Постанова

від 28.08.2013 по справі 924/294/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 924/294/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкриому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Рідний край" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.05.13 р.

у справі № 924/294/13-г (суддя Магера В.В. )

позивач Прокурор Теофіпольського району в інтересах держави в особі Теофіпольської районної державної адміністрації та Управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації

відповідач Фермерське господарство "Рідний край" с. Карабіївка Теофіпольського району

про стягнення 172 700 грн. коштів резервного фонду Державного бюджету, виділених на часткову компенсацію витрат підприємству, що зазнало збитків внаслідок стихії в 2008 році.

за участю представників сторін:

позивача 1- не з'явився

позивача 2- не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора - Прищепа О.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у зв"язку з неможливістю судді Бучинської Г.Б. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.05.2013р. у справі № 924/294/13-г (головуючий суддя Магера В.В., судді Заверуха С.В., Субботіна Л.О.) задоволено позов Прокурора Теофіпольського району в інтересах держави, в особі - Теофіпольської районної державної адміністрації та Управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації до Фермерського господарства "Рідний край" про стягнення 172 700 грн. коштів резервного фонду Державного бюджету, виділених на часткову компенсацію витрат підприємству, що зазнало збитків внаслідок стихії в 2008 році.

Задовольняючи позов з огляду на ст.116,117 Конституції України, ст.173 ,193 Господарського кодексу України, 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.24, Бюджетного кодексу України, ст.20,50,52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України", постанову Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002 року про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008р. № 1010-р „Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" місцевий господарський суд дійшов висновку, що виділені відповідачу у 2008 році кошти із резервного фонду державного бюджету підлягають примусовому стягненню із Фермерського господарства "Рідний край" на користь Управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації.

Фермерським господарством "Рідний край" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд протиправно не задовольнив заяви Відповідача про застосування строків позовної давності, таким чином порушивши вимоги ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки на час пред'явлення позову сплив строк позовної давності щодо повернення спірних коштів.

З покликанням на ст.253,254, 261 Цивільного кодексу України наводить свої міркування щодо обчислення строків позовної давності та вважає, що такі строки необхідно рахувати наступним чином: щодо суми 158300,00 гривень, сплаченої 24.09.2008 року (строк позовної давності розпочався 25.09.2008 року та 25.09.2011 року закінчився); щодо суми 16400,00 гривень, сплаченої 25.12.2008 року ( строк позовної давності розпочався 26.12.2008 року та 26.12.2011 року закінчився).

Зазначає, що місцевий господарський суд помилково прийняв до уваги вимогу прокурора про повернення коштів від 04.04.2013 року №105-326 вих.13, оскільки відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не наділений повноваженнями пред'являти такі вимоги ,а сума, зазначена у вимозі, не відповідає заявленим позовним вимогам.

При цьому,звертає увагу що прокурор в даній вимозі просить повернути не 174700,00 грн. (суму позовних вимог), а лише 172000,00 грн. Разом з тим, вказує, що навіть такої вимоги фермерське господарство "Рідний Край" не отримувало та в матеріалах справи доказів її надсилання не міститься, що також свідчать про недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзивами на апеляційну скаргу Теофіпольська районна державна адміністрація та Управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації підтримують позов , поданий прокурором та просять розгляд справи проводити без їх участі.

Від апелянта надійшло письмове клопотання ,відповідно до якого він просить розгляд справи відкласти на іншу дату у зв»язку з проведенням зернозбиральної компанії та бажанням прийняти особисту участь у розгляді справи .

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" "у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні".

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив ,вважає рішення господарського суду Хмельницької області законним і обґрунтованим ,просить його залишити без змін , а апеляційну скаргу залишити без задоволення .

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.Оскільки апелянт не уточнив прохальної частини апеляційної скарги, проте з її змісту вбачається, що останній оскаржує саме рішення господарського суду Хмельницької області від 30.05.2013р. у справі № 924/294/13-г,апеляційний господарський суд переглядає означене рішення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Рідний край" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2008р. №1010-р „Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету Хмельницькій області виділено кошти для проведення часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталась в червні-липні 2008 року.

Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації №428/2008-р. від 12.08.2008р. „Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області" виділені з резервного фонду державного бюджету кошти спрямовано районним державним адміністраціям для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася на території Хмельницької області у червні-липні 2008 року із затвердженням відповідного розподілу коштів на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств (зі змінами внесеними 19.12.2008 року № 628/2008-р.) (а.с. 17-20).

На підставі вищевказаних розпоряджень Кабінету Міністрів України та Хмельницької обласної державної адміністрації, Теофіпольською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №238/2008-р від 19.08.2008р. „Про використання коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталась в червні - липні 2008 року на території Теофіпольського району", яким розпорядником по використанню вказаних коштів визначено управління агропромислового розвитку Теофіпольської райдержадміністрації та затверджено розподіл коштів на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, згідно якого Фермерському господарству „Рідний край", с. Карабіївка Теофіпольського району було виділено із резервного фонду державного бюджету кошти в сумі 174 700,00 гривень. (зі змінами внесеними від 24.12.2008р., №371/2008-р.) (а.с. 21).

Актом обстеження від 18.09.2008р., затвердженого керівником господарства Іванюком М.О., погодженого головою сільської ради Музика В.В., встановлено, що в результаті несприятливих погодних умов підприємству нанесенні збитки. (а.с.13).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ „Рідний край" звернулось до районної комісії по використанню коштів згідно розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації від 12.08.2008р. №428/2008-р із заявою про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на часткову компенсацію втрат за наслідками стихії . В заяві зазначено, що господарство зобов'язувалось використовувати кошти на закупівлю паливно - мастильних матеріалів, насіння, садивного матеріалу, мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів, протруйників, повідомило, що з умовами видачі коштів ознайомлене та зобов'язується їх виконувати. (а.с.12).

На підставі вищенаведених розпоряджень, управлінням агропромислового розвитку Теофіпольської райдержадміністрації відповідачу надавались кошти в сумі 174700,00 гривень згідно платіжних доручень №596 від 24.09.2008р. на суму 158 300,00 грн., №970 від 25.12.2008р. на суму 16 400,00 грн. (а.с. 10).

Прокуратурою Теофіпольського району проведено перевірку діяльністю управління агропромислового розвитку Теофіпольської РДА на предмет дотримання бюджетного законодавства.

По результатам перевірки 22.03.2011 року прокуратурою району внесено припис за вих.№51/290вих.11 на ім'я в.о. начальника управління агропромислового розвитку Теофіпольської райдержадміністрації з вимогами щодо вжиття заходів з повернення коштів резервного фонду державного бюджету, виділених на часткову компенсацію витрат підприємствам, що зазнали збитків внаслідок стихії в 2008 році.

01.04.2011р.управління агропромислового розвитку Теофіпольської райдержадміністрації на виконання припису прокуратури повідомило листом за вих.№153 про відсутність умов щодо повернення коштів резервного фонду.

Згідно платіжного доручення від 20.06.2012р. №102 відповідач частково повернув кошти резервного фонду державного бюджету в сумі 2 000,00 гривень (а.с.11).

20 вересня 2011 року прокурор Теофіпольського району направив Фермерському господарству "Рідний край" вимогу № 51/780вих.11, якою просив повернути кошти, виділені на часткову компенсацію витрат підприємств на суму 158 300 грн. ( а.с. 23).

В матеріалах справи міститься фіскальний чек № 5926 від 22.09.11р., як доказ надсилання вимоги на адресу відповідача Фермерського господарства "Рідний край" (а.с.84).

Крім того, 04 квітня 2013 року прокурор Теофіпольського району повторно направив Фермерському господарству "Рідний край" вимогу № 105-326вих.13, якою просив повернути кошти, виділені на часткову компенсацію витрат підприємств на суму 172 700 грн. на протязі 7-ми днів із дня отримання вимоги. (а.с. 76-78)

Зазначена вимога направлена 05.04.2013р. ФГ „Рідний край" згідно фіскального чеку №4465 від 05.04.13р. та опису вкладення у цінний лист ( а.с. 75). Тобто, матеріали справи містять належні докази надсилання такої вимоги в адресу боржника.

Оскільки відповідач вимог листів не виконав та не повернув одержані кошти, виділені на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у червні-липні 2008 року, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою про їх примусове стягнення.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Аналогічне положення містяться і у частині 1 статті 52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України".

Відповідно до статті 20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха, утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання та приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2008р. №1010-р „Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" передбачено видатки для проведення часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії у вказаних областях за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Відповідно ч.1 ст.24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002р. затверджено Порядок використання коштів резервного фонду, яким визначено напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлено процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітування про їх використання. Відповідно до п.11 вказаної постанови (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №647 від 27.07.2005р.) кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету.

В абзаці другому цього пункту визначено, що кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

З огляду на викладене, визначений Кабінетом Міністрів України порядок використання коштів з резервного фонду бюджету передбачає, що кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності виділяються лише на умовах повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство „Рідний край" с. Карабіївка Теофіпольського району належить до недержавної форми власності (свідоцтво про державну реєстрацію №092273 серія №А01, довідка про включення до ЄДР від 14.03.2013р. №674548 серія АБ, витяг із ЄДР станом на 29.10.2012р. №14993163).

Матеріали справи свідчать, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України та виданих на його підставі розпоряджень Хмельницької обласної державної адміністрації №428/2008-р від 12.08.2008р. і Теофіпольської районної державної адміністрації №238/2008-р від 19.08.2008р., було виділено із резервного фонду державного бюджету і перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 174 700,00 гривень.

При цьому, факт перерахування коштів в сумі 174 700,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №596 від 24.09.2008р. на суму 158 300,00 грн., №970 від 25.12.2008р. на суму 16 400,00 грн. (із врахуванням часткового повернення коштів відповідачем в сумі 2 000,00 гривень згідно платіжного доручення №102 від 20.06.2012р.). Докази про повернення відповідачем решти коштів в сумі 172 700,00 гривень в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, кошти, надані з резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності, підлягають безумовному поверненню.

При цьому, відсутність у відповідних актах розпорядників цих коштів умов щодо строку та умов їх повернення не може вважатись умовою неповернення таких коштів та підставою для відмови у їх стягненні, оскільки в такому випадку застосовуються загальні норми п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. №415, який і є тим актом, що регулює питання повернення коштів.

Так, згідно ч.1 ст.20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України, у сфері економіки, поміж іншого, приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України (а не обласні та районні державні адміністрації). Всі інші акти (розпорядження обласної державної адміністрації та районної державної адміністрації) є лише документами, виданими на виконання розпорядження Кабінету Міністрів, та є похідними від нього.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

Доводи апелянта, щодо спливу строку позовної давності, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки останні не підтверджені належними доказами та спростовуються встановленими обставинами.

В Цивільному кодексі України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України ).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із спливом цього строку.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи ,в березні 2011р. прокуратурою Теофіпольського району проведено перевірку діяльності управління агропромислового розвитку Теофіпольської РДА на предмет дотримання вимог бюджетного законодавства, за результатами якої встановлено неповернення коштів фермерським господарством "Рідний край" до резервного фонду державного бюджету

04.04.2013 року листом-вимогою № 105-326 вих 13 прокурор просив відповідача в семиденний строк перерахувати кошти в сумі 172 700грн.

Враховуючи те, що розпорядженнями №428/2008-р від 12.08.2008р. та №238/2008-р від 19.08.2008р., додатком до розпорядження, уточненим розподілом коштів, не визначено конкретної дати повернення коштів наданих відповідачу з резервного фонду бюджету, вимога про повернення вказаних коштів може бути заявлена позивачем або прокурором в інтересах держави в особі позивача в будь-який момент і з цього часу, буде рахуватися позовна давність.

З врахуванням наведеного, безпідставним є твердження ФГ" Рідний край" щодо спливу позовної давності у даному випадку.

Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав вважати вимогу прокурора від 04.04.2013р. №105-326вих.13 вчиненою поза межами його повноважень та такою, що суперечить закону, до уваги не беруться, з огляду на таке.

Стаття 8 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Як вбачається з листа прокурора від 04.04.2013р. вих.№105-326вих.13, він надісланий відповідачу за результатами перевірки діяльності управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації на предмет дотримання вимог бюджетного законодавства. Тобто, прокурор діяв в інтересах держави, пропонуючи відповідачеві повернути отримані ним кошти резервного фонду бюджету.

Згідно із ст. 121 Конституції України функцію представництва інтересів громадян та держави в суді у випадках, передбачених законом, покладено на систему органів прокуратури України.

Таким чином, прокурор, у відповідності з нормами ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Теофіпольської районної державної адміністрації та Управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації, якими цей позов підтримано у повному обсязі, вимагаючи стягнення з відповідача 172 700,00грн.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи вимоги кредитора суперечить положенням статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 09 липня 2002 року № 15-рн/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, який вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені відповідними доказами, заявлені правомірно та підлягають задоволенню. Доказів, які б спростовували позовні вимоги, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не подано.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 травня 2013 року у справі № 924/294/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Рідний край" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.