Постанова

від 28.08.2013 по справі 13/31-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 13/31-10

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Білошкап О.В.,

Коробенка Г.П.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верфь "Лагуна Роял" на рішення господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р.

у справі № 13/31-10 господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Джей ей еф Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Верфь "Лагуна Роял"

про стягнення 253 673,64грн

за участю представників:

ТОВ "Джей ей еф Україна" - не з'явилися;

ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джей ей еф Україна" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Верфь Лагуна Роял" 253 673,64 грн. основної заборгованості за поставлені будівельні матеріали у період з 10.04.2008 р. по 28.09.2009 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на досягнення сторонами в усній формі угоди щодо поставок будівельних матеріалів, на підставі якої у відповідача виникло зобов'язання оплатити відповідний товар, яке ним не виконано протягом семи днів з дня отримання вимоги про оплату (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі - ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" відзиву на позов до прийняття рішення у даній справі не надав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.03.2010 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" на користь ТОВ "Джей ей еф Україна" стягнуто 241710,12 грн. основної заборгованості; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.93-94).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати переданої позивачем продукції у семиденний строк з дня направлення йому вимоги про оплату. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про неправильність розрахунку позовних вимог та встановив, що заборгованість з оплати будівельних матеріалів, переданих відповідачу, становить 241 710,12 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2010 р. змінено. Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції з ТОВ Верфь "Лагуна Роял" на користь ТОВ "Джей ей еф Україна" підлягає стягненню 253 673,64грн. основної заборгованості (т.1 а.с.147-149).

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції невірно встановлено вартість поставленого саме відповідачу товару, у зв'язку з чим, помилково визначено, що сума заборгованості за поставлений товар складає всього 241 710,12 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. прийняті у справі судові акти скасовані, а справу направлено до господарського суду Херсонської області для нового розгляду (т.2 а.с.23-26).

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій не встановлено, чи мав місце факт укладення відповідного договору між сторонами у справі.

За результатами нового розгляду справу, рішенням господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 р. позов задоволено повністю (т.2 а.с.115-117).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. рішення господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 р. залишено без змін (т.2 а.с.141-145).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права; порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.167-173).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі - ТОВ "Джей ей еф Україна" передавав відповідачу - ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" у період з квітня 2008р. по 28 вересня 2009р. у власність будівельні матеріали, за які відповідач розрахувався частково.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати переданого товару у семиденний строк з дня направлення вимоги про оплату.

Вирішуючи спір у даній справі по суті, суди виходили з того, що сторонами щодо купівлі-продажу вказаного товару договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа складено не було, при цьому, суди дійшли висновку про виникнення у відповідача обов'язку оплатити поставлений йому позивачем товар.

Такий висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, є правильним, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір є одним із видів правочинів) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Разом з тим, згідно ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. При цьому, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, суди обґрунтовано вважали, що недотримання письмової форми при укладенні правочину між юридичними особами не тягне за собою його недійсність, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом.

При цьому, суди виконали обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції та встановили, що ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2013 р. у справі № 2-1792/2010 залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "Верфь "Лагуна Роял" до ОСОБА_4 про визнання незаконними дій щодо укладення усного договору на поставку відповідного товару, виконання зобов'язань з оплати якого є предметом спору у даній справі, надання гарантій, проведення часткового розрахунку за такий товар тощо.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача сплатити кошти за поставлені будівельні матеріали.

Заявлені позивачем вимоги правомірно визнані обгрунтованими судами попередніх інстанцій, враховуючи наступні обставини.

Так, судами встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на суму 365 811,67 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Між тим, відповідач поставлену продукцію оплатив частково, допустивши заборгованість у розмірі 253 673,64 грн.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог вказаної статті, позивач 27.11.2009 р. направив на адресу відповідача вимогу щодо оплати заборгованості у вказаному розмірі.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленої продукції у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 253 673,64 грн., ними зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 13/31-10 господарського суду Херсонької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верфь "Лагуна Роял" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Білошкап О.В.

Коробенко Г.П.