cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.08.13р. Справа № 23/5005/8967/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСА ЕНТЕРПРАЙЗЕС", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства "УКРАГРОКОМПЛЕКС", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 67 069,62 грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача: Захарова Г.В., довіреність б/н від 21.11.2012 р.
від відповідача: Журавель К.С. - дор. від 02.11.2012р., представник.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСА ЕНТЕРПРАЙЗЕС", звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства "УКРАГРОКОМПЛЕКС" заборгованості у сумі 63 000,00 грн. за поставлений по договору № _04/02/12/ від 04.02.2012р. товар та 4 096,62 грн. - пені за прострочення оплати.
Відповідач у відзиві на позов, зазначив, що не підписував та, відповідно, не укладав письмово договору №_04/02/12/ від 04.02.2012р., який позивач надав суду в обґрунтування підстав своїх вимог. Відповідач ніколи та ніяким чином не погоджував умови, викладені в наданому позивачем договорі. Таким чином наданий позивачем договір є неукладеним та не породжує жодних обов'язків відповідача, у тому числі обов'язків оплатити товар та сплатити штрафні санкції, тим більше, що відповідач не отримував товару від позивача за цим договором. Також відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем 04.02.2012р. шляхом конклюдентних дій було укладено договір поставки, за яким в той же день позивачем було поставлено відповідачу 22 000 кг рису на загальну суму 143 000,00 грн. за який відповідач, згідно видаткової накладної № 7 від 04.02.2012р. частково сплатив 80 000,00 грн.
На підставі викладеного відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на стягнення по спірному договору як основної суми боргу так і пені у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 19.12.2012р. за клопотанням Відповідача, призначено почеркознавчу судову експертизу, провадження у справі № 23/5005/8967/2012 зупинено.
Після проведення експертизи та повернення справи до суду, 20.05.2013р. провадження у справі № 23/5005/8967/2012 поновлено з 11.06.2013р., розгляд справи призначено на 11.06.2013р.
У зв'язку з перебуванням судді Бєлік В.Г. на лікарняному, розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013р. № 509 відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 23/5005/8967/2012 передано для розгляду судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 16.06.2013р. дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні на 09.07.2013р.
23.07.2013р. позивачем через канцелярію суду надано заяву № 22/07 від 22.07.2013р. про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 63 000,00 грн. та пеню в розмірі 14 636,03 грн.
Відповідно до п. 310 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
З врахуванням викладеного суд розцінює заяву, як збільшення позовних вимог та розглядає справу про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 63 000,00 грн. та пені - 14 636,03 грн.
09.07.2013р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.08.2013р.
Ухвалою від 09.07.2013р. строк розгляду справи продовжено до 27.08.2013р.
13.08.2013р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.08.2013р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
У судовому засіданні. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
04.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСА ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробничим підприємством "УКРАГРОКОМПЛЕКС" (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір №_04/02/12/ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, ухваленим цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, ухвалених цим договором, зобов'язується, прийняти та оплатити довгозернистий рис виробництва Пакистан.
Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору вартість однієї тони рису складає 6 500 грн. з доставкою в Дніпропетровськ. Кількість товару складає 22 метричні тони. Загальна суму Договору складає 143 000,00 грн. з НДС. Покупець сплачує Продавцю вартість товару в наступному порядку:
А) Відстрочка платежу в розмірі 100% строком на 10 календарних днів.
Цей договір закінчує свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань по договору в повному обсязі (п. 8.3. Договору).
Враховуючи неповну оплату відповідачем за отриманий товар позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову,
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору Позивач відповідно до видаткової накладної № 7 від 04.02.2012р. (т.1 а.с.6), поставив Відповідачу товар на загальну суму 143 000,00 грн., отримання товару по якій підтверджується підписом повноважного представника Відповідача, відтиском печатки підприємства Відповідача та Довіреністю № 108 від 04.02.2013р. на отримання товару по видатковій накладній № 07 від 04.02.2013р. (а.с. 7).
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач на підставі рахунку на оплату № 7 від 04.02.12р. частково оплатив отриманий товар на загальну суму 80 000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 203 від 17.02.2012р., № 355 від 13.03.2012р., № 383 від 16.03.2012р., № 402 від 19.03.2012р., № 639 від 18.04.2012р. (т.1 а.с. 38-40).
Залишок боргу на час подання позовної заяви складав 63 000,00 грн.
Відповідачем на час розгляду справи позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.
Враховуючи викладене, вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 63 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 14 636,03 грн. за період з 16.02.2012р. по 21.07.2013р.
Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такої прострочки.
Суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який перераховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умови договору про оплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною першою статті 232 ГК України, строк , за який нараховуються штрафні санкції.
Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Перевіривши розрахунок пені наданий Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно, оскільки позивачем невірно взятий період за який нараховувалась пеня, а саме позивач рахує пеню за період з 16.02.2012р. по 21.07.2013р., коли необхідно рахувати з 16.02.2013р. по 16.08.2012р..
