Рішення

від 20.12.2006 по справі 3/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" грудня 2006 р.Справа №  3/269

  Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгаррозглянув у засіданні справу № 3/269

за позовом: Новоукраїнського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці і електрифікації "Райсільгоспенерго";  

до відповідачів: Новоукраїнської міської ради,

Новоукраїнської районної ради;

про визнання права власності на об'єкти нерухомості.

Представники:

від позивача - директор Дегтярьов Б.В.;

від позивача - юрисконсульт Мороз О.В., довіреність б/н від 20.11.06;

від відповідача - Новоукраїнської міської ради - спеціаліст 1 категорії з юридично правових питань міськвиконкому Діордіяшенко Б.В., довіреність  № 1218/15 від 13.09.06;

від відповідача - Новоукраїнської районної ради - заступник голови Луговий В.В., довіреність № 11-193/1 від 27.11.06.

Новоукраїнське районне міжгосподарське виробничо-експлуатаційне підприємство по енергетиці і електрифікації "Райсільгоспенерго" (далі по тесту - підприємство "Райсільгоспенерго") подало позов, у якому посилаючись на ст. ст. 257, 267, 331,  344, 376, 382 Цивільного кодексу України, просить визнати його  право власності на приміщення адмінбудівлі площею 526,14 м. кв. у м. Новоукраїнка, по вул. Леніна, 168 за набувальною давністю, визнати його право власності на самовільно збудовані приміщення - технічний склад (літера В), матеріальний склад (літера Д), гараж (літера Е), гараж на п'ять машин (літера З), гараж на три машини (цифра 7), гараж металевий із фундаментом (цифра 8), АЗС для автомобільного пального площею 12,5 кв. м. (цифра 9), та АЗС для дизельного пального площею 10 кв. м. (цифра 10), за схемою розміщення будівель, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 168.

Новоукраїнська міська рада просить у задоволенні вимог заявнику відмовити, посилаючись на те, що ним не надавалися правовстановлюючі документи на майно, які були б підставою для оформлення права власності;  спірні об'єкти є спільною комунальною власністю територіальних громад міста та сіл району; враховуючи те, що на спірні об'єкти претендують дві особи, законних підстав для прийняття рішення про оформлення права власності позивача на об'єкти нерухомості до вирішення цього питання у судовому порядку відсутні;   позивач не звертався в порядку, передбаченому чинним законодавством про надання йому земельної ділянки під самочинно збудовані об'єкти, земельна ділянка по вул. Леніна. 180 була надана в оренду для обслуговуванні позивачем майнового комплексу; два з чотирьох самочинно збудованих підприємством гаражів є металевими, тимчасовими і не відносіться до об'єктів нерухомості, тому як тимчасові споруди не підлягають реєстрації взагалі; право власності на самочинно збудовані  АЗС не може бути визнано, оскільки такі об'єкти повинні будуватися із дотриманням відповідних санітарних, протипожежних, екологічних вимог із погодженням будівництва у відповідних службах; капітальний гараж збудовано із порушенням п. 3.25 ДБН 360-92 - при нормі  1 м від межі він встановлений на відстані 0,5 м.; як власник земельної ділянки міська рада не надає згоди про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, яка є необхідною, виходячи із редакції п. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Новоукраїнська районна рада вимоги заявника не визнала, посилаючись на те, що відповідно до п. 10 р. 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, є комунальною власністю відповідних територіальних громад; згідно ст. 35 Закону України "Про власність" об'єктами права комунальної власності є майно. що забезпечує діяльність відповідних рад, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території;  майновий комплекс колишньої школи був переданий останньому у користування, а не у власність; загальноосвітні навчальні заклади (школи) районного відділу освіти (який до прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" був структурним підрозділом Новоукраїнського районного виконавчого комітету) відносилися до власності району; будівлі колишньої загальноосвітньої  школи по вул. Леніна, 168 належали до районної власності; районною радою у жовтні 1998 року було проведено інвентаризацію об'єктів комунальної власності району, за результатами якої рішенням Новоукраїнської районної ради від 18.10.1998 р. № 48 затверджений протокол, приміщення колишньої школи № 2 включено до переліку об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад району, про що позивача було поставлено до відома; знаходження спірного майна на балансі підприємства не є ознакою його права власності.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне:

За довідкою, виданою Новоукраїнською міською радою від 24.02.06 № 268/15 у будівлі, розташованій у м. Новоукраїнка по вул. Леніна № 180, до 1976 р. знаходилася школа № 2, з 1977 р. по 1984 р. - філія дитячого садка № 2 і до цього часу перебувала на балансі міської ради.

Відповідно до довідки від 16.05.06, довідки-характеристики Ульянівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.05.06 за № 64 домоволодінню по вул. Леніна, 180 у м. Новоукраїнка у зв'язку з перенумерацією присвоєний номер 168; приміщення, розташоване у м. Новоукраїнка, по вул. Леніна, 168, до 1985 року було приміщенням школи № 2, з 1985 року користувачем є підприємство "Райсільгоспенерго".

За доводами заявника, викладеними у позові,  у 1985 р. Новоукраїнською міською радою йому було запропоновано обміняти приміщення, розташоване по вул. Боровського, 58, на приміщення філії дитячого садка № 2; міською радою 29.04.1985 р. оформлений рахунок № 6 від 29.04.1985 р.  на приміщення - будівлю, веранду, сарай, котельню, басейн, туалет, паркан штахетний на суму 20 832 рублі, на підставі якого  підприємство "Райсільгоспенерго" прийняло приміщення на баланс і зайняло його, звільнивши у 1985 році приміщення по вул. Воровського.

Новоукраїнська районна рада у відзиві на позов підтвердила, що приміщення по вул. Воровського 60 (за даними позивача - вул. Воровського, 58), яке до цього часу було у користуванні міжгосподарського підприємства "Райсільгоспенерго", створеного рішенням зборів уповноважених господарств району на базі електроцеху міжгосподарської інкубаторної станції, що відображено у статуті підприємства, зареєстрованого рішенням виконкому Новоукраїнської районної Ради народних депутатів № 385 від 19.10.1978 р., було надано у тимчасове користування відділу енергонагляду району мереж, а з 1995 р.  - у користування управлінню соціального захисту населення райдержадміністрації, а у будівлі по вул. Леніна, 180 (на той час - вул. Леніна, 168) з 1985 р. розташувалося підприємство "Райсільгоспенерго", звільнивши приміщення по вул. Воровського, 60 (58).

Відповідно до довідки Новоукраїнської райдержадміністрації Кіровоградської області від 23.06 1999 р. № 7-43/4 раніш існуюче підприємство "Агропроменерго" у Новоукраїнському районі за рішенням районної державної адміністрації № 336-р від 24.11.1995 р. реорганізоване у підприємство "Райсільгоспенерго".

Фактично позивач з 1984-1985 р. користується приміщенням адмінбудівлі по вул. Леніна, 180 (168) у м. Новоукраїнка.

З часу такого користування приміщення по вул. Леніна, 180 (168) вже не було закладом освіти - школою чи дитячим садком. Поняття комунальної власності, власності територіальної громади у законодавстві Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) було відсутнє, тому твердження відповідачів про те, що адмінбудівля як заклад народної освіти згідно ст. 35 Закону України "Про власність" є об'єктом права комунальної власності відповідно ради, у даному випаду - районної, не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Крім того, спірний об'єкт як заклад освіти, позашкільний заклад, дитячий дошкільний заклад відділом освіти райвиконкому не фінансувався після передачі його позивачу.  

З 1985 р. у приміщенні по вул. Леніна, 180 (168) здійснені перебудови, змінено призначення допоміжних приміщень, які були розташовані на прилеглій території. В експлікації присадибного плану будівель станом на листопад 1992 р. рахувались: під літерами А-а, аІ, аІІ - адмінбудівля, під літерами Б, б, бІ, БІІ, бІІІ - майстерні, під літерою В - вхід до підвального приміщення, під літерами Г, е, гІ, Д, С - складські приміщення, під літерою З - гараж, під літерою КІ - басейн для питної води, піл літерою Ж - туалет. Територія огороджена штахетним парканом. З 1992 р. змінювалося призначення об'єктів. Балансова вартість адмінбудівлі, гаражу металевого, гаражу цегляного, гаражу металевого, автозаправної станції, гаражу для трактора, огорожі металевої становить 67 285 грн. 35 коп.

Рішенням від 24.06.04 № 133 виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради відмовив підприємству "Райсільгоспенерго" на приміщення, у якому воно розташоване по вул. Леніна, 180 (приміщення колишньої філії дитячого садка № 2), у зв'язку з тим, що згідно листа голови Новоукраїнської районної ради (вх. № 151/21 від 21.06.04) дане приміщення є об'єктом спільної комунальної власності територіальних громад міста і сіл району.

Викладені факти визнаються і не оспорюються сторонами та їх представниками у судовому засіданні.

Документи у підтвердження права власності Новоукраїнської районної ради на приміщення адмінбудівлі, яке займається позивачем з 1985 року відсутні.

З 1984 р. приміщення не обліковується ні на балансі Новоукраїнської міської ради, ні на балансі Новоукраїнської районної ради.

Докази здійснення  державної реєстрації права власності будь-якою із сторін даної справи на об'єкт нерухомості - будівлю, у якій розташоване підприємство "Райсільгоспенерго" у порядку, визначеному Інструкцією "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за № 399/2839), яка діяла на всій території України і була обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, чи у порядку встановленому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.02 № 7/5 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.01.02 за № 157/6445), яке діє станом на теперішній час на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, відсутні.

Відсутні і докази державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - адмінбудівлю, яку здійснює підприємство бюро технічної інвентаризації у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць та внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто жодною із сторін у встановленому законодавством порядку не здійснена державна реєстрація права власності на адмінбудівлю у м. Новоукраїнка, у якій до 1984 року розташовувалася філія дитячого садка № 2.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим  правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ч. 5 ст. 48, ст. 49 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором; володіння вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Відповідно до  п. 6 Статуту підприємства "Райсільгоспенерго", редакція якого зареєстрована 24.11.05 рішенням Держадміністрації Новоукраїнського району, підприємство  здійснює на основі оперативного володіння, використання і розпорядження майном, яке знаходиться на балансі підприємства.

Підприємство "Райсільгоспенерго" володіє майном, про яке зазначено у його позові, таке володіння є правомірним, оскільки інше не встановлено судом чи третейським судом, жодна особа, яка вважає себе власником такого майна, не зверталася до підприємство із вимогою повернути таке майно.

Позивач звернувся до господарського суду про визнання його права власності, яке оспорюється Новоукраїнською міською радою і Новоукраїнською районною радою, на приміщення адмінбудівлі площею 526,14 кв. м у м. Новоукраїнка, по вул. Леніна, 180 (168) за набувальною давністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чим спадкоємцем (правонаступником) вона є; право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною першою ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Господарський суд прийшов до висновку що підприємство "Райсільгоспенерго" добросовісно заволоділа чужим майном - приміщенням адмінбудівлі, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, заявила про давність володіння, тому має право власності за набувальною давністю на нерухоме майно за рішенням господарського суду.

Позов  про визнання підприємства "Райсільгоспенерго" власником приміщення адмінбудівлі за набувальною давністю підлягає задоволенню господарським судом.

Вимоги позивача про визнання його права власності на самовільно збудовані приміщення - технічний склад (літера В), матеріальний склад (літера Д), гараж (літера Е), гараж на п'ять машин (літера З), гараж на три машини (цифра 7), гараж металевий із фундаментом (цифра 8), АЗС для автомобільного пального площею 12,5 кв. м. (цифра 9), та АЗС для дизельного пального площею 10 кв. м. (цифра 10), за схемою розміщення будівель у  м. Новоукраїнка, по вул. Леніна, 180 (168) визнається господарським судом частково.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Відповідачами не оспорюється право власності на гараж металевий  (цифра 8), який не має капітального фундамента і є тимчасовою спорудою, тому провадження у справі в частини позову про визнання права власності на такий об'єкт з причин відсутності спору підлягає припиненню на підставі ч. 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги про визнання права власності на інші об'єкти не визнаються Новоукраїнською міською радою, оскільки такі об'єкти є самочинним будівництвом і земельна ділянка надавалася позивачеві в оренду для обслуговування майнового комплексу, а не під самочинне будівництва і, крім того для визнання права власності за п. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України на самочинне збудоване майно необхідна згода власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництво, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Одна, згідно  ч. 3 цієї статті, право власності  на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки  у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Технічний склад (літера В), матеріальний склад (літера Д), гараж (літера Е), гараж на п'ять машин (літера З), гараж на три машини (цифра 7), АЗС для автомобільного пального площею 12,5 кв. м. (цифра 9), та АЗС для дизельного пального площею 10 кв. м. (цифра 10) є самочинним будівництвом , зведеними протягом 1987-1990 років.

На час передачі Новоукраїнською міською радою підприємству "Райсільгоспенерго" земельної ділянки в оренду за договором оренди землі від 29.03.02, названі вище об'єкти нерухомості - майно знаходилися на земельній ділянці, тобто  земельна ділянка площею 0,5365  надавалася у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Посилання Новоукраїнської міської ради у запереченнях на позов на те, що згідно вимог п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності тільки на об'єкти нерухомого майна. які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації не можна визнати підставою для невизнання нею позову про визнання права власності на самочинне будівництво.

Визнання права особи власності на нерухоме майно  не є реєстрацією права власності.

Позов  про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно підлягає задоволенню господарським судом.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на підприємство "Райсільгоспенерго", внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене у межах такого терміну сторонами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись п. п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального  кодексу України, господарський суд

                                              В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати   право власності Новоукраїнського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці і електрифікації "Райсільгоспенерго" (адреса: 27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 180; і. код 05526652) на приміщення адмінбудівлі площею 526,14 м. кв. у м. Новоукраїнка, по вул. Леніна, 168 за набувальною давністю, визнати його право власності на самовільно збудовані приміщення - технічний склад (літера В), матеріальний склад (літера Д), гараж (літера Е), гараж на п'ять машин (літера З), гараж на три машини (цифра 7), АЗС для автомобільного пального площею 12,5 кв. м. (цифра 9), та АЗС для дизельного пального площею 10 кв. м. (цифра 10), за схемою розміщення будівель, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 168.

3. Припинити провадження у справі за позовом про визнання права власності на гараж металевий  (цифра 8).

Суддя   Н. В. Болгар

 25.12.06