Рішення

від 23.08.2013 по справі 901/2225/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2013Справа № 901/2225/13

За позовом Прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі:

Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління»,

до Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради;

за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

Лєвщанової Світлани Олександрівни,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБЛ»

про визнання недійсним рішень

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від прокурора - Приймак А. О., посвідчення № 017186, старший прокурор відділу;

Від позивача 1 - Лукашев М. І., довіреність № 28-50/585 від 19.12.2011, консультант відділу;

Від позивача 2 - Лазебнік С. В., довіреність № 946 від 20.03.2013, юрисконсульт;

Від відповідача - Борисенко І. В., довіреність від 02.07.2013, представник;

Від третьої особи 1 - не з'явився;

Від третьої особи 2 - Ярига Л. І., довіреність від 01.08.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Феодосії в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим, Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради з вимогами про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №255 від 23.09.2004 «Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні», яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель: кафе літ. «А», з навісами літ. «а», «а1», основною площею 16, 6 кв. м., навіс літ. «Б», госпбудівля літ. «В» СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні,

Позовні вимоги мотивовані тим, що Виконавчий комітет Коктебельської селищної ради, приймаючи рішення про затвердження акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні, розпорядився майном, а саме берегоукріплювальними спорудами, які є майновою належністю Автономної Республіки Крим та закріплені за Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» на праві господарського відання, за відсутності наданих їй на це повноважень, що стало приводом для звернення з позовною заявою до суду.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Позивач - Верховна Рада Автономної Республіки Крим у судове засідання 23.08.2013 надав пояснення по суті спору, згідно яких підтримує заявлений прокурором в його інтересах позов, наполягає на його задоволенні, наполягаючи на тому, що штучні пляжі та набережна є берегоукріплювальними та гідротехнічними спорудами, є частиною водоохоронної зони та входять до берегозахисних смуг, також прокурор наполягає на тому, що передача у власність територіальної громади спірного майна за актом прийому-передачі не відбулась, більш того пункт 1 Постанови Верховної Ради АР Крим від 21.04.2004 №907-3/04, згідно якого постановлено передати у комунальну власність територіальної громади смт. Коктебель і м. Феодосії берегоукріплювальні споруди, виключено Постановою Верховної Ради АР Крим від 19.09.2007 №1071/04.

Відповідач згідно наданих відзивів на позов, позовні вимоги не визнає, вважаючи їх необґрунтованими, доводи щодо порушення прав позивачів надуманими, та в свою чергу наполягаючи на тому, що рішення ради відповідає діючому законодавству України, яке регулює законодавство у сфері містобудування. Заявою від 12.08.2013 відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності у справі.

Від прокуратури м. Феодосія до дня слухання справи надійшли письмові пояснення у справі на відзив.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБЛ» у судове засідання 23.08.2013 надало відзив на позов за яким позов вважає необґрунтованим, вважаючи помилковим твердження про належність прибережної території, на якій розташоване майно ТОВ «ВБЛ», АР Крим з перебуванням його на праві господарського відання у КРП «Протизсувне управління».

Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління» згідно наданих письмових пояснень, позовні вимоги підтримує та наполягає на задоволенні позову.

Всі надані сторонами документи досліджені у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Третя особа Лєвщанова С. О. явку представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора, суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004 «Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановою С.О.» затверджено акт державної технічної комісії про прийняття СПД Лєвщановою С.О. до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель: кафе літ. «А», з навісами літ. «а», «аі», основною площею 42,6 кв.м., загальною площею 60 кв.м., літ. «У» площею 16,6 кв.м., навіс літ. «Б», госпбудівлю літ. «В».

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 229 від 16.06.2005р. «Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць СПД Лєвщановій С.О.» затверджено акт державної технічної комісії про прийняття СПД Лєвщановою С.О. до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць по вул. Морська, 1 в смт. Коктебель: кафе літ. «А» площею 239,3 кв.м., літ. «а» площею 103,7 кв.м., літ. «аі» площею 171,9 кв.м.

22.06.2005р. Лєвщановій С.О. видано свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд загальною площею 531,5 кв.м., який складається з будівлі кафе літ. «А» - 239,3 кв.м., навісу з майданчиком літ. «а» - 103,7 кв.м., навісу з майданчиком літ. «аі» - 171,9 кв.м., туалета літ. «У» - 16,6 кв.м., навісу літ. «Б», госпбудівлі літ. «В», огорожи 1, брами 2, хвіртки 3, огорожи 4, мостіння 5, мостіння 6.

01.09.2005р. між Лєвщановою С.О. та Левшиц В.Б. укладений договір купівлі -продажу вищевказаного комплексу будівель та споруд.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2006р. ТОВ «ВБЛ» є власником комплексу будівель та споруд кафе в смт. Коктебель по вул. Морська, 1, загальною площею 531,5 кв.м., який складається з будівлі кафе літ. «А» -239,3 кв.м., навісу з майданчиком літ. «а» - 103,7 кв.м., навісу з майданчиком літ. «аі» -171,9 кв.м., туалету літ. «У» - 16,6 кв.м., навісу літ. «Б», госпбудівлі літ. «В», огорожи 1, брами 2, хвіртки 3, огорожи 4, мостіння 5, мостіння 6.

