Постанова

від 01.07.2009 по справі 17/464

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/464

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.07.2009                                                                                           № 17/464

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Владико С.В. – директор,

                             Рейзін М.В. (довіреність б/н від 22.06.2009р.);

 від відповідача - Підвисоцький В.І. (довіреність б/н від 01.07.2009р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Атол"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2009

 у справі № 17/464 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "С.В.Бетон"

 до                                                   ТОВ "Компанія Атол"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 304151,32 грн

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2009р. у справі                                         № 17/464 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Атол” про стягнення 304 151,32 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення 288 820,65 грн. основного боргу, 3 055,08 грн. – 3 % річних, 24 440,63 грн. пені, 3 163,16 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Атол” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши 104 459,54 грн. основного боргу, 8 519,99 грн. пені, 1 065,00 грн. - 3 % річних.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у судовому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що з урахуванням положень укладеного сторонами договору від 27.11.2007р. № 39 й положень статті 180 Господарського кодексу України,                           статті 248 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд помилково враховував в якості належних доказів у справі акти здачи-прийняття робіт (надання послуг), а також видаткову накладну від 31.08.2008р. № СВ-0000464.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Атол” висловився за задоволення апеляційної скарги, представники Товариства з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон” – за її відхилення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом                            при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон” (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов (заява про збільшення позовних вимог від 14.01.2009р. (Том 2 а.с. 1-2) про стягнення з Товариства з  обмеженою відповідальністю “Компанія Атол”                      (далі по тексту – відповідач) 297 000,72 грн. заборгованості, 30 132,76 грн. пені,                      3 756,37 грн. – 3% річних, судових витрат, пов'язаних з оплатою державного мита,              витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання в частині оплати продукції та послуг, наданих позивачем на підставі договору від 27.11.2007р.                  № 39.  

Частково задовольнивши позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що 27.11.2007р. сторони уклали договір № 39 (Том 1 а.с. 40-45), предметом якого стали правовідносини з приводу поставки позивачем відповідачу будівельних матеріалів та надання послуг з їх подачі і транспортування (пункт 1.1).

Місцевим господарським судом також встановлено, що факт виконання позивачем робіт на замовлення відповідача підтверджується завіреними печатками та підписами керівників сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.10.2007р.                        № ОУ-0000406, від 10.10.2007р. № ОУ-0000405, від 19.08.2008р. № СВ-0000234,                       від 19.08.2008р. № СВ-0000235, від 08.08.2008р. № СВ-0000233, від 31.08.2008р.                          № СВ-0000236, від 17.09.2008р.  № СВ-0000247 (Том 1 а.с. 48-54), від 01.12.2008р.                        № СВ-0000321, від 03.12.2008р. № СВ-0000322 (Том 2 а.с. 3-4).

Крім, того факт здійснення позивачем поставки товару та надання послуг підтверджується:

- видатковою накладною від 31.08.2008р. № СВ-0000464, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 164 531,10 грн. (Том 1 а.с. 55),

-  видатковою накладною від 19.08.2008р. № СВ-0000447, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 8 721,05 грн. (Том 1 а.с. 57),

- видатковою накладною від 19.08.2008р. № СВ-0000446, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 249 627,44 грн. (Том 1 а.с. 58),

- видатковою накладною від 08.08.2008р. № СВ-0000427, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 62 878,75 грн. (Том 1 а.с. 60),

- видатковою накладною від 31.07.2008р. № СВ-0000411, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 259 845,44 грн. (Том 1 а.с. 61),

- видатковою накладною від 23.07.2008р. № СВ-0000373, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 426 685,63 грн. (Том 1 а.с. 62),

- видатковою накладною від 31.03.2008р. № СВ-0000140, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 10 062,58 грн. (Том 1 а.с. 63),

- видатковою накладною від 24.03.2008р. № СВ-0000099, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 36 889,88 грн. (Том 1 а.с. 65),

- видатковою накладною від 16.02.2008р. № СВ-0000054, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 52 076,95 грн. (Том 1 а.с. 67),

- видатковою накладною від 28.01.2008р. № СВ-0000037, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 110 776,89 грн. (Том 1 а.с. 69),

- видатковою накладною від 29.12.2007р. № СВ-0000882, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 102 981,41 грн. (Том 1 а.с. 71),

- видатковою накладною від 29.12.2007р. № СВ-0000868, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 71 219,05 грн. (Том 1 а.с. 72),

- видатковою накладною від 14.12.2007р. № СВ-0000833, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 168 890,34 грн. (Том 1 а.с. 73),

- видатковою накладною від 28.11.2007р. № СВ-0000812, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 69 856,25 грн. (Том 1 а.с. 75),

- видатковою накладною від 24.10.2007р. № СВ-0000720, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 3 028,78 грн. (Том 1 а.с. 76),

- видатковою накладною від 24.10.2007р. № СВ-0000719, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 206 784,80 грн. (Том 1 а.с. 77),

- видатковою накладною від 05.09.2008р. № СВ-0000487, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 2 948,23 грн. (Том 1 а.с. 78),

- видатковою накладною від 06.09.2008р. № СВ-0000486, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 74 772,04 грн. (Том 1 а.с. 79),

- видатковою накладною від 17.09.2008р. № СВ-0000505, згідно якої загальна вартість товару і послуг складає 115 014,43 грн. (Том 1 а.с. 80).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень (Том 2 а.с. 51-77) відповідач у період з 30.11.2007р. по 04.11.2008р. перерахував позивачу в рахунок оплати за бетон грошові кошти на загальну суму 1 718 786,90 грн.

Викладена обставина, так само як і те, що зазначені платежі проведено в рахунок виконання зобов'язань за договором від 27.11.2007р. № 39, сторонами визнається, спір з цього приводу відсутній.

Заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тої обставини,                      що згадувані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.10.2007р.                                    № ОУ-0000406, від 10.10.2007р. № ОУ-0000405 та видаткові накладні від 24.10.2007р.                  № СВ-0000720, від 24.10.2007р. № СВ-0000719, не вважаються належними доказами                          у справі, оскільки складені раніше дати укладення сторонами договору,                                   навколо обставин виконання умов якого склалися спірні правовідносини сторін.

Між тим, місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні складено за участю:

- Сомока Олександра Анатолійовича, який діяв від імені відповідача на підставі  довіреності від 11.07.2008р. № 6, дійсної до 31.07.2008р., довіреності від 24.03.2008р. серії ЯОС № 02465, дійсної до 31.03.2008р., довіреності від 16.02.2008р. серії ЯСС                     № 027042, дійсної до 29.12.2008р., довіреності від 14.01.2008р. серії ЯОС № 027021, дійсної до 31.01.2008р., довіреності від 12.12.2007р. серії ЯОС № 027002, дійсної до 31.12.2007р. (Том 1 а.с. 64, 66, 68, 70, 74).

- Плюцар Людмили Тимофіївни, яка діяла від імені відповідача на підставі  довіреності від 14.08.2008р. № 58, дійсної до 24.08.2008р. та довіреності від 01.09.2008р. № 78, дійсної до 31.09.2008р. (Том 1 а.с. 56, 59).

Відповідні дії учасників спірних господарсько-правових відносин узгоджуються з приписами статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.                                     Первинні облікові документи повинні мати назву документа, дату і місце його складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за  № 168/704, передбачено, що крім вказаних у Законі реквізитів залежно від характеру операції                                         до первинних документів можуть бути включені дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4); первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документах, обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству (пункт 2.15). Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать, зокрема, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання товарно-матеріальних цінностей та іншого майна,  порушують договірну і фінансову дисципліну (пункт 2.16).

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих                                 та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованим Міністерством юстиції України 12.06.1996р. за  № 293/1318, товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів ( пункт 2 ); довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (пункт 13); відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску                           за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника                 (пункт 15).

З урахуванням викладених положень чинного законодавства й тої обставини,                    що відповідачем заперечується факт одержання товару та послуг за видатковою накладною від 31.08.2008р. № СВ-0000464, складеною за участю Плюцар Людмили Тимофіївни, яка на той час діяла без довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю „Атол”, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення 164 531,10 грн., прийнявши до уваги видаткову накладну від 31.08.2008р. № СВ-0000464, яка не може вважатися належним доказом в даній справі при відсутності довіреності відповідача, а також доказів одержання відповідачем відповідних товару та послуг. Наявні в матеріалах справи акти звірення взаємних розрахунків сторін такими доказами не є, оскільки не містять відомості про розрахунки за товари та послуги, про які йдеться у видатковій накладній                             від 31.08.2008р. № СВ-0000464 - це по перше; по друге - згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією скаржника й з урахуванням припису пункту 4.1 укладеного сторонами договору про те, що ціна товару та послуг вказується в додаткових угодах, накладних та рахунках-фактурах, доходить висновку  про те, що надані в обґрунтування позовних вимог акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2008р. № СВ-0000234, від 19.08.2008р. № СВ-0000235, від 08.08.2008р. № СВ-0000233, від 31.08.2008р. № СВ-0000236, від 17.09.2008р.  № СВ-0000247,                        від 01.12.2008р. № СВ-0000321, від 03.12.2008р. № СВ-0000322 не можуть вважатися достатніми доказами у справі при відсутності складених сторонами додаткових угод про ціну послуг та (або) виставлених відповідачу рахунків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин,                                  що не суперечать законодавству України (стаття 67 Господарського кодексу України, стаття 627 Цивільного кодексу України).

За змістом укладеного сторонами договору від 27.11.2007р. № 39, йому притаманні ознаки договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно положень Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901); якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень договору від 27.11.2007р. № 39, сторони домовились, що оплата за товар та послуги з транспортування здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати; остаточний розрахунок з урахуванням наданого без попередньої оплати товару повинен бути проведений не пізніше, чим через тиждень після здійснення поставки       (пункт 4.8).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, положення договору й фактичні обставини справи, господарський суд вважає, що місцевий господарський правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення неоплаченої вартості придбаного відповідачем товару та одержаних послуг на загальну суму 104 459,46 грн.

Докази належного виконання зобов'язань з оплати залишку вартості придбаного товару та одержаних послуг в матеріалах справи відсутні. Відповідач факт наявності відповідної заборгованості визнає, докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.

Здійснивши системний аналіз наявних в матеріалах справи розрахунку позовних вимог та запропонованого відповідачем контррозрахунку, з огляду на фактичні обставини справи, з урахуванням норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив похідні позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних на суму 1 065,00 грн.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 8 519,99 грн., нарахованої на суму встановленої заборгованості.

Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського                                        зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором,  якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).

Пунктом 6.1 укладеного сторонами договору за прострочення терміну оплати товару, послуг відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким залишено без задоволення позовні вимоги про відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.  

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 27.10.2008р. й Додатку № 1 (Том 1 а.с. 35-36), адвокат Павлюк Ганна Георгієвна зобов'язалася представляти в установленому порядку інтереси позивача в суді у справі про стягнення заборгованості з ТОВ „Компанія АТОЛ” з усіма правами сторони. Розмір оплати – 5 000,00 грн.

Між тим, позивачем не надано, а в матеріалах відсутні докази проведення оплати позивачем адвокатських послуг та документи, завдяки яким представляється можливим зробити висновок про те, що за названим договором надавались адвокатські послуги у зв'язку із розглядом в суді даної справи, про обсяг наданих послуг, та обсяг затраченого у цьому зв'язку часу.

Решта судових витрат, пов'язаних з оплатою державного мита та послуг з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При таких обставинах, рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009р.                  у справі № 17/464 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог                              про стягнення заборгованості у розмірі – 184 361,19 грн., 3 % річних в сумі 1 990,08 грн.,                пені – 15 920,64 грн., судових витрат, пов'язаних з оплатою державного мита –                    2 022,71 грн. та послуг з  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу –                77,33 грн.

В іншій частині оскаржене рішення відповідає вимогам норм матеріального                  та процесуального права і підстав до його скасування у відповідній частині немає.

          Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атол” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009р. у справі                                         № 17/464 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

         „Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Атол” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон”

104 459,46 грн. (сто чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 46 коп.) заборгованості,

8 519,99 грн. (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн. 99 коп.) пені,

1 065,00 грн. (одна тисяча шістдесят п'ять грн. 00 коп.) - 3 % річних,

        1 140,45 грн. (одна тисяча сто сорок грн. 45 коп.) витрат, пов'язаних з оплатою державного мита,

40,67 грн. (сорок грн. 67 коп.) витрат, пов'язаних з оплатою послуг з  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позову відмовити”.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „С.В.Бетон”                                             на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атол” 1 011,36 грн. (одну тисячу одинадцять грн. 36 коп.)  витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду міста Києва.

Справу № 17/464 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.07.09 (відправлено)