Ухвала

від 15.08.2013 по справі 2а-18701/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18701/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Кочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби Державної податкової служби України, за участю Прокуратури міста Києва, яка вступила у справу з метою представництва інтересів держави на стороні відповідачів про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення Державної податкової служби України , -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ТОВ «АТ Каргілл» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби Державної податкової служби України, в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000540700 від 05.09.2011, № 0000550700 від 05.09.2011, № 0000940700 від 15.11.2011, скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.12.2011 № 6712/6/20-2415 про залишення скарги без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 21.07.2011 № 431 та від 21.07.2011 № 432, виданих Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з ВПП, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в зв'язку з постановою про призначення документальної позапланової перевірки від 04.07.2011 слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції Подорожко В.В. та відповідно до наказу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з ВПП від 21.07.2011 № 538 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Кагрілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Терраврожай» (ЄДРПОУ 35923892) за період з 01.01.2008 по 01.01.2011.

За результатами перевірки складено Акт від 17.08.2011 № 681/40-40/20010397 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», код за ЄДРПОУ 20010397 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 01.01.2011.

Відповідно до Акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 125 131 685,44 грн., порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 124 033 251,76 грн., а також п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за березень 2011 року в розмірі 1 092 058,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 17.08.2011 винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000540700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124 033 251,76 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 698 203,60 грн. та від 05.09.2011 № 0000550700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 092 058,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження, встановленого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві № 10945/10/25-114 від 15.11.2011 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000540700 в частині 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової служби у місті Києві, відповідачем-1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 № 0000940700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124 033 251,76 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 698 203,60 грн.

Державна податкова служба України рішенням від 02.12.2011 № 6712/6/20-2415 залишила скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000540700, від 05.09.2011 № 0000550700 та від 15.11.2011 № 0000940700 без розгляду.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Висновки податкового органу ґрунтуються на протиправному формуванні податкового кредиту у розмірі 243 471,53 грн. у період з 01.01.2008 по 01.01.2011 по операціям з наступними контрагентами: ПП «Терраврожай» (ЄДРПОУ 35923892), ПП «ВОБ» (ЄДРПОУ 33094939), ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4), ТОВ «Меридіан СА» (ЄДРПОУ 36536561), ТОВ «Паритет-Агро» (ЄДРПОУ 31642413), ПП «Трансагрогруп» (ЄДРПОУ 33726491), ТОВ «Урожай» (ЄДРПОУ 31848403), які не спричиняють реального настання правових наслідків, а також наявність розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів позивача на загальну суму 123 030 186,69 грн.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по операціям з контрагентами-постачальниками у періоді, що перевірявся, позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів та оригінали довідок банку, а саме: договір поставки насіння соняшника, складська квитанція, видаткова накладна, податкова накладна.

Однак, згідно акту Мелітопольської ОДПІ від 22.04.2011 № 815/23/36448510, встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП «Терраврожай», відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, майна та інших матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. А також, наявність кримінальної справи № 221110-4, порушеної відносно ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом створення низки фіктивних суб'єктів господарювання, утому числі ПП «Тераврожай».

В акті Роздільняньської МДПІ від 11.04.2011 № 65/23-00-33094939 стосовно ПП «ВОБ», в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 29.03.2011 № 92/17-2/1911511259 стосовно ФОП ОСОБА_2. та акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 12.04.2011 № 405/23-104/31642413 стосовно ТОВ «Паритет-Агро» встановлено відсутність факту придбання товару, продаж якого в подальшому було задокументовано на адресу ТОВ «АТ Каргілл».

Актом перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.01.2011 № 66/23-300/36536561 стосовно ТОВ «Меридіан СА», актом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 08.06.2011 № 1923/23-4/33726491 стосовно ПП «Трансагрогруп» та актом ДПІ у м. Херсон від 27.05.2011 № 1767/23-2/31848403 стосовно ТОВ «Урожай» встановлено укладення правочинів не спрямованих на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Тобто, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені зовнішньоекономічні контракти підтверджують реальність поставок саме від перерахованих вище контрагентів, оскільки у періоді, який був перевірений податковим органом, у позивача були й інші постачальники зернових культур.

Крім того, податковими органами встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, в межах договорів укладених з вищезазначеними підприємствами операцій поставки товару, робіт (послуг) не відбувалось.

У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь - які інші первинні та фінансово - господарські документи, податкові накладні видані від контрагентів не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту підприємства.

Надані позивачем документи не підтвердили реальність вчинення операцій між контрагентами, адже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 71, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Ю.А. Ісаєнко

(Повний текст Ухвали виготовлений 20.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.