Зазначений комплекс будівель та споруд перейшов у власність ТОВ «ВБЛ» шляхом включення його до статутного фонду.

Прокурор м. Феодосії, вважаючи рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004р., № 229 від 16.06.2005р. незаконними, звернувся до суду в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим, Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» з позовною заявою до виконавчого комітету Коктебельської селищної ради про визнання недійсними зазначених рішень.

Таким чином, предметом даного спору є визнання недійсними:

- рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004р. «Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановою С.О.», яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель: кафе літ. «А», з навісами літ. «а», «аі», основною площею 42,6 кв.м., загальною площею 60 кв.м., літ. «У» площею 16,6 кв.м., навіс літ. «Б», госпбудівлю літ. «В» СПД Лєвщановою С.О.;

- рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 229 від 16.06.2005р. «Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць СПД Лєвщановій С.О.», яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць по вул. Морська, 1 в смт. Коктебель: кафе літ. «А» площею 239,3 кв.м., літ. «а» площею 103,7 кв.м., літ. «аі» площею 171,9 кв.м. СПД Лєвщановій С.О.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу визнання недійсними спірних рішень, прокурор м. Феодосії посилається на те, що виконавчий комітет Коктебельської селищної ради перевищив надані йому повноваження та розпорядився нерухомим майном, яке є майновою належністю Автономної Респуьліки Крим та закріплене за Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» на праві господарського відання.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених вимог.

При цьому, обраний спосіб захисту права повинен кореспондуватися із характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

За загальним правилом, підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а обов'язковою умовою - порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35, якщо за результатами розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто вірними є по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що такі органи повинні бути утворені у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язані діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що цей орган повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що орган державної влади або місцевого самоврядування зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх наданих законом повноважень.

Перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим і знаходяться на балансі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління», затверджений постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про склад майна, що належить АР Крим» від 15.03.2000р. № 982-2/2000.

Відповідно до пункту 21 Додатку № 3 вказаної Постанови берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти у пмт. Коктебель в складі трьох комплексів, загальною довжиною 3,0 км., віднесені до майна Автономної Республіки Крим та враховані на балансі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління».

Постанова не дає відомості щодо площі набережної території, яка визнана власністю Автономної Республіки Крим та відноситься до берегоукріплювальних та протизсувних споруд.

Берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти (смт. Коктебель) побудовані на замовлення Кримського протизсувного управління у 1984-1990 р. і прийняті ним до експлуатації відповідно до актів державної приймальної комісії та з часу їх прийняття до експлуатації знаходяться на балансі підприємства.

Спірний комплекс будівель та споруд кафе, який належить ТОВ «ВБЛ», знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: Україна, АР Крим, смт. Коктебель, вул. Морська, 1.

Судом встановлено, доказів знаходження спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: Україна, АР Крим, смт. Коктебель, вул. Морська, 1, в межах території Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» або прав позивача на можливість управління та експлуатації берегоукріплювальних споруд, матеріали справи не містять.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2011р. у справі №5002-6/3247-2011 за позовом Республіканського підприємства «Протизсувне управління» до ТОВ «ВБЛ», на яке посилається прокурор у позовній заяві, та яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.03.2006р., розташованої за адресою: Україна, АР Крим, смт. Коктебель, вул. Морська, 1, не може розцінюватися судом як належний доказ позиції позивачів, оскільки стосується виключно іншої особи - ТОВ «ВБЛ».

Більш того, договір оренди земельної ділянки від 23.03.2006р., укладений між Коктебельською селищною радою та ТОВ «ВБЛ», не існував на час правовідносин, які оспорюються позовом прокуратури м. Феодосія у даній справі.

Спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці, яка передана Коктебельською селищною радою м. Феодосія в оренду СПД Лєвщановій С.О. у червні 2002р. з цільовим призначенням під будівництво пляжного комплексу та комерційне використання, який був зареєстрований у встановленому порядку реєстровий №3368. Даний факт встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2011р. у справі № 5002-15/4958-2010 за позовом Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» до ТОВ «ВБЛ» про знесення споруд, якою у позові було відмовлено.

Зазначений договір оренди земельної ділянки не визнавався недійсним, а невід'ємною його частиною є акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, до складу якого увійшли пляжі за рахунок земель оздоровчого призначення в межах смт. Коктебель.

Дозвіл на виконання будівельних робіт СПД Лєвщановій С.О. виданий 02.03.2004р. інспекцією ДАБК м. Феодосія, надано на будівництво споруд пляжного комплексу, як вказує і сам прокурор у позові.

