Постанова

від 20.08.2013 по справі 805/10255/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа №805/10255/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Криворучко В.Ж. - довір. від 03.07.2013 року б/н, Федотова О.В. - довір.

від 08.01.2013 року № 12

від відповідача - Міхно М.Г. - довір. від 24.07.2013 року № 71/10/10-013, Єрьоменко

Е.О. - довір. від 09.08.2013 року № 78/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Колективного

підприємства «Фірма «Азовбудматеріали»

до відповідача Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство «Фірма «Азовбудматеріали» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № 0000302202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123 грн., податкового повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № 0000312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що в підтвердження правомірності ведення доходів, витрат та включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ під час перевірки фахівцям податковому органу надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на порушення вимог законодавства при складанні товарно - транспортних накладних його контрагентами ТОВ «Кром и КО» та ТОВ «Глобал - Транс Сервіс», оскільки ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку та, крім того, порушення зазначеними контрагентами норм чинного законодавства з питань оподаткування не може нести для позивача жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 08.08.2013 року замінений відповідач у справі - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби на належного відповідача - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, прийняті податковим органом по факту встановленого порушення, в межах повноважень та на підставі норм Податкового кодексу України.

Зазначає, що під час перевірки встановлений факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Кром и КО» та ТОВ «Глобал - Транс Сервіс», які не мають транспортних засобів для здійснення вантажних перевезень, водії, зазначені в товарно - транспортних накладних, на зазначених підприємствах не працюють, тобто, товарно - транспортні накладні складені з порушенням норм чинного законодавства, тому не можуть бути використані при включені сум до складу валових витрат та до податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданну проти доводів позовної заяви заперечували, просили в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.

КП «Фірма «Азовбудматеріали» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 00290541), місцезнаходження юридичної особи: 87538, Донецька область, місто Маріуполь, Мартенівський масив, будинок 135.

В період з 15.04.2013 року по 18.05.2013 року Маріупольською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Азовбудматеріали» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 06.06.2013 року № 448/22-2/00290541.

Під час перевірки податковим органом встановлене порушення ТОВ «Азовбудматеріали» вимог:

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на прибуток на 296491 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість на суму 271450 грн.

Зазначений висновок зроблений податковим органом на підставі того, що до перевірки надані товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ «Кром и КО» згідно договору від 01.04.2011 року № 118-3 та ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» згідно договору від 21.11.2011 року № 012-12, які складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Як зазначено в акті, при наданні транспортних послуг ТОВ «Кром И КО» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року КП «Фірма «Азовбудматріали» сформовані витрати в сумі 573399 грн., в тому числі за 4 квартал 2011р. - 573399 н., які включені по ряд. 05.1 Декларації з податку на прибуток за відповідний податковий період.

До перевірки також надані товарно-транспортні накладні ( додаток № 4), де вказано:

автопідприємство - ТОВ « СтаркТранс»

замовник ( платник) - ТОВ « Кром и КО»

вантажовідправник - ВАТ « Комсомольське РУ»

вантажоодержувач - КП « Фірма «Азовбудматеріали»

пункт навантаження - п. Комсомольське

пункт розвантаження - п. Ольгінка Ізвестковий цех № 3.

В ході перевірки на адресу ГВПМ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС спрямована службова записка від 16.05.2013р. №458/22-2 про надання інформації про встановлення існування та належності автомобільних засобів щодо фактичного перевезення вантажів КП «Фірма «Азовбудматеріали».

Згідно відповіді ГВПМ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 17.05.2013р. № 2636/7/07-50 в/о встановлено, що вказані транспортні засоби в товарно-транспортних накладних ТОВ «Кром и КО» рахуються згідно з базою даних РПС ДАІ м. Маріуполя за ТОВ «Старктранс» та фізичними особами, транспортні засоби яких передані згідно договору оренди - ТОВ «Глобал- Транс Сервіс» (т. 1 - а.с. 88 - 91).

Згідно наданої ДПІ у Київському районі м. Донецька інформаційної довідки по працівникам, які отримували доходи на ТОВ «Кром и КО» за 4 квартал 2011р. за формою 1-ДФ, в трудових відносинах на ТОВ «Кром и КО» перебували наступні особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (т. 5 - а.с. 11).

При перевірці товарно-транспортних накладних вказані водії, які не перебували в трудових відносинах на підприємстві ТОВ «Кром и КО», а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35

Тобто, як вважає податковий орган та як зазначено в акті перевірки, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, які складені ТОВ «Кром и Ко», не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Надалі в акті перевірки зазначено, що Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС отримані акти ДПІ у Київському районі м Донецька:

- від 09.02.2012 року № 359/15-2/37296645 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кром и Ко» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011року (т. 1 - а.с. 98 - 111);

- від 08.02.2013 року № 361/15-2/37296645 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кром и Ко» з метою документального підтвердження господарських відносин за липень - листопад 2011року, згідно якого:

- за даними програмного забезпечення «Бест Звіт» в декларації з податку на прибуток за IV квартал 2011 року сума витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, в тому числі амортизація основних засобів загальногосподарського використання та амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання складає 0,00 грн., що свідчить про відсутність власних виробничих фондів;

- відповідно до поданого звіту за формою 1ДФ на підприємстві працювало у IV кварталі 2011 року 7 осіб, які враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), незначну вартість власних виробничих фондів, фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи;

- в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ «Кром и Ко» (т. 1 - а.с. 113 - 117).

В ході проведення перевірки встановлено, також, що у перевіряємому періоді КП «Фірма «Азовбудматеріали» мало взаємовідносини з ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» за договором від 21.11.2011 року № 012-12.

