Ухвала

від 25.09.2013 по справі 805/10255/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа №805/10255/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участю представників позивача Криворучка В.Ж., Федотової О.В., представника відповідача Міхно М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 805/10255/13-а за позовом Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.07.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0000312202 та № 0000302202, які позивач просив суд скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 20.06.2013 року № 0000302202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491,00 грн., за штрафною санкцією в сумі 74123,00 грн. та № 0000312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 135725,00 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позивачем безпідставно віднесено суми до податкового кредиту та валових витрат, оскільки недоведена реальність характеру господарських операції по взаємовідносинах з ТОВ «Кром и КО» та ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

В період з 15.04.2013 року по 18.05.2013 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 06.06.2013 року № 448/22-2/00290541. В акті вказано, що позивачем занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 296491 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 271450,00 грн. (т.1 а.с. 13-65).

Позивач надав заперечення на висновки до акту документальної планової виїзної перевірки (т. 1 а.с. 66-68).

Податковим органом 14.06.2013 року надано відповідь № 14017/10/22-2 на заперечення, якою висновки документальної планової виїзної перевірки Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» визнано законними відповідно до чинного законодавства (т.1 а.с. 69-71).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0000312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725 грн. та № 0000302202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123 грн. (т. 1 а.с. 11,12).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень - рішень з наступних підстав.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо правильності оформлення контрагентами позивача документів по наданню транспортних послуг. При тому, що податковий орган не оспорює факту доставки продукції від постачальника до позивача саме найманим транспортом.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми до податкового кредиту та формування валових витрат по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Кром и Ко» та ТОВ «Глобал - Транс Сервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник) укладено договір поставки № 08/111-14, предметом якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях. Згідно п. 3 договору покупець самостійно укладає окремий договір з перевізниками для транспортування продукції (т. 4 а.с. 171 - 175).

12.03.2012 року між позивачем (покупець) та ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник)укладено договір поставки № 08/111-10, предметом якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (ресурси), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях, поставка ресурсів здійснюється транспортними засобами, зазначеними в спеціфікаціях (т. 5 - а.с. 14 - 30).

На виконання умов зазначених договорів КП «Фірма «Азовбудматеріали» уклало з ТОВ «Кром и КО» договір від 01.04.2011 року № 118-3 та з ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» договір від 21.11.2011 року № 012-12 на надання транспортних послуг з перевезення вантажів, згідно яких зазначені товариства зобов'язані надати транспортні послуги, а КП «Фірма «Азовбудматеріали» прийняти та оплатити надані транспортні послуги.

Фактичне виконання умов договорів на надання транспортних послуг підтверджене рахунками - фактурами, актами приймання - передачі, сертифікатами - паспортами, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 2, т. 3, т. 4 а.с. 1 - 167).

Відповідач вважає, що товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, які складені ТОВ «Кром и Ко» та ТОВ «Глобал - Транс Сервіс», не відповідають сутності, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Таким чином, у судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення позивачем порушень, вказаних у акті перевірки, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання колегії суддів відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову. Податковий Кодекс України не містить підстав будь якого виду відповідальності господарюючого суб'єкта за недобросовісні дії контрагента.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у справі № 805/10255/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі № 805/10255/13-а за позовом Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 26 вересня 2013 року

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін