Постанова

від 20.08.2013 по справі 9/72-64/308

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа№ 9/72-64/308

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Гончарова С.А.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко О.В. - за довіреністю

від відповідача: Кіщук Т.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. (дата складання рішення 11.04.2013р)

по справі №9/72-64/308 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11"

про стягнення заборгованості в сумі 113 078,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" про стягнення 113 078,00 грн., з яких 92 541,47 грн. основного боргу, 3 120,69 грн. пені, 13 441,18 грн. інфляційних втрат, 3 974,66 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630387 від 01.05.1999р. по оплаті спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2010р. становила 92 541,47 грн. Посилаючись на положення договору та законодавства, враховуючи допущене прострочення оплати, позивач просив, крім суми основного боргу, також стягнути інфляційні, 3% річних та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 62541 грн. 47 коп. основного боргу, 3120 грн. 69 коп. пені, 3974 грн. 66 коп. 3% річних, 13441 грн. 18 коп. інфляційних втрат; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. здійснено заміну позивача Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Київенерго"; рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2011р. у справі №9/72 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі №9/72 скасовано, а справу №9/72 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 32 978,06 грн., 13 441,18 грн. інфляційних втрат, 3 974,66 грн. трьох процентів річних, 3 120,69 грн. пені, 535,16 грн. витрат із сплати державного мита та 111,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2013р.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Кристал-11" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Разом із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б., поновлено Житлово-будівельному кооперативу "Кристал-11" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308; апеляційну скаргу прийнято до провадження; об'єднано апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооператива "Кристал-11" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київенерго", розгляд справи призначено на 03.06.2013р.

У судовому засіданні 03.06.2013р. було оголошено перерву до 17.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В. на лікарняному, судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. розгляд справи відкладено на 13.08.2013р.

12.08.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А.

У судовому засіданні 13.08.2013р. було оголошено перерву до 20.08.2013р.

15.08.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

19.08.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення по справі з додатковими документами.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.

У судове засідання 20.08.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача просив задовольнити свою апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. - скасувати частково.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в своїй апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. - скасувати, в позові - відмовити.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.05.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-11" (абонент) укладений договір №1630387 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно із п.2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.2.2 договору, енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно із п.2.3.1 договору, абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру, в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.2.3.2 договору, абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно із п.5.1 договору та Звертання-доручення, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку( центральне опалення) та розрахунковим способом (гаряче водопостачання).

Відповідно до п.5.3 договору, абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.

Згідно з п.4 додатку №1 до договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №6 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Відповідно до п.5 додатку №1 до договору, при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Згідно з п.1 додатку №3 до договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію з енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999р. №47, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

Відповідно до п.3 додатку №3 до договору, можливе змінення тарифів в період дії договору.

Згідно з п.2 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6, за адресою Міліоративна, 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає у РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 до договору, сплату за вказаними в п.2 додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п.3.1 додатку №4 до договору, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку №1 до договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п.3.2 додатку №4 до договору, абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999р.

Згідно із п.8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку господарському суду не надано.

Як вказує позивач, на виконання умов договору №1630387 від 01.05.1999р. у період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 429 817,24 грн., за яку відповідач повністю не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2010р. становила 92 541,47 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), та розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р., яка станом на 01.12.2010р. становила 92 541,47 грн.

Відповідач після подання позову до господарського суду міста Києва частково погасив заборгованість перед позивачем за договором, а саме в період з лютого по березень 2011р. сплатив 30 000 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29.01.2013р., яка була призначена Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012р., згідно договору №1630387 від 01.05.1999р., за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р., відповідачем сплачено за центральне опалення та за централізоване гаряче водопостачання суму 366 839,18 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем, станом на час розгляду справи, становить 32 978,06 грн., з наступного розрахунку: 429 817,24 грн. (сума спожитої відповідачем теплоенергії) - 366 839,18 грн. (сума оплаченої відповідачем теплової енергії) - 30 000,00 грн. (сума погашеної відповідачем заборгованості) = 32 978,06 грн.

Проте, місцевим господарським судом не враховано, що із сплачених відповідачем у спірний період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. грошових коштів в сумі 366 839,18 грн., 29 563,41 грн. були ним сплачені в жовтні-грудні 2008р. з призначенням платежу «за використану теплову енергію в 2008р. за договором №1630387», тобто без зазначення періоду за який спожито теплову енергію, в зв'язку з чим кошти в сумі 29 563,41 грн. були зараховані позивачем в оплату боргу відповідача станом на 01.10.2008р., та не враховані в оплату за спірний період.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем була частково сплачена заборгованість за договором за спірний період в розмірі 40 000 грн. згідно платіжного доручення № 97 від 22.08.2011р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки основний борг за спожиту теплову енергію за договором у загальному розмірі 70 000,00 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 70 000,00 грн. основного боргу за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем на суму 22 541,47 грн. виходячи з наступного розрахунку: 429 817,24 грн. (сума спожитої відповідачем теплоенергії) - 337 275,77 грн.( сума оплаченої відповідачем теплової енергії) - 70 000 грн. (сума погашеної відповідачем заборгованості).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.1999р. до договору №1630387 від 01.05.1999р. Житлово-будівельний кооператив "Кристал-11" надав позивачу дані про теплове навантаження об'єкту (п.1), а саме: опалення (макс.) - 0,696 Гкал/годину; гаряче водопостачання (макс.) - 0,273 Гкал/годину; гаряче водопостачання по середньогодинному тепловому навантаженню - 0,114 Гкал/с.годину; гаряче водопостачання по середньодобовому тепловому навантаженню - 2,73 Гкал/с.годину. Облік споживання теплової енергії проводиться: по приладах обліку за центральне опалення; розрахунковим способом згідно договірних навантажень за централізоване гаряче водопостачання.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії та максимальні договірні навантаження.

Відповідно до п.3.2. додатку 4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Кількість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб гарячого водопостачання згідно з вказаними умовами договору нараховувалась позивачем розрахунковим методом в межах обумовлених сторонами теплових навантажень та обсягів постачання теплової енергії, оскільки у відповідача відсутні прилади обліку теплової енергії для потреб гарячого водопостачання.

Відповідач, згідно з пунктом 3 додатку №1, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу. Проте, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Тобто, сторони дійшли згоди щодо величини (кількості) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена в п.1 додатку №1 до договору.

При цьому, відповідно до п.5 додатку №1 до договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік. Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії договору.

Також, слід зазначити, що відповідно до Висновку судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29.01.2013р. документально підтверджується спожитої теплової енергії відповідачем за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. згідно договору №1630387 від 01.05.1999р. за центральне опалення 2051,559 ГкКал та за централізоване гаряче водопостачання 1556,22798 ГкКал.

Належних доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку, відповідач не надав.

Вищий господарський суд України скасовуючи попередні судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд в постанові від 11.10.2011р. вказав на те, що попередніми судовими інстанціями не було досліджене питання на підставі яких тарифів встановлених та затверджених міською державною адміністрацією, нараховувалась плата за поставлену теплову енергію; судом апеляційної інстанції не надано було оцінки доводам апеляційної скарги про скасування в адміністративному порядку розпорядження Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р.; отже судами не було з'ясовано, чи є дійсними розпорядження Київської міської державної адміністрації на підставі яких розрахована сума боргу та чи обґрунтовано позивач розрахував суму боргу саме за вказаними ним тарифами.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість поставленої теплової енергії за спірний період позивач визначив на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р.

Вказані розпорядження були чинними протягом періоду, за який позивач використовує тарифи встановлені цими розпорядженнями.

В зв'язку із скасуванням Розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007р. нарахування вартості теплової енергії позивачем в спірний період проводилось згідно тарифів, встановлених попереднім Розпорядженням КМДА №1575 від 30.10.2006р. в редакції Розпорядження №142 від 12.07.2007р., тарифи в яких є ідентичними тарифам, встановленим в Розпорядженні КМДА №643 від 30.05.2007р.

Посилання відповідача на те, що застосування позивачем тарифів, що були встановлені згідно розпоряджень КМДА, які не пройшли процедури державної реєстрації є неправомірним, оскільки такі розпорядження не набули чинності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України "Про теплопостачання", котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Статтею 1 названого Закону передбачено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з статтею 20 зазначеного Закону (в редакції 06.07.2005р.) , тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування та повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При цьому вартість теплової енергії, яка є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії ( 1 Гкал ) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових визначається тарифом, що забезпечує відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги видані відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тобто, такі розпорядження є актами органу місцевого самоврядування.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03.10.1992 року визначено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Державна реєстрація актів органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачалась.

Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №833 від 01.08.2011 року, згідно якої Київську міську державну адміністрацію зобов'язано забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради. Документ набрав чинності з 11.08.2011 року.

Отже, розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які застосовані позивачем при розрахунку суми оплати за спожиту відповідачем теплову енергію (розпорядження КМДА, прийняті у період з 30.05.2007 по 31.05.2010), не потребували державної реєстрації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06 червня 2013р. у справі № 27/372.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заборгованість відповідача в сумі 22 541,47 грн. за поставлену теплову енергію за період з 01.10.2008р. по 01.12.2010р. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 22 541,47 грн.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 436,59 грн. (32 978,06 грн. - 22 541,47 грн.) основного боргу підлягає скасуванню.

З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 3 120,69 грн. пені, 13 441,18 грн. інфляційних втрат, 3 974,66 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №1630387 від 01.05.1999р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).

Пунктом 3.5 додатку №4 до договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3 120,69 грн. пені.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію підтверджується матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає обставинам справи та вимогам закону, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 13 441,18 грн. інфляційних втрат та 3 974,66 грн. 3% річних.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості за договором №1630387 від 01.05.1999р. належними та допустимими доказами не довів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308 підлягає частковому скасуванню, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційній інстанціях відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.80, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308 скасувати частково.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №9/72-64/308 викласти в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 37а, код ЄДРПОУ 22864793) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 22 541 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 47 коп., 13 441 (тринадцять тисяч чотириста сорок одна )грн. 18 коп. інфляційних втрат, 3 974 (три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 3 120 (три тисячі сто двадцять ) грн. 69 коп. пені, 1 130 (одна тисяча сто тридцять) грн. 78 коп. витрат із сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі №9/72-64/308 припинити».

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 37а, код ЄДРПОУ 22864793) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №9/72-64/308 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Гончаров С.А.

Ільєнок Т.В.