №71 виконаних робіт від 31.08.2012, який підписаний між позивачем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем - приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»?

5) При позитивних відповідях на 1 та 2 питання відповісти на наступне:

яка фактична вартість виконаних робіт позивачем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 - робіт (послуг) за:

Актом №71 виконаних робіт від 31.08.2012;

Актом №73 виконаних робіт від 10.09.2012;

Актом №80 виконаних робіт від 22.09.2012;

Актом №99 виконаних робіт від 22.10.2012?

Своїм висновком №27 від 15.07.2013 експерт встановив:

- По першому питанню:

Представлені на дослідження документи фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 20.08.12 до дати проведення експертизи свідчать про те, що відповідачем були замовлені послуги з забору та подальшої утилізації лляльних (замазучених, нафтовмісних) вод в період з 20.08.12 по 31.12.12 у ФОП ОСОБА_2 за договором № 20/8/12 від 20.08.12 та отримані, згідно з Актом № 71 від 31.08.12, підписаним від імені сторін, на суму 41780, 00 грн. Також ФОП ОСОБА_2 направив на адресу ПП МПСП «Кентавр» акти виконаних робіт:

№ 73 від 10.09.12 на суму 2815,20 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 469,20 грн.

№ 80 від 22.09.12 на суму 4936,72 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 822,79 грн.

№ 99 від 22.10.12 на суму 42742, 00 грн.,без ПДВ.

Однак у бухгалтерському обліку ПП ММСП «Кентавр» зазначені у вищевказаних Актах суми виконаних ФОП ОСОБА_2 робіт не знайшли свого відображення.

- По другому питанню:

На дослідження був представлений договір № 20/08/12 від 20.08.12 , укладений ПП МПСП «Кентавр » з ФОП ОСОБА_2, на виконання ним робіт з вивезення з метою подальшої утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, не придатних до використання за призначенням (в тому числі відпрацьованих моторних, індустріальних масел і їх сумішей), відходів сумішей масло - вода , вуглевод - вода, емульсій ( лляльних - баластних вод, стічних вод, фекальних вод), сміття ( далі по тексту «Брухт»), з об'єктів, зазначених Замовником, в т.ч. морських суден.

За період з серпня по жовтень 2012 року включно ФОП ОСОБА_2 направив на адресу ПП МПСП «Кентавр » акти виконаних робіт :

№ 71 від 31.08.12 на суму 41780 , 00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 6963,33 грн.

№ 73 від 10.09.12 на суму 2815,20 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 469,20 грн.

№ 80 від 22.09.12 на суму 4936,72 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 822,79 грн.

№ 99 від 22.10.12 на суму 42742 , 00 грн., без ПДВ.

Обсяги наданих послуг детально описані в дослідницькій частині висновку на сторінці 11.

Між сторонами був підписаний тільки Акт № 71 від 31.08.12.

У бухгалтерському обліку ПП МПСП «Кентавр » зазначені в Актах суми виконаних ФОП ОСОБА_2 робіт свого відображення не знайшли.

За період з серпня по листопад 2012 ПП МПСП «Кентавр» перерахував на адресу ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30000, 00 грн. З бухгалтерського обліку ПП МПСП «Кентавр» значиться переплата на адресу ФОП ОСОБА_2 в сумі 27149, 00 грн .

- По третьому питанню:

За умови , якщо судом буде прийнято до уваги, що ФОП ОСОБА_2, для виконання робіт за договором з ПП МПСП «Кентавр», уклав договори з підприємствами, на які він здавав на утилізацію стічні води, поніс витрати, пов'язані з утилізацією стічних вод, а також надав документи, що підтверджують факт здійснення робіт з утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, не придатних до використання за призначенням (Акти виконаних робіт, підписані з ОП «Кримтеплокомуненерго», відривні талони, видані та підписані від імені КРП «ВПВКГ» м. Керч, що підтверджують факт здачі на утилізацію рідких відходів, виписка з журналу обліку в'їзду - виїзду автотранспорту на територію ДП «Керченський судноремонтний завод», яке підтверджує , що автомобіль КАМАЗ НОМЕР_8, водій ОСОБА_8, працював на т / х «Керченський -1» по забору лляльних , замазучених , стічних вод за заявкою ПП МЧСП «Кентавр» ), то ФОП ОСОБА_2 були виконані роботи (послуги) , які зазначені:

в Акті № 73 виконаних робіт від 10.09.12

в Акті № 80 виконаних робіт від 22.09.12

в Акті № 99 виконаних робіт від 22.10.12

які позивачем були складені і підписані на виконання умов Договору № 20/8/12 від 20.08.12 .

