Постанова

від 05.09.2013 по справі 922/783/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 922/783/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівШвеця В.О., Фролової Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.07.13 у справі№922/783/13-г за позовомПриватного підприємства "Спеціальний центр "Вимпел-3" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" простягнення Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Швеця В.О., Фролової Г.М.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Пікуль Д.С. -за дов. від 04.09.13.

Приватним підприємством "Спеціальний центр "Вимпел-3" у лютому 2013 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" 127853, 00 грн боргу зі сплати вартості охоронних послуг наданих за договором від 01.09.12 №13. Водночас, позивач просив відшкодувати 3000,00 грн з оплати послуг адвоката. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 526, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.13, ухваленим суддею Кухар Н.М., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції установив факт надання позивачем охоронних послуг у грудні 2012 року - січні 2013 року, та несплату вартості цих послуг відповідачем. Щодо вимоги позивача про відшкодування вартості послуг адвоката, то місцевий суд визнав її такою, що підтверджена належним чином. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О. - головуючого, Барбашова С.В., Плужник О.В., постановою від 08.07.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а провадження у справі просить припинити. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник не погоджується з оцінкою судами зібраних у справі документів та вважає невірним висновок судів про наявність у нього боргу зі сплати вартості охоронних послуг. Зокрема, скаржник вказує на те, що акти приймання - передачі охоронних послуг, котрі підписані обома сторонами, не підтверджують факту надання позивачем послуг з охорони у спірний період. Зауважує скаржник і на порушенні апеляційним судом пункту 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не враховано того, що місцевий суд неналежно повідомив його про судові засідання призначені на 13.03.13, 20.03.13. Скаржник наголошує також на порушенні судами приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що витрати у сумі 3000,00 грн на послуги адвоката є недоведеними. Окрім цього скаржник вважає, що позовна заява оформлена позивачем з порушенням вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Від Приватного підприємства "Спеціальний центр "Вимпел-3" відзиву на касаційну скаргу не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.12 між Приватним підприємством "Спеціальний центр Вимпел-3" - охоронною фірмою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" - замовником, укладений договір №13 про охорону об'єктів, за умовами якого позивач зобов'язався за плату забезпечити охорону об'єкта замовника, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Протопопівка, вул. Леніна, 96. Пунктами 1.5, 1.6. договору сторони домовились, що плата за послуги охоронної фірми складає 81984,00 грн (без ПДВ) та здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок або внесення у касу охоронної фірми не пізніше 10 числа поточного місяця (100% передоплата). Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Спеціальний центр "Вимпел-3" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" 127853, 00 грн - боргу зі сплати вартості охоронних послуг наданих за договором від 01.09.12 №13. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входило, зокрема установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, оцінка документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Суди попередніх інстанцій, дослідивши усі обставини справа та оцінивши зібрані у справі документи, зокрема акти приймання - передачі від 08.12.12 №11-12, від 31.12.12 №12-12-1, від 22.01.1 №01-13, підписані представниками обох сторін, копії виписок з рахунку відповідача установили, що позивачем на виконання умов договору від 01.09.12 №13 надано відповідачеві в період з грудня 2012 року до січня 2013 року послуги з охорони на суму 127 853, 00 грн. Установлено судами і те, що відповідач за ці послуги не розрахувався, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Виходячи з того, що судами установлений факт надання позивачем охоронних послуг у спірний період та несплату відповідачем вартості цих охоронних послуг, висновки судів про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" 127853, 00 грн боргу визнаються правомірними. Щодо доводу скаржника про неналежне повідомлення його місцевим судом про судові засідання призначені на 13.03.13, 20.03.13, то цей довід заявлявся відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою, і суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на наявність доказів підтверджуючих факт належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.13 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.03.13. Вказана ухвала скерована сторонам у справі 25.02.13 та отримана відповідачем 06.03.13, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про обізнаність відповідача з датою розгляду даної справи свідчить і клопотання останнього про відкладення розгляду справи, котре було задоволено місцевим судом та ухвалою від 13.03.13 розгляд справи відкладено на 20.03.13. Ця ухвала скерована сторонам у справі 14.03.13. Виходячи з того, що ухвали місцевим судом скеровувались сторонам вчасно, і відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, відсутні підстави вважати неналежним повідомлення відповідача про розгляд цієї справи. Не може бути підставою для скасування судових актів у справі і посилання скаржника на відсутність повноважень адвоката позивача та розмір заявлених до стягнення адвокатських витрат. Так, відшкодування витрат з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Як убачається зі змісту судових рішень, задовольняючи вимоги в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн витрат на адвокатські послуги, суди правильно виходили з того, що позивачем надано необхідні документи на підтвердження цих витрат, а саме угоду від 20.02.13 № 19, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3744, видатковий касовий ордер від 13.03.13. Решта доводів скаржника не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.13 у справі № 922/783/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді В.Швець

Г.Фролова