Згідно наданої ДПІ у Київському районі м.Донецька інформаційної довідки по працівникам, які отримували доходи на ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» за 3-4 квартали 2012р. за формою 1-ДФ та відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, перебували в трудових відносинах на підприємстві ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» наступні особи: ОСОБА_36 , ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_29, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_25, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_11, ОСОБА_43 (т. 5 - а.с. 3 - 5).

При перевірці товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Глобал-Транс Сервіс», вказані водії, які не перебували в трудових відносинах на підприємстві ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» у 3 - 4 кварталі 2012р., а саме, ОСОБА_24, ОСОБА_44, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_45, ОСОБА_12., ОСОБА_46, ОСОБА_28, ОСОБА_31, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_29-., ОСОБА_54, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53

Згідно відповіді ГВПМ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 17.05.2013р. № 2636/7/07- 50 в/о, вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби ТОВ «Глобал- Транс Сервіс» рахуються згідно з базою даних РПС ДАІ м. Маріуполя за ТОВ « Старктранс» та фізичними особами, які в свою чергу передані по договору оренди - ТОВ « Глобал- Транс Сервіс» (т. 1 - а.с. 88 - 91).

З викладеного податковим органом зроблений висновок, що товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, які складені ТОВ «Глобал- Транс Сервіс», не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 20.06.2013 року № 0000312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725 грн.

- від 20.06.2013 року № 0000302202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 25.11.2010 року КП «Фірма «Азовбудматеріали» (покупець) уклало з ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник) договір поставки № 08/111-14, предметом якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях.

Згідно п. 3 договору покупець самостійно укладає окремий договір з перевізниками для транспортування продукції (т. 4 - а.с. 171 - 208).

12.03.2012 року КП «Фірма «Азовбудматеріали» (покупець) уклало з ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник) договір поставки № 08/111-10, предметом якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (ресурси), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях, поставка ресурсів здійснюється транспортними засобами, зазначеними в спеціфікаціях (т. 5 - а.с. 14 - 30).

На виконання умов зазначених договорів КП «Фірма «Азовбудматеріали» уклало з ТОВ «Кром и КО» договір від 01.04.2011 року № 118-3 та з ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» договір від 21.11.2011 року № 012-12 на надання транспортних послуг з перевезення вантажів, згідно яких зазначені товариства зобов'язані надати транспортні послуги, а КП «Фірма «Азовбудматеріали» прийняти та оплатити надані транспортні послуги.

Фактичне виконання умов договорів на надання транспортних послуг підтверджене приєднаними до матеріалів справи рахунками - фактурами, актами приймання - передачі, сертифікатами - паспортами, податковими накладними, товарно - транспортними накладними (т. 2, т. 3, т. 4 - а.с. 1 - 167).

Відповідачем обставини поставки та перевезення товару не заперечуються, податковий орган вважає, що товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, які складені ТОВ «Кром и Ко» та ТОВ «Глобал - Транс Сервіс», не відповідають сутності, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до зазначеної норми Закону до складу витрат не включаються такі витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку і нарахування податку.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують одержання платником податків доходів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визначається по даті переходу права власності на такий товар покупцеві.

Дохід від надання послуг і виконання робіт визначається по даті складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, що підтверджує їхнє виконання або надання.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподатковування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

З аналізу норм статті 44 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що товарно - транспортна накладна не включена до переліку документів, які підтверджують дані, визначені у податковій звітності, на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування.

Під час перевірки позивачем надані відповідачу податкові накладні, рахунки, розрахункові документи - виписки з банківського рахунку та платіжні доручення, договори, специфікації, акти виконаних робіт та відповідачем факт здійснення перевезень вантажу позивача не заперечується.

Суд вважає, також, помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, з наступних підстав.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податкові накладні від ТОВ «Кром и КО» згідно договору від 01.04.2011 року № 118-3 та ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» згідно договору від 21.11.2011 року № 012-12, у позивача виникло право на податковий кредит на суму 271450 грн.

Стосовно доводів податкового органу про неможливість виконання контрагентами позивача ТОВ «Глобал - Транс Сервіс» та ТОВ «Кром и КО» зобов'язань за договорами від 21.11.2011 року № 012-12 та від 01.04.2012 року № 118-3 про надання транспортно-експедиторських послуг, суд враховує наступне.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо відсутності у контрагентів позивача транспортних засобів суд враховує, що зазначений довід спростований листом ГВПМ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 17.05.2013 року № 2636/7/07- 50 в/о, згідно якого вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби ТОВ «Глобал- Транс Сервіс» рахуються за ТОВ « Старктранс» та фізичними особами, які в свою чергу передані по договору оренди ТОВ « Глобал - Транс Сервіс».

Відомостей щодо відсутності транспортних засобів у ТОВ «Кром и КО» відповідачем взагалі суду не надано.

Щодо того, що водії, зазначені в товарно - транспортних накладних, не перебувають у трудових відносинах з контрагентами позивача, суд враховує, що зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі наданих товариствами звітів, перевірки в підтвердження зазначеної обставини податковим органом не проводились, пояснення у водіїв не відбирались.

Крім того, під час розгляду справи відповідач обставину здійснення перевезень вантажів позивача не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності податкових повідомлень - рішень, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішень органу владних повноважень, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № 0000302202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123 грн., податкового повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № 0000312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725 грн. - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 20.06.2013 року № 0000302202 про збільшення Колективному підприємству «Фірма «Азовбудматеріали» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123 грн. - скасувати.

Податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 20.06.2013 року № 0000312202 про збільшення Колективному підприємству «Фірма «Азовбудматеріали» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725 грн. - скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2294 грн.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 20.08.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 23.08.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.