Рішення

від 11.03.2009 по справі 17/464

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/464

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом     Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»

До                    1) Міністерства оборони України

                        2) Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів   

                        Державний департамент надлишкового майна та земель  

Про                  стягнення 1088447,74 грн.

                                                                                                            Суддя Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:         Клименко А.Р. (довіреність №172 від 14.01.2009)

                               Бовсуновський А.С. (довіреність №178 від 16.01.2009)

                               Попічко Р.Р. (довіреність №144 від 27.10.2008)

Від відповідача-1: Маєвський С.В. (довіреність №220/1144д від 29.12.2008)

Від відповідача-2: Пилипчук Г.В. (довіреність №Д-76/2008 від 28.10.2008)

Від 3-ої особи:       не з'явився  

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 19.12.2007 до 27.12.2007, 19.03.2008 до 21.05.2008, 24.11.2008 до 10.12.2008, до 19.01.2009, 18.02.2009 до 11.03.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідачів як солідарних боржників на користь позивача 753680,43 грн. витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за Договором комісії щодо реалізації військового майна на зовнішньому ринку №Д-371-03/2004/П від 31.12.2004 з урахуванням інфляції, 266740,21 грн. пені, 46103,25 грн. одноразового штрафу та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21923,85 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву №28/2790-Ю-47 від 04.09.2008 про збільшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір комісії щодо реалізації військового майна, за яким позивач за дорученням відповідача-1 зобов'язався за комісійну плату укласти та виконати на умовах, що не суперечать договору, ряд договорів (зовнішньоекономічний контракт на здійснення експортної поставки військового майна, а також ряд договорів про виконання робіт та надання послуг). Оскільки виконання договору вимагало від позивача здійснення певних витрат (передусім на оплату робіт та послуг, що виконувались або надавались в інтересах відповідача-1), тому у позивача існує право згідно договору комісії та на підставі ст.1024 Цивільного кодексу України на відшкодування таких витрат за рахунок коштів, що надійдуть до відповідача-1 від покупців військового майна за зовнішньоекономічним контрактом. За твердженням позивача, ним були понесені витрати у розмірі 658617,80 грн., які мають бути відшкодовані йому відповідачем-1. В подальшому між позивачем та відповідачами по справі була укладена угода про уступку прав і перевід обов'язків за Договором комісії, відповідно до умов якої позивач уступив свої права і обов'язки за договором комісії відповідачу-2. Відповідно до п.4 цієї угоди відповідач-1 не заперечує проти відшкодування відповідачем-2 в строк до 30.09.2006 витрат позивача у розмірі 658617,80 грн. Однак, до цього часу ані відповідач-1, ані відповідач-2 зазначені витрати позивачу не відшкодували. На підставі ст.ст.536, 625, 1024 Цивільного кодексу України та ст.231 Господарського кодексу України позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідних коштів, а також нарахованих пені, процентів, інфляційних втрат та штрафу з відповідачів як солідарних боржників.       

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог, заявлених  до відповідача-1, заперечує з тих підстав, що відповідно до умов Угоди про уступку прав і перевід обов'язків за Договором комісії відшкодування витрат позивача є обов'язком відповідача-2. У письмових поясненнях, поданих до суду 18.02.2009, відповідач-1 зазначає, що ані Договором комісії, ані Угодою про уступку прав і перевід обов'язків не передбачено обов'язку відповідача-1 перерахувати на користь позивача кошти. На вимогу суду відповідачем-1 було надано довідку про обсяги коштів, перерахованих відповідачем-2 у 2006 році за Договором комісії на користь Міністерства оборони України.  

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в позові повністю з наступних підстав. За твердженням відповідача-2, в 2006 році відповідачем-2 як комісіонером і відповідачем-1 як комітентом були повністю виконані зобов'язання за договором комісії, в зв'язку з чим зобов'язання за вказаним договором припинено. Крім того, відповідач-2 наголошує на недобросовісному виконанні умов договору комісії з боку самого позивача, який повинен був перераховувати комітенту кошти, виручені від реалізації майна, після вирахування  з них комісійної плати та витрат, понесених при виконанні договору комісії, розмір яких підлягав погодженню з комітентом. Однак, з невідомих причин, позивач залишав собі лише комісійну плату. Також відповідач-2 стверджує, що Угода про уступку прав і перевід обов'язків не містить обов'язку відповідача-2 перерахувати кошти в розмірі 658617,80 грн. на користь позивача. Відповідач-2 також заперечує солідарну відповідальність відповідачів по справі перед позивачем. 02.02.2009 відповдіачем-2 подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (платіжних доручень про перерахування коштів на користь Міністерства оборони України на суму 29136869,99 грн.). Крім того, в судовому засіданні 18.02.2009 відповідач-2 надав довідку на підтвердження отримання ним комісійної плати за договором комісії на суму 255554,50 дол.США, що дорівнює 1272054,68 грн.

Державний департамент надлишкового майна та земель (третя особа) свого представника в судові засідання не направив. Про дату та час розгляду справи третя особа була повідомлена завчасно та належним чином. Про поважність причин своєї неявки Державний департамент суд не повідомив. Письмові пояснення по суті спору від третьої особи не надходили.

Позивач надав свої заперечення проти відзиву відповідачів.

Строк вирішення спору у справі було продовжено за клопотанням сторін на підставі ст.69 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2004 між Міністерством оборони України (далі –відповідач-1) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»ДП «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»(далі –позивач, ДП СЗТФ «Прогрес») був укладений договір комісії щодо реалізації військового майна на зовнішньому ринку № Д-371-03/2004/П (надалі –Договір комісії), за яким відповідач-1 виступав у якості комітента, а позивач –комісіонера.

Відповідно до Договору відповідач-1 доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти та виконати від свого імені на умовах, що не суперечать цьому Договору, в інтересах відповідача-1 контракт з покупцем на експортну поставку виробів згідно зі Специфікацією, які передаються позивачеві для реалізації (зовнішньоекономічний контракт на здійснення експортної поставки військового майна), а також ряд договорів про виконання робіт та надання послуг.

Для здійснення реалізації спецвиробів покупцю відповідач-1 передав позивачеві майно, зазначене у Специфікації спецвиробів.

Порядок розрахунків за Договором комісії передбачений в розділі 5 Договору. Так, за виконання доручення за договором позивач отримує з коштів, що перераховані покупцем, комісійну плату у розмірі 2,742 відсотків від загальної суми коштів, фактично отриманих відповідачем-1 від покупця за реалізовані спецвироби. Відповідно до п.5.3 Договору позивач не має права утримувати кошти з тих, що перераховані йому покупцем за спецвироби, в рахунок відшкодування своїх витрат, якщо ці витрати: не визначені даним Договором та додатками до нього; або не підтверджені відповідними фінансовими документами; або не погоджені з відповідачем-1, або понад розміри, що погоджені відповідачем-1. Згідно з п.5.6 Договору кошти, які отримані позивачем за реалізовані спецвироби, за виключенням комісійної плати, та документально підтверджених сум витрат, понесених позивачем при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором у розмірах, узгоджених з відповідачем-1, у 5-денний термін з моменту отримання від покупця на рахунок позивача перераховуються у гривневому еквіваленті на рахунок відповідача-1 у Державному казначействі України. До 5-го числа місяця, що слідує за звітним, позивач незалежно від обсягів фінансових операцій, пов'язаних з реалізацією, надсилає на адресу відповідача-1 Звіт про хід реалізації (Додаток №6 до Договору комісії). Згідно з п.5.9 Договору акт про виконання умов та документальної звірки, який є підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов'язань за Договором комісії, підписується особами, які уклали цей Договір. Такий акт додається до Договору в якості його невід'ємної частини (додаток №7 до договору).

Згідно з п.1.3 Договору всі витрати, які пов'язані з реалізацією спецвиробів, підлягають обов'язковому погодженню з відповідачем-1. У разі невиконання зазначених умов позивач втрачає право утримати кошти (частину коштів) з тих, що перераховані йому покупцем за спецвироби, в рахунок відшкодування таких витрат, а рівно пред'являти претензії та вимагати від відповідача-1 відшкодування витрат, що поніс позивач за договорами, укладеними на виконання умов Договору комісії.

До укладеного Договору комісії між позивачем та відповідачем-1 також були складені та підписані наступні Додатки: №1 (Специфікація спецвиробів, які передаються Міністерством для реалізації), №2 (Відомість визначення залишкової вартості військового майна станом на 19.11.2004), №3 (Зведена відомість запланованих надходжень та витрат за Договором), №8 (Калькуляція витрат на проведення робіт по відправці спецмайна в/ч А4176), №9 (Графік постачання спецвиробів).

16.09.2005 між позивачем, відповідачем-1 та Дочірнім підприємством «Укрспецекспорт»Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі –відповідач-2) було укладено Угоду № 1/STE-3-80-Д-2005-Д-184-02/2005/П про уступку прав і перевід обов'язків по Договору комісії №Д-371-03/2004/П від 31.12.2004 (надалі –Угода).

Відповідно до умов цієї Угоди позивач уступив і передав, а відповідач-2 прийняв на себе права та обов'язки позивача і став комісіонером за Договором комісії, укладеним між позивачем та відповідачем-1. Відповідач-2 зобов'язався здійснювати всі права і обов'язки позивача за Договором комісії. Відповідач-1 проти уступки прав та переводу обов'язків комісіонера за Договором комісії не заперечував.

Передачу документів за Угодою про уступку прав і перевід обов'язків від позивача на користь відповідача-2 було оформлено Актом приймання-передачі документів від 23.09.2005 (в матеріалах справи).

Також 16.09.2005 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 був складений та затверджений Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором комісії від 31.12.2004 №Д-371-03/2004/П, з якого вбачається, що реалізація майна здійснена в номенклатурі, передбаченій договором; договір комісії для подальшого виконання передається Дочірньому підприємству ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»; витрати позивача, понесені за рахунок власних коштів, складають 658617,80 грн. і мають бути відшкодовані в ході подальшого виконання договору.  

В пункті 4 Угоди сторони передбачили наступне: відповідач-1 не заперечує проти відшкодування відповідачем-2 позивачеві в строк до 30.09.2006 із коштів, яки надходитимуть до відповідача-2 за Договором комісії, у рахунок погашення витрат позивача у розмірі 658617,80 грн. без ПДВ, існування яких підтверджується Актом про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за Договором комісії, укладеним між позивачем та відповідачем-1 (надалі –Акт звірки). Зазначений акт звірки є невід'ємною частиною Угоди (п.7 Угоди).

Згідно з п.8 Угоди відповідач-1 підтверджує чинність власних обов'язків перед відповідачем-2, що виникають у зв'язку з підписанням цієї Угоди та випливають з Договору комісії. Крім того, відповідач-1 та відповідач-2 підтверджують, що у відповідності з цією Угодою сторони, при необхідності, внесуть відповідні зміни і доповнення до Договору комісії.

Судом встановлено, що будь-яких змін чи доповнень до Договору комісії сторонами не вносилось.

З наданих суду платіжних доручень №№1009 від 23.05.2006, №1128 від 06.06.2006, №1935 від 06.09.2006 та №2117 від 21.09.2006, а також довідки Міністерства оборони України №248/2/128 від 03.02.2009 встановлено, що відповідачем-2 на користь відповідача-1 були перераховані кошти на загальну суму 29136869,90 грн., які надійшли за реалізацію військового майна в рамках Договору комісії.

07.09.2006 позивач листом № 28/3543 звернувся до відповідача-2 з проханням виконати зобов'язання за Угодою та відшкодувати витрати позивача у розмірі 658617,80 грн. в термін до 30.09.2006. Копія листа також була направлена відповідачеві-1.

На цей лист позивача відповідач-2 надав відповідь (лист від 11.09.2006 №31.3/7/3862) про те, що ДП «Укрспецекспорт»Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт»вважає безпідставним та економічно недоцільним з точки зору розрахунків з Міністерством оборони України відшкодування ДП СЗТФ «Прогрес» коштів у розмірі 658617,80 грн., оскільки згідно акту про виконання умов Договору комісії, позивачем були перевищені витрати на маркетингові послуги.

27.10.2006 відповідач-2 направив відповідачу-1 проект акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за Договором, який до сьогодні залишається не підписаним з боку відповідача-1, але на підставі ч.2 ст.1022 Цивільного кодексу України  вважається прийнятим відповідачем-1, оскільки протягом встановленого законом строку відповідач-1 будь-яких заперечень щодо звіту комісіонера не повідомив.

31.01.2007 листом №28/349 та 13.02.2007 листом №28/499 позивач звертався до відповідача-1 з повідомленнями про невиконання відповідачем-2 зобов'язання щодо відшкодування витрат на користь позивача, а також з проханням надати інформацію про хід виконання Договору комісії.

08.02.2007 Департамент використання та утилізації надлишкового озброєння, військової техніки та майна Міністерства оборони України надіслав позивачеві листа №258/7/641, в якому повідомив про те, що відповідач-2 здійснив реалізацію військового майна в номенклатурі та кількості, які передбачені умовами Договору; сторонами проводиться звірка взаєморозрахунків.

Листом від 18.07.2007 №28/2345 позивач з метою врегулювання відносин між ДП СЗТФ «Прогрес»та ДГЗТП «Спецтехноекспорт», які склалися внаслідок виконання угоди про уступку прав і перевід обов'язків по Договору комісії, пропонував відповідачу-2 укласти та підписати Договір про порядок реалізації Угоди, проте даний лист позивача залишився без відповіді.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів, позивач стверджує, що витрати ДП СЗТФ «Прогрес», пов'язані із виконанням Договору комісії, в розмірі 658617,80 грн. до цього часу не відшкодовані ані відповідачем-1, ані відповідачем-2, а тому на підставі ст.ст.536, 625, 1024 ЦК України та ст.231 ГК України позивач просить суд стягнути зазначені кошти з відповідачів як солідарних боржників.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини сторін, що виникають при вчиненні та виконанні договору комісії, регулюються главою 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст.1013 ЦК України).   

Відповідно до ст.1020 ЦК України комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер згідно зі ст.1022 ЦК України повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно зі ст.1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем-1 був укладений Договір комісії, за яким позивач (комісіонер) зобов'язався за дорученням відповідача-1 (комітент) здійснити реалізацію військового майна на зовнішньому ринку. Розмір та порядок виплати комісійної плати та відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням позивачем Договору комісії, були визначені сторонами при укладенні договору, зокрема, згідно з п.5.6 Договору кошти, які отримані позивачем за реалізовані спецвироби, за виключенням комісійної плати, та документально підтверджених сум витрат, понесених позивачем при організації реалізації майна за даним договором у розмірах, узгоджених з відповідачем-1, у 5-денний термін з моменту отримання від покупця на рахунок позивача перераховуються на рахунок відповідача-1. При цьому, всі витрати, які пов'язані з реалізацією спецвиробів, підлягають обов'язковому погодженню з відповідачем-1 (п.1.3). Документальним підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов'язань за Договором комісії є Акт про виконання умов та документальної звірки, який є невід'ємною частиною Договору комісії.

З наданого суду Акту від 16.09.2005 встановлено, що витрати позивача за Договором комісії, понесені за рахунок власних коштів ДП СЗТФ «Прогрес», складають 658617,80 грн. і мають бути відшкодовані в ході подальшого виконання договору. Зазначений Акт був підписаний позивачем і відповідачем-1, які є сторонами за Договором комісії, а також відповідачем-2, який на підставі Угоди від 16.09.2005  про уступку прав і перевід обов'язків по Договору комісії набув права та обов'язки комісіонера (позивача) за Договором комісії.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на обов'язок відповідача-2 відшкодувати позивачеві витрати останнього за Договором комісії в розмірі 658617,80 грн., оскільки як встановлено судом, при укладенні Угоди про уступку прав і перевід обов'язків сторони домовились лише про те, що відповідач-1 не буде заперечувати про відшкодування відповідачем-2 витрат позивача на користь останнього. Доказів того, що Угодою про уступку прав і перевід обов'язків від 16.09.2005  встановлений обов'язок відповідача-2 здійснити таке відшкодування, позивачем не надано. Також судом встановлено, що відповідних змін, пов'язаних з укладенням Угоди про уступку прав і перевід обов'язків, до Договору комісії не вносилось, а кошти, одержані відповідачем-2 за реалізацію військового майна за Договором комісії, в розмірі 29136869,90 грн. були перераховані на користь відповідача-1, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

До того ж, як вже зазначалось вище, відповідач-2 набув прав і обов'язків комісіонера за Договором комісії, а згідно з чинним законодавством та умовами Договору комісії, укладеного між позивачем та відповідачем-1, комісійна плата та витрати, пов'язані із виконанням договору комісії відшкодовуються за рахунок комітента, яким є відповідач-1 по справі.   

Відповідно до ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний діяти відповідно до вказівок комітента.

Позивачем не надано суду доказів того, що Міністерство оборони України дало письмову вказівку відповідачу-2, до якого перейшли права та обов'язки комісіонера,  сплатити на користь позивача кошти в розмірі 658617,80 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації військового майна за Договором комісії.   

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач-2 по справі відповідно до Угоди про уступку прав і перевід обов'язків від 16.09.2005 є комісіонером за Договором комісії від 31.12.2004 і відповідно має права та обов'язки відносно комітента за цим Договором комісії (тобто лише відносно відповідача-1), тому вимоги позивача, заявлені до відповідача-2 по справі, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимоги до відповідача-2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.  

Позивач у письмових запереченнях від 03.03.2009 стверджує, що право позивача на відшкодування своїх витрат, а відповідно і обов'язок відповідачів з відшкодування цих витрат виникли з акту цивільного законодавства, яким, на думку позивача, є Акт про виконання умов та документальної звірки розрахунків за Договором комісії від 16.09.2005.

Проте такі твердження позивача є хибними і не заслуговують уваги суду, оскільки Акт від 16.09.2005, підписаний між сторонами по справі, не є актом цивільного законодавства, тобто не є нормою матеріального права.       

В той же час, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ДП СЗТФ «Прогрес»шляхом стягнення суми відшкодування з Міністерства оборони України, як комітента за Договором комісії, виходячи з наступного.

Право позивача, який був комісіонером до моменту укладення Угоди про уступку прав і перевід обов'язків від 16.09.2005, на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за Договором комісії, встановлене ст. 1024 ЦК України, а також п.п. 1.3., 1.5., 5.1., 5.6 Договору комісії та додатком № 3 до Договору, п. 3 висновків Акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків від 16.09.2005, а також п. 4 Угоди про уступку прав і перевід обов'язків  від 16.09.2005.

Під час розгляду справи судом встановлено, що розмір витрат позивача, пов'язаних із виконанням умов Договору комісії, був погоджений сторонами, але ці витрати до цього часу не відшкодовані, чим порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі ст.ст.14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Приймаючи до уваги, що відповідачем-1 не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ДП СЗТФ «Прогрес», зокрема, не спростовано, що витрати позивача, пов'язані із виконанням умов Договору комісії, були погоджені із комітентом і доказів того, що вказані витрати відшкодовані позивачеві, а також враховуючи, що за Договором комісії та Угодою про уступку прав та перевід обов'язків відповідачем-1 від комісіонера були одержані кошти на загальну суму 29136869,90 грн., тому з Міністерства оборони України як комітента за Договором комісії на користь позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 658617,80 грн. Заперечення відповідача-1 проти позовних вимог не приймаються судом до уваги з підстав, викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором  або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачем-1 допущено прострочення відшкодування позивачеві витрат в розмірі 658617,80 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основного зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (з 01.10.2006 по 08.09.2008), є обґрунтованими. Таким чином, з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягнення витрати ДП СЗТФ «Прогрес»за Договором комісії з урахуванням індексу інфляції, загальний розмір яких за даними позивача становить 905407,81 грн. (658617,80 грн. + 246790,01 грн.).   

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Керуючись ст.536, ст.625 ЦК України з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення (з 01.10.2006 по 08.09.2008), розмір яких становить 38272,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у наступних розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Оскільки у спірних правовідносинах всі сторони належать до державного сектору економіки, тому посилання позивача на приписи ст.231 ГК України є обґрунтованими.

Однак, оскільки Договір комісії №Д-371-03/2004/П від 31.12.2004 не містить умов про відповідальність комітента у вигляді сплати неустойки (пені та штрафу) на користь комісіонера за несвоєчасне відшкодування витрат останнього, пов'язаних із виконанням умов Договору комісії, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 пені та штрафу є безпідставними.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 9436,80 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022, р/р не відомий), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»(04073, м. Київ, вул. Рилєєва,10-а, код 05311609, р/р 26009962482391  у філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»у м. Києві, МФО 322755) 905407 (дев'ятсот п'ять тисяч чотириста сім) грн. 81 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 38272 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят дві) грн. –3% річних, 9436 (дев'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 80 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Суддя                                                                       О.А.Кролевець