Рішення

від 26.03.2009 по справі 24/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/18

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.03.09 р.                                                                                                       Справа № 24/18                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої   

При секретарі судового засідання                                                           Ю.П. Фесечко

за участю:

Представників сторін:

від позивача: Висоцька  Н.О. – довір.

від відповідача: Гіда О.С. – довір.   

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства „Донбас проперті”, м. Донецьк

про стягнення 104 478 грн. 61 коп.

СУТЬ СПОРУ:               В судовому засіданні 17.03.2008р. оголошувалась перерва до 26.03.2009р.відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Донбас проперті”, м. Донецьк про стягнення 114 966 грн. 06 коп., в тому числі борг в сумі 106 617, 53 грн., пеня в сумі 4 810, 71 грн.; 3% річних в сумі 395, 40 та індекс інфляції в розмірі 3 142, 42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 712 від 26.02.2008р., план лізингу № 712/001 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 24.03.2008р., план лізингу № 712/002 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 24.03.2008р., план лізингу № 712/003 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 25.03.2008р., замовлення на ТЗ, акт прийому-передачі від 21.03.2008р., розрахунки штрафних санкцій, приписи статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про фінансовий лізинг”.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 104 478 грн. 61 коп., в тому числі борг в розмірі 96 617, 53 грн., з яких 93 197, 53 грн. – борг за лізинговими платежами, 3 420, 00 грн. - борг за сплатою суми щодо особистої відповідальності за категорією НВТЗ згідно плану лізингу № 712/001, збитки від інфляції в сумі 2 860, 60 грн., пеня в сумі 4 620,71 грн. та 3% річних в сумі 4 620, 71 грн.  

Відповідач позов та зменшені вимоги визнав частково, надав відзив та посилається на той факт, що сума 3 420 грн., пред'явлена до сплати рахунком № С-00028552 від 22.10.2008р. не є заборгованістю (зобов'язанням) за спірним договором, а може бути стягнута позивачем в окремому провадженні як заподіяна шкода. Крім того, відповідач визнає суму боргу в розмірі 40 758, 56 грн. у зв'язку з невикористанням переданої за договором техніки по причині ДТП, яке стало не з його вини.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а у разі їх відсутності на рухоме та нерухоме майно відповідача не задоволена у зв'язку з його необґрунтованістю ухвалою від 05.03.2009р.

Судом розглянуто клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення у зв'язку із складним фінансовим становищем та відсутністю грошових операцій на розрахункових рахунках в установі банку.

У судовому засіданні 26.03.2009р. позивачем заявлено клопотання про надання відстрочки для сплачення стягуваної з нього суми заборгованості до кінця 2009р., з тим же обґрунтуванням.

Позивач проти заявлених клопотання заперечував, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Зазначене клопотання судом не задовольняється, оскільки підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Посилання відповідача на відсутність грошових коштів на рахунках в установах банку на момент заяви клопотання суд визнає недостатніми для обґрунтування клопотання, оскільки виконання рішень судів покладено на Державну виконавчу службу із визначенням певного порядку, заходів виконання та гарантій відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ (лізингодавець) та Приватним підприємством „Донбас Проперті”, м. Донецьк (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 712 від 26.02.2008р., підписаний обома сторонами. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Відповідно до п. 2 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі-ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

Згідно з зазначеного договору позивач передав на підставі замовлення наступні транспортні засоби:

№ 712/001 самоскид FORD 3530D, шасі № NMOD71TEDE7M66571, реєстраційний № АА8928ВХ, а відповідач прийняв у комплектності і кількості згідно з підписаного сторонами акту приймання-передачі від 26 березня 2008р.;

№ 712/002 самоскид FORD 3530D, шасі № NMOD71TEDE7M66567, реєстраційний № АА8312НВ, а відповідач прийняв у комплектності і кількості згідно з підписаного сторонами акту приймання-передачі від 26 березня 2008р.;

№ 712/003 самоскид FORD 3530D, шасі № NMOD71TEDE7M66571, реєстраційний № АА8928ВХ, а відповідач прийняв у комплектності і кількості згідно з підписаного сторонами акту приймання-передачі від 26 березня 2008р.

Відповідно до умов договору сторони визначили та підписали істотні умови договору, а саме тривалість лізингу, дата надання, повернення ТЗ, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інші в наступних планах лізингу:

-          план лізингу № 712/001 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 24.03.2008р.;

-          план лізингу № 712/002 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 24.03.2008р.;

-          план лізингу № 712/003 від 26.02.2008р. та зміни до нього від 25.03.2008р.

Згідно з п. 5.1. договору за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках до договору.

Відповідно до п. 5.5. договору лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

При цьому строк сплати лізингових платежів обумовлений планами лізингу та змінами до них.

На підставі п.3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

Сторонами договору було досягнуто згоду стосовно фіксованої ціни лізингової оплати за відповідний місяць, так дата лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ відповідачем за планом лізингу визначена 20 числа кожного місяця.

Позивач просить стягнути заборгованість з лізингових платежів в сумі 93 197, 53 грн. за планами лізингу № 712/001, № 712/002, № 712/003 та 3 420 грн. відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ за планом № 712/001.

Відповідач просить задовольнити цю вимогу частково з урахуванням, викладених у відзиві заперечень.

Суд визнає безпідставним посилання відповідача на той факт, що заявлена до стягнення сума 3 420 грн. не може бути предметом розгляду даного позову, оскільки фактично є за правовою природою ні зобов'язанням за договором, а шкодою і повинно бути розглянуто в окремому провадженні.

Як вбачається з плану лізингу № 712/001 в розділі категорії страхування визначено суму 3 420 грн. як особисту відповідальність лізингоодержувача.

Згідно з п. 7.16. договору лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцнм, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Відповідно до умов п. 11.2.1. договору НВТЗ – пошкодження ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та інші пошкодження, що сталися в процесі руху, викрадення, пошкодження або знищення його частин, деталей, приладдя, що викликані навмисними діями третіх осіб у будь-якому місці, пошкодження ТЗ внаслідок стихійного лиха (повені, бурі, урагану, смерчу, шторму, зливи, лавини, граду, удару, блискавки, обвалу, оповзню паводку, селю, посідання ґрунту, вихід підгрунтових вод), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі, самозаймання чи вибуху (за винятком вибухів, що відбуваються під час робочого процесу у двигунах внутрішнього згорання) ТЗ. У разі настання таких випадків (одного з вказаних випадків) лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати лізингодавцеві суму, передбачену категорією НВТЗ в Плані лізингу.

Таким чином, позивач вірно визначив правову природу вимоги про стягнення 3 420 грн. як зобов'язання за договором.  

Суд також не може погодитися з доводами відповідача щодо відсутності обов'язку сплати 40 758, 56 грн. лізингових платежів у зв'язку з пошкодженням автомобіля і неможливістю його використання з огляду на наступне.

Дійсно, як зауважив відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Лізинг Цивільного кодексу України та законом.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 806 Цивільного кодексу України особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються договором.

Одночасно з положеннями Закону України „Про фінансовий лізинг”, сторони мають виходити з приписів ч. 3 ст. 3 та ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України.

Тобто сторони мають право врегулювати у договорі свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 5.4. договору лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця ніякого відшкодування або зменшення суми лізингових платежів у випадку перерви в експлуатації ТЗ, з якої б причини це не сталося, включаючи форс-мажорні обставини.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому в установленому порядку будь-які умови договору не визнані недійсними.

Крім того, в обґрунтування свого доводу відповідачем надані постанова Слов'янського міськрайонного суду Донецької області  від 19.12.2008р., протокол про адміністративне правопорушення серії ДО № 786484 від 01.11.2008р., пояснення від 01.11.2008р., протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2008р., довідка від 26.09.2008р., в яких не визначено про неможливість користування транспортним засобом, а лише зазначені певні пошкодження, які сталися в результаті ДТП.

Таким чином, заборгованість в сумі 96 617, 53 грн., з яких 93 197, 53 грн. заборгованість з лізингових платежів за планами лізингу № 712/001, № 712/002, № 712/003 за період з 20.09.2008р. по 20.12.2008р. та 3 420 грн. відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ за планом № 712/001.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2 860, 60 грн. індексу інфляції період з 20.09.2008р. по 20.12.2008р. та 379, 77 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані суми нараховані відповідно до діючого законодавства і підлягають стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути пеню в сумі 4 620 грн. 71 коп. за період з  27.10.2008р. по 08.01.2009р.

Пунктом 16.1. договору передбачено, що при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її розміру, має пріоритетне значення. До того ж Закон не встановлює відповідний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а – лише обмеження розміру пені, який має застосовуватись при розрахунку суми пені.

Позивач в заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути пеню в сумі 4 620 грн. 71 коп. за період з  27.10.2008р. по 08.01.2009р.

Виходячи з приписів ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, при застосуванні відповідальності у вигляді неустойки застосовані як приписи договору так і законодавчих актів.

У зв'язку з наведеним, загальна сума пені, що може бути стягнута з відповідача за зазначений період прострочення становить 3 038 грн. 29 коп.

Дана сума нарахована відповідно до діючого законодавства і умов договору і підлягає стягненню.

Пеня в залишковій частині в сумі 1 582, 42 грн. стягненню не підлягає у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           На підставі ст.ст. 3, 6, 526, 551, 611, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 286 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР,  керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ до Приватного підприємства „Донбас проперті”, м. Донецьк про стягнення 104 478 грн. 61 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Донбас проперті”, м. Донецьк (83054, м. Донецьк, пр. Київський, б. 63, ЄДРПОУ 34384424, п/р 260060518013931 в Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496; фактична адреса: 83056, м. Донецьк, вул. Очаківська, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, ЄДРПОУ 32774741, п/р 2600510828 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478; фактична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) суму боргу з лізингових платежів в розмірі 93 197, 53 грн., 3 420 грн. відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ за планом № 712/001, 3 % річних в сумі 379, 77 грн., індекс інфляції в розмірі 2 860, 60 грн., пеню в розмірі 3 038, 29, державного мита в розмірі 1028, 96 грн. та 105,61 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені вимог щодо стягнення пені в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписаний 26.03.2009р.

               Суддя