Постанова

від 09.09.2013 по справі 924/534/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 924/534/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ДП "Чемеровецьке" ТОВ "Нові аграрні технології" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013 р. у справі №924/534/13

за позовом Дочірнього підприємства "Чемеровецьке" товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології"

до приватного підприємства "Україна-Агро-2С"

про стягнення 360800,00 грн. основного боргу

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Чемеровецьке" товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" звернулось з позовом до приватного підприємства "Україна-Агро-2С" про стягнення 360800 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що за наявними в матеріалах справи доказами позивачем для відповідача передано майна всього на суму 1067621,67 грн.. Відповідачем в 2011 - 2012 роках перераховано позивачу 883620 грн., а також готівкою внесено в касу позивача 207278,53 грн. (13.09.2011-32278,53грн., 27.12.2011 - 175000 грн.), що разом становить 1090908,53 грн.. Крім того, відповідачем також перераховано позивачу 10513 грн. згідно платіжного доручення №262 від 31.05.2013 року. На підставі аналізу і оцінки доказів, суд дійшов висновку, що сальдо у розрахунках між сторонами є на користь відповідача, у зв'язку з чим відмовив у позові. Крім того, давши оцінку таким доказам, як квитанції, прибуткові касові ордери та видаткові касові ордери від 13.09.2011 року та від 27.12.2011 року, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на не зарахування сум сплачених відповідачем готівкою у розмірі 207278,53 грн..

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.. Апелянт зокрема вказує, що судом надано невірну оцінку таким доказам, як прибуткові касові ордери, які не містять відбитків печаток підприємства і заперечуються позивачем. Крім того, судом не було встановлено, які ж саме із чисельних платежів у безготівковій формі були зараховані в рахунок оплати боргу саме у спірних правовідносинах. Апелянт вказує, що суд надав невірну оцінку платіжним дорученням, які у графі "призначення платежу" не містять вказівки щодо погашення боргу саме у спірних правовідносинах.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Сторони участь повноважних представників під час розгляду апеляційної скарги не забезпечили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог повною мірою дотримано не було.

Апеляційним судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі - продажу №1 від 07.02.11, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує трактор - колісний "Бєларусь - 892", реєстраційний номер 0693 2ВХ, рік випуску 2008, заводський номер 90808074, двигун 386838; трактор - колісний "Бєларусь - 892" реєстраційний номер 03141Вх, рік випуску 2007, заводський номер 90804431, двигун 257234; агрегат "АКПН-6", рік випуску 2008, заводський номер 0034. Раніше, на передачу цього ж майна продавцем для покупця виписувалась накладна №40 від 06.10.2010 року, згідно якої позивач передав, а відповідач прийняв два трактори та агрегат на суму 360800 грн..

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу №1 від 07.02.2011 продавець зобов'язується передати майно, а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити встановлену цим договором плату. Вартість майна , яке продається оцінюється згідно накладних (п.1.2.).

У виконання зобов'язань за договором позивач передав, а відповідач прийняв техніку, що підтверджується актом прийому - передачі від 08.02.2011 року. Належність цього майна відповідачу підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію машин, що судом першої інстанції вірно прийнято до уваги.

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про повну оплату відповідачем придбаного товару. При цьому, судом зроблено висновок про належність, допустимість та достатність поданих відповідачем доказів у підтвердження повного розрахунку за вказаним вище договором.

Місцевий господарський суд, зокрема, зазначає, що між цими ж сторонами існували й інші, окрім спірних, правовідносини з купівлі - продажу, за якими позивачем передано відповідачу майна до укладення договору купівлі - продажу № 1 від 7.02.11 на суму -588687,30 грн., після - на суму 118134,37 грн., а всього - 1067621,67 грн. (588687,30 грн. + 360800,00 грн. + 118134,37 грн.); відповідачем перераховано позивачу в 2011-2012р.р. 883620 грн., а також готівкою відповідачем внесено позивачу 207278,53 грн. ( 13.09.11- 32278,53грн ., 27.12.11 - 175000,00грн.), разом - 1090908,53 грн. .

Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести, що його права та інтереси порушено, а відповідача - відсутність порушення таких прав.

Рішення суду про відмову в задоволенні позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані відповідачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про необґрунтованість та незаконність вимог позивача.

Однак, колегія суддів не може погодитись з наданою судом першої інстанції оцінкою наявних у справі первинних доказів проведення відповідачем повного розрахунку.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність боргу, що виник з купівлі-продажу товару саме на підставі видаткової накладної № 40 від 06.10.2010 року, договору купівлі-продажу № 1 від 07.2011 року.

У підтвердження виконання зобов'язань за вказаним договором з оплати придбаної продукції, судом першої інстанції на підставі банківських виписок та окремих копій платіжних доручень встановлено факт перерахування позивачу в 2011-2012р.р. 883620 грн., , а також внесення відповідачем позивачу готівкою 207278,53 грн. (13.09.2011 року -32278,53грн., 27.12.2011 року - 175000 грн.), що встановлено судом на підставі квитанції, прибуткового касового ордеру та видаткового касового ордеру від 13.09.2011 року, квитанції, прибуткового касового ордеру та видаткового касового ордеру від 27.12.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10190 ЦК України, зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Як слідує із п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Із поданих відповідачем платіжних доручень та виписок з банківського рахунку за умови наявності між сторонами ще інших, а ніж спірні правовідносин, судом апеляційної інстанції не було встановлено факту проведення оплати в рахунок погашення саме спірного боргу за договором купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Проте, подані відповідачем копії квитанцій та копії прибуткового касового ордера, який повинен зберігатись у позивача складені з дефектом форми, оскільки не містять відбитку печатки ДП "Чемеровецьке" товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Аграрні Технології", а тому з урахуванням заперечень позивача, є недопустимим доказом у підтвердження факту внесення готівки в касу вказаного підприємства.

В цьому ж контексті, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 1087 ЦК України, п. 1 постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2005 року "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", що діяла станом на 27.07.2011 року та 13.09.2011 року (дати, що вказані в копіях прибуткових касових ордерів), гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлена у розмірі 10000 гривень.

Оцінюючи видані відповідачем копії видаткових касових ордерів № 317 від 27.07.2011 року на суму 175000 грн. та № 403 від 13.09.2011 року на суму 32278,53 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такі докази можуть свідчити лише про видачу готівки з каси відповідача, а не про внесення готівки в касу позивача, тому є неналежними доказами виконання зобов'язання з оплати придбаного товару.

Суд апеляційної інстанції вважає таким, що не базується на вимогах закону і висновок місцевого господарського суду про те, що у випадку не зазначення конкретного договору чи накладної у платіжних документах, спочатку погашається та заборгованість, яка виникла хронологічно раніше.

Отже, у виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідачем не було надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження виконання зобов'язань з оплати придбаного товару.

08.01.2013 року та повторно 20.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогами про погашення боргу в сумі 360800 грн., що виник на підставі видаткової накладної № 40 від 06.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару в строк, визначений в ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Тому, проаналізувавши вищевказані обставини справи, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 655 ЦК України щодо правової природи спірних правовідносин, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а тому з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, давши невірну оцінку наявним у справі доказам, дійшов помилкового висновку про доведеність факту оплати за договором та відсутність підстав для задоволення позову.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, на підставі ст. 49 ГПК України, господарські витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п. 2 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора ДП "Чемеровецьке" ТОВ "Нові аграрні технології" задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013 р. у справі №924/534/13 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Україна-Агро-2С" (код ЄДРПОУ 36213463, Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Бережанка, вул. Садова, 1А) на користь Дочірнього підприємства "Чемеровецьке" товариства з обмеженою відповідальністю "Нові аграрні технології" (код ЄДРПОУ 32469322, Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Бережанка, вул. Садова, 1А) 360800,00 грн. основного боргу, а також 7216 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 3608 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Хмельницької області видачу судових наказів.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

7. Справу №924/534/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.