На підставі викладеного розмір пені за період з 16.02.2012р. по 16.08.2012р. включно становить 5 941,36 грн.
В частині стягнення 8 694,67 грн. пені слід відмовити.
Заперечення Відповідача щодо не укладення спірного Договору судом не приймаються з огляду на наступне.
Позиція Відповідача спростовується тим, що у спірному Договорі вказаний код ЄДРПОУ Відповідача 24990415, розрахунковий рахунок відповідача р/р 26009147328300 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, з якого надалі здійснювалася часткова оплата за Договором на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний Договір підписаний директором Кукурузою Костянтином Вікторовичем, скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство (ТОВ НВП) «Украгрокомплекс», м. Дніпропетровськ, на якій зазначений код 24990415.
Згідно з довідкою серія АА № 652432 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а.с. 24), Відповідач має назву Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Украгрокомплекс», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24990415, його керівником є Кукуруза Костянтин Вікторович.
Враховуючи повне співпадання назви Відповідача на печатці у Договорі, коду Відповідача на печатці у договорі, коду Відповідача, даних і підпису директора Відповідача у тексті Договору, з аналогічними даними, вказаними у довідці з ЄДРПОУ, є всі підстави стверджувати, що стороною за вказаним Договором №_04/02/1/ від 04.02.2012р. є саме Відповідач.
Крім того, згідно висновку експертизи підпис від імені Кукурузи К.В. в графі «Директо» договору «_04/02/12/ від 04.02.2012р. імовірно виконаний Кукурузою Констянтином Вікторовичем. (Вирішити питання в категоричній формі не надається можливим у зв'язку з тим, що виявлені розбіжності, з урахуванням значної варіаційності загальних та окремих ознак почерку у зразках, можуть бути пояснені варіантами ознак, що не відобразилися у наданих зразках підпису Кукурузи К.В.(т.1 а.с.36))
Відтиск круглої печатки ТОВ НВП «Украгрокомплекс» на договорі №_04/02/12/ від 04.02.2012р. нанесений кліше круглої печатки ТОВ НВП «Украгрокомплекс», вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження .
Відповідно до приписів ч.1 ст.202, ст.205, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України, своїм підписом, уповноважена на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, особа погоджує (схвалює) правочин, який вчиняється у письмовій формі, після чого підпис такої особи скріплюється печаткою юридичної особи на підтвердження її дійсної волі, щодо посвідчуваного правочину.
Згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС). Відповідну правову позицію наведено в листі Верховного Суду України від 01.08.2007 "Практика розгляду судами корпоративних спорів".
Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Наслідки укладання угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р. у справі № 2/261.
Також слід взяти до уваги, що відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.
Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Отже, печатка підприємства повинна використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а дотримання законності користування нею покладається на відповідальну особу підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на спірному Договорі, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ НВП «Украгрокомплекс».
Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.
Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - укладенні Договору).
Крім того, заперечення відповідача спростовуються ще й тим, що й видаткова накладна № 7 від 04.02.2012р. ( отримання товару по якій відповідачем не заперечується) й рахунок на оплату № 7 від 04.02.2012р. містять посилання на номер та дату спірного Договору (т.1 а.с. 6-7).
До того ж й сплачуючи за отриманий товар, відповідач у своїх платіжних дорученнях посилався саме на накладну № 7 від 04.02.2012р. (т. 1 а.с.38 - 40).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що поставка відповідачу товару відбувалася саме на підставі Договору №_04/02/12/ від 04.02.2012р.
Щодо посилань відповідача у своїх запереченнях на невизначеність строку оплати у Договорі та відсутність вимоги з боку позивача згідно ст. 530 Цивільного кодексу України відносно строку настання оплати за отриманий товар, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, навіть, якщо прийняти позицію відповідача щодо не визначення строку на оплату товару, то, в такому разі, обов'язок оплатити отриманий товар у відповідача виник на наступний день після прийняття товару та рахунку на оплату.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Всупереч цьому, відповідач не спростував належними та допустимими доказами вимоги позивача, викладені у позовній заяві, у зв'язку з чим Позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 63 000,00 грн. та пені у розмірі 5 941,36 грн.. в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Украгрокомплекс» (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 145; код ЄДРПОУ 24990415) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «АКСА ЕНТЕРПРАЙЗЕРС» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1А, кабінет 509; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36610716) суму основного боргу у розмірі 63 000,00 грн. (шістдесят три тисячі грн. 00 коп.), пені у розмірі 5 941,36 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна грн. 36 грн.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 429,25 грн. (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять грн. 25 коп.), про що видати наказ.
У стягненні 8 694,67 грн. пені відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -29.08.2013р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 27.08.2013 |
Оприлюднено | 29.08.2013 |
Номер документу | 33175143 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні