Постанова

від 03.09.2013 по справі 915/208/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 915/208/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановувід 18.06.2013 Одеського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Миколаївської області №915/208/13-г за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "АКТОН" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прозобов'язання звільнити частину нежитлового приміщення та стягнення 37616,00 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.04.2013 у справі №915/208/13-г (суддя Олейняш Е.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.), частково задоволені уточнені позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "АКТОН" (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) про зобов'язання звільнити частину нежитлового приміщення та стягнення неустойки в сумі 23744,00 грн. Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9872,00 грн. за період з серпня 2012 року по січень 2013 року включно і провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 4 ч.1 ст.80 ГПК України. Зобов'язано відповідача звільнити частину нежитлового приміщення - підвал площею 68 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23744,00 грн. неустойки за час прострочення повернення об'єкту найму за період з 01.08.2012 по 31.01.2013.

Відповідач з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 283, 284 Господарського кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги ту обставину, що укладений між сторонами договір оренди №33 від 19.05.2011, після закінчення строку своєї дії 01.07.2012, поновлено на новий строк на тих же умовах, оскільки відповідач продовжував користуватися майном, а позивач не надав своїх заперечень та продовжував приймати орендні платежі. Крім того, скаржник зазначає, що орендоване майно фактично знаходиться у володінні позивача, відтак, відповідач позбавлений можливості здійснити його повернення за актом приймання-передачі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищго господарського суду України від 22.08.2013.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.2013 № 03-05/2127, у зв'язку з хворобою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий (доповідач), судді Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 19.05.2011 між Товариством з додатковою відповідальністю "АКТОН" (наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (наймач) укладено договір №33 найму (оренди) нерухомого майна, за умовами якого наймодавець передає наймачеві в користування на умовах оренди, протягом строку встановленого цим договором, нежилу будівлю, а наймач зобов'язується користуватися цією будівлею і оплачувати таке користування, а після закінчення строку користування - повернути її (п.1.1 договору); нежила будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2 договору); загальна площа нежилої будівлі - 300 м 2 (п.1.3 договору); на момент передачі об'єкт найму повинен бути звільнений від будь-якого стороннього майна, а також будь-яких прав та зобов'язань стосовно нього третіх осіб (п.2.2 договору); сторони створюють комісію із представників сторін, яка протягом строку, зазначеного в п.2.1 цього договору, здійснює фактичну передачу об'єкту найму. Передання об'єкту найму оформлюється актом передачі. В акті передачі відображається стан та недоліки об'єкту найму на момент передачі. В користування передаються також наявні інженерні мережі об'єкту найму, санітарно-технічне обладнання, стан та недоліки яких зазначається в акті передачі (п.2.3 договору); наймач повертає наймодавцю об'єкт найму протягом 15 днів з дати припинення цього договору (п.2.4 договору); повернення об'єкту найму здійснюється в порядку, аналогічному зазначеному в п.2.2, п.2.3 цього договору (п.2.5 договору); орендна плата за користування об'єктом найму нараховується з моменту його передачі наймачу і сплачується за весь фактичний термін користування об'єктом найму (п.3.1 договору); наймач сплачує орендну плату у будь-якій грошовій формі в національній валюті України, щомісяця, у строк не пізніше ніж до 05 числа за поточний звітний місяць (п.3.2 договору); сторони домовились, що щомісячна орендна плата за користування об'єктом найму, визначається із розрахунку 1 м 2 нежилої будівлі - в розмірі 34 грн. з ПДВ. Сума щомісячної орендної плати становить 10200 грн. з ПДВ (п.3.3 договору); наймач зобов'язаний після припинення цього договору, повернути наймодавцю об'єкт найму в порядку, встановленому розділом 2 цього договору, в такому самому стані, в якому він був на момент його передачі наймачу, з урахуванням нормального зносу (п.4.3.8 договору); якщо наймач не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту найму (в порядку розділу 2 цього договору), наймач зобов'язаний сплатити наймодавцю, крім орендної плати, неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом найму за весь час прострочення (п.6.2. договору); договір укладено на термін з 16.06.2011 по 15.05.2014 (п.7.1 договору); договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і припиняється в разі спливу строку користування, встановленого п.7.1 цього договору (п.7.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення та підвалу за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.05.2011.

26.06.2012 сторони договору підписали додаткову угоду до договору найму нерухомого майна №33 від 19.05.2011, відповідно до якої кінцева дата дії договору змінена з 15.04.2014 на 01.07.2012.

Після закінчення строку дії договору відповідач за актом приймання-передачі від 31.07.2012 повернув позивачеві частину орендованого приміщення - нежитлове приміщення площею 232 м 2 на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1.

Інша частина об'єкту найму - частина підвалу площею 68 м 2 наймачем не повернена, що і стало підставою для звернення Товариства з додатковою відповідальністю "АКТОН" до господарського суду Миколаївської області з даними позовними вимогами про зобов'язання звільнити цю частину нежитлового приміщення та стягнення неустойки за час прострочення повернення об'єкту найму за період з серпня 2012 року по січень 2013 року в сумі 23744 грн. (з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог), що обґрунтовані нормою ст. 785 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір найму нерухомого майна № 33 припинив свою дію 01.07.2012 та не був поновлений на новий строк на підставі ст. 764 ЦК України, у зв'язку з тим, що повернення наймачем частини орендованих приміщень наймодавцю за актом приймання-передачі від 31.07.2012 унеможливило пролонгацію строку дії договору на тих самих умовах, оскільки, в результаті такого повернення змінилася площа орендованого майна і, відповідно, розмір орендної плати. На підставі зазначених обставин, а також враховуючи неповернення відповідачем частини нежитлових приміщень, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо виселення наймача з приміщення та стягнення з нього неустойки у сумі 23744 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги непереконливими, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору був встановлений сторонами до 01.07.2012 (п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди від 26.06.2012).

При цьому, посилання скаржника на автоматичну пролонгацію строку дії договору на новий термін у зв'язку з тим, що наймодавцем приміщення протягом строку, визначеного нормою ст. 764 ЦК України, не було висловлено заперечень щодо його продовження, а також виставлення ним рахунків на сплату орендних платежів та прийняття сплачених відповідачем коштів, відхиляються колегією суддів, оскільки, по-перше, умовами пунктів 3.1, 6.2 договору визначено обов'язок наймача сплачувати орендну плату за весь фактичний термін користування приміщенням, по-друге, в даному випадку, факт підписання сторонами акту приймання-передачі майна від 31.07.2012, відповідно до якого наймач повернув наймодавцю лише частину орендованого приміщення - нежитлове приміщення на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1, площею 232 м 2 , свідчить не лише про відсутність наміру позивача продовжувати орендні правовідносини на умовах укладеного договору, а й вибуття зазначеного майна з користування відповідача, тобто, зміну об'єкту оренди, що унеможливлює застосування положень ст. 764 ЦК України. Отже, залишення у фактичному користуванні відповідача частини орендованого приміщення - підвалу площею 68 м 2 , не може бути підставою для поновлення договору найму на тих самих умовах, що були визначені сторонами для оренди приміщення площею 300 м 2 , оскільки зазначені зміни в складі майна, в разі продовження строку дії договору, потребують вираження у відповідному договорі чи додатковій угоді з врахуванням площі орендованого майна і відповідної орендної плати.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди нерухомого майна № 33 від 19.05.2011 припинив свою дію 01.07.2012 є правомірним.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок наймача повернути майно наймодавцеві за актом приймання-передачі в разі припинення договору оренди передбачений і пунктами 2.4, 2.5, 4.3.7 договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій, що відповідач частину орендованого майна у передбачений положеннями договору спосіб і строк наймодавцю за актом приймання-передачі не повернув та не вчинив жодних дій, які були б спрямовані на повернення цієї частини об'єкту найму, зокрема, надсилання пропозицій щодо строку повернення майна та вчинення дій щодо створення відповідної комісії, визначеної умовами п.2.3 договору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність та законність позовних вимог відносно зобов'язання відповідача звільнити частину нежитлового приміщення - підвалу площею 68 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та про стягнення з відповідача неустойки, визначеної умовами п. 6.2 договору та нормою ст. 785 ЦК України у сумі 23744грн.

Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі господарського суду Миколаївської області №915/208/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Поляк