У подальшому право власності за СПД Лєвшановою С.О. оформлене на підставі затверджених актів державної технічної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель кафе літ. «А», який складається з навісу, туалету, навісу, госпбудівлі, що вже свідчить про правомірність їх будівництва та відсутність факту самовільного зведення.

Законність видачі самих актів прокурором м.Феодосія та позивачами не оспорюється.

Тобто СПД Лєвщанова С.О. не порушила вимоги закону, не вийшла за межі встановлених договором оренди земельної ділянки умов та використовувала земельну ділянку за цільовим призначенням.

Таким чином, судом встановлено, що законодавчо у відповідача були відсутні будь-які заборони на оформлення права власності на будівлі, які будувалися СПД Лєвщановою С.О. та належать ТОВ «ВБЛ».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2011р. у справі № 5002-15/4958-2010 відмовлено у задоволенні позову Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» до ТОВ «ВБЛ» про зобов'язання знести самовільно збудовані приміщення на земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Морська, 1, смт. Коктебель.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. у справі № 5002-15/4958-2010 вищевказане рішення господарського суду залишено без змін.

В межах розгляду даної справи, судами обох інстанцій було встановлено, що з 2002 року за часи функціонування пляжу щорічно державними структурами Автономної Республіки Крим надавалися відповідні дозволи на узгодження робіт на весняно- літній сезон, а у червні 2003р. Українською державною інвестиційною експертизою спеціалізованим міжгалузевим відділенням в АР Крим «Кримагроінвестекспертиза» проведено державну експертизу робочого проекту «Комплекс пляжних споруд на набережній в смт. Коктебель, Кафе», відповідно до якої зроблені позитивні висновки відповідних державних установ, зокрема Держєнспекцією охорони Чорного моря від 27.05.2003р. та Управлінням архітектури та містобудування від 25.03.2003р.

Судом встановлено, що будівництво кафе проводилось з усіма необхідними дозволами та узгодженнями, право власності на будівлі та споруди, зареєстровано у встановленому законом порядку, будівлі розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в смт. Коктебель.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 1, 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі «Стретч проти Об'єднанного Королівства», встановлено, що оскільки особу позбавили право на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради №255 від 23.09.2004р., № 229 від 16.06.2005р. реалізовані та повністю виконані, вимога про визнання вказаних рішень недійсними не може бути підставою для відновлення порушених, на думку прокурора, прав позивачів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. у справі № 5002-17/2909-2011.

Окрім того, відповідно до спільного наказу Держбуду України і Держнаглядохоронпраці №32/288 від 27.11.1997р. «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. №409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж», експлуатацією будівлі або споруди є використання будівлі (споруд) згідно з функціональним призначенням та проведенням заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції в параметрах, що визначені вимогами технічної документації, що спростовує наведені доводи прокурора.

Слід зазначити, що прокурором м. Феодосія та позивачами не надано доказів того, що за наявності оспорюваних рішень ради позивачі позбавлені можливості виконувати покладені на них функції відповідно до діючого законодавства та статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними спорудами, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання, а відтак і порушення своїх прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суд у України від 16.04.2013р. у справі № 5002-24/4168-2011.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004р., № 229 від 16.06.2005р. задоволенню не підлягають, у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У своєму позові прокурор м. Феодосії не зазначає з якого моменту починається перебіг строку позовної заяви. Прокурор вказує, що відносно існування оскаржуваних рішень йому стало відомо на підставі перевірки, яку було проведено згідно наказу № 3гн від 18.10.2010р., та запитів направлених прокуратурою у селищну раду 21.05.2013р.

Про час коли позивачам стало відомо про існування оскаржених рішень прокурор взагалі не зазначає.

Разом з тим, стаття 261 ЦК України пов'язує початок перебігу строку з виникненням права на позов саме у особи, право якої порушено, тобто в даному разі - Верховної Ради АР Крим, Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління», а не у прокурора, який є самостійним учасником судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 25.07.2012р. у справі № 40/248, від 26.12.2012р. у справі № 57/189.

Отже прокурором м. Феодосії та позивачами пропущений строк на подачу позовної заяви без поважних причин, принаймні інше суду не доведено, що є окремою підставою для відмови у позові, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат віднесено судовий збір.

У пункті 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Прокурором м. Феодосії при зверненні із позовом до суду були заявлені дві вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до п. 2 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 6.12.2012 №5515-IV у 1147,00 грн.

Таким чином, при подачі даної заяви мав бути сплачений судовий збір в сумі 2294,00.

Враховуючи той факт, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Верховної ради Автономної Республіки Крим та Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», то стягненню з позивачів до Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмірі 1147,00грн. з кожного.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 30.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Верховної ради Автономної Республіки Крим (вул. Карла Маркса, 18, м. Сімферополь, АР Крим, 95000) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, м. Ялта, АР Крим, 98604; ідентифікаційний код 03348324) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі