Постанова

від 19.03.2009 по справі 14/183пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/183пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 березня 2009 р.                                                                                    № 14/183пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В.

суддів:Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Термінал”

на постанову від 18.12.2008 року Луганського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 14/183пдЛуганської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Термінал”

до відповідача:1.          Відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі Луганської філії2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Антанта”

пророзірвання договору

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:від відповідача-1:не з'явилисьАвільцева Г.І. (довіреність №2305 від 04.07.2008р.)

від відповідача-2:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Лісовицький Є.А.) від 13.11.2008 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Перлов Д.Ю., судді –Лазненко Л.Л., Медуниця О.Є.) від 18.12.2008 року, у справі № 14/183пд в задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Термінал” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд в новому складі суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.558, 651 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” в особі Луганської філії проти вимог та доводів скаржника заперечує та просить залишити оскаржену постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представники позивача та відповідача-2 не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення по касаційній скарзі представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем заявлено вимогу про розірвання договору поруки №56 від 30.05.2007 року, оскільки відповідачами збільшено розмір його відповідальності за даним договором шляхом внесення змін до забезпеченого ним кредитного договору №76-01-07 від 30.05.2007 року щодо збільшення строку повернення кредиту.

Судами встановлено, що 30.05.2007 року між ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”, відповідачем-1 у справі, та ТОВ “Антанта”, відповідачем-2 у справі, був укладений договір №76-01-07 про відновлювальну кредитну лінію (далі за текстом - кредитний договір) на суму 5000000,00 грн. зі строком погашення до 28.05.2010 року та сплатою процентів за користуванням кредитними коштами у розмірі 20% річних.

Пунктом 5.1 зазначеного договору сторони домовилися, що забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є нерухомість: нежитлове приміщення №2, яке складається з: 1-й поверх (приміщення №№ 27-66, №№ 108-110 площею 3309,6 кв.м.); 2-й поверх (приміщення №№ 117-197, 234-236, площею 3204,0 кв.м.); 3-й поверх (приміщення №№ 239-294, 321-332 площею 3359,2 кв.м., підвал літ. пд2, загальною площею 9872,8 кв.м., без урахування площі підвалу літ. пд2, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Братів Махових, буд.2к), що належить майновому поручителю –ТОВ “Термінал”.

Додатковою угодою від 13.07.2007 року №1 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 відповідачі домовилися збільшити суму відновлювальної кредитної лінії з 5000000,00 грн. до 6319288,00 грн., тобто банк надав відповідачу-2 другий транш за відновлювальною кредитною лінією у сумі 1319288,00 грн., зі сплатою 20% річних, на строк до 28.05.2012 року.

Додатковою угодою від 19.09.2007 року №2 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 відповідачі домовилися збільшити суму відновлювальної кредитної лінії з 6319288,00 грн. до 9000000,00 грн., тобто банк надав відповідачу-2 третій транш за відновлювальною кредитною лінією у сумі 2680712,00 грн., зі сплатою 20% річних, на строк до 28.05. 2012 року.

Додатковою угодою від 26.10.2007 року №3 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 відповідачі домовилися змінити строки сплати нарахованих процентів за жовтень 2007 року у сумі 146901,29 грн. та встановили кінцеву дату їх сплати 25.12.2007 року.

Додатковою угодою від 26.11.2007 року №4 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 відповідачі домовилися змінити строки сплати нарахованих процентів за листопад 2007 року у сумі 152862,48 грн. та встановили кінцеву дату їх сплати 25.12.2007 року.

Також судами встановлено, що 30.05.2007 року між ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”, ТОВ “Термінал” і ТОВ “Антанта” був укладений договір поруки №56, відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався відповідати перед відповідачем-1 у повному обсязі за своєчасне і повне виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитним договором від 30.05.2007 року №76-01-07 у розмірі наданого кредиту 5000000,00 грн. зі сплатою 20% річних.

Пунктом 4.4 сторони домовилися, що внесення змін та доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, позивача у справі, не допускається без узгодження з поручителем.  

Додатковою угодою від 13.07.2007 року №1 до договору поруки від 30.05.2007 року №56, яка підписана позивачем, відповідачами і скріплена їх основними печатками, поручитель, позивач у справі, зобов'язався перед кредитором, відповідачем-1 у справі, відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником, відповідачем-2 у справі, зобов'язань за кредитним договором від 30.05.2007 року №76-01-07 в розмірі 6319288,00 грн., зі сплатою 20% річних.

Додатковою угодою від 19.09.2007 року №2 до договору поруки від 30.05.2007 року №56, яка підписана позивачем, відповідачами і скріплена їх основними печатками, поручитель, позивач у справі, зобов'язався перед кредитором, відповідачем-1 у справі, відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником, відповідачем-2 у справі, зобов'язань за кредитним договором від 30.05.2007 року №76-01-07 в розмірі 9000000,00 грн., зі сплатою 20% річних.

Враховуючи викладене суди дійшли правомірного висновку, що зміни, внесені додатковими угодами від 13.07.2007 року №1 та від 19.09.2007 року №2 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 були належним чином узгоджені сторонами шляхом підписання додаткових угод від 13.07.2007 року №1 та від 19.09.2007 року №2 до договору поруки від 30.05.2007 року №56.

Частиною 1 ст.559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на  вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже законодавчо обсяг відповідальності поручителя визначено як розмір платежів, що належать до сплати при порушенні зобов'язання боржником.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідно до пункту 4.4. договору поруки банк повинен був узгодити з поручителем внесення змін до кредитного договору відповідно до додаткових угод №№ 3, 4 від 26.10.2007 року, 26.11.2007 року між банком та позичальником про зміну деяких умов кредитного договору. Банком не було виконано пункту, передбаченого договором поруки, чим погіршено відповідальність поручителя.

Оскільки додатковими угодами від 26.10.2007 року №3 та від 26.11.2007 року №4 до кредитного договору від 30.05.2007 року №76-01-07 відповідачі домовилися змінити лише строки сплати нарахованих процентів за жовтень і листопад 2007 року, та встановили кінцеву дату їх сплати 25.12.2007 року, тобто в межах загального строку погашення відновлювальної кредитної лінії, встановленого відповідачами та належним чином узгодженого з позивачем, суди дійшли правомірного висновку, що ці угоди не збільшують обсяг відповідальності поручителя, тому їх узгодження з ним, на виконання пункту 4.4  договору поруки від 30.05.2007 року № 56, не потрібно.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що твердження позивача про порушення відповідачами умов договору поруки шляхом збільшення його відповідальності, як поручителя, не знайшли свого підтвердження наданими суду доказами.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що позичальник не бажав виконувати умови кредитного договору та не має на це змоги тому він вважав усю відповідальність за кредитним договором перекласти на поручителя колегія суддів не бере до уваги, оскільки: по-перше, наведені обставини не підтверджені будь-якими доказами, отже, є припущеннями; по-друге, самі по собі не свідчать про порушення відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки, який є предметом спору в даній справі.

Касаційна інстанція звертає увагу скаржника і на те, що предметом позову в даній справі було розірвання договору поруки №56 від 30.05.2007 року, і вимог про визнання останнього недійсним позивачем не заявлялось.

Посилання заявника скарги на те, що після подання позову, відповідачем-1 було перевірено наявність предмету застави (товару в обігу та обладнання) за кредитним договором від 30.05.2007 року №76-01-07 та встановлена його відсутність, не стосуються предмету доказування у справі про розірвання договору поруки, оскільки ці обставини також не доводять факту порушення зобов'язань, взятих на себе відповідачами, за договором поруки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 14/183пд залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 14/183пд –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач