Ухвала

від 29.08.2013 по справі 812/5240/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року справа №812/5240/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Білоцерковець Д.О.

з участю представника позивача Попова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі №812/5240/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» (далі ТОВ ВКФ «Електрім») звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі Ленінська МДПІ у м. Луганську), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року № 00002422700, винесеного Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС (а. с. 3-6).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість №0000242270 від 21.05.2013 року відмовлено в повному обсязі (а с. 203-208).

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов (а. с. 213-214).

Відповідач надіслав письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, справу розглянути без участі представника відповідача (а. с. 224).

Представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ ВКФ «Електрім» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС, є платником податків та платником податку на додану вартість (а. с. 24-25).

У зв'язку з вироком суду, відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1. ст. 20 ПКУ, на адресу підприємства ТОВ ВКФ "Електрім" відповідачем направлений запит від 27.03.13 року №9095/227-413 щодо надання пояснень та копій документів по взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за листопад 2011 року, на який посадовими особами підприємства надано лист від 17.04.2013року №17/04 та копії документів по взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за листопад 2011року (а. с. 165).

Наказом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 29.04.2013 року № 504 призначено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ «Електрім» по взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а. с. 169). Повідомлення № 209 від 29.04.2013 року про початок перевірки (а. с. 170) та наказ №504 були направлені на адресу ТОВ ВКФ «Електрім» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було отримано представником підприємства 07.05.2013 року (а. с. 171).

Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ ВКФ «Електрім» (код за ЄДРПОУ 33765790), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ 37612358) за листопад 2011 року, за результатами якої 14.05.2013 року складено акт № 312/22-700/10/33765790 (а. с. 174-185).

Актом перевірки встановлено, що за листопад 2011 року ТОВ "ВКФ "ЕЛЕКТРІМ" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 10092 грн., який завищено за листопад 2011 року в сумі 5366 грн., при цьому позивач порушив п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України і безпідставно завищив суму податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 5366 грн. (а. с. 18-19).

За податковою декларацією з ПДВ за листопад 2011 року та додакту 5 до неї, ТОВ ВКФ «Електрім» до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на суму ПДВ 5366 грн. в тому числі за листопад 2011 року в сумі 5366 грн.

В акті вказано, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська у кримінальній справі № 1-1037/12 від 18.10.2012 року у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 та 4 ст.358, ч.1 ст. 205 КК України, визнано винною гр. ОСОБА_3, яка фактично придбала підприємство ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не маючи цілі займатися законною підприємницькою діяльністю (а. с. 10-11).

Також в акті перевірки відображено, що вироком у кримінальній справі № 1-1037/12 встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_3 зареєструвала ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставну особу - ОСОБА_4, якому про це не було відомо та який не здійснював будь-якої фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 виконувала підписи від його імені (а. с. 10-11, 49-51). ОСОБА_4 фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ніколи не керував та не доручав цього нікому іншому; ніяких документів, а саме, договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів тощо він не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам; податкову та іншу звітність він не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити; всі правочини, складені від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в період, коли він значився директором, ОСОБА_4 не підписував (а. с. 14-15).

У відношенні ОСОБА_4 відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а. с. 49).

Податковим органом в ході проведення перевірки ТОВ ВКФ «Електрім» досліджено видаткову накладну, податкову накладну, складених від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та підписаних від імені ОСОБА_4, які були надані позивачем.

Вироком суду у кримінальній справі № 1-1037/12 встановлено, що бухгалтерський та податковий облік на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» вівся іншою особою, яка від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не була уповноважена на це у встановлений законом спосіб, що у свою чергу є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки зазначено, що підприємством ТОВ ВКФ "Електрім" не були надані товарно-транспортні накладні, операції з придбання ТМЦ не мали реального товарного характеру, товар не перевозився та не зберігався. За наданими до перевірки документів відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій, з урахуванням оперативності проведення операцій.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що товар на виконання договору, фактично не поставлявся та відповідно придбання такого товару не відбулося. У ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань (а. с. 43).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № 0000242270 за порушення ТОВ ВКФ «Електрім» п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на додану вартість на суму 6707 грн. 50 коп. (а. с. 20, 192), правомірність прийняття якого і є предметом оскарження.

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту за листопад 2011 року позивачем наданий договір купівлі-продажу товарів № К-30/11 від 30.11.2011 року, укладений позивачем з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому зазначено, що його підписав від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_4 (а. с. 43). Згідно договору, кількість, найменування, ціна товару визначаються у специфікації до договору, яку суду не надано.

Також позивачем надано видаткову накладну № 3002 від 30.11.2011 року на суму 32193,60 грн. та податкову накладну № 3002 від 30.11.2011 року на суму 32193,60 грн., в яких зазначено, що їх підписав від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 44-45).

Згідно ст.198 п.198.1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 цієї ж статті Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником податку особою та скріплену печаткою ( за наявності) податкову накладну.

Згідно наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 податкова накладна підписується особою, яка склала податкову накладну.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Позивач вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову безпідставно поклав в основу рішення вирок у кримінальній справі № 1-1037/12 від 18.10.2012 року, яким ОСОБА_3 визнано виною у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.205 КК України, оскільки засуджена ОСОБА_3 не відноситься до сторін, які беруть участь у цій адміністративній справі стосовно предмету спору.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта неспроможними, оскільки зазначеним вироком суду встановлені обставини, які мають пряме відношення до цієї справи та які підтверджують висновок податкового органу щодо не підтвердження позивачем належними первинними документами реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 вчинила протиправні діяння, які полягають у реєстрації без мети здійснення підприємницької діяльності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на ім'я ОСОБА_4, який при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не складав та не підписував, тобто створення чи набуття суб'єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності та наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків ( а. с. 49 - 52).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що на час укладання договору між ТОВ ВКФ «Електрім» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», останнє було зареєстровано платником податку на додану вартість, проте податкова та видаткова накладні, видані від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», були підписані не директором ОСОБА_4 а іншою особою, про що встановлено вироком суду.

З огляду на встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за листопад 2011 року, не є належними первинними документами у розумінні п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки податкова накладна №3002 від 30.11.2011 року та видаткова накладна № №3002 від 30.11.2011 року, у яких вказано прізвище ОСОБА_4, та у яких вчинено від його імені підпис, скріплених печаткою ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не могли бути підставою для формування податкового кредиту позивачем, оскільки їх складено всупереч вимогам діючого законодавства.

Також, проведеною перевіркою встановлено відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та актів приймання ТМЦ, які б свідчили про надходження товару від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до позивача.

З огляду на сукупність вищезазначених обставин разом з висновком, зазначеним у вироку суду про те, що ОСОБА_4 не здійснював будь-якої фінансово-господарської діяльності та не підписував ніяких документів щодо ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що господарські операції між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та позивачем є безтоварними, що доводить правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000242270 від 21.05.2013 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та законно вирішив спір, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 3 вересня 2013 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі №812/5240/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Електрім» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова