Рішення

від 01.04.2009 по справі 38/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/20

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.04.09 р.                                                                                                       Справа № 38/20                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвій ЛП.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Приватного малого підприємства „Лоцмен” м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Приватного малого підприємства “Агроспецмонтаж” м. Донецьк

про стягнення  2 170грн.30коп.

за участю

представників сторін:

від позивача:  Грущенко А.О. – представник за дов. №б/н від 09.02.2009р.

від відповідача: не з'явився  

Суть спору:

Позивач, Приватне мале підприємство „Лоцмен” м. Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного малого підприємства “Агроспецмонтаж” м. Донецьк про стягнення суми заборгованості за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 2 170,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки товарів  № 33-9 від 16.10.2008р.

04.02.2009р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 18.02.2009р. № 14/4-20/654, відповідно до якого   Приватне мале підприємство “Агроспецмонтаж” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 22013138) як юридична особа та знаходиться за адресою:  83108,   м.Донецьк, вул. Здоровцева,9,  який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання  не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але на адресу господарського суду повернулися конверти з позначкою “за закінченням терміну зберігання”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст.75 ГПК України.

Позивач  24.02.2009р.  надав суду заяву про уточнення позовних вимог №б/н від 24.02.2009р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1 913,45грн., додавши до заяви копії банківських виписок та докази відправлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачу.

          Заява про уточнення позовних вимог та додані до неї документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Позивач 16.03.2009р.  надав суду заяву про уточнення тексту позовної заяви № б/н від 16.03.2009р., яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

           Крім того, позивач 16.03.2009р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог №  б/н  від 16.03.2009р., в якій просить суд стягнути з відповідача 642грн.17коп., судові витрати та надав докази направлення заяви відповідачу, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

01.04.2008 р. позивач, остаточно визначившись, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій  повідомив, що відповідачем залишок боргу у сумі 505,46 грн. погашений та просить суд стягнути з відповідача суму інфляції у розмірі 51,09грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 9,86грн, суму пені у розмірі 78,98грн. та штраф 20% від суми заборгованості у розмірі 338,39грн., а разом 478,32 грн.

 Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

          Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач  надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                             ВСТАНОВИВ:

16.10.2008р. між Приватним малим підприємством „Лоцмен” м.Краматорськ, Донецька область  (за договором – постачальник, далі-позивач) та Приватним малим підприємством “Агроспецмонтаж” м. Донецьк (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір поставки товарів № 33-9, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю алкогольні, слабоалкогольні напої та продовольчі товари (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна, товару визначається за домовленістю сторін і вказується у товарних накладних, що є невід'ємними частинами цього договору.  Накладні складаються та оформлюються на підставі погоджених сторонами договору замовлень.  

Найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, умови поставки, строки поставки, а також ціна кожної партії товару вказуються у специфікаціях та накладних до цього договору.

Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків, а саме п. 1.1 передбачено, що покупець здійснює оплату товару протягом 5 календарних днів із дня одержання товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника чи іншим способом, що не суперечить  чинному законодавству України.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання   умов  договору,   а  саме:  покупець несе відповідальність за даним договором за несвоєчасну оплату отриманого товару і виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день затримки оплати, що діє у період за який стягується пеня.

Крім того,  за прострочення платежу понад 30 календарних днів   покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу.

Суд вважає договір поставки товарів №  33-9 від 16.10.2008р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання вимог договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 1 691грн.98коп., що підтверджується видатковими накладними від 24.11.2008р. № 11/2431 та № 11/2308 від 24.11.2008р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідач прийняв товар, що підтверджено підписом відповідача на видаткових накладних.

У процесі розгляду справи відповідач повністю погасив суму основного боргу у розмірі 1 691грн.98коп., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням уточнень позовних вимог позивач наполягає на стягненні з відповідача суми інфляції у розмірі 51,09грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 9,86грн, суму пені у розмірі 78,98грн. та штрафу 20% від суми заборгованості у розмірі 338,39грн., а разом 478,32 грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки товарів № 33-9 від 16.10.2008р., видаткові накладні, акт звірки, заяву про уточнення від 24.02.2009р., заяву про уточнення від 16.03.2009р., заяву про уточнення тексту позовної заяви від 16.03.2009р., заяву про уточнення позовних вимог від 01.04.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач у процесі розгляду спору погасив суму основної заборгованості у розмірі 1 691грн.98коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

          Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачена  відповідальність за неналежне виконання   умов  договору,   а  саме:  покупець несе відповідальність за даним договором за несвоєчасну оплату отриманого товару і виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день затримки оплати, що діє у період за який стягується пеня.

Отже, відповідачу  обґрунтовано нарахована пеня  у розмірі 78,98грн., згідно розрахунку,  яку суд вважає доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів   покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу.

Таким чином, відповідачу обґрунтовано нарахований штраф 20%  від загальної суми боргу у розмірі 338,39грн., який підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення  збитків від інфляції  у розмірі 51,09грн., та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 9,86грн., є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 232, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, ст.80 п.1-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

   Позовні вимоги Приватного малого підприємства „Лоцмен” м. Краматорськ, Донецька область до Приватного малого підприємства “Агроспецмонтаж” м. Донецьк про стягнення суми інфляції у розмірі 51,09грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 9,86грн,  пені у розмірі 78,98грн. та штрафу 20% від суми заборгованості у розмірі 338,39грн., а разом 478,32 грн., задовольнити

  Стягнути з Приватного малого підприємства “Агроспецмонтаж” м.Донецьк (83108, м.Донецьк, вул.Здоровцева,9, р/р 2600213866 у Київському відділенні ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 22013138) на користь Приватного малого підприємства „Лоцмен” м.Краматорськ, Донецька область  (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. 50 років ВЛКСМ, 2А, р/р 2600455739907 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”,  МФО 335076, ЄДРПОУ 23419138) суму інфляції у розмірі 51,09грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 9,86грн,  пеню у розмірі 78,98грн. та штраф 20% від суми заборгованості у розмірі 338,39грн., а разом 478,32 грн.,  держмито в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

 Припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основного боргу.

Рішення оголошено у судовому засіданні 01.04.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі