Постанова

від 05.03.2014 по справі 901/2225/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 901/2225/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М., суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача 1 - не з'явився; позивача 2 - Драюк І.В.; відповідача - не з'явився; третьої особи 1 - не з'явився; третьої особи 2 - не з'явився; прокурор - Боднарчук В.М.; розглянувши касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 та на рішенняГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 у справі № 901/2225/13 за позовомПрокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі 1. Верховної Ради Автономної Республіки Крим 2. Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" доВиконавчого комітету Коктебельської селищної Ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Лєвщанова Світлана Олександрівна Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБЛ" провизнання недійсним рішень

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Феодосії звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - ВР АРК) та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (далі - КРП "Протизсувне управління") з позовом до Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради № 255 від 23.09.2004 "Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні", яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель: кафе літ. "А", з навісами літ. "а", "а1", основною площею 42, 6 кв.м., загальною площею 60 кв.м., літ. "У" площею 16, 6 кв.м., навіс літ. "Б", госпбудівля літ. "В" СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні;

визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 229 від 16.06.2005 "Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом кафе на 25 місць СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні", яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць по вул. Морська 1 в смт. Коктебель: кафе літ. "А" - площею 239, 3 кв.м., літ. "а" - площею 103, 7 кв.м., літ. "а1" - площею 171, 9 кв.м. СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2013 порушено провадження у справі № 901/2225/13 за позовом Прокурора міста Феодосії в особі ВР АРК та КРП "Протизсувне управління" до Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради про визнання недійсним рішення.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Лєвщанову Світлану Олександрівну та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБЛ".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23.08.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Проценко О.І., судді Градова О.Г., Котлярова О.Л.) від 25.11.2013 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013, КРП "Протизсувне управління" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі КРП "Протизсувне управління" посилається на те, що рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради № 255 від 23.09.2004 "Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні" та № 229 від 16.06.2005 "Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом кафе на 25 місць СПД Лєвщановій Світлані Олександрівні" є незаконними та такими, що порушують майнові права та інтереси КРП "Протизсувне управління", а рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2014.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 05.03.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Республіканського комітету з будівництва та архітектури Автономної Республіки Крим, який є його органом управління та відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 № 540 є правонаступником Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління".

Відповідно до п.2 Постанови Ради міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 "Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів" та Статуту підприємства, КРП "Протизсувне управління" є замовником з проектування, будівництва та капітального ремонту всіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду за їх технічним станом на усій території АР Крим, а також експлуатуючою організацією берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд, що знаходяться на його балансі.

Основними фондами Кримського протизсувного управління є берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди, взяті ним на баланс відповідно до п. 6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986 №238 "Про підвищення ефективності роботи по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань" та закріплені постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 №982-2/2000 "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" в редакції постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №444-3/03 від 19.02.2003.

Пунктом 6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986 №238 "Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань" та проведеної у 1986-1987 роках інвентаризації усі наявні берегоукріплювальні і протизсувні споруди, включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі, незалежно від їх відомчої належності, поставлені на баланс Кримського протизсувного управління і враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.

Додатком №1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.1992 №110-1 "Про розмежування майна державної "Республіки Крим" власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)", прийнятої у відповідності до постанови Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" №885-Х1І від 26.03.1991, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму.

Згідно п.21 Переліку додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 №982-2/2000 "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель у складі 3-х комплексів загальною довжиною 3,0 км віднесено до майнової належності Автономної Республіки Крим та які знаходяться на балансі КРП "Протизсувне управління".

Також господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004 "Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації 1 черги пляжного комплексу СПД Лєвщановою С.О." затверджено акт державної технічної комісії про прийняття СПД Лєвщановою С.О. до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту 1 черги пляжного комплексу в районі рятувальної станції в смт. Коктебель: кафе літ. "А", з навісами літ. "а", "аі", основною площею 42,6 кв.м., загальною площею 60 кв.м., літ. "У" площею 16,6 кв.м., навіс літ. "Б", госпбудівлю літ. "В".

Рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 229 від 16.06.2005 "Про затвердження Акту державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць СПД Лєвщановій С.О." затверджено акт державної технічної комісії про прийняття СПД Лєвщановою С.О. до експлуатації закінченого будівництвом кафе на 25 місць по вул. Морська, 1 в смт. Коктебель: кафе літ. "А" площею 239,3 кв.м., літ. "а" площею 103,7 кв.м., літ. "аі" площею 171,9 кв.м.

Лєвщановій С.О. 22.06.2005 видано свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд загальною площею 531,5 кв.м., який складається з будівлі кафе літ. "А" - 239,3 кв.м., навісу з майданчиком літ. "а" - 103,7 кв.м., навісу з майданчиком літ. "аі" - 171,9 кв.м., туалета літ. "У" - 16,6 кв.м., навісу літ. "Б", госпбудівлі літ. "В", огорожи 1, брами 2, хвіртки 3, огорожи 4, мостіння 5, мостіння 6.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між Лєвщановою С.О. та Левшиц В.Б. 01.09.2005 укладено договір купівлі-продажу вищевказаного комплексу будівель та споруд.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2006 ТОВ "ВБЛ" є власником комплексу будівель та споруд кафе в смт. Коктебель по вул. Морська, 1, загальною площею 531,5 кв.м., який складається з будівлі кафе літ. "А" -239,3 кв.м., навісу з майданчиком літ. "а" - 103,7 кв.м., навісу з майданчиком літ. "аі" - 171,9 кв.м., туалету літ. "У" - 16,6 кв.м., навісу літ. "Б", госпбудівлі літ. "В", огорожи 1, брами 2, хвіртки 3, огорожи 4, мостіння 5, мостіння 6.

Зазначений комплекс будівель та споруд перейшов у власність ТОВ "ВБЛ" шляхом включення його до статутного фонду.

Предметом позову є матеріально-правова вимога прокурора міста Феодосії заявлена в інтересах держави в особі ВР АРК та КРП "Протизсувне управління" про скасування зазначених рішень виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 255 від 23.09.2004 та № 229 від 16.06.2005 з огляду на те, що виконавчий комітет Коктебельської селищної ради при їх прийнятті перевищив надані йому повноваження та розпорядився нерухомим майном, яке є майновою належністю Автономної Республіки Крим та закріплене за КРП "Протизсувне управління" на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Цивільний кодекс України (частина друга статті 16) встановлює способи захисту інтересів, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У п. 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до Будівельних норм та правил 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування" до гідротехнічних споруд відносяться пляжі як штучно створені зі природних матеріалів споруди, що входять до складу берегоукріплювальних споруд.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, в тому числі гідротехнічні захисні споруди.

Відповідно до абз. 4, 19 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не можуть також бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", та гідротехнічні захисні споруди

Судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено посилання позивачів на факти, встановлені при розгляді справи № 5002-6/3247-2011 за позовом КРП "Протизсувне управління" до Коктебельської селищної ради та ТОВ "ВБЛ" про визнання незаконним, скасування рішення 62-ї сесії 4-го скликання Коктебельської селищної ради від 16.03.2006 № 4640 "Про затвердження технічної документації із землеустрою по складанню документів, що свідчать про право оренди на земельну ділянку ТОВ "ВБЛ" площею 0, 9340 га для комерційного використання під обслуговування кафе і комплексу пляжних послуг в смт. Коктебель, вул. Морська, 1 та визнання незаконним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.03.2006 між Коктебельською селищною радою та ТОВ "ВБЛ".

Зокрема, судами не було надано належної правової оцінки висновку № 2834 судової будівельно-технічної експертизи від 23.11.2011 у господарській справі № 5002-6/3247-2011, згідно з яким під берегоукріплювальними спорудами Коктебельської бухти, на ділянці резервної відсипки штучно-створеного щебеневого хвильогасячого пляжу шириною 42-43 м, на захід від причалу рятувальної станції знаходяться споруди пляжного комплексу по вул. Морська, 1 в смт. Коктебель, встановлені при огляді. Земельна ділянка площею 0, 9340 га по вул. Морська, 1 надана в оренду ТОВ "ВБЛ", розташована у межах резервної відсипки штучно створеного пляжу.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про відсутність порушення майнових прав позивача КРП "Протизсувне управління", а саме його права господарського відання на майно протизсувних, берегоукріплювальних та пляжних споруд, шляхом прийняття Коктебельською селищною радою оскаржуваних рішень, наслідком чого стало неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Окрім того, постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що підтвердженням наявності права власності можуть бути насамперед правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно. При цьому, прокурором та позивачами не було надано суд доказів наявності правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав на майно гідротехнічних захисних споруд.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано та не дано належної правової оцінки доводам позивача, що берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель у складі відкісно-ступінчатої набережної, штучно створеного щебеневого хвильогасящого пляжу, підпірної стіни вздовж моря, набережної, побудованої на замовлення КРП "Протизсувне управління" відповідно до актів державної приймальної комісії прийняті Кримським протизсувним управлінням до експлуатації в 1985-1990 роках.

Право власності на вказані споруди виникло у КРП "Протизсувне управління" на підставі акту органу влади АРК (постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим) та актів прийому в експлуатацію берегоукріплювальних споруд.

Зокрема у додатку № 1 "Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР" до Інструкції про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, а також у Правилах державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, затверджених Наказом Держжитлокомунгосп України від 13.12.1995 № 56 та зареєстрованих в Мінюсті України 19.01.1996 за № 31/1056 передбачено, що одним із правовстановлюючих документів, що підтверджує приналежність або право власності на нерухоме майно, є акт прийняття об'єкта в експлуатацію, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 у справі № 901/2225/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.