- По четвертому питанню:

За умови , якщо судом будуть прийняті до уваги документи, які підтверджують, що в серпні 2012 ФОП ОСОБА_2 виконував роботи по забору лляльних, замазучених, стічних вод, а також подальшу здачу цих вод на утилізацію в АП «Кримтеплокомуненерго» і КРП «ВПВКГ» м. Керч, то згідно поданих документів ФОП ОСОБА_2 були виконані роботи (послуги), які вказані в Акті № 71 виконаних робіт від 31.08.12, підписаному від імені ФОП ОСОБА_2 та ПП МПСП «Кентавр».

- По п'ятому питанню:

За умови , якщо судом буде прийнято до уваги , що ФОП ОСОБА_2 , для виконання робіт за договором з ПП МЧСП «Кентавр», уклав договори з підприємствами , на які він здавав на утилізацію стічні води, поніс витрати , пов'язані з утилізацією стічних вод, а також надав документи, що підтверджують факт здійснення робіт з утилізації відпрацьованих нафтопродуктів, не придатних до використання за призначенням (Акти виконаних робіт, підписані з ОП « Кримтеплокомуненерго» , відривні талони , видані та підписані від імені КРП «ВПВКГ» м. Керч, що підтверджують факт здачі на утилізацію рідких відходів, виписка з журналу обліку в'їзду - виїзду автотранспорту на територію ДП «Керченський судноремонтний завод», яке підтверджує, що автомобіль КАМАЗ НОМЕР_8), водій ОСОБА_8, працював на т / х «Керченський -1 » по забору лляльних , замазучених , стічних вод за заявкою ПП МПСП « Кентавр» ), то Вартість виконаних позивачем - ФОП ОСОБА_2 - Робіт ( послуг) становить 92273,92 грн. в т.ч.:

№ 71 від 31.08.12 на суму 41780 , 00 грн.,

№ 73 від 10.09.12 на суму 2815,20 грн.,

№ 80 від 22.09.12 на суму 4936,72 грн.,

№ 99 від 22.10.12 на суму 42742 , 00 грн.

Частиною 5 ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Ознайомившись с таким Висновком судової експертизи, суд звертає увагу, що такий висновок був зроблений експертом під у м о в о ю.

Чітких відповідей на поставлені питання експерт суду так і не надав.

При цьому суд не може погодитися з посиланням експерта як на договір № 92 на прийом та очистку рідких відходів від абонента через перевізника, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та КРП «ВПВКГ м. Керчі», від 18.06.2012, в зв'язку з тим, що такий Договір був укладений р а н і ш е , ніж Договір між позивачем та відповідачем; так і на Договір надання послуг № 09/29, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОП «Кримтеплокомуненерго», від 29.11.2011 року в зв'язку з тим, що такі Договори були укладені р а н і ш е , ніж Договір між позивачем та відповідачем; тобто укладання таких Договорів з боку ФОП ОСОБА_2 ще до укладання спірного договору , не можуть свідчити, що вони (договори) укладались с а м е для виконання робіт за Договором від 20.08.2012 року, як зазначив про це в своїх Висновках судової експертизи експерт Дубініна І.В.

Також суд не погоджується з посиланням експерта у своїх висновках на таку умову, як виписку з журналу в'їзду - виїзду автотранспорту ФОП ОСОБА_2 на територію ДП «Керченський судноремонтний завод», яка, на думку експерта, може підтвердити, що автомобіль КАМАЗ, який належить позивачу, працював по забору сточних вод на теплоході «Керченський -1», при цьому суд зауважує, що Путевих Листів на таку автомашину ФОП ОСОБА_2 ніколи не виписував та за якими дійсно можливо було би простежити щоденно шлях такого автотранспорту.

Що стосується посилання експерта на Відривні талони на слів рідких відходів на РНКС КНС по вул. К. Цеткін, КНС № 6, які видані абоненту ОСОБА_2 та підписані від імені директора та главбуха КРП «ВПВКГ м. Керч», згідно яких за період з серпня по жовтень 2012 було відкачено кількість стоків, яку експерт зазначила в своєї таблиці (аркуш експертизи 10), то з циєї таблиці чітко вбачається, що такі Відривні талони на слів рідких відходів на РНКС КНС по вул. К. Цеткін, КНС № 6, які видані абоненту ОСОБА_2 та підписані від імені директора та головного бухгалтера КРП «ВПВКГ м. Керч» позивачу видавались і р а н і ш е, ніж був укладений Договір від 20.08.2012; також раніше, ніж уклався спірний договір, ФОП ОСОБА_2 проводив слів рідких відходів на РНКС КНС по вул. К. Цеткін, КНС № 6, а саме - 15 серпня 2012 (договір був укладений 20.08.2012).

Частина 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Розглянувши такий Висновок судової експертизи № 64 від 14.05.2013, суд вважає його неповним та таким, який прийнятий експертом під умовами.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А статтею 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що сторонами за Договором від 20.08.2012 були чітко визначені у п.1.1 договору всі роботи, які позивач прийняв зобов'язання виконати, а вартість таких робіт -послуг визначена сторонами у Додатку № 1 до такого Договору (а. с. 12 т.1).

Розглянувши Акт № 71 від 31.08.2012 - на суму 41780,00, з яких 30000 грн. відповідачем було сплачено у якості передоплати, суд звертає увагу, що таких робіт (послуг), які зазначені у цьому Акті, умовами спірно Договору від 20.08.2012 н е п е р е д б а ч е н о.

А тому суд вважає за необхідне зауважити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом позову у справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача певної суми.

Враховуючи саме ту підставу позову, яка була самостійно обрана ФОП ОСОБА_2 як позивачем при подачі даного позову, суд приходить до висновку, що в рамках розгляду даної справи, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Актом № 71 від 31.08.2012.

Що стосується Акта № 73 від 10.09.2012 - на суму 2815,20 грн.;

Акта № 80 від 22.09.2012 - на суму 4936,72грн;

Акта № 99 від 22.10.2012 на суму 42742,00 грн., то матеріалами справи не підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму - 50 493,92 грн., але у даному випадку суд приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що відповідач визнає факт надання йому послуг з боку ФОП ОСОБА_2 частково, а саме:

За Актом № 73 від 10.09.2012 відповідач визнав надані йому послуги по вивозу лояльних вод в об'ємі 1,5 куб. м на загальну суму 1447, 20 грн. (1206,00 грн. + ПДВ);

За Актом № 99 від 22.10.2012 відповідач визнав надані йому послуги по забору сміття для подальшої утилізації в об'ємі 3,5 тон вартістю 470,00 грн. за 1 тону (саме така вартість 1 тони зазначена у специфікації № 1 самими сторонами) , що складає 1645,00 грн.

А тому 3092, 20 грн. (1447,20 + 1645,00) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується посилання відповідача на суму передоплати у розмірі 30 000,00 грн., яку провів відповідач на підставі 4-х платіжних доручень (а/с 76-79 т. 1) та з якої відповідач самостійно за своїми бухгалтерськими документами списав суму, яку він визнає, то суд у даному випадку зауважує, що у «призначенні платежу» у всіх таких пл./дорученнях зазначено, як « передоплата по рахунку № 71 від 27.08.2012», який в свою чергу, був виписаний на підставі саме Акту № 71, але якому суд вже надав правову оцінку, зазначивши, що цей Акт не має ніякого відношення до спірного договору від 20.08.2012.

Що стосується позовної вимоги відносно стягнення пені у розмірі 831,88 грн., то судом встановлено наступне:

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 2.3 Договору від 20.082012 передбачено, що Замовник сплачує виконані роботи після п і д п и с а н н я Акту виконаних робіт згідно виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з моменту видання рахунку.

Пункт 2.4 договору визначає, що при несвоєчасному внесенні плати винна сторона зобов'язана сплатити пеню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожен день просрочки.

Але як вбачається з матеріалів справи, Акти виконаних робіт н е п і д п и с а н і, позивачем н а л е ж н и м чином такі акти не оформлені (в процесі розгляду справи позивач неодноразово питався корегувати такі Акти), а тому виходячи з приписів пунктів 2.3 та 2.4 договору, відсутні підстави вважати, що відповідач допустив прострочку оплати, а тому, відповідно, у позивача не виникло права на стягнення пені.

Крім суми заборгованості та пені, позивач просить стягнути судові витрати на оплату юридичних послуг розмірі 15 000,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на проїзд представника позивача у таксі з Керчі до Сімферополя та з Сімферополя до Керчі 04.12.2012, 11.12.2012, 14.01.2013, 22.01.2013 на судові засідання, згідно квитанцій, залучених до матеріалів справи, на підставі ч. 1 ст. 44 ГПК України.

Розглянувши такі вимоги, суд приймає до уваги, що згідно зі статтею 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування вимог щодо стягнення юридичних послуг, позивач посилається на договір про надання юридичних послуг від 16.11.2012 р., який був укладений ним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на суму 5 000,00 грн. та договір про надання юридичних послуг від 12.11.2012 р., який був укладений ФОП ОСОБА_2 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 на суму 10 000,00 грн. (а. с. 62-65, 1том).

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є адвокатами та представляють інтереси позивача у цій справі, саме як адвокати.

Також суд звертає увагу, що у судові засідання по даній справі ОСОБА_11 н і к о л и не з'являвся, будь-яких процесуальних документів від імені ФОП ОСОБА_2 господарському суду не подавав, участі у судових засіданнях жодного разу не приймав.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Крім того, з платіжного доручення №475 від 21.11.2012 (а. с. 61, 1том) вбачається, що в графі "Призначення платежу" зазначено: "За юридические услуги согласно Договора от 16.11.2012 Без НДС".

Вищій господарський суд України в Інформаційному листі від 14.07.2004 N 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (п. 5).

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63.

Суд також вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на проїзд з Керчі до Сімферополя та з Сімферополя до Керчі 04.12.2012, 11.12.2012, 14.01.2013, 22.01.2013, які на думку позивача підтверджуються квитанцією від 22.01.2013 на суму 2 000,00 грн. (а. с. 110, 1том), також не обґрунтована та не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним:

У розумінні статті 44 ГПК до інших витрат відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Згідно з ч. 1 ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Враховуючи те, що представник позивача ОСОБА_10 не є посадовою особою в розумінні ст. 30 ГПК України та фактично є представником, якій діє на підставі ст. 28 ГПК України та нотаріально посвідченої довіреності, суд вважає, що витрати позивача в сумі 8 000,00 грн. не є «іншими витратами, пов'язаними з розглядом справи», які визначені у ст. 44 ГПК України.

Крім того, суд вважає, що дії представника будь-якого позивача у процесі розгляду господарської справи повинні бути скеровані лише на вирішення спору та усунення порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи; та такі дії представника позивача не повинні бути підставою для виникнення між сторонами нового спору (у вигляді стягнення надміру високої плати проїзду представника у таксі у судові засідання).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, в тому числі і витрати за проведення судової експертизи, суд у порядку ст. 44, 49 ГПК України відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 27.08.2013.

Повне рішення складено 29.08.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3 092,20 грн., судовий збір у сумі 78, 87 грн.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр» на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіки Крим 165,46 грн. за проведення судової експертизи.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Автономній Республіки Крим 3 211,34 грн. за проведення судової експертизи.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя І.К. Осоченко