Постанова

від 03.09.2013 по справі 34/5005/2966/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 34/5005/2966/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргуЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі господарського суду№ 34/5005/2966/2012 Дніпропетровської області за заявоюПП "Віп Люкс" доПП "Віп Люкс" пробанкрутство за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Віп Люкс" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік - до 12.04.2013 року, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Власенко В.С. (том 1, а.с. 43 - 44).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року скасовано, матеріали справи №34/5005/2966/2012 направлено на розгляд до суду першої інстанції на стадію прийняття заяви про порушення провадження у справі (том 1, а.с. 59 - 61).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік - до 07.08.2013 року, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Власенко В.С., якого зобов'язано у п'ятиденний строк з дня прийняття даної постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду, у строк до 07.11.2012 року подати до суду реєстр вимог кредиторів банкрута та у строк до 07.08.2013 року подати на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута (том 1, а.с. 137 - 139).

30.12.2012 року ліквідатором боржника - головою ліквідаційної комісії Власенко В.С. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 26.10.2012 року (том 2, а.с. 1 - 24).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року (суддя Камша Н.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута, ліквідовано юридичну особу - ПП "Віп Люкс", провадження у справі припинено (том 2, а.с. 60 - 62). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 31.01.2013 року, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірка І.О., суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі №34/5005/2966/2012 - без змін з тих же підстав (а.с. 98 - 100).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.01.2013 року, справу направити до суду першої інстанції на стадію порушення провадження, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначив про те, що введення ліквідаційної процедури у справі позбавило податковий орган, на податковому обліку в якому перебуває боржник, можливості провести позапланову документальну перевірку боржника згідно зі статтею 78 Податкового кодексу України з метою визначення податкових зобов'язань боржника та формування кредиторських вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.04.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (в зазначеній редакції).

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в зазначеній редакції).

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (в зазначеній редакції).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (в зазначеній редакції).

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року боржника - ПП "Віп Люкс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, строк якої визначено до 07.08.2013 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Власенко В.С. (том 1, а.с. 137 - 139).

Судами встановлено, що на виконання зазначеної постанови ліквідатором боржника здійснено офіційну публікацію оголошення про визнання ПП "Віп Люкс" банкрутом в газеті "Голос України" №152 (5402) від 17.04.2012 року (том 2, а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.10.2012 року ліквідатором боржника - головою ліквідаційної комісії Власенко В.С. надано суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками (вх. №6/728/12), зокрема, ліквідаційний баланс банкрута станом на 26.10.2012 року (том 2, а.с. 1 - 24).

Розглянувши наданий суду звіт ліквідатора про виконану роботу та додатки до нього, суд дійшов висновку про те, що ліквідатором боржника виконано всі дії з ліквідації банкрута, тому є підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок) згідно з довідками БТІ, ДАІ, органів Держагенства земельних ресурсів України, Держсільгоспінспекції України за місцезнаходженням банкрута (том 2, а.с. 15, 16, 14, 17).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рахунки боржника в банківських установах закриті, виконавчі документи щодо боржника на виконанні в органах державної виконавчої служби не перебувають (том 2, а.с. 4, 5, 8).

Також судом встановлено наявність у боржника кредиторської заборгованості перед ТОВ "Аскольд - 1" на суму 700 777 грн. та Лівобережною МДПІ на суму 170 грн., тоді як з даних ліквідаційного балансу вбачається відсутність у боржника будь-якого майна (том 2, а.с. 18 - 21, 23 - 24).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури, погодився з оцінкою доказів у справі здійсненою судом першої інстанції.

Апеляційний суд спростував доводи податкової інспекції, викладені в апеляційній скарзі, про неможливість проведення нею податкової перевірки боржника у зв'язку з винесенням судом першої інстанції ухвали про ліквідацію боржника та зазначив про те, що з листа Лівобережної МДПІ №3229/10/10-1 від 10.04.2012 року вбачається, що податковий орган було повідомлено про порушення справи про банкрутство ПП "Віп Люкс" (том 1, а.с. 33) , тому у нього було достатньо часу для здійснення позапланової перевірки боржника до розгляду судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, при цьому, суду першої інстанції не було надано наказу податкового органу про проведення зазначеної перевірки боржника та доказів вжиття заходів для її проведення.

Також не обґрунтовано жодними документальними доказами доводи скаржника про неможливість проведення ним податкової перевірки за період здійснення процедури банкрутства боржника згідно аналогічних доводів касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повноту проведених ліквідатором дій в ліквідаційній процедурі, належність та відповідність закону звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу з припиненням провадження у справі про банкрутство, а спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України.

При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити про те, що в будь-якому випадку здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не може бути перешкодою податковому органу у виконанні ним його повноважень на предмет позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно зі статтею 78 Податкового кодексу України, який був належно повідомлений про самоліквідацію боржника до моменту порушення справи про банкрутство шляхом надіслання йому відповідної заяви за формою 8-ОПП від 16.03.2012 року (том 1, а.с. 15, 16).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, викладеними у прийнятих ними рішеннях, та не вбачає правових підстав для скасування прийнятих у справі рішень про завершення ліквідаційної процедури боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

2 . Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року у справі №34/5005/2966/2012 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

В.Я. Погребняк